ЗМIСТ

ВСТУП .............................................................................................	3
РОЗДIЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕМАТОЛОГIЇ .....	5
Загальнi положення про гематологiю .....................................	5
Симптоматика та дiагностування у гематологiї ......................	6
Профiлактика та лiкування гематологiчних захворювань ......	7
РОЗДIЛ 2.ГРУПИ КРОВI ТА СИСТЕМИ РЕЗУС, ЗАХВОРЮВАННЯ ...........................................................................	9
2.1. Система резус (Rh) i iншi ............................................................	9
2.2. Лабораторна дiагностика вiрусiв ................................................	13
2.3. Ускладнення, що виникають при переливаннi кровi ..................	15
РОЗДIЛ 3. IНФЕКЦIЙНI ХВОРОБИ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ ПРИ ПЕРЕЛИВАННI КРОВI .....................................................................	17
ВИСНОВКИ .........................................................................................	23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................	27

ВСТУП

Актуальнiсть теми. В теперiшнiй час в Українi питаннями переливання кровi, її компонентiв, препаратiв та замiнникiв займаються iнститути гематологiї i переливання кровi, обласнi i мiськi станцiї переливання кровi та вiддiлення заготiвлi i переливання кровi при лiкарнях. Науково-дослiднi заклади займаються розробкою i створенням нових препаратiв кровi, стабiлiзаторiв, кровозамiнникiв i iн.

Успiх переливання кровi тiсно пов’язаний з розвитком вчення про групи кровi. Сьогоднi вiдомо, що в еритроцитах кровi знаходяться аглютиногени А i В та аглютинiни a i b в сироватцi кровi. При взаємодiї однойменних аглютиногенiв з аглютинiнами наступає реакцiя аглютинацiї. Кров вважається несумiсною, якщо при змiшуваннi в нiй є однойменнi аглютиногени (АВ) i аглютинiни (ab). В залежностi вiд наявностi в кровi аглютиногенiв i аглютинiнiв розрiзняють чотири групи кровi.

Перша група 0(I)ab – еритроцити не мiстять аглютиногенiв. У сироватцi кровi мiстяться лише обидва аглютинiни (a i b), здатнi аглютинувати еритроцити трьох iнших груп.

Друга група А(II)b – еритроцити мiстять аглютиноген А, що аглютинується сироватками тих груп, в яких є аглютинiн a. У сироватцi є аглютинiн b, який аглютинує еритроцити кровi, що мiстять аглютиноген В.

Третя група В(III)a – еритроцити мiстять аглютиноген В, який аглютинується аглютинiном b. Аглютинiн a сироватки аглютинує еритроцити груп кровi, що мiстять аглютиноген А.

Четверта група АВ(IV)о – еритроцити мiстять аглютиногени АВ i аглютинуються сироватками трьох попереднiх груп кровi. В сироватцi кровi цiєї групи немає аглютинiнiв, тому вона не аглютинує еритроцити iнших груп кровi.

Слiд вiдмiтити, що аглютиноген А має свої рiзновиди, а тому вiдповiдно група кровi II (А) b має пiдгрупи II (А₁), II (А₂), а група IV (АВ)о – IV (А₁В) i IV (А₂В).

Групи кровi генетично зумовленi вiдповiдним набором антигенiв, що мiстяться в еритроцитах є постiйними на все життя i не змiнюються з вiком, пiд впливом хвороби або iнших причин.

Мета та завдання дослiдження. Основною метою курсової роботи є дослiдження поняття гематологiя, з’ясування груп кровi, резус фактору та аналiз iнфекцiйних вороб, якi виникають при переливаннi кровi.

Мета сформувала ряд поставлених завдань:

• 
  розглянути загальнi положення про гематологiю;
  
• 
  дослiдити симптоматика та дiагностування у гематологiї
  
• 
  профiлактика та лiкування гематологiчних захворювань;
  
• 
  розглянути групи кровi та системи резус;
  
• 
  дослiдити iнфекцiйнi хвороби, що передаються при переливаннi кровi.
  

Об’єктом курсової роботиє аналiз виникнення iнфекцiйних хвороб при переливаннi кровi.

Предметом дослiдження є симптоматика iнфекцiйних захворювань, їх форми прояву, iнкубацiйний перiод, реакцiї органiзму людини на збудник iнфекцiї, що утворюються при переливаннi кровi.

Методологiчна основа. При написаннi даного дослiдження були використанi наступнi методи: метод систематизацiї, метод аналiзу, прогностичний метод, дедуктивної логiки.

Значимiсть результатiв вивчення даної проблеми проявляється в пiзнаннi широкого спектру причин виникнення iнфекцiйного захворювання, розгляд iнкубацiйного перiоду.

Структура роботи. Курсова робота складається зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 29 сторiнок, список використаних джерел містить 20 найменувань.

