Питання для поточного контролю
1. Чим обумовлено використання різних методів оцінки економічних ризиків?
2. У чому полягає відмінна сутність статистичного методу оцінки економічного ризику?
3. Як впливають фактори зовнішнього середовища підприємства на вибір методу оцінки економічного ризику?
4. У чому полягає "суб'єктивний фактор" вибору методу оцінки економічного ризику?
5. За яких умов доцільно використовувати для оцінки економічного ризику метод Дельфі?
6. Які показники можуть використовуватися для кількісної оцінки ризику?
7. В чому полягають особливості статистичних методів оцінки ризику?
8. За яких умов використання статистичних методів оцінки ризику стає можливим?
9. В чому полягає суть правила оптимального коливання результату?
10. Яка первісна інформація необхідна для можливого використання методу аналізу доцільності витрат?
11. В чому полягає мета формування портфеля цінних паперів?
12. Охарактеризуйте кількісні показники, що можна розрахувати для інвестиційного портфеля.
13. Як оцінюють систематичний ризик?
14. Як пов'язаний метод аналізу доцільності витрат із фінансовою стійкістю підприємства?
15. За яких умов доцільно використовувати метод експертних оцінок?
16. Чим відрізняються методи групових і індивідуальних експертних оцінок?
17. Охарактеризуйте етапи реалізації методу рангової кореляції, що заснований на експертних оцінках.
18. В яких випадках для оцінки узгодженості думок експертів застосовують критерій Спірмена, критерій Кендалла і критерій конкордації?
19. Охарактеризуйте метод "мозкової атаки".
20. В чому полягає сутність метолу Дельфі?
21. В чому полягають особливості використання кількісних методів при сценарному підході до оцінки ризику?
22. Які завдання вирішуються при використанні інтегральної оцінки ризику?
23. Чим обумовлено застосування певного методу оцінки ризику для підприємця?
Відповіді
Використання різних методів оцінки економічних ризиків обумовлено різноманітністю ризикових ситуацій та особливостями досліджуваної сфери. Кожен метод має свої переваги та обмеження і може бути більш ефективним у певних умовах. Вибір методу залежить від доступності даних, часових обмежень, фінансових ресурсів, особливостей ризику та вимог замовника оцінки.
Відмінна сутність статистичного методу оцінки економічного ризику полягає у використанні статистичних моделей, аналізі статистичних даних та математичних підходах для оцінки ймовірності та величини ризиків. Статистичні методи дозволяють засновувати оцінку ризику на об'єктивних даних та використовувати математичні моделі для прогнозування та аналізу ризикових ситуацій.
Фактори зовнішнього середовища підприємства, такі як політична стабільність, економічні умови, правові норми, конкуренція та інші, можуть впливати на вибір методу оцінки економічного ризику. Наприклад, у високоволатильних умовах змін на ринку можуть бути більш ефективними стохастичні методи, тоді як у стабільному середовищі можна застосовувати більш прогнозовані методи.
"Суб'єктивний фактор" вибору методу оцінки економічного ризику відноситься до особистих переконань, досвіду та суб'єктивного оцінювання особи, що здійснює оцінку. Кожна людина може мати свою власну точку зору на ризик та власні підходи до його оцінки. Суб'єктивність може впливати на вибір методу, оцінку параметрів ризику та результати оцінки.
Метод Дельфі доцільно використовувати для оцінки економічного ризику в умовах високої невизначеності та відсутності точних даних. Це колективний метод, який включає експертні оцінки та ітеративний процес, що дозволяє зменшити вплив суб'єктивності та отримати збалансовану оцінку ризику.
Показники, які можуть використовуватися для кількісної оцінки ризику, залежать від конкретної ситуації та області дослідження. Деякі загальні показники включають ймовірність настання ризикової події, величину можливих збитків, показники волатильності, коефіцієнти кореляції, показники дохідності тощо.
Особливості статистичних методів оцінки ризику полягають у використанні статистичних моделей, обробці статистичних даних та математичних алгоритмах для аналізу ризиків. Вони дозволяють проводити кількісну оцінку ризику, використовуючи статистичні методи, такі як регресійний аналіз, аналіз варіації, аналіз кореляції, статистичні розподіли тощо.
Використання статистичних методів оцінки ризику стає можливим, коли є наявність достатнього обсягу статистичних даних, які можуть бути використані для аналізу ризику. Також необхідна математична основа для застосування статистичних методів, така як розподіл ймовірностей, статистичні моделі та методи аналізу.
Суть правила оптимального коливання результату полягає в тому, що оптимальний результат може бути досягнутий при певному рівні ризику. Результат може коливатися у певних межах, і правило оптимального коливання визначає оптимальні межі коливання, які забезпечують баланс між досягненням результату та управлінням ризиком.
Для використання методу аналізу доцільності витрат необхідна перша інформація про витрати, пов'язані з певною діяльністю або проектом. Це можуть бути дані про матеріальні витрати, трудові ресурси, витрати на обладнання, послуги тощо. Також необхідні дані про очікувані користі та результати, які можуть бути отримані в результаті цих витрат.
Мета формування портфеля цінних паперів полягає в досягненні оптимального співвідношення між ризиком і доходом шляхом розподілу інвестицій між різними цінними паперами. Формування портфеля дозволяє розподілити ризик між різними активами і зменшити можливі збитки шляхом диверсифікації. Метою є досягнення оптимального балансу між потенційним доходом та ризиком, враховуючи інвестиційні цілі та обмеження.
Кількісні показники, які можна розрахувати для інвестиційного портфеля, включають:
Загальний дохід портфеля: сума доходу, отриманого від всіх активів у портфелі.
Загальний ризик портфеля: міра коливань вартості портфеля відносно середнього значення.
Коефіцієнт Шарпа: відношення надлишкового доходу портфеля до загального ризику, який він несе.
Коефіцієнт кореляції: міра взаємозв'язку між різними активами в портфелі.
Бета-коефіцієнт: міра чутливості вартості портфеля до змін на ринку.
Розподіл доходів портфеля: відсоткове співвідношення доходів, отриманих від різних активів у портфелі.
Систематичний ризик оцінюється за допомогою різних методів, включаючи аналіз ринкових факторів, які можуть впливати на доходність інвестицій. Одним з методів є аналіз бета-коефіцієнта, який вимірює чутливість вартості активу до змін на ринку. Чим вище значення бета-коефіцієнта, тим більша систематична складова ризику.
Метод аналізу доцільності витрат пов'язаний з фінансовою стійкістю підприємства тим, що допомагає оцінити ефективність і доцільність витрат, а також їх вплив на фінансову позицію підприємства. Шляхом аналізу доцільності витрат можна виявити неефективні витрати та знайти способи їх оптимізації, що сприятиме зміцненню фінансової стійкості підприємства.
Метод експертних оцінок доцільно використовувати у таких умовах:
Коли недостатньо кількісних даних або історичних даних для проведення об'єктивного аналізу.
Коли потрібна оцінка майбутніх подій або трендів, які є складними для прогнозування.
Коли важлива експертна думка і погляди кваліфікованих осіб з певної галузі або області.
Методи групових і індивідуальних експертних оцінок відрізняються наступним чином:
Групові експертні оцінки залучають групу експертів для спільного обговорення і оцінки ризиків або прогнозування майбутніх подій. Результати оцінок обговорюються і узгоджуються в рамках групи.
Індивідуальні експертні оцінки засновані на оцінках окремих експертів без активної групової дискусії. Кожен експерт надає свою незалежну оцінку.
Етапи реалізації методу рангової кореляції, що заснований на експертних оцінках, включають:
Визначення проблеми і формулювання питань, на які експерти мають дати свої оцінки.
Вибір групи експертів і збір їхніх оцінок. Експерти ранжирують варіанти відповідей за певною шкалою.
Аналіз і узагальнення отриманих оцінок, обчислення коефіцієнтів кореляції між оцінками різних експертів.
Оцінка ступеня узгодженості думок експертів за допомогою статистичних методів.
Висновки і рекомендації на основі отриманих результатів.
Критерій Спірмена, критерій Кендалла і критерій конкордації застосовуються для оцінки узгодженості думок експертів у таких випадках:
Критерій Спірмена використовується для вимірювання ступеня кореляції між ранговими змінними, коли оцінки експертів вважаються рангами.
Критерій Кендалла використовується для виявлення та вимірювання кореляції та узгодженості між двома ранговими змінними.
Критерій конкордації використовується для оцінки узгодженості експертів за допомогою показників конкордації.
Метод "мозкової атаки" є технікою творчого мислення, коли група експертів або учасників збирається разом для спільного генерації ідей, розв'язання проблеми або розробки нових концепцій. Цей метод передбачає вільне висловлення думок, асоціацій та ідей без критики або обмежень. Мета полягає в створенні розмаїтості ідей та сприянні творчому процесу.
Суть методу Дельфі полягає в тому, що група експертів, які фізично не збираються разом, проводять послідовні раунди анкетування та обговорень. Кожен експерт незалежно ділиться своїми прогнозами, поглядами або оцінками на певне питання. Після кожного раунду експертам надаються результати аналізу інших експертів, що дозволяє їм переглянути свої відповіді та аргументувати свої нові прогнози або думки. Процес продовжується до досягнення консенсусу або задоволення критеріїв зупинки.
При сценарному підході до оцінки ризику кількісні методи використовуються для оцінки ризиків, пов'язаних з різними сценаріями. Особливості використання кількісних методів включають:
Розрахунок ймовірностей для кожного сценарію.
Оцінка вірогідних наслідків для кожного сценарію.
Визначення загального ризику шляхом комбінування ймовірностей і наслідків.
Порівняння ризиків між різними сценаріями та прийняття рішень на основі отриманих результатів.
При використанні інтегральної оцінки ризику вирішуються такі завдання:
Ідентифікація ризиків і їх класифікація за важливістю та ймовірністю виникнення.
Кількісна оцінка ризиків шляхом комбінування ймовірностей і наслідків.
Ранжування ризиків за ступенем важливості і пріоритетом управління.
Розробка стратегій та планів управління ризиками.
Застосування певного методу оцінки ризику для підприємця обумовлено кількома факторами:
Характером діяльності підприємця і специфікою його бізнесу.
Рівнем експертизи та знань підприємця у галузі оцінки ризиків.
Доступністю даних та інформації для проведення відповідного методу оцінки.
Масштабом підприємства та його фінансовими можливостями для використання певного методу.