Ім'я файлу: Практична - Ювелірне та художене литво.docx
Розширення: docx
Розмір: 1440кб.
Дата: 26.01.2020
скачати
Пов'язані файли:
emaluh-14.pdf


З М І С Т



.В С Т У П 1

ПРАКТИЧНИХ РОБІТ 3

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 5

Методика виконання практичних робіт 5

Формувальний інструмент, пристрої та матеріали 5

Зміст звіту 6

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1 6

ВИГОТОВЛЕННЯ ЛИВАРНИХ ФОРМ АЖУРНИХ ВИЛИВКІВ 6

Теоретичні основи 6

Порядок виконання роботи 9

1 ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ

  1. ПРАКТИЧНА РОБОТА 2

ВИГОТОВЛЕННЯ ФОРМ ДЛЯ ЛАНЦЮЖКІВ ДО ГОДИННИКА 14

    1. Теоретичні основи 14

    2. Ціль роботи 14

    3. Порядок виконання роботи 14

  1. ПРАКТИЧРНА РОБОТА 3

ВИГОТОВЛЕННЯ ФОРМ ДЛЯ ЛАНЦЮЖКІВ БРАСЛЕТУ 17

    1. Теоретичні основи 17

    2. Ціль роботи 18

    3. Порядок виконання роботи 18

ЛІТЕРАТУРА


.В С Т У П




Формування - це основний технологічний процес у виготовлені виливків художнього і ювелірного призначення. Якість виливків у значній мірі залежить правильного вибору способу виготовлення ливарних форм, складу сумішей, практичних прийомів. Тому закріплення теоретичних знань і практичних навичок виготовлення ливарних форм різними методами має важливе значення при підготовці фахівців-ливарників.

Більшість виливків одержуються заливанням рідкого металу в ливарні форми, виготовлених з піщаних формувальних сумішей.

Ливарні форми класифікуються в залежності від матеріалу, з якого вони виготовлені, та стану при заливанні. Розрізнюють разові форми й форми багаторазового використання.

Разові форми використовують для одноразового заливання металом, після чого вони руйнуються. Форми виготовляються з піщано-глиняних, піщаносмоляних та інших сумішей.

Разові форми бувають сирі, сухі, підсушені, форми, які хімічно твердіють, збираються з сухих стрижнів.

Форми, які використовуються багаторазово ( напівпостійні ), призначені для виготовлення середніх і великих виливків простої конфігурації масою до 15 т. Такі форми виготовляють з високовогнетривкої суміші, яка складається в основному з шамоту, формувальної глини та кварцового піску. Після відповідної теплової обробки стійкість форм досягав 25-40 заливань.

При виготовленні виливків ювелірного та художнього призначення застосовується в основному ручний спосіб виготовленні форм і стрижнів. При цьому використовують різноманітні інструменти, опоки та пристосування.

Для нанесення на моделі облицювальної суміші призначені сита з металевої сітки з вічком 2...6 мм.

Суміш в опоках ущільнюється трамбівками. Для загладжування форм використовуються гладілки. У важко доступних для гладілок місцях з цією метою застосовуються ланцети. Обробка вгнутих поверхонь і заглиблень виконується двокінцевими ложечками. Вигладжування неглибоких циліндричних поверхонь, вуглів, жолобів та інших криволінійних поверхонь здійснюється фасонними гладілками. Частки суміші, які залишилися в глибоких порожнинах форми, видаляються гачками.

Залишки суміші з моделі та поверхні форм видаляються волосяними щітками або здувають стисненим повітрям.

Вентиляція форм здійснюється за допомогою душників-голок різного діаметру. Для невеликих форм застосовують душники діаметром 1...5 мм.

Розштовхування моделей у формі здійснюється дерев'яними молотками. Із півформ моделі витягуються за допомогою загострених і гвинтових підйомів.

Існує багато видів литих художніх виробів. Вони розрізняються складністю й особливостями виготовлення. За ступенем складності, масі й тривалості виготовлення ливарних форм художні виливки можна розділити на декілька типів: 1) дрібні художні виливки: дитячі іграшки, попільнички, деталі канцелярских приладів, побутового призначення й інші;

  1. тонкостінні художні виливки зі складною поверхнею (ажурні виливки): тарілки, вази, настінні кронштейни, скриньки, барельєфи, ланцюжки й тому подібне;

  2. дрібні й середні художні виливки складної форми: настільні погруддя, статуетки й інші подібні їм вироби;

  3. великі скульптурні виливки - статуї, скульптурні групи, пам'ятники;

  4. архітектурно-художні відливки - садові ґрати, балясини, колони й інші частини архітектурних споруджень.

У залежності від складності виробу й необхідної кількості виливків розрізнюють такі види формування в опоках:

    1. Формування в одній опоці за нероз'ємною моделлю.

