Ім'я файлу: Реферат Труд. спори4032801736885583243.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 13.12.2023
скачати

План
Вступ

  1. Поняття, ознаки та предмет трудових спорів

  2. Причини трудових спорів


  3. Правове регулювання трудових спорів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Головне місце в структурі предмета трудового права посідають трудові відносини, тобто відносини між роботодавцем і працівником з приводу організації та застосування найманої праці. Трудові відносини як предмет трудового права являють собою суспільні виробничі відносини, що складаються в процесі застосування праці, працівник приймається на підприємство, установу, організацію для виконання певного роду роботи (трудової функції) з підпорядкуванням встановленому трудовому розпорядку

Дієвою формою захисту трудових прав, свобод та законних інтересів працівників є розгляд та вирішення спеціально уповноваженими на це органами індивідуальних і колективних трудових спорів причиною яких є трудові конфлікти (спори), з’ясуванню сутності та особливостей яких і присвячено цю роботу.

За умов ринкових відносин проблеми правового регулювання взаємин між роботодавцями й особами найманої праці значно актуалізуються. Поступальний розвиток економіки, зростання національного багатства й підвищення добробуту суспільства можливі лише за умов високої продуктивності праці й соціального миру. А для цього необхідне не тільки закріплення певних прав за суб’єктами трудових відносин, але й створення правових механізмів, що забезпечуватимуть ефективний захист цих прав і реалізацію законних інтересів працівників і роботодавців.

  1. Поняття, ознаки та предмет трудових спорів

У процесі трудової діяльності між суб'єктами трудових відносин існують розбіжності, які можуть перерости у спори. Вони виникають як на стадії появи трудових правовідносин, так і в процесі їх існування, та особливо, при припиненні трудового договору.

У науці трудового права висловлювались різні точки зору щодо поняття трудового спору і його розмежування з трудовим конфліктом. Так, одна з них виходить з того, що наявність розбіжності між сторонами правовідношення означає сама по собі наявність спору, в якій би формі спір між сторонами не вирішувався: при безпосередніх переговорах чи шляхом винесення по ньому рішення органом, який розглядає спір [6].

Інша точка зору, яку в сучасній науці трудового права підтримує більшість авторів, полягає в тому, що трудовий спір – це не просто неврегульовані розбіжності між суб’єктами трудових правовідносин, а лише ті з них, які передані на розгляд відповідного юрисдикційного органу і вирішуються у встановлених законом процесуальних формах [3].

Предметом трудового спору є поновлення порушеного права, у силу цього трудові спори носять позовний характер. Вирішення трудових спорів повинно здійснюватися переважно у судовому порядку шляхом позовного провадження.

Ознаки трудового спору:

а) однією з його сторін завжди є конкретний роботодавець, іншою – працівник або трудовий колектив підприємства;

б) підставою виникнення спору є трудове правопорушення (дійсний або уявне);

в) предмет розбіжностей – невиконання, порушення або неправильне застосування, на думку однієї зі сторін трудового правовідношення, норм чинного законодавства, інших нормативних актів про працю, положень колективних договорів, угод, встановлених умов праці;

г) розбіжності, що виникли між сторонами, не врегульовані шляхом безпосередніх переговорів і передані на розгляд юрисдикційного органу [6].

Отже, трудовими спорами вважаються неврегульовані при взаємних переговорах розбіжності між суб'єктами трудових правовідносин, які виникають з приводу застосування трудового законодавства або встановлення чи зміни умов праці.

  1. Причини трудових спорів


Причини виникнення трудових спорів – це реально існуючі обставини, що можуть викликати розбіжності між сторонами трудових правовідносин; ці обставини можуть бути організаційно-економічного, соціального або правового (юридичного) характеру. Причини трудових спорів – це лише чинники, що сприяють їх виникненню [4].

Причиною виникнення трудових спорів можуть бути помилки однієї з сторін у спорі про наявність чи відсутність фактичних обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення певних правовідносин.

Це перша група причин виникнення трудових спорів.

До другої групи слід віднести причини організаційно-правового характеру, пов'язані з недбалою правотворчою діяльності. За останні роки захист трудових прав громадян значно погіршився. В цілому це пов'язано із змінами соціально-економічних умов, невідповідністю чинних норм трудового законодавства новим соціальним і економічним відносинам, послабленням державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.

Регулювання соціально-трудових відносин у нових умовах, забезпечення захисту трудових прав громадян вимагають оновлення трудового законодавства та прийняття нового Трудового кодексу України.

