Ім'я файлу: особливості тлумачення правових текстів.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 01.12.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 01.12.2021
скачати
Особливості тлумачення правових текстів
Загальновизнаною особливістю кваліфікованої практичної діяльності юриста є його спроможність за допомогою особливих правил і прийомів повно, точно й швидко тлумачити нормативні і інші правові акти та договори, тобто пізнати, виявити, достовірно встановити зміст і обсяг правових правил, що сформульовані в правових приписах. Іншими словами, юридичне професійне тлумачення (інтерпретація) правових актів і договорів — це діяльність юриста щодо встановлення змісту нормативних і індивідуальних приписів, яка спрямована на забезпечення їх практичної реалізації і складається зі з'ясування змісту правових правил для себе і роз'яснення їх для інших суб'єктів.
Інколи в юридичній літературі тлумачення правових актів розглядається тільки як стадія правозастосовчої діяльності (судової, прокурорської, слідчої), що не зовсім коректно, бо тлумачення як з'ясування і роз'яснення обсягу і змісту правових правил є компонентом будь-якої юридичної діяльності і правової поведінки, що пов'язані з виданням правових актів або укладенням правових договорів, їх реалізацією, тобто це правотворча і правозастосовча діяльність
Тлумачення за своїм загальним змістом — це один з видів пізнання як процесу почуттєвого сприйняття і діяльності мислення, одна з форм наукового пізнання права, конкретно-науковий прийом, що входить до складу формально-юридичного методу пізнання права, а за спеціально-юридичними особливостями -специфічна форма пізнання правових правил через вивчення приписів правових актів і договорів, викладених в правових текстах.
Тлумачення правових правил здійснюється за допомогою певних понять, правил і прийомів (філології, логіки, спеціальних юридичних знань, історії та ін.), що дозволяють розкрити їх обсяг і зміст на рівнях:
¨ словесного тексту правового акту або договору
¨ словесно висловленого зв'язку правового припису з іншими подібними приписами;
¨ мови "права" як спеціальної термінології, юридичних конструкцій;
¨ логічної структури правового припису (логічного зв'язку елементів - гіпотези, диспозиції, санкції);
¨ соціального змісту правових приписів.
Тому при тлумаченні пізнання іде від почуттєвого сприймання тексту правового документа і його елементів, їх лінгвістичного і спеціально-юридичного аналізу до логічного осмислення структури правового припису, його соціального контексту і конкретно-соціального значення
В процесі тлумачення можна виділити три основні рівні:
¨ аналіз словесного тексту або словесного викладення правових правил
¨ догматичний аналіз - аналіз юридичних особливостей приписів, відбитих в специфічно-правовій, формально-юридичний зміст правових правил;
¨ соціально-історичний аналіз - аналіз соціально-історичного змісту правових правил.
До основних способів тлумачення відносять: граматичний (лінгвістичний, філологічний), логічний, спеціально-юридичний (формально-юридичний, техніко-юридичний), систематичний, соціально-історичний (функціональний).
Слід відзначити, що виділення рівнів і послідовності застосування способів тлумачення має умовне значення, і у практичній юридичній діяльності вони використовуються водночас або в різній послідовності, однак першим і безумовно обов'язковим є словесний аналіз тексту, якого, як правило, виявляється достатньо для адекватного виявлення обсягу і змісту правового правила.
Оскільки тлумачення має своєю метою розкриття і уточнення змісту правового припису, то його результатом є повна визначеність змісту і обсягу останнього, тобто адекватність, точність, повнота, безсуперечність, безпрогальність, достовірність.
Результати тлумачення в ряді випадків можуть знаходити своє відбиття і закріплення в особливих актах-документах, актах роз'ясненнях або інтерпретаційних актах (наприклад, роз'яснення Верховної Ради або Конституційного Суду, Верховного Суду України), що мають офіційний і обов'язковий характер для відповідних суб'єктів права.