    2. Формування у двох опоках за нероз’ємною моделлю.

    3. Формування за моделлю з плоским розніманням.

    4. Формування за моделлю із складним розніманням.

    5. Формування в стрижнях.

Всі ці методи формування відрізняються один від одного деякими спеціальними прийомами, які притаманні данному способу.

Практичний практикум по дисципліні " Лиття художніх та ювелірних виробів” передбачає вивчення таких способів - формування за нероз'ємною моделлю, у кусках, нероз'ємних багатоланкових ланцюжків і браслетів, по восковим моделях

Метою проведення даного практичного практикуму є закріплення та поглиблення теоретичних знань з технології виготовлення литих художніх та ювелірних виробів і придбання практичних навичок з виготовлення складних ливарних форм і стрижнів, плавки спеціальних металів і сплавів, заливання й подальшої обробки.

За результатами виконання практичних робіт студент повинен:

  • ЗНАТИ: конструкцію та призначення ливарної оснащення та інструменту; особливості технологічного процесу виготовлення ливарних форм і стрижнів для литих художніх та ювелірних виробів.

  • УМІТИ: вибрати і підготувати до роботи необхідні пристрої та інструмент; приготувати формувальну і стрижневу суміші; виготовити ливарну форму; оцінити якість одержаного виливка; проаналізувати дефекти виливка і розробити заходи по запобіганню їх утворення з вини ливарної форми.

ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ

ПРАКТИЧНИХ РОБІТ




Найбільш вірогідними видами травм при виконанні практичних робіт є опіки, враження електричним струмом, та ушиби.

Причинами опіків у більшості випадків є викиди разплавленого металу з тигля при завантаженні в нього вологої шихти в процесі плавлення.

Враження електричним струмом пов'язане з безпосереднім дотиком до токонесучих частин різного практичного устаткування, замиканням на корпус електричних печей та двигунів, порушенням заземлення, самовільним підключенням лабораторного обладнання до джерел живлення.

Основними причинами ушибів є необережність та зневажливе ставлення до вимог правил з техніки безпеки при роботі з інструментом, ливарними формами та при переміщенні вантажів.

Для попередження травматизму необхідно дотримуватись таких вимог правил з техніки безпеки:

  1. Не допускати самовільного включення приладів та устаткування в електричну мережу.

  2. Вмикати й вимикати плавильні печі тільки в присутності і з дозволу викладача або навчального майстра. Перед вмиканням слід уважно перевірити їх заземлення.

  3. Завантаження тигля в піч та його вилучення з печі виконувати тільки при відключенні напруги, у захисних рукавицях, окулярях та головному уборі.

  4. Не допускається завантаження вологих, сильно окислених, забруднених і непрогрітих шихтових метеріалів і флюсів у рідкий метав.

  5. Виконання різних операцій з розплавленним металом у печі (замір температури, видалення шлаку, рафінування, модифікування, перемішування, відбір проб і таке інше) проводити тільки при відключенній напрузі. При цьому обовязково слід використовувати захисні щитки для захисту обличчя або окуляри, рукавиці й надівати головний убір. При роботі застосовувати тільки справний, зачіщений і просушений плавильний інструмент.

  6. Завантажувати вихідні компоненти при приготуванні формувальних сумішів тільки в непрацюючі бігуни.

  7. Перед початком роботи на обладнанні слід перевірити систему його заземлення.

  8. Дотримуватись вимог інструкцій з техніки безпеки при роботі на окремому ливарному обладнанні.

  9. Не допускати необережної та безвідповідальної поведінки при виконанні окремих операцій з виготовлення виливків.

  10. Не допускати розміщення непотрібних матеріалів та інструменту на робочому місці. Після закінчення виконання окремих операцій та практичної роботи слід прибрати робоче місце й здати його навчальному майстру.


ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ



Методика виконання практичних робіт




Практичні роботи з виготовлення разових ливарних форм виконуються у формувально-плавильній лабораторії під керівництвом викладача й навчального майстра.

Перед початком робіт студенти повинні ознайомитись з правилами безпечної роботи при виконанні практичних робіт та ретельно їх дотримуватись.

При виконанні всіх практичних робіт необхідно:

  1. Одержати завдання й необхідний формувальний інструмент та пристрої для виготовлення ливарних форм ручним способом.

  2. Ретельно вивчити методичні вказівки по виконанню практичної роботи.

  3. Отримати дозвіл у викладача й приступити до виготовлення ливарної форми у відповідності до порядку виконання роботи.

  4. Виготовити виливок і проаналізувати його якість.

  5. Оформити звіт про виконану роботу.

  6. Захистити роботу у викладача.


Формувальний інструмент, пристрої та матеріали




При виконанні практичних робіт з виготовлення ливарних форм та стрижнів різними способами використовується спеціальний формувальний інструмент і пристрої:

І Формувальний інструмент: трамбівки, гладилки, гачки, ланцети, душник. (рисунок 1).

