Міністерство Освіти і Науки України
Національний Педагогічний Університет ім. М. П. Драгоманова
Реферат
на тему:
«Підготовка дитини з ТПМ до школи»
Виконала:
Студентка 4 курсу, групи 4 зл 2
Факультету спеціальної та
інклюзивної освіти
Спеціальність «Логопедія»
Шпак Ю.В.
Київ 2022 р.
Вступ
Коли дитині виповнюється 5 років, багато батьків задають собі важливе питання: як підготувати дитину до школи в домашніх умовах і що для цього знадобиться. Незалежно від того, чи ходить ваша дівчинка або хлопчик в дитячий садок, сучасний центр розвитку або ж знаходиться на домашньому навчанні, в будь-якому випадку батьки, повинні внести свій вклад, адже підготовка дитини до школи–це суттєвий момент в житті вашого чада.
У дітей з порушеннями мовлення перш за все страждає формування мовленнєвої готовності до навчання у школі та саме навчання. Вивченням і подоланням даної проблеми займаються вчені досить тривалий час, але вона й надалі потребує детального вивчення. Саме тому, це питання є актуальним на наш час.
Кожна з необхідних навичок для успішного навчання та соціалізації з'являється не моментально, тому ми планово та рівномірно готуємося до школи, розподіляючи навантаження. Займаючись підготовкою до першого класу, потрібно постаратися охопити всі необхідні навички та вміння, щоб закласти базу знань для майбутнього першокласника.
Так чи потрібно готувати дитину до школи? Готувати до школи обов'язково, але при цьому, нам не потрібно намагатися випереджати шкільну програму, вивчаючи її ще до початку навчального року. Це вже завдання вчителя, для батьків же головне навчити необхідним азам для успішного навчання та взаємодії з майбутніми однокласниками. Якщо перестаратися і дати занадто багато знань, це може надати протилежний ефект та призвести до втрати інтересу, адже малюкові буде просто нудно на уроках.
Крім стандартної підготовки дошкільнят до школи, треба дізнатися що саме буде входити в навчальний план, за якими підручниками та методиками навчатиметься першокласник.
Основна частина
Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба у спілкуванні з однолітками. Між дітьми можуть виникати найрізноманітніші форми взаємин. Тому дуже важливо, щоб дитина з самого початку перебування в дошкільному закладі, здобувала позитивний досвід співробітництва, взаємодопомоги.
Вперше дитина виходить за межі свого сімейного світу і взаємодіє зі світом дорослих людей. Ця взаємодія відбувається в ідеальній опосередкованій формі. Ідеальна форма, за думкою Виготського, це та частина об’єктивної дійсності (набагато вища, чим рівень на якому знаходиться дитина), з якою вона вступає в безпосередню взаємодію, це та сфера, в яку дитина прагне ввійти. В дошкільному віці цією опосередкованою формою стає світ дорослих людей. Дорослий виступає для дитини в загальній формі, як носій суспільних функцій, суспільних завдань в системі суспільних відношень (дорослий – тато, лікар, водій і т.п.). Потреба в спілкуванні з дорослими та однолітками визначає становлення особистості дитини.
Інтелектуальна підготовка до школи вдома
Всі знання повинні закладатися поступово та своєчасно, тому не варто примушувати вчити алфавіт і цифри у рік, а в три–читати напам'ять твори, які навіть для дорослого даються важко. Тому, активна підготовка дитини до школи вдома повинна здійснюватися за 6-12 місяців.
Важливо організувати окреме робоче місце для майбутнього першокласника, щоб він розумів, що під час занять потрібно сидіти за столом, з рівною спиною, поклавши обидві руки на стільницю. У цьому віці дошкільник навряд чи всидить на одному місці довше 20-30 хвилин, тому, навчальну діяльність чергуйте з рухомими розминками, потішками та іграми.