З метою забезпечення конституційних гарантій кожного громадянина України на працю в безпечних і здорових умовах, а також виконання конституційного обов'язку держави щодо визначення, дотримання та захисту прав і свобод людини у сфері праці визнано за необхідне прийняти низку законів та інших нормативно-правових актів про працю та охорону праці, забезпечити відповідність національного законодавства нормам міжнародного права, ратифікувати найбільш важливі й актуальні конвенції Міжнародної Організації Праці, а також вжити інші заходи щодо удосконалення правового регулювання трудових відносин.

Третю групу становлять причини організаційно-господарського характеру Розрив економічних зв'язків, відсутність у достатній кількості власних енергоносіїв, наявність значної кількості підприємств що потребують конверсії, призвели до спаду виробництва, вимушеної неповної зайнятості та безробіття, руйнування соціальної інфраструктури.

Для забезпечення превенції виникнення трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі потрібно справляти правовий вплив на причини, що їх породжують. З цією метою потрібно вдосконалювати норми вітчизняного трудового права. Необхідно також посилення й розвиток контрольно-наглядової функції держави за дотриманням трудового законодавства, при цьому особлива увага повинна бути приділена поточному нагляду.

  1. Правове регулювання трудових спорів


На сьогодні існують певні проблеми позасудового вирішення індивідуальних трудових спорів. За умов розвитку ринкових відносин юрисдикційний орган на виробництві з розгляду індивідуальних трудових спорів – комісія з трудових спорів (КТС) повинно бути збережено. Відповідальність за створення такого юрисдикційного органу слід покласти на роботодавця. Задачами КТС повинне бути позасудове вирішення індивідуальних трудових спорів (за бажанням зацікавленої сторони) і досудовий розгляд індивідуальних трудових конфліктів (в обов’язковому порядку).

Потрібно законодавчо закріпити, що рішення КТС приймається відкритим голосуванням, простою більшістю, у випадку рівності голосів – приймається рішення, за яке голосував голова комісії. Комісія правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутні не менше половини членів комісії, що представляють кожну зі сторін. Виконання обов’язків члена КТС є важливим додатковим навантаженням, і це має знайти відображення у законодавстві.

Таким чином, позасудове вирішення індивідуальних трудових спорів і конфліктів є важливою складовою частиною правового механізму, спрямованого на захист трудових прав і інтересів сторін трудового правовідношення за умов ринкової економіки.

Судове вирішення індивідуальних трудових спорів. За сучасних соціально-економічних умов суду підвідомчі всі без винятку індивідуальні трудові спори. З метою забезпечення належного захисту трудових прав і інтересів працівників і роботодавців за умов ринкових відносин сформулюємо ряд пропозицій з удосконалення судового вирішення трудових справ, зокрема: потрібно встановити, що рішення, винесене судом з індивідуального трудового спору, повинне бути виконане у триденний термін після його набуття законної сили, якщо тільки саме рішення не спричиняє негайного виконання, або у самому рішенні не зазначені інші терміни; передбачити застосування до роботодавця штрафних санкцій за неповагу до суду у випадку затримки ним виконання рішення суду.

Доцільним є використання при регулюванні порядку вирішення індивідуальних трудових спорів категорії позовної давності, застосовуючи при цьому правові конструкції призупинення й переривання термінів позовної давності.

Висновки

Трудовий спір - це праводомагання позовного характеру однієї зі сторін трудового відношення на реалізацію права, передбаченого трудовим законодавством, колективними угодами, іншими договорами про працю, що вирішується юрисдикційним органом у передбаченому законом порядку.

Предметом індивідуального трудового спору є поновлення порушеного права конкретного індивіда. Виникненню індивідуального трудового спору завжди передує трудове правопорушення і різна оцінка його сторонами. Стадія безпосередніх переговорів між працівником і роботодавцем не є обов’язковою.

Наявність на виробництві юрисдикційного органу - комісії з розгляду трудових спорів (КТС) - повинно бути передбачено в обов’язковому порядку на всіх підприємствах, якщо число працівників перевищує 15 осіб, а також за наявності двох представників від роботодавця; відповідальність за створення такого юрисдикційного органу слід покласти на роботодавця.

Список використаних джерел

  1. Бойко М.Д. Трудове право України: навч. посіб. — Видання 2-ге, доп. і переробл. — К. : Атіка, 2008. — 316с.

  2. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 860с

  3. Іншин М.І. Трудові конфлікти та трудові спори у системі соціальних конфліктів // Форум права. -2006. -№ 2. –С.71-75.

  4. Колективні трудові спори. За заг. ред. В.М. Руденка – К.: Юрінкомінтер, 2006. – 384 с.

  5. Кузниченко О.В. Трудові конфлікти: шляхи їх вирішення // Право і безпека. – 2002. –№ 2. –С.76-80.

  6. Лазор В.В. Колективні трудові спори і конфлікти: теоретичний аспект // Право і безпека. –2002. -№ 4. –С.98-102.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас