МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ
«ХОРТИЦЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНА АКАДЕМІЯ»
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
Реферат
з дисципліни «Основи екології і БЖД (охорона праці)»
на тему: «Отруєння. Види отруєнь. Перша допомога»
Виконала
Студентка III курсу
Спеціальності 016
Спеціальна освіта
Маслак А.О
Викладач:
Гончаренко О.М.
Запоріжжя 2020
ЗМІСТ
Вступ
Поняття «отрута» та «отруєння»
Класифікація отруєнь та отруйних речовин
Шляхи проникнення отрути в організм
Перші ознаки отруєння
Перша допомога при отруєннях
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Сучасний етап розвитку людського суспільства характеризується бурхливим розвитком техніки, промисловості, величезними досягненнями науки, що створює нові блага для суспільства, покращуючи умови трудової діяльності та відпочинку людей. Однак розвиток техніки в ряді випадків збільшує небезпеку негативного впливу на людину.
З розвитком хімії та хімічних технологій формувалася наука про отруту - токсикологія. Отрути стають грізною зброєю, засобом масового знищення людей, бойовими отруйними речовинами, котрі в широких масштабах стали застосовуватися в першу світову війну, а потім i в інших військових конфліктах (Ефiопiя, Китай, В'єтнам, Iран).
Широке використання токсичних речовин у народному господарстві, великi викиди шкiдливих речовин у навколишнє середовище викликає «екологічну» небезпеку для населення окремих регіонів нашої планети, а також небезпеку розвитку генетичних захворювань, зв’язаних з порушенням апарату спадковості людини внаслідок їх впливу на організм .
Пропорційно урбанізації населення і зростанню споживання хімічних засобів в домашньому господарстві зростає частота гострих отруєнь. Кількість хворих з отруєннями перевершує число госпіталізованих з приводу гострого інфаркту міокарда, а кількість летальних результатів в 2 рази більше, ніж при дорожньо-транспортних пригодах. Тому мета даного реферату розглянути поняття і класифікацію отруєнь, а також вказати загальні принципи надання невідкладної допомоги при отруєннях
1. Поняття «отрута» та «отруєння»
Отрута — це речовина, здатна викликати отруєння і живого організму. Отрута – поняття відносне. Одна і та ж речовина в залежності від дози може привести до смертельного отруєння, викликати лікувальний ефект або виявитися індиферентною. Отруєння отруйними речовинами можуть вивчатися з точки зору їх токсикодинаміки і токсикокінетики. Дія отрути залежить від природи речовини, тобто її хімічної структури.
Дія отрути залежить від таких чинників:
а) вік. Грудні та маленькі діти дуже чутливі до опію, алкоголю і відносно менш чутливі - до стрихніну;
б) стан здоров'я. У людей виснажених, які хворіють на хронічні захворювання, гостріше і швидше виявляється дія отруйних речовин;
в) вага. Смертельна доза отрути прямо пропорційна вазі потерпілого;
г) стать. У жінок у певні періоди спостерігається підвищена чутливість до дії отрут (менструація, вагітність);
д) звикання до наркотиків, алкоголю і т. ін. На противагу звиканню у деяких осіб спостерігається підвищена чутливість (ідіосинкразія), наприклад, до антибіотиків, йоду, новокаїну та інших речовин, які приймаються в лікувальних дозах;
е) кумуляція отрути в організмі, тобто властивість накопичення (солі важких металів, лікувальні препарати і т. ін.).
Отруєння — це порушення функцій організму, спричинене потраплянням з навколишнього середовища токсичних речовин, що не можуть бути знешкоджені внутрішніми силами організму; хворобливий стан, спричинений отруйною речовиною, що потрапила в організм.
2. Класифікація отруєнь та отруйних речовин
Існують різні класифікації отруєнь та отруйних речовин. Судово-медична класифікація базується на патофізіологічному принципі (в залежності від походження отрути та механізму змін, які виникають в організмі):
І. Група отрут з переважно місцевою (корозійною) дією (їдкі отрути):
а) кислоти; б) їдкі луги; в) фенол, формалін та ін.
ІІ. Група отрут з переважно загальною дією (резорбтивні):
а) деструктивні отрути, які викликають значні морфологічні зміни в організмі (у внутрішніх органах);
б) кров’яні, які приводять до біохімічних змін крові;
в) функціональні отрути, які викликають головним чином функціональні зміни без грубого порушення морфології органа.
ІІІ. Отрутохімікати.
IV. Харчові токсини.
Найбільш широко використовується наступна класифікація токсичних речовин, яка віддзеркалює їх практичне застосування, тобто класифікація за їх призначенням:
1) промислові отрути, які використовуються у виробництві: органічні розчинники (дихлоретан), паливо (метан, пропан, бутан), фарбники (анілін), хімреагенти (метиловий спирт);
2) отрутохімікати, які використовуються для боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур: хлорорганічні пестициди (гексахлоран, поліхлорпінен), фосфорорганічні інсектидициди (карбофос, хлорофос, метафос), ртутьорганічні речовини (гранозан), похідні карбамінової кислоти (севин);
3) лікарські засоби;
4) побутові хімікати, які використовуються у вигляді харчових добавок (оцтова кислота); засоби санітарії, особистої гігієни і косметики; засоби догляду за одягом, меблями, автомобілем;
5) біологічні рослинні і тваринні отрути, які містяться в рослинах і грибах, тваринах і комахах (змії, бджоли, скорпіони);
6) бойові отруйні речовини.
Класифікація отруєнь за причиною (умислом) і місцем їх виникнення:
І. Випадкові отруєння:
1) виробничі;
2) побутові: а) самолікування; б) передозування ліків; в) алкогольна чи наркотична інтоксикація;
3) медичні помилки;
ІІ. Навмисні отруєння:
1) кримінальні: а) з метою вбивства; б) як спосіб приведення до безпорадного стану;
2) суїцидальні.
Шкідлива дія токсичних речовин на організм може виявлятися в гострій і в хронічній формі. Відповідно, за клінічним принципом отруєння поділяють на гострі і хронічні.
Гостре отруєння виникає після одноразового (або на протязі доби) попадання токсичної речовини в організм і характеризується швидким розвитком специфічних симптомів отруєння (гострою клінічною картиною). Часто спостерігається при харчових отруєннях, при вдиханні отруйних речовин у випадках пожежі, аварій і т.п.
Хронічне отруєння виникає внаслідок довготривалого надходження в організм отруйної речовини малими дозами і не має гостро початку хвороби. Симптоми хвороби проявляються через певний (можливо місяці, роки) проміжок часу. Хронічні отруєння характерні для людей, що працюють на шкідливих виробництвах з порушенням правил безпеки, або живуть на екологічно небезпечних територіях, або весь час вживають неякісну воду і продукти і т.п.
3. Шляхи потрапляння
Як токсичні речовини потрапляють в організм:
шлунково-кишковий тракт: під час їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою рота: ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші хімічні речовини;
дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів: чадний газ, окис азоту, пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників, тощо;
шкіра та слизові оболонки: потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю: розчинники, пестициди, тощо;
ін’єкції: укуси комах, тварин або змій, ін’єкційне введення ліків або наркотичних речовин.
4. Перші ознаки отруєння
Перші ознаки хвороби виникають раптово — загальна слабкість, нудота, багаторазове блювання, спазми у животі, пронос, блідість, спрага, підвищення температури до 38—40 °С, частий пульс, судоми. Блювання та пронос зневоднюють організм, що призводить до втрати солей і порушення водно-сольового балансу. Кінцівки стають холодними, риси обличчя загострюються, спостерігаються судоми гомілкових м'язів.
Симптоми отруєння залежать від дії отруйної речовини її концентрації в організмі, наступних порушень функцій різних його органів і систем. Кількість отрути, яка пройшла через орган, залежить від швидкості об'ємного кровотоку. Передусім страждають нирки, печінка, легені, серце, мозок.
Найчастіше спостерігаються такі спільні для більшості отруєнь ознаки:
- раптове погіршення стану і незвична манера поведінки потерпілого;
- нудота, блювання, пронос;
- опіки на губах, язиці або шкірі;
- біль у грудях або в животі;
- порушення дихання; пітливість і підвищене слиновиділення;
- м'язові посмикування і судоми; незвичайний колір шкіри;
- можлива кома.
5. Перша допомога
Основні заходи:
затримка всмоктування отрути у кров
знешкодження токсичної речовини, що всмокталася
прискорене виведення токсину з організму (детоксикація)
симптоматична терапія
1.Знешкодження отрути, що всмокталася:
специфічна та антидотнатерапія
симптоматична терапія або стимуляція фізіологічних функцій
методи прискорення виділення отрути з організму.
2.Прискорення виведення токсичних речовин.
Найпростішим методом діурезу є водне навантаження. — Багато пиття, в/в велика кількість ізотонічних розчинів (5% розчин глюкози, 0,85% розчин хлорида натрію).
Діуретичні засоби (фуросемід та ін.) протипоказані при ускладненні отруєння гостроюнирковоюнедостатністю (анурія).
Прискоренню виведення отрути сприяє посилення моторної діяльності кишківника за допомогою проносних (сольових) засобів та клізм.
Гемодіаліз, перитонеальний діаліз, обмінне переливання крові (операція заміщення крові) у спеціалізованих нефрологічних та токсикологічних відділеннях.
3.Симптоматична терапія спрямована на підтримку кровообігу (введення серцевих глікозидів, камфори) та дихання (аналептичні засоби — стимулятори дихання, штучне дихання, киснева терапія). Переливання кровозамінних рідин або крові.
При необхідності проводиться серцево-легенева реанімація:
забезпечується прохідність дихальних шляхів
здійснюється штучне дихання
відновлюється кровообіг.
Надання першої допомоги при отруєнні:
1) Через дихальні шляхи: терміново винести (вивести) потерпілого з приміщення; провести штучне дихання; дати понюхати нашатирний спирт; після відновлення дихання покласти потерпілого на спину (ноги вище голови); прикрити теплою ковдрою; швидко транспортувати до лікарні.
2) Через травний канал (якщо потерпілий при свідомості): промити шлунок (дати випити 4-5 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину перманганату калію і викликати блювання); повторити це 2-3 рази (до появи «чистої води») ; дати сольове проносне (1-2 столові ложки гіркої солі на стакан води); дати активоване вугілля (із розрахунку 1 пігулка на 10 кг маси тіла потерпілого); потім давати пити велику кількість теплої рідини (міцний чай, кава).
3) Через травний канал (якщо потерпілий без свідомості): покласти на бік або живіт (голова опушена вниз або повернута вбік); дати вдихати пари нашатирного спирту; якомога швидше направити до лікарні.
4) Через шкіру і слизові оболонки: змити отруйну речовину холодною водою з милом; змінити одяг (у разі попадання на нього тетраетилсвинцю); зробити штучне дихання (у разі значного послаблення частоти і глибини дихання).
ВИСНОВОК
Отруєння - хворобливий стан, викликаний отруйними речовинами, що потрапили в організм. Найбільш часті - гострі отруєння. Вони вимагають надання термінової допомоги. Серед них переважають побутові отруєння різними хімічними препаратами (ліки, засоби побутової хімії, отрутохімікати та ін.) При підозрі на отруєння на отруєння необхідно негайно викликати лікаря або відправити хворого до найближчої медичної установи. До приходу лікаря перша допомога при будь-якому отруєнні полягає в найбільш швидкому видаленні отрути з організму або в знешкодженні його в організмі. Слід пам'ятати, що заходи першої допомоги можна застосовувати лише при твердій впевненості в отруєнні тією чи іншою речовиною, так як деякі гострі захворювання можуть супроводжуватися подібними проявами, і застосування таких заходів, як промивання шлунку, прийом проносних засобів, може призвести до небажаних, часом тяжких наслідків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Велика медична енциклопедія. Москва: Радянська енциклопедія. 1982. 528 с.
2. Буянов В.М. Перша медична допомога. – Москва, 1993. 192 с.
3. Хван Т.А., Хван П.А. Безпека життєдіяльності. - Ростов н /д, 2001.
5. Інтернет-ресурс: http://bibliofond.ru/