Ім'я файлу: залік.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 714кб.
Дата: 01.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
Тетеревенко М.М. БЦІ-15 Екология.docx
курсова робота.pdf
"Політика в сфері свободи совісті (церковна політика)"Розширення: pptx
Розмір: 714кб.
Дата: 01.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
Тетеревенко М.М. БЦІ-15 Екология.docx
курсова робота.pdf
Виконали
студентки 25-ПОЛ групи
Гацула катерина та сойма марія
План:
- Визначення понять "свобода совісті" та "церковна політика»;
- Історичний контекст;
- Основні принципи свободи совісті;
- Роль держави в регулюванні церковних справ.
- Свобода совісті та церковна політика в Україні.
Свобода совісті є основним принципом індивідуальних прав людини, який гарантує кожному індивіду вільну можливість обирати, висловлювати та практикувати свої релігійні, моральні та етичні переконання без будь-якого примусу чи втручання з боку держави, суспільства або інших індивідів.
Це право включає:
- свободу переконань,
- свободу вираження релігійних думок,
- свободу практикування релігійних обрядів
- свободу вибору або зміни релігійних переконань.
Церковна політика - це сукупність дій, політичних стратегій та рішень, які стосуються відносин між державою та релігійними організаціями, а також впливу релігії на політичний процес та прийняття рішень. Церковна політика охоплює взаємодію між державними установами та релігійними лідерами, регулювання державою справ церкви, фінансування релігійних організацій, оподаткування церковних майнових фондів, вплив релігійних переконань на політичні рішення тощо. 2. Історичний контекст. Огляд історії відношень між державою та релігією.
Античні цивілізації
- У багатьох античних цивілізаціях, таких як Стародавня Греція та Римська імперія, релігія мала значний вплив на політичну систему. Багато державних установ та правових принципів були пов'язані з релігійними віруваннями. У Римській імперії існував культ імператора, де імператор вважався божественною особою.
- Протягом Середньовіччя релігія, переважно християнство, мала великий вплив на політичні структури. Церква (католицька та православна) мала велику владу над державою, і релігійні лідери брали участь у прийнятті рішень. Такий феномен, як теократія, де релігійні лідери керували державою, був поширеним.
Відношення між державою та релігією в історії людства були дуже різноманітні і змінювалися в залежності від часу, місця і політичної ситуації.
- З появою просвітництва в Європі у 17-18 століттях була започаткована доктрина секуляризму, яка прагнула виділити релігію від політичної влади. Релігія втратила своє привілейоване становище в суспільстві, а держава стала більш секулярною і розлученою від церкви.
- У 19 і 20 століттях деякі країни, такі як США та Франція, включили принцип секуляризму у свої конституції. В новітні часи відношення між державою та релігією різняться в різних країнах і регіонах світу. Деякі країни залишаються секулярними, де релігійні організації мають обмежену вплив на політичну владу. В інших країнах релігія може мати значний вплив на політику та законодавство.
Просвітництво Новітні часи:
3. Основні принципи свободи совісті. Основні принципи свободи совісті визнані і захищені в багатьох міжнародних правових інструментах, таких як Всесвітня декларація прав людини та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Основні принципи свободи совісті включають:
- 1. Свобода віри: Кожна людина має право на вільний вибір своєї релігійної переконаності або на відсутність такої переконаності. Це означає, що ніхто не може бути примушеним відступити від своїх вірувань або прийняти іншу релігію проти своєї волі.
- 2. Свобода сумління: Кожна людина має право на вільне формування своїх переконань, сумління та моральних цінностей. Це означає, що ніхто не може бути примушеним діяти проти своєї сумлінності або виконувати дії, які суперечать їхнім переконанням.
- 3. Рівність перед законом: Усі громадяни мають бути рівними перед законом незалежно від їхньої релігійної або нерелігійної приналежності. Це означає, що ніхто не може бути дискримінованим або переслідуваним на підставі своїх релігійних переконань або відсутності таких переконань.
- 4. Вільне вираження своїх переконань: Кожна людина має право на вільне вираження своїх релігійних переконань або своєї відсутності таких переконань. Це означає, що кожна людина може публічно висловлювати свої думки, практикувати свою релігію та виконувати релігійні обряди без переслідування чи обмежень.
Роль держави в регулюванні церковних справ різняться в різних країнах і можуть бути обумовлені конкретними конституційними принципами, законодавством та історичним контекстом.
Існує кілька моделей державно-церковних відносин, які розрізняються залежно від країни та її конституційного, історичного та культурного контексту. Ось декілька загальних моделей:
1. Секулярна модель:
У цій моделі держава та церква повністю розділені. Держава не втручається в релігійні справи, а церква не має прямого впливу на політичні рішення. Це може бути характерно для секулярних держав, де релігійна свобода і рівність перед законом є основними принципами. 2. Конкордатна модель:
У цій моделі існує угода або конкордат між державою та церквою, яка регулює їхні взаємовідносини. Це може включати питання оподаткування, власності, освіти, благодійності та інших аспектів. Ця модель може бути притаманна країнам з історично сильним релігійним впливом. 3. Контрольна модель:
У цій моделі держава має значний контроль над церквою і регулює її діяльність. Держава може визначати стандарти для релігійної практики, контролювати фінанси та діяльність церковних організацій. Ця модель може бути характерною для авторитарних режимів, які прагнуть контролювати релігійну сферу
Аналіз законодавства, що стосується свободи совісті, варіюється в різних країнах, міжнародними договорами та правовими традиціями. Ось деякі загальні аспекти, які часто знаходяться в законодавстві щодо свободи совісті:
- Забезпечення свободи віросповідання: Багато країн мають закони, які гарантують громадянам свободу віросповідання. Це включає право на вільне вираження своїх релігійних переконань, свободу зміни віросповідання або відмови від нього, а також свободу проповідування та практикування релігії.
- Запобігання дискримінації: Законодавство може містити положення, які забороняють дискримінацію на підставі релігійного переконання або відсутності такого переконання. Це може включати захист від дискримінації на роботі, в освіті, у житловому секторі та в інших сферах суспільного життя.
- Винятки для свободи совісті: Деякі законодавства містять винятки або обмеження щодо свободи совісті у випадках, коли це може посягати на інші права або загрожувати громадській безпеці. Наприклад, це може стосуватися випадків, коли релігійна практика порушує закони про насильство, здоров'я або сексуальну безпеку.
- Взаємодія з іншими правами: Законодавство також може визнавати, що свобода совісті не є абсолютною і може бути обмежена іншими правами і свободами.
Свобода совісті та церковна політика в Україні.
Ці теми є актуальними, вони розглядаються в контексті правового регулювання та відносин між державою та релігійними організаціями. Ось деякі особливості цих питань в Україні:
1. Конституційні гарантії: Українська Конституція гарантує свободу совісті та релігійну свободу кожному громадянину. Це означає право на вільний вибір, вираження і практикування релігійних переконань, а також право на відмову від релігійних переконань.
2. Релігійне різноманіття: Україна є багатонаціональною і багаторелігійною країною. Вона визнає різні релігії та гарантує рівні права всім релігійним спільнотам. Україна також має національні релігійні організації, такі як Українська православна церква (Московського патріархату) та Українська православна церква (Київського патріархату), а також релігійні спільноти інших віросповідань.
3. Державне регулювання: Україна має законодавство, яке регулює відносини між державою та релігійними організаціями. Зокрема, існує Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації", який встановлює загальні принципи регулювання релігійної діяльності, включаючи питання реєстрації, власності, фінансів, благодійності та освіти.
Дякуємо за увагу!