Є основні поняття, які повинен знати учень в процесі підготовки до школи вдома , перш ніж переступити поріг установи освіти:
• Прізвище, ім'я, по батькові (свої, а також інших членів сім'ї), адреса проживання, місто, країну;
• Поширені рослини і тварини. Розрізняти тварин, птахів, риб, комах, а також фрукти, ягоди та овочі;
• Пори року і місяці, їх характеристики і послідовність, дні тижня;
• Геометричні фігури;
• Кольори веселки та їх відтінки;
• Базові правила дорожнього руху;
• Звуки (як вони вимовляються та як позначаються на письмі), розрізняти тверді та м'які;
• Вміти правильно тримати письмове приладдя;
• Вирішувати легкі завдання та відгадувати загадки, рахувати від 1 до 10 і від 10 до 1;
• Описувати малюнок 5-6 пропозиціями, які логічно пов'язані між собою, вміти переказувати невелике оповідання і вчити напам'ять вірші розміром в 2-3 стовпчика;
• Визначати в простих словах звуки, склади, наголос.
Підготовка дитини до школи повинна проходити в ігровій формі та включати наступні заняття:
• Образотворча діяльність (малювання, ліплення, конструювання, аплікація)
• Ознайомлення з природою
• Ознайомлення з навколишнім світом
• Розвиток мовлення
• Формування елементарних математичних уявлень
• Навчання грамоті
Психологічна підготовка дитини до школи
Вступ до першого класу, де багато незнайомих діток і вчителів, а також незвичний розпорядок дня–це великий стрес. Не дарма в психології існує таке поняття як « криза семи років », яке безпосередньо пов'язане саме зі вступом до 1-го класу.
Батькам пропонують оцінити особливості поведінки за останнє півріччя – рік. Якщо дана особливість поведінки властива дитині і з’явилась недавно, то відповідний пункт оцінюється 2 балами, якщо вказані особливості з’являються
час від часу незалежно від віку 1 бал, за їх відсутністю ставиться 0 балів. 1. В останній час (півроку – рік) сильно змінилася, стала зовсім іншою. 2. Часто грубіянить, намагається «переговорити» дорослого.
3. Закинула свої улюблені іграшки і заняття, постійно проводить час на подвір’ї з іншими дітьми.
4. Втратила цікавість до дитячого садка, стала ходити туди з великим небажанням.
5. Багато запитує про школу, просить пограти з нею в школу.
6. Надає перевагу спілкуванню зі старшими дітьми і дорослим іграм з малечею.
7. Стала впертою, в усьому відстоює свою думку.
8. Кривляється, говорить писклявим голосом.
9. Постійно свариться з батьками з будь-якого приводу, навіть незначного. 10. Прагне наслідувати дорослих, з бажанням виконує їх обов’язки. Аналіз результатів
20-11 балів – скоріше за все, труднощі в вихованні дитини зумовлені кризою розвитку, необхідно переглянути своє ставлення до дитини і до системи вимог, інакше негативні симптоми кризи можуть стати стійкими рисами характеру. 10-6 балів – негативні реакції дитини є, скоріше всього, проявом індивідуальних особливостей чи результатом неправильного виховання, а не вікової кризи. 5-0 балів – для цього віку дитина занадто спокійна, необхідно придивитися до неї уважніше, можливо вона відстає від однолітків в своєму розвитку.
Приходить розуміння, що іграшки відходять на задній план, а зошити та підручники стають на перший. Щоб процес адаптації пройшов без сліз і зайвих переживань, підготовка до школи вдома повинна включати:
- Бесіди
- Екскурсії
- Практичні заняття
Поясніть, що таке школа, і навіщо туди ходити 5 днів на тиждень. Розкажіть про особливості розпорядку, про уроки та перерви. Головне –позитивно налаштувати малюка і дати зрозуміти, що це не обов'язок чи кара, а радісна подія.
Можна зводити дитину в найближчу школу і показати, як виглядає навчальний заклад і територія біля нього, а якщо є можливість, то зайти всередину і подивитися, як розташовані класи та інші приміщення.
Відчути на прикладі, як проводяться уроки, можна в дитячому саду, в освітніх центрах або організувати процес у будинку
Є медичні показники для відмови вступу до школи дітей 6-річного віку
Захворювання, перенесені протягом останнього року:
- інфекційний гепатит;
- пієлонефрит, дифузний гломерулонефрит;
- міокардит неревматичний;
- менінгіт епідемічний, менінгоенцефаліт;
- туберкульоз;
- ревматизм в активній формі;
- захворювання крові;
- гострі захворювання (більше 4 разів).
Хронічні захворювання в стадії суб- і декомпенсації:
- порок серця, ревматичний або від народження;
- хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічна пневмонія (при загостренні або відсутності стійкої ремісії на протязі року);
- виразкова хвороба шлунку та 12-перстної кишки, хронічний гастрит, хронічний гастродуоденіт ( в стадії загострення, з частими рецидивами і неповною ремісією);
- анемія (при наявності гемоглобіну в крові 10,7- 8,0%);
- гіпотрофія піднебінних мигдалин (ІІІ ступеня);
- аденоїдні вегетації ІІІ ступеня, хронічні аденоїди;
- тонзиліт хронічний (токсикоз-алергічна форма);
- ендокринопатія (зоб, цукровий діабет тощо);
- неврози (неврастенія, істерія, логоневроз тощо);
- затримка психічного розвитку;
- дитячий церебральний параліч;
- травма черепа, перенесена в поточному році;
- епілепсія, епілептиформний синдром;
- енурез;
- екзема; нейродерміт (при розповсюдженні шкірних змін);
- міопатія з нахилом до прогресування (більш 2,0 Д);
- накладання соматичних захворювань (двох або більше), які призводять до астенії.
Підготовка до школи - складний період у житті дошкільника, його перший соціальний конфлікт. Із впевненістю можна стверджувати, що у дитини - майбутнього школяра - клопоту і хвилювань значно більше, ніж у тата з мамою, адже вона входить у зовсім новий для неї світ.
Як воно - «навчатися»? Весело це чи сумно? Важко чи легко? Перш за все, це відповідально. Тепер дитині доведеться забути слово хочу заради слова потрібно! У першому класі дитина розпочинає своє суспільно-трудове життя. Словом, у дитини у зв'язку зі вступом до школи значно більше причин для хвилювання, ніж у батьків.
Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудову способу життя і діяльності дитини. Маленька людина знаходиться в стані очікування: має відбутися дещо значне і привабливе, але поки що невизначене. Весь спосіб життя дитини радикально змінюється. Найсуттєвішими проблемами, з якими їй доведеться мати справу в школі, є:
- зміна розпорядку сну та харчування;
- зміна повітряного режиму: необхідність перебування в приміщенні впродовж більш тривалого проміжку часу, ніж у дитячому садочку;
- збільшення часу, який доведеться проводити без активного руху, сидячи за столом; незвично високий рівень «галасу» на перерві, що призначена для відпочинку (частина дітей взагалі бажає не залишати класну кімнату у цей час);
- зміна стилю спілкування з дорослими: вчитель здебільшого не орієнтований на опіку, піклування і захист, на встановлення індивідуальних особистісних контактів, тому дитина може відчувати себе на новому місці на початку безпорадною та одинокою;
- необхідність повного самообслуговування під час одягання і роздягання, вживання їжі, користування туалетом; в ситуації, коли за дотриманням гігієнічних навичок, може статися, ніхто не стежить; необхідний повний самоконтроль;
- необхідність самостійно організовувати своє робоче місце на парті, зібрати і дістати необхідні посібники, підручники і приладдя з портфеля та акуратно скласти їх туди у «стислі терміни»;
- необхідність правильно реагувати на умовні сигнали - дзвоник на урок і на перерву - і підпорядковувати свою поведінку їм, а також правилам поведінки на уроці - стримувати і довільно контролювати реакції руху, мови та емоції;
- колектив із 25-30 одноліток; необхідність встановлення контактів з ними;
- можливі невдачі в діяльності;
- збільшення обсягу емоційного навантаження.