  1. Комплект опок, модель виливка, моделі елементів ливникової системи.

  2. Формувальні матеріали: кварцовий пісок, формувальна глина, скріплювачі, відпрацьована суміш, припили.

  3. Вимірювальний інструмент: штангенциркуль і масштабна лінійка.

  4. Плавильний агрегат, термопара з гальванометром.

  5. Спецодяг.

Зміст звіту




Звіт з практичної роботи повинен включати:

  • ціль роботи;

  • призначення й особливості даного способу формування;

  • перелік і призначення використаних інструментів і пристроїв;

  • короткі теоретичні відомості з виконуваної практичної роботи;

  • порядок виконання роботи;

  • ескізи зібраної форми та отриманого виливка;

  • аналіз якості виливка, при наявності основні дефекти та заходи по запобіганню з їх утворення; - висновки.



Рисунок. 1 - Формувальні інструменти для набивання та обробки форми: 1 – ручні набійки-трамбівки; 2 – пневматична трамбівка; 3 – душники; 4 – гвинтовий підйом; 5 – плоска і фасонна гладилки; 6 – ложечка; 7 – полоз; 8 – ланцет; 9 – гачок.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1

ВИГОТОВЛЕННЯ ЛИВАРНИХ ФОРМ АЖУРНИХ ВИЛИВКІВ


Мета: вивчити технологічний процес і набути практичних навичків з виготовлення ливарної форми для ажурних виробів.

Теоретичні основи


Литі ажурні вироби відрізняються від всіх інших видів художніх виливків дрібним і складним рельєфом поверхні з великим числом просвітів, що утворять ажур виробу (рисунок 1.1). Крім того, ажурні виливки при порівняно великій площі поверхні мають, як правило, незначну товщину стінки. Ливарні форми ажурних виливків повинні задовольняти таким вимогам:

  1. Для одержання в ливарній формі високої якості відбитка ажурної моделі - поверхня порожнини форми повинна бути міцною й пластичною. Тому ливарні форми ажурних виливків варто виготовляти з формувальних сумішей із дрібними зернами піску, що дозволяють одержати у формі тонкий відбиток поверхні моделі.

Ажур, у вигляді наскрізних отворів у стінках виливка, створюється болванчиками форми (рисунок 1.2), розташованими на її внутрішній поверхні. Міцність таких болванчиків залежить від ступеня ущільнення форми й міцності застосовуваної при цьому формувальній суміші. Добре показала себе у виробництві ажурних виливків формувальна суміш із величиною зерен піску 0,05—0,063 з вмістом глини 10—12 % і межею міцності при стисканні 0,03—0,035 МПа.

  1. Метал, що заливається у форму для ажурних виливків, протікає по вузьких, звилистих каналах порожнини форми, утвореними болванчиками. У таких умовах метал швидко охолоджується, втрачає рідкоплинність і може не повністю заповнити порожнину форми або утворити у виливку «спай». Тому швидкість заливання форм ажурних виливків варто збільшувати, застосовуючи при цьому верхню ливникову систему із щілинним живильником або горизонтальну з кільцевими живильниками. Нормальне заповнення порожнини форми ажурного виливка залежить від своєчасного видалення газів, що утворюються в ній при заливанні. Отже, форми для ажурних виливків повинні бути з високою газопроникливістю.

  2. На заповнення форми металом впливає не тільки спосіб підведення металу в порожнину форми, але і його рідкоплинність, що залежить насамперед від температури його при заливанні форми. Чим вище температура металу, тим краще його рідкоплинність, тим краще й легше метал заповнює форми. Але чим вище температура металу, що заливається у форму, тим більша небезпека утворення пригару суміші на стінках виливка. Тому стінки порожнини форм ажурних виливків повинні бути досить вогнетривкими.

Висока якість ливарних форм ажурних виливків досягається не тільки при виготовленні їх з формувальних сумішей, що відповідають всім вимогам, але й застосуванням деяких особливих прийомів і способів формування.

  1. Ливарні форми ажурних виливків потрібно ущільнювати так, щоб відбиток поверхні моделі на її стінках був чітким. Із цією метою форми ажурних виливків виготовляють із застосуванням при формуванні операції, що зветься - підкарбування форми. У випадку, якщо ажур моделі подвійний, тобто розташований з обох її сторін, підкарбування відбитка моделі роблять у верхній і в нижній напівформах.

  2. Перед видаленням моделі з форми міцність невеликих болванчиків збільшують змочуванням поверхні форм через просвіти моделі водою. Але змочування поверхні порожнини форми одночасно збільшує її вологість і зменшує газопроникність, що може відбитися на якості майбутнього виливка. Метал, потрапляючи на перезволожені стінки форми, швидко охолоджується, втрачає рідкоплинність і погано заповнює дрібні деталі її поверхні. При цьому зменшується різкість рельєфу виливка.

При виготовленні виливка із чавуну поверхня її може бути з вибіленням (з підвищеною твердістю), не виключена можливість і утворення газових раковин.

Щоб уникнути подібних явищ, поверхню порожнини форм ажурних виливків перед заливанням піддають короткочасному сушінню полум'ям при неповному згоранням, що коптить, за допомогою ацетиленових пальників протягом 2-3 хв. При такому сушінні з поверхні форми випаровується надлишок вологи, збільшується газопроникність і міцність невеликих виступів, що утворять ажур. Підігрів стінок форми перед заливанням усуває можливість вибіленням чавунного виливка, створює сприятливі умови заповнення форми металом. Крім того, при такому підсушуванні форми, що носить назву підкопчування, на стінках її осаджується тонкий шар кіптяви, що збільшує вогнетривкість форми, підвищує чистоту поверхні виливка й надає їй своєрідний відтінок.



Рисунок - 1.1 Однобічний ажурний виливок

Серед художніх виливків розрізняють вироби з однобічним і двостороннім ажуром. Моделі виробів з однобічним ажуром (рисунок 1.1) мають чітко виражений рельєф малюнка з формувальними ухилами тільки на лицьовій стороні. Друга сторона моделі являє собою гладку поверхню. У ливарних формах, виготовлених по моделі з однобічним ажуром, болванчики, мають поверхню роз’єму стінки ажурної тарілки (рисунок 1.2).



Поверхня розєму



Поверхня розєму



Рисунок 1.2 - Розріз стінки моделі ажурної тарілки

Процес виготовлення ливарної форми ажурних виливків полягає у відповідному ущільненні формувальної суміші, утворені вентиляційних каналів для виходу газів та повітря з форми, спеціальних порожнин для заповнення форми металом. Після цього проводиться обробка форми, вигладжування поверхонь, ліквідація окремих пошкоджень.


Порядок виконання роботи


  1. Одержати модель виливка й формувальний інструмент, підготувати робоче місце.

  2. Визначити оптимальний розмір опок. Оглянути вибрані опоки й перевірити центруючі штирі.

  3. Обґрунтувати вид і розміри ливникової системи.

  4. Обґрунтувати й вибрати місце підведення рідкого металу.

  5. Приготувати формувальну суміш і приступити до формування.

  6. На модельну плиту встановити нижню опоку площиною рознімання униз, розмістити в ній модель виливка й приставити до неї живильник у місце, яке було вибрано раніше (поз. б).

  7. Щоб уникнути прилипання до моделі формувальної суміші, модель припилити сріблястим графітом, а решту поверхні усередині опоки - сухим пилоподібним кварцовим піском.

  8. Для одержання чистої поверхні виливка на модель через сито з вічком 2,5 мм насіяти шар формувальної суміші товщиною 10...15 мм й обтиснути по контуру моделі. Подальше заповнення опоки можливе сумішшю, просіяною через сито з вічком 8...10 мм.

  9. Вирівняти поверхню формувальної суміші й ущільнити її. Спочатку ущільнення проводять гострим (клиноподібним) кінцем трамбівки помірно в середній частині форми й більш щільно - біля стінок опоки. При цьому необхідно уникати ударів трамбівки по моделі. Таким чином проводять наповнення і ущільнення формувальної суміші до повного заповнення опоки.



Рисунок 1.3 - Операції виготовлення ливарної форми ажурних виливків



  1. Таким чином проводять досипання і ущільнення формувальну суміш до верхнього краю опоки. Верхній шар формувальної суміші в опоці додають з невеликим надлишком, розрівнюють його поверхню і остаточно ущільнюють плоским кінцем трамбівки.

  2. Надлишок суміші зрізають лінійкою по верхньому зрізу опоки (рисунок 1.3 в).

  3. Для підвищення газопроникності у формі виконують вентиляцію. Для запобігання дефектів на поверхні виливка вентиляційні канали виконують голкою-душником на відстані 40...60 мм один від одного, таким чином, щоб вони не доходити до моделі на 10...20 мм.

  4. Нижню опоку перевертають на 180о, виправють й вигладжують поверхню рознімання (рисунок 1.3 г).

  5. Для попередження прилипання нижньої частини форми до верхньої, поверхню рознімання необхідно посипати піском. Для отримання чистої й гладкої поверхні виливка пісок з моделі необхідно здути.

  6. На нижню опоку по центруючим штирям встановлбється верхня опока, моделі шлакоуловлювача й стояка (рисунок 1.3 д).

  7. Модель шлакоуловлювача установити таким чином, щоб вона з готової верхньої півформи витягувалась у бік площини рознімання форми, а модель стояка - у протилежну.

  8. Модель виливка й шлакоуловлювача припилити сріблястим графітом, а площину рознімання форми - сухим піском.

  9. Через сито з вічком 2,5 мм насіяти шар формувальної суміші товщиною 10...15 мм й обтиснути її. Наповнення верхньої опоки формувальною сумішшю, ущільнення її трамбівкою, зріз лінійкою надлишку суміші виконують у тому ж порядку, що й для нижньої півформи.

  10. Біля моделі стояка вирізати ї обробити ливникову чашу, витягти модель стояка.

  11. Прокрутити центруючі штирі й розкрити форму.

  12. Верхню опоку (півформу) перевернути на 180о і поставити поруч з нижньою півформою.

  13. Витягти з форми моделі живильника й шлакоуловлювача. Перед витяганням моделі виливка з форми слід трохи змочити водою смужку суміші на межі з моделлю. Розштовхати модель легеньким постукуванням дерев'яним молотком, а потім обережно, строго вертикально витягти модель з форми.

  14. Оглянути готові півформи, виправити пошкоджені місця за допомогою спеціального формувального інструменту.

  15. Зробити ескізи виду зверху на нижню півформу й переріз зібраної форми. Ескізи подати викладачеві для перевірки.

  16. Одержати дозвіл і зібрати форму. Для цього на нижню півформу обережно по центруючим штирям встановити верхню півформу.

  17. Перед заливанням форми рідким металом обидві півформи скріпити між собою скобами або на них встановити вантаж для запобігання піднімання верхньої півформи металом і виходу його з форми.

  18. Форму залити. Після 10...15 хв витримки форму вибити і дати змогу виливку охолонути.

  19. Оцінити якість виливка, визначити дефекти й причини їх утворення.

  20. Зробити ескіз виливка.

  21. Після закінчення роботи навести порядок на робочому місці.

  22. Скласти й оформити звіт.

Контрольні питання:

1. З чого виготовляють ливарні форми ажурних виливків?

2. В яких умовах метал швидко охолоджується?

3. На що впливає заповнення форми металом?

4. Що може вплинутит на якість виливка?

5. Що потрібно зробити, щоб уникнути утворення газових раковин і відбілення поверхні?

6. В чому полягає процес виготовлення ажурних виливків?

ПРАКТИЧНА РОБОТА 2

ВИГОТОВЛЕННЯ ФОРМ ДЛЯ ЛАНЦЮЖКІВ ДО ГОДИННИКА

Тема: вивчити технологічний процес і набути практичних навичків з виготовлення ливарної форми для ланцюжків до годинника, що складаються з кількох цільнолитих ланок.

Теоретичні основи

Вітчизняні майстри здавна славляться мистецтвом виготовлення литих виробів із чавуну. Одним із прикладів досконалості їх майстерності є виготовлення литих ланцюжків.

Складність виготовлення ливарних форм ланцюжків полягає в малих розмірах їх моделей. Досить сказати, що виливок такого чавунного ланцюжка з 36 ланок має довжину 120 мм і важить усього 20 г. Крім того він складається з окремих індивідуально відлитих ланок з'єднаних у єдиний нерозривний виріб.

Особливістю виконання цих робіт є те, що операції з виготовлення форм ланцюжка подібні до виконання ювелірних виробів; вони складні ще тим, що ланцюжок розташовується щораз в опоці поруч із порожниною форми ланки, що відливається. Найменший зсув ланцюжка при обробці й складанню форми тягне за собою руйнування форми, в результаті чого можна отримати неякісний виливок.

Ланцюжки розділяються на ланцюжки браслету й ланцюжки кільцеві, наприклад, до годинника. По цій же технології відливаються ланцюги промислового призначення більших розмірів і ваги – якірні, дробильні.

При виготовленні ливарних форм застосовуються прийоми кускового способу формування, тому формувальні суміші повинні мати властивості, що відповідають цим особливим способам формування.

Порядок виконання роботи

  1. Одержати моделі виливків й формувальний інструмент, підготувати робоче місце.

  2. Визначити оптимальний розмір опок. Оглянути вибрані опоки і перевірити центруючі штирі.

  3. Обґрунтувати вид і розміри ливникової системи.

  4. Обґрунтувати й вибрати місце підведення рідкого металу.

  5. Приготувати формувальну суміш і приступити до формування. Схема - процесу виготовлення ливарної форми ланцюжків для браслету наведена на рисунку 2.1.





Рисунок 2.1 - Моделі окремих деталей ланцюжка до годинника і зібраний ланцюжок

Формування ланцюжка до годинника проводиться по моделі, що складається з декількох частин: моделі першої ланки а (рисунок 2.1), моделі другої ланки б, розємної моделі третьої ланки в, моделі основи г, гачка д.

  1. Спочатку звичайним способом по сирому відливають за нерозємною моделлю першу ланку а;

  2. Після цього по моделі другої ланки звичайним способом по сирому відливають окремі ланки ланцюжка. Їхня кількість визначається довжиною ланцюжка й розраховується по формулі

,

де: L- загальна довжина ланцюжка, см;

l1-довжина основи, см;

l2- довжина гачка, см;

l3- довжина однієї ланки.

  1. Потім кожні дві відлиті ланки з'єднують і доливається третя. Ця операція проводиться в такий спосіб.

  2. На спеціальній фігурній модельній плиті укладають дві відлиті ланки.

  3. У середину першої і другої ланки встановлюють у вертикальному положенні половинку моделі третьої ланки (рисунок 2.2 е).



Рисунок 2.2. – Послідовність операцій з формування ланцюжка до годинника

  1. Під встановленою моделлю ланки набивають частину перекидного

болвану А. Болван обробляють, загладжують і припилюють.

  1. На плиту встановлюють верхню опоку.

  2. На модель ланки встановлюють модель щілинного стояка.

  3. Виготовляють верхню напівформу (рисунок 2.1, ж).

  4. Напівформу перевертають, плиту знімають, встановлюють другу половину моделі ланки (рисунок 2.2, з), під нею, як і під першою, набивають перекидний болван.

  5. Після припилювання поверхні рознімання форми й болвану встановлюють і формують нижню опоку (рисунок 2.2, і).

  6. Потім напівформу знімають для видалення половини моделі ланки (рисунок 2.2, к).

  7. Після видалення моделі нижню напівформу встановлюють на місце й разом з верхньої перевертають (рисунок 2.2, л).

  8. Верхню напівформу знімають, видаляють із болвану другу половину моделі ланки (рисунок 2.2, м).

  9. У верхній напівформі прочищають ливниковий канал, напівформи припилюють і збирають і передають для заливання (рисунок 2.2, н).

  10. Після заливання форму обережно вибивають і таким чином одержують три цільнолитих ланки ланцюжка.

  11. Повторюючи описані вище операції, одержують наступні три ланки і так далі. Потім з'єднуючи окремі частини, одержують ланцюжок з потрібним числом ланок.

  12. На кінці ланцюжка доливають основу гачка. Для цього в окремій формі відливають основу гачка.

  13. Способом з'єднання двох ланок, описаним вище, основу гачка доливають до останньої ланки ланцюжка.

  14. Останнім доливається гачок, особливістю якого є те, що він повинен вільно обертатися на кульці ланки - основи гачка. Для цього необхідно виконати наступні операції.

  15. Кульку й торець основи гачка попередньо змочують маслом і присипають дрібним піском.

  16. Виливок основи гачка з обробленою кулькою і торцем вставляють у відбиток моделі гачка.

  17. У відбиток моделі гачка також вставляють плоску сталеву защіпку, яка частково заллється металом у тілі гачка.

  18. Готові півформи необхідно уважно оглянути, виправити пошкоджені місця за допомогою спеціального обробного формувального інструменту.

  19. Зробити ескізи виду зверху на нижню півформу і переріз зібраної форми. Ескізи погодити з викладачем або з навчальним майстром.

  20. Одержати дозвіл і зібрати форму. На нижню півформу обережно по центруючим штирям встановити верхню півформу і передають на заливку.

  21. Перед заливанням форми рідким металом для запобігання піднімання верхньої півформи металом і виходу його з форми обидві півформи скріплюють між собою скобами або на них встановлюють вантаж.

  22. Після заливки і витримки на протязі 10 - 15 хв. форму вибивають, і дають час на охолодження виливка.

  23. Після охолодження виливок очищають від залишків суміші і оцінюють якість виливка. При наявності визначають дефекти й причини їх утворення. Зробити ескіз виливка.

  24. Після закінчення роботи прибрати робоче місце і здати його навчальному майстру.

  25. Скласти й оформити звіт.

Контрольні питання:

1. В чому полягає складність виготовлення ланцюжків?

2. Які прийоми застосовуються для виготовлення ливарних форм?

3. Як визначити кількість ланоу ланцюжка?

4. Ланцюжки розділяються на….?

5. З яких частин складаеться ланцюжок до годинника?

6. Описати спосіб з’єднання двох ланок.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 3

ВИГОТОВЛЕННЯ ФОРМ ДЛЯ ЛАНЦЮЖКІВ БРАСЛЕТУ

Мета: вивчити технологічний процес і набути практичних навичків з виготовлення ливарної форми для литого багатоланокового ланцюжка браслету

Теоретичні основи

Литі ланки ланцюжків браслетів відрізняються дрібним і складним рельєфом поверхні з проміжками, що утворять ажур виробу. Крім того, виливки ланок ланцюжка браслету при порівняно великій площі поверхні мають звичайно незначну товщину стінки тому ливарні форми виливків ланцюжків повинні задовольняти таким вимогам:

  1. Для одержання в ливарній формі високоякісного відбитка моделі ланки ланцюжка поверхня порожнини такої форми повинна бути міцною й пластичною. Тому ливарні форми виливків ланок ланцюжків необхідно виготовляти з формувальних сумішей із дрібними зернами піску, що дозволяють отримати у формі тонкий відбиток поверхні моделі і повністю відтворювати художній рельєф поверхні ланок.

Проміжки у вигляді наскрізних отворів у стінках ланки утворюються болванчиками форми, розташованими на її внутрішній поверхні. Міцність таких болванчиків залежить від ступеню ущільнення форми й міцності застосовуваної для цього формувальної суміші. Високі показники у виробництві ажурних виливків показала формувальна суміш із величиною зерен піску 0,05—0,063 з вмістом глини 10—12 % і міцністю при стисканні 0,03—0,035 МПа (0,3—0,35 кгс/см2).

  1. Метал, що заливається у форму для виливків ланок ланцюжку, протікає по вузьких, звилистих каналах порожнини форми, утворених болванчиками через горизонтально-замкнуту ливникову систему. Тому метал повинен мати високу рідкоплинність, а форми повинні мати високі показники газопроникливості. При відливанні ланок ланцюжків є небезпека утворення пригару суміші на стінках виливка. Тому стінки порожнини форм ланок ланцюжку повинні бути достатньо вогнетривкими.

Висока якість ливарних форм литих ланок ланцюжку досягається не тільки виготовленням їх з формувальних сумішей, що відповідають всім вимогам, але й при застосуванні деяких специфічних прийомів і способів формування.

  1. Ливарні форми литих ланок ланцюжку потрібно ущільнювати таким чином, щоб відбиток поверхні моделі на її стінках був чітким. Із цією метою форми виливків ланок ланцюжка браслету виготовляють із застосуванням при формуванні операції, що зветься - підкарбування форми.

  2. Підкарбування форми полягає в наступному. Перед видаленням моделі з форми міцність невеликих болванчиків збільшують змочуванням поверхні форм через просвіти моделі водою. Однак змочування поверхні порожнини форми одночасно збільшує її вологість і зменшує газопроникність, що може негативно відбитися на якості майбутнього виливка. Метал, потрапляючи на перезволожені стінки форми, швидко охолоджується, втрачає рідкоплинність і погано заповнює дрібні деталі її поверхні. При цьому зменшується різкість рельєфу виливка. При виготовленні виливка із чавуну поверхня її може бути з вибіленням (з підвищеною твердістю), не виключена можливість утворення газових раковин.

  3. Щоб уникнути подібних явищ поверхню порожнини форм виливків ланок ланцюжка браслету перед заливанням додатково піддають короткочасному сушінню і підкопченню полум'ям за допомогою ацетиленових пальників протягом 2-3 хв. При такому сушінні з поверхні форми випаровується надлишок вологи, збільшується газопроникність і міцність невеликих виступів, що утворюють рельєф. Підігрів стінок форми перед заливанням усуває можливість вибілення чавунного виливка, створює сприятливі умови заповнення форми металом. Крім того, при такому підсушуванні форми, що носить назву підкопчування, на стінках її осаджується тонкий шар сажі, що збільшує вогнетривкість форми, підвищує чистоту поверхні виливка й надає їй своєрідний відтінок.

Порядок виконання роботи

  1. Одержати моделі виливків й формувальний інструмент, підготувати робоче місце.

  2. Визначити оптимальний розмір опок. Оглянути вибрані опоки й перевірити центруючі штирі.

  3. Обґрунтувати вид і розміри ливникової системи.

  4. Обґрунтувати й вибрати місце підведення рідкого металу.

  5. Приготувати формувальну суміш і приступити до формування.

Модель ланцюжка браслета (рисунок 3.1, а) складається із чотирьох частин: ланки — причеплення б, двох ланок в, основи — затвору г і затвору д.

Перша ланка — початок ланцюжка — відливають по моделі однієї ланки із причепленням без вушок, як звичайний виливок.

Схема - процесу виготовлення ливарної форми ланцюжків для браслету наведена на рисунку 3.2.

  1. Для виливка (приливання) наступної ланки по моделі двох нерухомо скріплених ланок виготовляють ливарну форму (рисунок 3.2, е) за звичайною технологією виготовлення форм по-сирому.



Рисунок 3.1 - Моделі окремих деталей ланцюжкового браслету і зібраний браслет



Рисунок. 3.2. – Схема процесу формування ланок ланцюжка браслету



  1. Верхню напівформу знімають і ставлять розніманням вверх.