РОЗДIЛ 1.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕМАТОЛОГIЇ

1. 
   Загальнi положення про гематологiю
   

Слово «гематологiя» походить вiд двох давньогрецьких слiв «гема» (кров) i «логос» (вчення або наука). Звiдси стає зрозумiлим значення i суть роздiлу медицини «Гематологiї» - наука про кров. Гематологiя вивчає вiдразу два напрямки: властивостi плазми i утворенi в плазмi форменi елементи кровi. Тобто, гематологiя дiлиться на двi складовi - сiрологiчну i морфологiчну [3, c.14].

Ще гематологiя є роздiлом науки, яка вивчає клiнiку внутрiшнiх захворювань органiзму людини. У нiй вивчаються причини виникнення цих захворювань, механiзм їх розвитку, симптоми i методи лiкування i профiлактики. Так само в гематологiї розробляються все новi i новi методи дiагностики захворювань кровi. У всьому вченнi гематологiя ґрунтується на принципах кровотворення.

Оскiльки кров грає найважливiшу роль в життi здоров'ї людини, наука гематологiя не може iснувати окремо вiд iнших напрямкiв медицини, тому її тiсний зв'язок з iншими напрямками очевидний. Гематологи працюють в тiснiй взаємодiї з такими напрямками як iмунологiя, iмуногематологiя, онкологiя i трансфузiологiя (переливання i замiщення кровi).

У гематологiї є самостiйнi роздiли, наприклад, радiацiйна гематологiя (вплив на кров i органiзм iонiзуючого випромiнювання) i коагулологiя (згортання кровi).

У сучаснiй медицинi гематологiю вiдносять до роздiлу фiзiологiї, який впритул займається вивченням кровi та кровотворних органів [3, c,18]. А також в гематологiї визначаються симптоми захворювань кiсткового мозку i кровi, розробляються алгоритми профiлактики i лiкування цих захворювань. Сьогоднi, гематологiя є однiєю з найдинамiчнiших дисциплiн в медицинi, i найбiльш популярною спецiальнiстю. У терапiї захворювань кровi все частiше використовують складнi i багатошаровi програми i методики, що дозволяють отримати позитивний результат в боротьбi з фатальними в недавньому минулому процесами.

2. Симптоматика та дiагностування у гематологiї

У гематологiї вiдзначається цiлий ряд симптом i проявiв захворювань кровi, на якi необхiдно звертати пильну увагу, щоб своєчасно виявляти i дiагностувати хворобу, для успiшного її лiкування. Спiльними симптомами при гематологiчних захворюваннях є озноб, пiдвищення температури тiла, надмiрна пiтливiсть, свербiж i перiодична змiна ваги. Всi цi симптоми дозволяють фахiвцевi гематологу встановити початковий можливий дiагноз. Всi цi симптоми дуже важливi для правильної оцiнки захворювання пацiєнта.

Причинами гематологiчних захворювань можуть бути ранiше перенесенi травми, алергiї, хiрургiчнi операцiї. Так само лiкування ВIЛ, туберкульозу та iнших хвороб, теж можуть стати причиною гематологiчних захворювань i їх проявiв. Частi носовi кровотечi можуть свiдчити про порушення гемостазу. А порушення менструального циклу говорять про порушення в ендокриннiй системi, i проявлятися в гематологiчної областi [9, c.102].

Захворювання кровi можна простежити по родоводу пацiєнтiв. В даному дослiдженнi важливо знати, чи були переливання кровi, вживання наркотичних засобiв, сексуальна орiєнтацiя та загальний стиль життя. При деяких захворюваннях кровi, наприклад, при серповидно-клiтиннiй анемiї або талассемiї, важливо знати походження роду пацiєнта, його етнiчну приналежнiсть.

Гематологiчнi хвороби, найчастiше, пов'язанi i є наслiдком минулих перенесених пацiєнтом хвороб. Тому, для точного дiагнозу вкрай необхiднi все виписки i докладна iсторiя всiх хвороб пацiєнта з раннього вiку. Для встановлення правильного i точного дiагнозу в гематологiї обов'язково проводяться такi аналiзи кровi: мiелорамма (дослiджується клiтинний склад пункцiї кiсткового мозку), загальний аналiз кровi або клiнiчний аналiз (визначається кiлькiсть еритроцитiв, тромбоцитiв i лейкоцитiв, гемоглобiн i еритроцитарнi iндекси). Для дослiдження береться цiльна кров i цей аналiз проводиться натщесерце. Тодi гематолог отримує найбiльш оптимальний результат [12. c.27].

Для дiагностики так само проводяться аналiзи по iмуногематологiї. Перш за все, береться проба Кумбса, за якою визначається частка антитiл в кровi по вiдношенню до еритроцитiв. Для цього аналiзу береться кров з лiктьової вени, у дорослих - по три мiлiлiтри, а у дiтей досить взяти один - два мiлiлiтри такої кровi.

Обов'язковими в дiагностицi гематологiчних захворювань є аналiзи кровi на виявлення групи i резус-фактора. Результат визначають за допомогою iдентифiкацiї антитiл i антигенiв. I використовують для цього цiльну кров.

3. 
   Профiлактика та лiкування гематологiчних захворювань
   

Самим головним i ефективним профiлактичним методом захворювань гематологiчного характеру є здоровий спосiб життя. А до профiлактичних заходiв, якi так само застосовуються пiд час лiкування гематологiчних захворювань вiдносяться: дiєтичне харчування, прийом лiкарських препаратiв з високим вмiстом вiтамiнiв i мiкроелементiв, антикоагулянтна терапiя, внутрiшньо м'язовi iн'єкцiї вiтамiнiв групи В, особливо В12, трансфузiя кровi (для профiлактики i лiкування анемiї), флеботомiя (при пiдвищеному в кровi рiвнi залiза), терапевтичне кровопускання [15, c.132].

Профiлактикою найбiльш поширеного гематологiчного захворювання анемiї рiзного характеру, є правильне харчування. У рацiон харчування обов'язково повиннi входити продукти з високим рiвнем вмiсту залiза, наприклад, бобовi культури, зокрема квасоля, м'ясо, горiхи i сухофрукти.

При особливо високу потребу в залозi лiкар призначає мультивiтамiннi комплекси, в яких мiститься залiзо i фолiєва кислота.

У гематологiї всi захворювання настiльки рiзнi, що кожне з них вимагає до себе особливого пiдходу i абсолютно певної системи лiкування. Такi системи розробляються лiкарями - гематологами для кожного пацiєнта окремо. Для кожного окремо взятого випадку лiкар розробляє свої технологiї надання допомоги та лiкування. Сучасна медицина передує лiкування гематологiчних захворювань позiторно-емiсiйної томографiї. Це самий новий сучасний метод, який розроблений в ядернiй медицинi. У тiло хворого вводяться позитроннi випромiнювачi, якi протягом одної - двох годин поширюються по органiзму, а в наступну годину сканер фiксує на монiторi всi вступнi данi про стан кровi. Для бiльш точного результату, паралельно проводиться комп'ютерна томографiя, що стала вже традицiйною для лiкування багатьох захворювань, в тому числi i гематологічних [15, c.138].

До методiв лiкування гематологiчних захворювань вiдносяться хiмiотерапiя i радiотерапiя. Так само з останнiх розробок методiв лiкування в гематологiї стали застосовувати трансплантацiю кiсткового мозку. Практично всi методу лiкування захворювань кровi пов'язанi зi стовбуровими клiтинами. Тому найпоширенiшими методами трансплантацiї кiсткового мозку є алогенна i аутологiчна трансплантацiї. На сьогоднiшнiй день це найефективнiшi методи лiкування в гематологiї.

РОЗДIЛ 2.

ГРУПИ КРОВI ТА СИСТЕМИ РЕЗУС, ЗАХВОРЮВАННЯ

2.1. Група кровi, система резус (Rh) i iншi

1. 
   Група 0 (I) — на еритроцитах вiдсутнi груповi аглютиногени, у плазмi наявнi аглютиногени альфа i бета;
   
2. 
   Група А (II)— еритроцити мiстять лише аглютиноген А, у плазмi наявний аглютиноген бета;
   
3. 
   Група В (III) — еритроцити мiстять лише аглютиноген В, у плазмi мiститься аглютиноген альфа;
   
4. 
   Група АВ (IV) — на еритроцитах наявнi антигени А i В, плазма аглютиногенiв не мiстить.
   

• 
  Пiдбiр донорiв з груп низького ризику для запобiгання передачi iнфекцiй;
  
• 
  Залучення виключно донорiв-добровiльникiв, якi дають кров безкоштовно з альтруїстичних або гуманiстичних наслiдкiв;
  
• 
  Залучення повторних донорiв кровi на добровiльнiй та безкоштовнiй основi;
  
• 
  Розповсюдження iнформацiї про важливiсть донорства та ризикових факторiв, якi можуть привести до вiдводу донора;
  
• 
  Сувора процедура вiдбору донорiв вiдповiдно до встановлених критерiїв, включаючи попереднє обстеження, медичне обстеження та консультацiї донора при кожнiй процедурi;
  
• 
  Безпечнi процедури збирання кровi, щоб уникнути потрапляння бактерiй в кров;
  
• 
  Тестування всiєї донорської кровi на наявнiсть вiрусних гемотрансекцiйних iнфекцiй;
  

• 
  Переливання кровi тiльки в тих випадках, коли немає iнших варiантiв.
  

1. 
   Амосов А.Д. Гепатит В : Инф.– метод. пособие. –Новосибирск, 2006.– 127 с.
   
2. 
   Видиборець С.В. Новi концепцiї в iндустрiї препаратiв плазми кровi в Українi й свiтi // Нове в трансфузiологiї.– 2007.– Вип. 6.– С.69–83..
   
3. 
   Гайдукова С.М. Гематологiя i трансфузiологiя: Пiдручник для мед унiверситетiв та лiкарiв. -  К.: Три крапки,  2001.
   
4. 
   Герасун Б.А, Ворожбит О.Б., Грицько Р.Ю. Сучаснi пiдходи до специфiчної дiагностики гепатиту В // Гепатологiя. – 2008.– №2. – С.72 – 79.
   
5. 
   Гжегоцький М.Р., Заячкiвська О.С. Система кровi. Фiзiологiчнi та клiнiчнi основи: Навч. посiбник.-Львiв: Свiт.-2001.-176 с.; iл..
   
6. 
   Гриза П.В., Мосейчук В.I., Новак В.Л. Дiагностика та профiлактика трансмiсивних iнфекцiй у донорствi кровi, її компонентiв та виготовлених з них препаратiв // Iнфекцiйнi хвороби. – 2003.–№ –3.– С.52–56.
   
7. 
   Гриза П.В., Стасишин О.В., Бужерак Н.Ф. Вiрусна iнфекцiя трансфузiйного генезу у хворих на гемофiлiю // Мат. наук.–практ.конф. "Iнфекцiї в практицi клiнiциста. Антибактерiальна i антивiрусна терапiя на догоспiтальному та госпiтальному етапах", м. Харкiв. 27–28 березня 2008 р.– С. 28–29.
   
8. 
   Гусева С.А., Вознюк В.П., Бальшин М.Д.. Болезни системы крови. – К.: Логос, 2001.
   
9. 
   Жибурт Е.Б. Трансфузиология (учебник) / Е.Б. Жибурт. – СПб: Питер, 2002. – 736 с.
   
10. 
    Iнфекцiйнi хвороби, що набули соцiального значення // Додаток до пiдручника з основ медичних знань для студентiв усiх спецiальностей вищих педагогiчних навчальних закладiв. – Київ: «Освiта України», 2006. – 56с.
    
11. 
    Карякин А.В., Скоцеляс Е.Д., Терентьева Л.А. Мониторинг безопасности донорского контингента России // Трансфузиология.– 2007.– № 1–2 (т.8).– С. 21–225.
    
12. 
    Клiнiчна гематологiя. Частина 1. Анемiї : метод. вказ. для студентiв i лiкарiв-iнтернiв / упоряд. Л. В. Журавльова, О. О. Янкевич. – Харкiв : ХНМУ, 2015. – 44 с.
    
13. 
    Кувшинова И.Н., Кульшова Е.А., Рукавишников М.Ю. Чувствительность набора реагентов "HBsAg – ИФА–Бест"// Новости "Вектор – Бест", информационный бюллетень. – 2007. – №4. – С. 2–4.
    
14. 
    Кузнецова А. В., Жердева А.И., Сысолетина И.П., Главацкая Е.Н. Диагностика гепатита В: насколько часты совпадения результатов тестирования на ДНК и серологические маркеры HBV–инфекции // VI Всероссийская научно–практическая конференция "Вирусные гепатиты – проблемы эпидемиологии, диагностики, лечения и профилактики". – М., 24–26 мая 2005 г.– С. 168 – 170.
    
15. 
    Основи гематологiї: монографiя / А. В. Воробель. – Iвано-Франкiвськ : Видавництво “Плай” ЦIТ Прикарпатського нацiонального унiверситету iменi Василя Стефаника, 2009. – 148 с.
    
16. 
    Перехрестенко П.М., Назарчук Л.В., Ларычева Н.I. Дiяльнiсть закладiв служби кровi України в 2007 р.: Довiдник.– К., 2008.– С. 3–72.
    
17. 
    Проблемы и методы обеспечения вирусной безопасности плазматических препаратов // Материалы Всемирной Федерации Гемофилии. – М. RUSD Mediсal LLС, – октябрь 1998 г.– С. 4–5.
    
18. 
    Чоп’як В.В., Герасун О.Б. Патогенез хронiчного гепатиту В: механiзми тривалої персистенцiї HBV// Iмунологiя та алергологiя. – 2006. – №3. – С. 39–43.
    
19. 
    Шевченко Ю.Л. Иммунологическая и инфекционная без- опасность гемокомпонентной терапии / Ю.Л. Шевченко, Е.Б. Жибурт, Н.Б. Серебряная. – СПб: Наука, 1998. – 232 с.
    
20. 
    Шиффман Ф.Дж. Патофизиология крови / Ф.Дж. Шиффман. – Издательство «Бином», Невский диалект, 2000. – 448 с.