Ім'я файлу: Поняття толерантності у діяльності соціального педагога.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 27.09.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 27.09.2022
скачати
Поняття толерантності у діяльності логопеда. Поняття емоційної стійкості
В умовах кардинальної перебудови, модернізації та відродження національної системи освіти в Україні, спрямованої на демократизацію, духовність та гуманізацію, особливої актуальності набуває проблема, зумовлена необхідністю переорієнтації підходів до реалізації завдань спеціальної педагогіки. Слід зазначити, що найбільш актуальною в аспекті спеціальної освіти є проблема мовленнєвих розладів у дітей з особливими потребами. Зауважимо, що логопеди є єдиними фахівцями у проведенні оцінки, діагностики і корекції мовленнєвих порушень. Логопед – педагог, який здійснює навчальну, корекційну, відновлювальну, реабілітаційну роботу з дітьми, які мають мовленнєві порушення.
Логопед вивчає та фіксує динаміку розвитку дитини, створює сприятливі організаційно-педагогічні умови для дітей із тяжкими мовленнєвими порушеннями (ринолалією, заїканням, дизартрією, алалією, афазією); виробляє оптимальну педагогічну й корекційну стратегію; обирає ефективні форми, методи і засоби корекційно-відновлювального процесу.
Виходячи зі специфіки теми , поділяємо думку Б. Вульфова про те, «що толерантність як особистісну якість потрібно розвивати у процесі навчання, виховання, взаємодії, коли відбувається взаємне збагачення досвіду толерантності, що створює емоційно-інтелектуальне та моральне поле, на ґрунті якого виростає позитивний досвід стосунків і спілкування. Наявність і створення такого поля – відповідальне завдання і досягнення педагога»
Проблема формування толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх логопедів досить складне і багатоаспектне явище, яке вимагає значних зусиль педагогічних колективів вищих навчальних закладів щодо виховання професійної честі сучасного корекційного педагога на принципах терпимості до чужих позицій, цінностей, взаєморозуміння, здатності до компромісу, милосердя.
Професійна підготовка логопедів до роботи з дітьми з різноманітними мовленнєвими порушеннями реалізується через якісне формування їх гуманістичного світогляду та громадянського становлення особистості, яке здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності, з урахуванням особливостей інтелектуального розвитку. Толерантність передбачає установку майбутнього логопеда на прийняття особистості дитини з мовленнєвими порушеннями, на розуміння цієї дитини, на відверте спілкування.
В основі толерантності є повага до особистості дитини, терпляче ставлення до найрізноманітніших проявів цієї особистості, до її поглядів і навіть помилок та недоліків. Це означає – ставлення до дитини з особливими потребами, в якому немає осуду, але є співчуття, співпереживання, розуміння цінності людської особистості та бажання допомогти. Тому важливим завданням вищої педагогічної освіти є виховання фахівця, який відрізняється, насамперед, толерантністю і терпимістю до різних думок, поглядів і переконань, неупередженістю у ставленні до колег, дітей і подій, духовно-ціннісною мотивацією, гуманістичною спрямованістю, психологічною культурою, здатністю до професійної ідентифікації.
Педагогічна проблематика формування толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх логопедів, на нашу думку, полягає в розкритті способів формування цього феномену, так як його сутнісні характеристики як ціннісного ставлення особистості до інаковості іншого здатні проявитися лише в динамічному, процесуально-дієвому аспекті.
У межах професії толерантність виступає інтегральною характеристикою, яка визначає спрямованість і принципи взаємодії фахівця з оточуючими, залученими до сфери його професійної діяльності. Тобто професійна толерантність виявляється у межах професійної діяльності особистості, її позиції і діях стосовно інших особистостей, залучених до сфери цієї діяльності
Шлях до толерантності – серйозна емоційна, інтелектуальна праця і психічне напруження. Це можливо лише на основі зміни самого себе, своїх стереотипів, власної свідомості. Майбутній логопед мусить бути не лише сам толерантний, а й готовий до виховання культури толерантності у своїх маленьких вихованців.
Виховання в дусі терпимості має бути спрямоване на протидію впливу, що викликає почуття страху та відчуженості у ставленні до інших. Воно має сприяти формуванню у майбутніх логопедів навичок незалежного мислення, критичного осмислення і формування суджень, заснованих на моральних цінностях. Саме виявлення майбутнім логопедом толерантності є вагомим виховним фактором. Давно відомо, що особистість формується особистістю, духовність – духовністю, а толерантність – толерантністю.
Узагальнення позицій вітчизняних і зарубіжних дослідників дозволяють нам виділити риси, що впливають на прояв педагогічної толерантності у поведінці та діяльності майбутнього логопеда. До них належать:
– гуманність як увага і повага до самобутнього внутрішнього світу іншої людини, віра в її добрі наміри, людяність міжособистісних відносин, відмова від методів примусу і форм придушення гідності людини;
– рефлексивність як глибоке знання особистістю власних особливостей, переваг та недоліків, їх відповідності толерантному ставленню до оточуючих, світосприйняття у цілому;
– незалежність, впевненість у собі як наявність самоповаги і самодисципліни, неприйнятті насильницьких інструкцій і заборон, способів діяльності; як адекватна оцінка власних сил і здібностей, віра в можливість подолати перешкоди ненасильницькими засобами;
– відповідальність як прояв внутрішньої сили в ситуації прийняття рішення, його якісного виконання на основі варіативного підходу й системи особистих вимог;
– гнучкість, багатовимірний та ймовірнісний підхід як уміння приймати рішення в залежності від складу учасників подій і обставин, їх можливостей та інтересів і обставин, що склалися; відсутність категоричності суджень, здатність не судити інших;
– самовладання та емпатійність як співпереживання проблем інших людей, емоційна оцінка подій; як володіння собою, управління емоціями, вчинками, незважаючи на ситуацію;
– почуття гумору як іронічне ставлення до безглуздих обставин, непродуманих дій, вміння посміятися над собою .
Таким чином, зважаючи на комплексний характер педагогічної толерантності, ми визначили групу цінностей майбутніх логопедів, які утворюють інструментальний блок толерантної спрямованості особистості: терпимість, відповідальність, вихованість, життєрадісність, самоконтроль, незалежність, чуйність, широта поглядів, непримиренність до недоліків. На нашу думку, цей комплекс цінностей, з одного боку, постає як деякий поведінковий орієнтир, який актуально та відповідно з певним станом особистості й обставинами її життєдіяльності реалізує її активність у конструктивно-толерантному напрямі, а з іншого, включає такі соціальні й етичні цінності, що виступають для майбутніх логопедів засобами досягнення стратегічних життєвих цілей, їх переконаннями в тому, що толерантному способу поведінки слід надавати перевагу в будь-якій ситуації.
Отже, втілення в життя гуманістичних ідей, моралі, прав людини, людської гідності, чесності, милосердя, доброти й громадянської відповідальності нерозривно пов’язане із розвитком та формуванням толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх логопедів, які як майбутня інтелектуальна еліта країни можуть і повинні стати активними провідниками ідей толерантності, гарантуючи цим стабільний розвиток суспільства. Подальші наші дослідження будуть спрямовані на діагностику сформованості толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх логопедів.
Емоційна стійкість розглядається як здатність пригнічувати емоційні реакції, тобто сила волі, що проявляється в терплячості, наполегливості, самоконтролі, витримці, що ведуть до стабільності ефективності діяльності.
Термін «емоційна стійкість» позначає синтез властивостей і якостей особистості, що дозволяє педагогу впевнено і самостійно в різних емоційних умовах виконувати свою професійну діяльність.