  2. У нижній напівформі, де залишилася модель, до першої ланки в напрямку до більших його сторін прорізають два живильники перетином, меншим, ніж e ланки, до якої підводиться живильник. Товсті - живильники приведуть до руйнування тонкого виливка ланки при їхньому відділенні.

  3. Після прорізання живильників із форми видаляють модель ланок ланцюжка.

  4. У відбиток другої ланки (без живильників) закладають раніше відлиту й оброблену ланку ланцюжка так, щоб його бічна частина помістилася в центрі відбитка вушок першої ланки.

  5. Сторону ланки, яка буде заливатися у вушках уже відлитої ланки, перед укладанням у форму змочують маслом і рівномірно посипають дрібним піском. Це робиться з метою попередження того щоб вона не зварювалася з вушками ланки, що в яку вона вкладається (рисунок. 3.2 ж).

  6. Готову форму збирають для заливання. Заливати таку форму, у якій виливок має товщину стінки не більш 0,8 - 1мм, необхідно при відповідному перегріві металу.

  7. Після заливання обережно вибивають остиглий виливок. Одержують дві ланки ланцюжка. Причому одна з них долита до іншої так, що якщо першу ланку повертати у вушках другої (долитої), то спеціально присипаний раніше шар піску зруйнується й одна ланка буде вільно обертатися у вушках іншої.

  8. Для виготовлення третьої ланки знову беруть модель, що складається

із двох ланок, заформовують її так само, як і в попередньому випадку. Після видалення моделі у відбиток ланки (без живильників) вставляють тільки що долиту до першої другу ланку. Як і в першому випадку, у неї змочують маслом і присипають дрібним піском ту сторону, яка укладається у відбиток вушок ланки, що доливається. Далі обидві напівформи припилюють і збирають для відливання третьої ланки браслету (рисунок 3.2 ж).

  1. Продовжуючи таким чином доливати щораз по ланці, одержують ланцюжок з необхідною кількістю ланок. Закінчивши відливання ланцюжків браслету, доливають до його останньої ланки гачок. Для цього заформовують модель основи гачка з ланкою (рисунок 3.2 г). У відбиток моделі ланки вставляють останню ланку ланцюжка (рисунок 3.2 з) і форму збирають.Підготовлену форму заливають і одержують браслет з долитою основою гачка.

  2. Після цього виготовляють ливарну форму самого гачка. Порядок і технологія виготовлення якої аналогічна виготовленню цієї деталі до годинникового ланцюжка (практична робота №2). Крім цього, у відбиток моделі гачка вставляють плоску сталеву засувку (рисунок 3.2 і), яка частково заллється металом у тілі гачка. Обидві напівформи припилюють і збирають для заливання.

  3. Готові півформи необхідно уважно оглянути, виправити пошкоджені місця за допомогою спеціального обробного формувального інструменту.

  4. Зробити ескізи виду зверху на нижню півформу й переріз зібраної форми. Ескізи погодити з викладачем або з навчальним майстром.

  5. Одержати дозвіл і зібрати форму. На нижню півформу обережно по центруючим штирям встановити верхню півформу

  6. Перед заливанням форми рідким металом для запобігання піднімання верхньої півформи металом і виходу його з форми обидві півформи скріплюють між собою скобами або на них встановлюють вантаж.

  7. Форму залити. Після 10 - 15 хв. витримки форму вибивають, і дають час на охолодження виливка.

  8. Після охолодження виливок очищають від залишків суміші і оцінюють якість виливка. При наявності визначають дефекти і причини їх утворення. Зробити ескіз виливка.

  9. Після закінчення роботи привести в порядок робоче місце і здати його навчальному майстру.

  10. Скласти й оформити звіт.



Контрольні питання:

1. Як підрозділяються моделі ланцюжків?

2. Які вимоги пред'являються до форм для ланцюжків?

3. Яке відмінність моделей ланцюжків для браслетів і для годин?

4. Чому застосовують спеціальні фігурні модельні плити для формування ланцюжків? 5. Який порядок формування ланцюжків для браслета?

6. Який порядок операцій при формуванні ланцюжків для годин?

7. Для чого і як здійснюють короткочасне сушіння (підкопчування) форм?

ЛІТЕРАТУРА



  1. Зотов Б.Н. Художественное литье. [учебное пособие]– М. : Машиностроение, 1982. – 288 с.

  2. Денисов С.К. Литейные формы и их сборка. – М. : Высшая школа, 1970. 296с.

  3. Петриченко А.М. Книга о литье. – К. : Техника, 1978. – 192с.

  4. Саитов В.И. Формообразование ювелирных оливок. – Одесса : 2007 –

203с..

  1. Павловский Б.В. Каслинский чугунный павильон. Свердловск: Машиностроение, 1974.

  2. Титов Н.Д., Степанов Ю.А. Технология литейного производства. М.:

Машиностроение, 1978.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас