Ім'я файлу: Повідомлення_Історія_України_ІНП_13_Бєлікова_Яна_2.docx
Розширення: docx
Розмір: 436кб.
Дата: 21.12.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 436кб.
Дата: 21.12.2020
скачати
Повідомлення на тему:
“Подібність та відмінність між Варшавським 1920 року та Ризьким 1921 року договорами.”
Підготувала
студентка факультету іноземних мов
групи ІНП-13
Бєлікова Яна
2020 рік
Перш ніж порівнювати Варшавський та Ризький договори між собою,потрібно розглянути їх окремо один від одного,тому з цього і почнемо.
Покинувши місто Кам'янець- Подільський, С. Петлюра їде до Варшави та разом із польським керівництвом бере участь у переговорах про укладення українсько-польського договору"хоч би й ціною значпих територіальних поступок". Ці переговори швидко дали результати, незважаючи на те,що І.Мазепа(голова уряду УНР)неодноразово робив заяви про власне негативне ставлення стосовно розв'язання українсько-польських суперечностей коштом Східної Галичини. 2 грудня українська місія у складі А. Лівицького, Л. Михайлова, В. Ріпецького підписала угоду про встановлення кордону з Польщею по річці Збруч,що посприяло приєднанню Східної Галичини до складу Польщи.Згідно цієї угоди проблема Східної Галичини визнавалась внутрішньою справою Польщі та мала розв'язуватися "польським урядом з представниками українського народу, мешкаючого в тій провінції".
Варша́вський договір — міждержавна угода Польщі і Української Народної Республіки,в якій зазначено,що в квітні 1920 р. польський уряд Пілсудського повинен був відмовитись від намірів розширення території Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 р. та визнати незалежність Української Народної Республіки.
Цей договір мав символічне значення для України. Хоча, уряд Симона Петлюри пішов на великі поступки,адже неофіційно встановлені кордони вже були визнані по межі районів польських військ в Україні — по річці Збруч. Таким чином,це було зречення від значних етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, Посяння, Лемківщини, Підляшшя, частини Полісся і Холмщини. Деякі українські політики того часу і більшість мешканців територій, окупованих Польщею, оцінили цей вчинок Симона Петлюри доволі негативно.
За цією угодою Польща гарантувала не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України, та запевняли не порушувати національно-культурні права українського населення в Польщі і польського в Україні.
Уряд Речі Посполитої Польської, з одного боку, і уряд Української Народної Республіки, з другого, у глибокому переконанні, що кожний народ має природне право на самостійне вирішення своєї долі та визнання своїх відносин із сусідами, однаково натхненні бажанням утвердити принцип миролюбного, дружнього співіснування з метою благополуччя і розвитку обох народів, погодилися на такі рішення:
Визнаючи незалежність України в певних кордонах, які на півночі, сході і півдні формулюються на основі договорів між УНР і відповідно сусідами, що з нею межують, Річ Посполита визнає Директорію як верховну владу незалежної УНР на чолі з отаманом Симоном Петлюрою.
Розмежування кордонів між РПП і УНР: на півночі від Дністра вздовж р. Збруч, далі уздовж колишнього кордону між Австро-Угорщиною та Росією до Вижгрудка, від Вижгрудка на північ через Кременецькі пагорби, потім по лінії на схід від Здолбунова, вздовж східних адміністративних кордонів Ровенського повіту, далі на північ вздовж кордону колишньої Мінської губернії до перетину його р.Прип'ять, а потім Прип’яттю до її гирла. Що стосується Ровенського,Дубенського і частини Кременецького повітів, приєднаних до РПП, стосовно яких пізніше буде укладено точнішу угоду. Натомість уряд Української Народної Республіки зобов’язується не укладати будь-яких міжнародних угод, які будуть спрямовані проти Польщі.
Національно-культурні права, забезпечені урядом УНР громадянам польської національності в межах Української Народної Республіки, будуть гарантовані українцям, що мешкали на територіїї Річі Польської Посполитої і навпаки.
Аграрна справа в Україні буде розв’язана конституативно. До часу скликання конституанти, юридичне становище польских землевласників в Україні визначається згодою між РПП і УНР.
У змісту угоди була військова конвенція, яку підписав Володимир Сенклер, український генерал, та Славек,представник польського військового відомства, 24 квітня 1920 року та передбачала старт спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території УНР.
Варшавський договір був засуджений найближчими прибічниками Петлюри – Винниченком, Грушевським та ін. Симонові Петлюрі не вдалось реалізувати її цілком.
Пізніше, у жовтні 1920 року, по закінченні польсько-радянської війни, польський уряд визнав УСРР, після чого був укладений Ризький мирний договір 1921 року, що фактично анулював Варшавський договір. Цей радянсько-польський договір був укладений як проти УНР, так і проти С. Петлюри.
Ризький мир — договір, підписаний у Ризі 18 березня 1921 представниками РРФСР і УРСР, з одного боку, та Польщі — з другого, який формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919 — 1920 років, документально закріплював поділ українських і білоруських земель між Польщею і Радянською Росією, та, фактично, анулював Варшавський договір 1920.
Ризький мир став результатом перемовин, які велися спершу (серпень 1920) у Мінську, а згодом (від 21 вересня 1920) у Ризі. Польську делегацію очолював Я. Дмовський, радянську — К. Данішевський (Мінськ) і А. Йоффе (Рига); УРСР репрезентував спершу Д. Мануїльський, а потім Ю. Коцюбинський і Е. Квірінґ.
Польсько-радянським перемовинам безуспішно намагалися завадити посол УНР у Латвії В. Кедровський, представник уряду УНР С. Шелухин та делегація ЗУНР під проводом К. Левицького. Наслідком перемовин 12 жовтня 1920 був підписаний прелімінар мирового договору, та досягнено порозуміння в справі перемир'я, яке вступило в силу 18 жовтня 1920.
Договір налічував 26 статей і включав ряд додаткових протоколів і умов, які регулювали різні економічно-правові питання. Він уточнював державний кордон між Росією, Білоруссю і Україною з одного боку, і Польщею — з другого, Польщі залишилось близько 180000 км² на схід від Лінії Керзона. Обидві сторони визнавали Україну і Білорусь незалежними, «згідно з принципом самовизначення народів», та зобов'язувалися поважати суверенні права і не втручатися у внутрішні справи другої сторони, заборонялося творення і перебування на своїй території організацій, які «приписують собі роль уряду другої сторони або частини її території». РРФСР і УРСР гарантували полякам на своїй території повну релігійну і культурну свободу, а Польща зобов'язалася надати ті самі права меншинам російської, української і білоруської національності.
Деякі статті Ризького миру регулювали питання громадянства та репатріації. Обидві сторони відмовлялися від репарацій, а РРФСР і УРСР зобов'язувалися повернути Польщі різні воєнні трофеї і культурні та мистецькі знахідки, бібліотеки й архіви, віжібрані чи вивезені царським урядом, та виплатити їй 30 млн. золотих карбованців, як винагороду за «активну участь» польських земель у господарському житті колишньої Російської Імперії. Ризький мир формально вступив у силу після обміну ратифікаційними документами в Мінську 30 квітня 1921 і був дійсний до 17 вересня 1939, коли його односторонньо анулював радянський уряд у зв'язку з окупацією Західної України і Західної Білорусі Червоною армією.
Як результат договору з більшовиками, Польща отримала землі, які були у її складі перед третім і, частково, другим поділом Речі Посполитої, які в 1795-1916 роках складали частину Російської імперії, але від весни 1919 були зайняті Військом Польським:губернії Гродненська й Віленська, а також західні частини Волинської губернії з Луцьком,Рівним і Кременцем і Мінської губернії з містами Несвіж, Докшиці і Столбці. РСФРР і УСРР відмовилися від посягань на Східну Галичину, яка до 1914 року була у складі Габсбургської монархії. Польсько-радянський кордон пролягав уздовж лінії ІІ поділу Польщі 1793 року (з корекцією на користь Польщі в вигляді частини Волині і Полісся та містом Пінськ).
Але, найважливішим було те, що Польща відмовлялася від земель давньої Речі Посполитої, які полягають на схід від кордону, встановленого в Ризі, а РСФРР і УСРР від претензій на території, що знаходяться західніше від лінії кордону. Польща, після визнання маріонеткової УСРР і паралельне невизнання УНР (свого єдиного союзника в польсько-більшовицькій війні), фактично, відмовлялася від реалізації програми федерального устрою держави.
Із подібностей цих двух договорів можна вважати:
Обидві сторони домовились не створювати та не підтримувати організації, що мають за мету збройну боротьбу з другою стороною, або зазіхають на її територію.
Під впливом обох договорів УНР погоджувалась на анексію західноукраїнських земель Польщею.
Визнання незалежності обох країн.
Припинення збройної боротьби після підписання договорів.
Отже, Варшавський та Ризький договори схожі між собою, але все ж таки треба видокремити кілька відмінностей між ними:
За Ризьким договором, новий міждержавний кордон встановлювався трохи східніше від “лінії Керзону”, яку передбачав Варшавський договір, тобто, Східна Галичина, більша частина Волині та Західне Полісся були у складі Польщі(відмінність можна побачити на малюнку вище).
Не дивлячись на те, що після підписання Варшавського договору Польща мала визнавати незалежність УНР, вона не виконала умову угоди і Україна опинилась в залежному від Польщі становищі. Натомість, однією з умов Ризького договору була гарантія державного суверенітету обом сторонам й утримання від будь-якого втручання у внутрішні справи.
За Ризьким мирним договором Польща зобов’язувалась надавати належні умови для національно-культурного розвитку українців на західних землях.
Джерела:
Гриценко А. П. “Декларація дипломатичної місії УНР у Варшаві від 2 грудня 1919” 2004
Михайлова О. “Проблеми вивчення української революції 1917-1921 рр.”2011
Симоненко Р.Г. “Енциклопедія історії України”2003
Щедріна І.Е. “Історія України,словник-довідник”2006
Матвієнко В.М. “Українська дипломатична енциклопедія”2004
Срібняк.І. “Українці про союз 1920 р.: Передумови та наслідки підписання Варшавської угоди між УНР і Польщею (вибрані аспекти історіографії проблеми)”2004
Інтернет-сайт “Вікіпедія.Вільна енциклопедія.”