Перехід до школи - якісно новий етап у розвитку дитини. Цей етап пов'язаний зі зміною соціальної ситуації розвитку, з особистісними новоутвореннями.
Настає період «адаптації» до школи, який триває від 1 до 3 місяців, а іноді - до півроку.
Та не будемо забувати, що адаптація - природний процес під час зміни ситуації розвитку, а спробуємо допомогти здолати його якомога швидше та безболісніше.
Усі життєві ситуації, що пов'язані зі вступом до школи, їх переживання потребують від дитини перегляду та переосмислення створеної нею картини світу, а іноді її серйозного коригування.
Головне, що необхідно дитині, - це позитивна мотивація навчання. Більшість майбутніх першокласників хочуть йти до школи, але у них складається певне уявлення на зразок такого: справжній школяр - це щасливий володар портфеля і шкільної форми, старанний виконавець шкільних правил. Такий учень слухає вчителя, піднімає руку і отримує оцінки, причому лише високі. Дитина впевнена, що буде вправним учнем. У таких дитячих сподіваннях прихована велика небезпека: дитина сприймає школу як чергову гру, яка може виявитися зовсім не такою привабливою, якщо не перетвориться з часом на навчальну співпрацю з вчителем і однолітками.
Ставлення дитини до школи формується ще до того, як вона до неї піде. І тут важливу роль відіграє інформація про школу і спосіб її подачі з боку батьків і вихователю дитячого садочка. Більшість батьків намагається створити емоційно привабливий образ школи, зазначаючи: «Ти у нас будеш відмінником», «У тебе з'являться нові друзі», «Вчителі люблять таких розумненьких, як ти» тощо. Дорослі вважають, що тим самим вони прищеплюють дитині зацікавлене ставлення до школи. Насправді ж дитина, яка налаштована на радісну і цікаву діяльність, відчувши навіть незначні негативні емоції (досаду, заздрість, ревнощі), може надовго, а іноді й назавжди втратити інтерес до навчання. Причин для подібних емоцій школа надає дуже багато: невдачі на тлі уявної загальної успішності, складності в пошуках друзів серед однокласників, розбіжності в оцінці вчителя і звичайній батьківській відзнаці тощо.
Такі настанови навряд чи підбадьорять дітей напередодні вступу до школи. Намагаючись бути об'єктивними в оцінюванні їх успіхів, дорослі щедро роздають критичні зауваження і зрештою домагаються того, що дитина взагалі не робить жодних спроб здолати труднощі, реагуючи сльозами на невдачі. Можна зрозуміти її побоювання і тривогу, що пов'язані з майбутнім навчанням у школі.
Таким чином, ані однозначно позитивний, ані однозначно негативний образ школи не принесе користі.
Важливо налаштувати дитину на повсякденну роботу і переконати її в тому, що вона зможе все, якщо буде старанно ставитися до навчання. Нині школа розв'язує складні завдання навчання і виховання підростаючого покоління. Успіхи шкільного навчання значною мірою залежать від рівня підготовленості дитини у дошкільний період. У психолого-педагогічних дослідженнях розглядаються питання спеціальної та загальної готовності дитини до школи. До загальної готовності належить фізична, особистісна (стосунки з оточуючими, взаємовідношення з однолітками, ставлення дитини до самої себе) та інтелектуальна. До спеціальної - підготовку до засвоєння предметів курсу початкової школи, загальний розвиток, підготовку до читання, письма.
У визначенні готовності дитини 6-7 років до навчання в школі необхідно враховувати той рівень морфологічного і функціонального розвитку, який дозволяє зробити висновок, що вимоги систематичного навчання, різноманітні навантаження, режим шкільного життя не будуть надмірно обтяжливими для дитини і не погіршать стану її здоров'я.
Особливе значення в особистісній готовності дитини до школи має мотиваційний план, тобто внутрішня позиція школяра - сукупність всіх ставлень дитини до дійсності, що склалася у певну систему. Вона формується в процесі життя і виховання. Зміст і структура поняття позитивного ставлення до школи містить:
- наявність чітко визначених уявлень про школу і форми шкільної поведінки;
- зацікавлене ставлення до навчання і навчальної діяльності;
- наявність соціальних мотивів і готовність виконувати шкільні вимоги, що у підсумку формує шкільну позицію.
Виховання позитивного ставлення до школи у дітей буде найбільш ефективним за дотримання таких умов:
- використання у цілісному педагогічному процесі різноманітних форм і методів роботи щодо ознайомлення дітей зі школою і виховання позитивного ставлення до неї;
- створення предметно-розвивального середовища для збагачення життєвого досвіду дітей і своєчасної його зміни відповідно до нового змісту дидактичних завдань та забезпечення його доступності;
- розуміння вихователем значущості проблеми і проявів його творчої ініціативи щодо вибору форм, методів роботи з дітьми;
- педагогічна освіта батьків із питань готовності до шкільного навчання;
- здійснення зв'язку дошкільного навчального закладу зі школою.
Вже на урочистій лінійці першого вересня стає очевидним, чи почуваються впевнено діти, які вперше прийшли до школи, чи вони перелякані, пишаються собою або відчувають себе нещасними від самотності; посміхаються і радіють чи шукають очима батьків, сподіваючись на їхню підтримку.
Шкільне життя продемонструє своє різноманіття і доведе, чи готові вони до нової ролі учнів та однокласників.
Помірний контроль таких емоцій, як образа, злість та гнів дозволять малюкові уникнути імпульсивних слів і вчинків. Ми повинні вкласти в голову дитині, що неприємні ситуації трапляються, але позитивне мислення дозволяє відшукати правильний вихід. У цьому допоможе моделювання різних ситуацій та їх розбір. Це основа психологічної готовності дітей до школи.Як вже було зазначено поняття «готовність до школи» включає в себе кілька аспектів, ознайомимося з ними:
– фізичний стан дитини: щоб витримати до кінця всі уроки і виконувати потім всі домашні завдання, не знижуючи рівня уваги, пам’яті мислення, потрібні психічні та фізичні сили. І подбати про це потрібно заздалегідь, інакше адаптаційний період в 1 класі і подальше навчання будуть перериватися хворобами, супроводжуватися нервовими зривами і поганою успішністю;
– розумова готовність: визначається пізнанням дитини про навколишній світ (про живу і неживу природу, про деякі соціальні явища, систематизованість цих уявлень). Необхідний достатній рівень розвитку пізнавальних процесів: уваги, пам’яті, мислення, сприйняття;
– мотиваційна готовність – це бажання вчитися, прагнення до суспільно значущої діяльності, до нової соціальної позиції: бути школярем. Без такої мотивації всі знання та вміння дитини будуть непотрібними;
– емоційно – вольова готовність – певна ступінь сформованості цілеспрямованих психічних процесів: уваги, пам’яті, мислення; уміння долати посильні труднощі; навички самостійної роботи; оволодіння основними правилами поведінки; вміння правильно оцінити свою роботу;
– мовленнєва готовність – являє собою правильну звуковимову всіх звуків рідної мови, навички словотворення і граматично правильного оформлення висловлювань, вміння зв’язно розповідати і переказувати. Дитина повинна володіти елементарними навчальними навиками: виробляти звуковий аналіз слова, знаходити перший і останній звук у слові, називати по порядку всі звуки в слові, ділити слова на склади, визначати кількість звуків і складів у слові;
– психологічна готовність до школи – це вміння дитини вибудовувати взаємини з однолітками і вчителями. У нього повинна бути сформована потреба в спілкуванні з дорослими та іншими дітьми. Тому викликають занепокоєння замкнуті, нетовариські, тихі діти, які до 6 – 7 років ледве контактують з незнайомими людьми, вважає за краще грати один, а не в компанії хлопців.
Мовленнєва підготовка охоплює увесь період перебування дітей в дошкільних навчальних закладах і обумовлюється програмами з розвитку мовлення та навчання дітей рідної мови. Отже, мовленнєва підготовка дітей до школи – особлива підготовка, що специфікою свого змісту стимулює інтелектуальну, емоційно-вольову, мотиваційну готовність дошкільнят та готовність у сфері спілкування. Вона передбачає достатню адаптацію дітей до умов шкільного навчання, до нових програмових вимог щодо засвоєння норм і правил мови, мовленнєвих дій, необхідних для опанування мовленнєвих умінь .
Діти з порушенням мовлення належать до неоднорідної та численної групи, для якої оволодіння мовленням і рідною мовою – єдиний і основний шлях здобуття освіти та особистісного розвитку. Відхилення від вікових нормативних показників у розвитку усного мовлення зумовлюють неспроможність дитини увійти в соціальні контакти з дорослими і ровесниками, опанувати навчальну діяльність , що гальмує процес засвоєння загальноосвітніх знань, розвиток навчальних умінь, навичок читання й письма в початковій школі, а також особистісний розвиток дитини. Це зумовлює загострення суперечності між сучасними вимогами до мовленнєвої готовності дітей до школи і педагогічними умовами забезпечення цього процесу .
Діти з вадами мовленнєвого розвитку зазнають значних труднощів у підготовці та навчанні у школі. У своїх працях Л. Шипіцина, Л. Волкова описують, що дітям з порушеннями мовлення характерна пасивність, підвищена емоційна чутливість, залежність від навколишніх, схильність до спонтанної поведінки, вони некритично ставляться до своїх можливостей, часто переоцінюючи себе, виражена низька працездатність, яка виявляється у домінуванні негативних емоцій .
Неповноцінна мовленнєва діяльність негативно впливає на формування у дітей із вадами мовлення інтелектуальної, сенсорної та аферентно-вольової сфер, що пояснюється взаємозв’язком мовленнєвих порушень з іншими сторонами їх психічного розвитку. Спеціально організовані дослідження свідчать, що в дітей із тяжкими вадами мовлення (ТВМ) спостерігається досить низький рівень розвитку основних властивостей уваги: недостатня стійкість, дифузність, обмеженість можливостей у розподілі уваги [3].
Діти з ТВМ у цілому мають повноцінні передумови для оволодіння мовленнєвими операціями, але первинний недорозвиток їхнього мовлення зумовлює специфічні особливості мислення, відставання в розвитку наочно-образного мислення. Такі діти не можуть самостійно оволодіти аналізом, синтезом, порівнянням, їм властива ригідність мислення. Недостатність словотворчих умінь і навичок у дітей даної категорії, на жаль, констатується лише супутно, а несформованість граматичних процесів як операцій з мовними знаками розглядається лише в деяких дослідженнях (Б. Гриншпун, Є. Соботович, В. Ковшикова та ін.).
У ряді досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних авторів (Р. Левіна, С. Ляпідевський, О. Мастюкова, І. Маєвська, Дж. Брунер та ін.) відзначається, що у дітей з вадами мовлення поряд із несформованістю мовленнєвих процесів має місце своєрідність перебігу психічних процесів, що негативно впливає на формування особистості дитини, також вказується на необхідність подолання такого стану під час корекційного навчання [5].
Діти-логопати зазнають значних труднощів у процесі встановлення контакту з оточенням, вони не прагнуть до спілкування, уникають ситуацій, в яких потрібно застосовувати мовлення. У процесі гри вдаються до невербальних засобів спілкування, гостро переживають свій мовленнєвий дефект. У цих дітей спостерігається мовленнєвий негативізм — відмовляються спілкуватися, замкнені, можуть бути агресивними, мають занижену самооцінку. У більшості дітей з ускладненим варіантом загального недорозвитку мовлення можлива надмірна розгальмованість поведінки. Такі діти імпульсивні, іноді важко передбачити, що вони здатні зробити наступної хвилини. Виникають ситуації, коли дитина надмірно запальна, забіякувата, не по дитячому агресивна, жорстока. Це буває внаслідок глибшого враження головного мозку та підвищеної судомної готовності .
Діти з ТПМ зазнають значних труднощів у процесі встановлення контакту з оточенням, вони не прагнуть до спілкування, уникають ситуацій, в яких потрібно застосовувати мовлення. У процесі гри вдаються до невербальних засобів спілкування, гостро переживають свій мовленнєвий дефект. У цих дітей спостерігається мовленнєвий негативізм — відмовляються спілкуватися, замкнені, можуть бути агресивними, мають занижену самооцінку. У більшості дітей з ускладненим варіантом загального недорозвитку мовлення можлива надмірна розгальмованість поведінки. Такі діти імпульсивні, іноді важко передбачити, що вони здатні зробити наступної хвилини. Виникають ситуації, коли дитина надмірно запальна, забіякувата, не по дитячому агресивна, жорстока. Це буває внаслідок глибшого враження головного мозку та підвищеної судомної готовності .
У дітей з порушенням мовлення, порівняно з нормальним розвитком, формування трудових і навчальних навичок відбувається значно повільніше. Тривалий час рухи дітей залишаються незграбні, нечіткі. У них часто спостерігається порушення моторики, що є наслідком недостатнього розвитку тактильно-моторних відчуттів, потрібних для організації будь-якої діяльності. Ці порушення, насамперед, впливають на здатність дітей до малювання, ручної праці. Щоб навчитися виконувати якусь дію, їм потрібно значно більше часу, ніж їхнім ровесникам із нормальним розвитком. Дії тривалий час залишаються нерівні, розкидані та повільні. Також діти під час опанування новою навичкою дуже швидко стомлюються. Навіть тоді, коли достатньо володіють елементарними технічними прийомами, вони не виявляють достатньої наполегливості на заняттях. У них занижена критичність до власної й чужої роботи.
Висновки:
Отже, наявність у дітей порушень мовленнєвого розвитку призводить до серйозних проблем у формуванні мовленнєвої готовності до навчання у школі як складової частини готовності взагалі. Це викликає труднощі у засвоєнні програми загальноосвітньої школи. Такі діти потребують корекції недоліків психічного розвитку та логопедичного впливу з метою подолання наявних порушень та попередження виникнення вторинних у структурі дефекту.
Література:
Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика : теорія і практика / А. М. Богуш. – Запоріжжя : Просвіта, 2000. – 216 с.
Логопедия / Под ред. Л.С. Волковой. – М.: Просвещение, 1989. – 528 с.
Логопедія : Підручник / За ред. М. К. Шеремет. – К. : Слово, 2010. – 672 с.
Пахомова Н. Мовленнєва готовність дітей дошкільного віку з тяжкими вадами мовлення / Н. Г. Пахомова. // Дефектологія.- 2005. № 3 – с. 48-50.
Соботович Е.Ф. и др. Методика выявления речевых нарушений у детей и диагностика их готовности к школьному обучению / Е.Ф. Соботович, Л.Е. Андрусишин, Л.И. Бартенева и др. – К.: ЧП „Компания „Актуальна освита”, 1998. – 127 с.
Хрестоматия по логопедии / Под ред. Л. С. Волковой. – В 2-х томах. – М. : ВЛАДОС, 1997. – 428 с. – Т. 2.