.
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА
Факультет фізичного виховання і спорту
Кафедра медико-біологічних дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
з Теорії і методики спортивного тренування
на тему:
Особливості технічної підготовленості баскетболістів на етапі підготовки до високих досягнень.
Реєстраційний номер__________
Дата реєстрації_______________
Здобувача вищої освіти
1 курсу 11 Мз-ФКС
заочної форми навчання
спеціальності « 017 Фізична культура
і спорт»
Турбал Олени Сергіївни
Науковий керівник:
професор, доктор
біологічних наук.
Фурман Юрій Миколайович
Оцінка
Національна шкала__________
Кількість балів_______ЕСТS____
Члени комісії: _______ ________________________
підпис Власне ім’я, ПРІЗВИЩЕ
_______ ________________________
підпис Власне ім’я, ПРІЗВИЩЕ
_______ _________________________
підпис Власне ім’я, ПРІЗВИЩЕ
Житомир – 2023
Зміст
В с т у п………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Огляд літератури
1.1. Стадії багаторічної підготовки баскетболістів. Підготовка до високих досягнень………………………………………………………………………………..5
1.2. Особливості тренувального процесу баскетболістів на етапі
підготовки до високих досягнень ……………………………………………..……..10
Розділ 2. Методи та організація дослідження
2.1. Методи дослідження……………………………………………………………...15
2.2. Організація та етапи дослідження……………………………………….………16
Розділ 3. Результати дослідження.
3.1. Аналіз та узагальнення отриманих результатів…...……………………………19
В и с н о в к и ………………………………………………………………….............24
Список використаної літератури……………………………………………..………25
ВСТУП
Актуальність дослідження. Баскетбол як вид спорту, і як один з популярних засобів фізичного виховання перебуває під пильною увагою багатьох вчених і фахівців. Роботи багатьох авторів присвячені методиці навчання, удосконалення техніки та тактики баскетболу, а також вдосконалення засобів і методів розвитку спеціальних фізичних якостей спортсменів [10].
Наукові дослідження та результати аналізу найбільших змагань дозволяють зробити висновок, чим вище досягнення в будь-якому виді спортивної гри, тим вище вимоги повинні бути пред'явлені в відношенні їх технічної підготовленості [13].Технічна підготовка в баскетболі, особливо у нападі, є важливим, визначальним компонентом тренувального процесу, тому що дозволяє розкрити найбільш сильні індивідуальні якості гравця[10].
На сучасному етапі розвитку командних ігрових видів баскетбол є доступним та найпоширенішим у світі видом спорту, що дає можливість забезпечити всебічний гармонійний розвиток молодому поколінню, розвинути стійку мотивацію до здорового способу життя, отримати теоретичні знання, підвищити рівень загальної й спеціальної фізичної підготовки, удосконалювати рівень розвитку необхідних рухових якостей, досконало володіти різноманітними техніко-тактичними прийоми на всіх етапах багаторічної підготовки спортсменів[11].
Наукові дослідження та результати аналізу найбільших змагань дозволяють зробити висновок, чим вище досягнення в будь-якому виді спортивної гри, тим вище вимоги повинні бути пред'явлені в відношенні їх технічної підготовленості [4]. Технічна підготовленість в баскетболі, особливо у нападі, є важливим, визначальним компонентом тренувального процесу, тому що дозволяє розкрити найбільш сильні індивідуальні якості гравця. Проте рівень підготовленості висококваліфікованих баскетболістів, в тому числі і членів студентських збірних вузів та взагалі студентських збірних країни, все ще не відповідає належним вимогам [6;8].
Мета дослідження теоретично обґрунтувати та підвищити технічну підготовленість баскетболістів на етапі підготовки до високих досягнень.
Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес баскетболістів на етапі підготовки до високих досягнень.
Предмет дослідження – засоби технічної підготовленості баскетболістів.
Завдання дослідження:
Проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми особливостей технічної підготовленості кваліфікованих баскетболістів.
Впровадити комплекс вправ технічної підготовленості в навчально-тренувальний процес команди ШВСМ з баскетболу.
Експериментально перевірити ефективність використання комплексу вправ.
Для вирішення поставлених завдань застосовані наступні методи дослідження:
Вивчення спеціальної та науково-методичної літератури.
Теоретичний і порівняльний аналіз, узагальнення даних літератури.
Педагогічне спостереження.
Педагогічний експеримент.
Педагогічне тестування.
Методи математичної статистики.
Практичне значення. Впроваджено в навчально-тренувальний процес програму спрямовану на підвищення рівня технічної підготовленості баскетболістів на етапі підготовки до високих досягнень. Результати проведених досліджень можуть бути використані в практичній роботі на секціях з баскетболу, ДЮСШ, ШВСМ.
Структура і обсяг роботи. Курсова робота викладена на 27 сторінках,
складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел. У курсовій роботі використано 27 джерел.
Розділ 1. Огляд літератури.
Стадії багаторічної підготовки баскетболістів. Підготовка до високих досягнень.
Процес багаторічної спортивної підготовки баскетболістів умовно може бути поділений на дві стадії, для кожної з яких існують об’єктивні критерії ефективності підготовки і організаційно-методичні форми побудови тренувального процесу. Перша стадія охоплює період від початку занять баскетболом до виходу спортсмена на рівень вищих досягнень. Критерієм ефективності підготовки баскетболістів у цій стадії є дотримання закономірності становлення спортивної майстерності в системі багаторічної підготовки, вихід на рівень вищих досягнень. Об’єктивні закономірності формування довготривалої адаптації організму до тренувальних і змагальних навантажень в баскетболі, становлення різних сторін підготовленості і їх інтеграції обумовлюють відмінності у віці початку занять спортом і неоднакову тривалість процесу підготовки до результатів майстра спорту чи майстра спорту міжнародного класу[16].
На етапі підготовки до високих досягнень баскетболістів передбачається досягнення максимальних результатів. Значно збільшується частка засобів спеціальної підготовки в загальному об'ємі тренувальної роботи, різко зростає змагальна практика. Основне завдання етапу — максимальне використання засобів, здатних викликати бурхливе протікання адаптаційних процесів[22]. Сумарні величини об'єму і інтенсивності тренувальної роботи досягають максимуму, широко плануються заняття з великими навантаженнями, кількість занять в тижневих мікроциклах може досягти 15-20 і більш, різко зростають практика змагання і об'єм спеціальної психологічної, тактичної і інтегральної підготовки. Принципово важливим моментом є забезпечення умов, при яких період максимальної схильності спортсмена до досягнення найвищих результатів (підготовлений ходом природного розвитку організму і функціональних перетворень в результаті багаторічного тренування) співпадає з періодом найінтенсивніших і складніших в координаційному відношенні тренувальних навантажень. При такому збігу спортсменові вдається добитися максимально можливих результатів, інакше вони виявляються значно нижчими [19].
У період підготовки до високих досягнень у навчально-тренувальних групах підготовленість учнів досягає досить високого рівня. Доля у відповідальних змаганнях потребує високого рівня прояву рухового потенціалу та техніко-тактичного арсеналові в складних умовах загальної діяльності. Через це головна увага зосереджується на технічній – 22%, тактичній – 18%, та інтегральній підготовці – 22%. Увага до інтегральної підготовки викликана, з одному бокові, тім, що гра ставити високі вимоги до реалізації усіх сторін підготовленості спортсменів. З іншого бокові, високий рівень оволодіння прийомами гри й тактичними діями сприяє їх успішному вдосконаленню в складних ігрових умовах. На загальну фізичну підготовку відводиться 9%, на спеціальну фізичну підготовку – 18% навчального часу. Заняття проводяться 6 разів на тиждень, тривалість їх змінюється залежно від спрямованості[4,17].
Процес навчання і технічного удосконалювання може бути поділений на відносно самостійні й одночасно взаємозалежні і взаємообумовлені ланки. Відповідно до устояних представлень, можна виділити 3 етапи технічної підготовки спортсмена.
– початкове розучування. У його процесі створюється загальне представлення про рухову дію і формується установка на оволодіння їм, вивчається головний механізм руху, формується ритмічна структура, попереджаються й усуваються грубі помилки.
– заглиблене розучування. Деталізується розуміння закономірностей рухової дії, удосконалюється його координаційна структура за елементами руху, динамічним і кінематичним характеристикам, удосконалюється ритмічна структура, забезпечується їхня відповідність індивідуальним особливостям що займаються.
– закріплення і подальше удосконалювання. Навичка стабілізується, удосконалюється доцільна варіативність дій стосовно до індивідуальних особливостей спортсмена, різним умовам, у тому числі при максимальних проявах рухових якостей. Процес технічної підготовки розділяється на більшу кількість щодо самостійних етапів (стадій), що дозволяє точніше деталізувати задачі, засоби і методи технічного удосконалювання[23,24].
Стадія створення першого представлення про рухову дію і формування установки на навчання. Виникаючі при цьому психомоторні реакції і спрямованість волі на виконання дії створюють відповідне функціональне настроювання. Досягається це застосування словесних і наочних методів, при використанні яких формуються установки й основні шляхи освоєння техніки. Інформація, одержувана спортсменом на цій стадії, повинна бути представлена в найбільш загальному виді та чітко характеризувати головний механізм руху. Увага спортсмена концентрується на основних частинах рухових дій і способах їхнього виконання. Деталі спортивної техніки, особливості її становлення в залежності від індивідуальних та інших особливостей на цьому етапі не розглядаються, тому що вони можуть утруднити рішення поставлених задач[16,18].
Стадія формування первісного уміння, що відповідає першому етапові засвоєння дії. У цій стадії формується уміння виконувати основну структуру руху. Тут відзначається генералізація рухових реакцій, не завжди раціональна внутрішньо-м'язова і міжмיязова координація, що зв'язані з іррадіацією процесу порушення в корі великого мозку. Ці особливості визначають орієнтацію тренувального процесу – оволодіння основами техніки і загальний ритм дії. Особливу увагу необхідно приділяти усуненню побічних рухів, зайвих м'язових напруг. Процес навчання концентрується в часі, тому що тривалі перерви між заняттями знижують його дієвість. Занадто часті повторення засвоюваної вправи в занятті не завжди доцільні, оскільки утворення нових навичок пов'язано зі швидким гнобленням функціональних можливостей нервової системи. Основним практичним методом освоєння рухової дії є метод розчленованої вправи, що припускає поділ дії на відносно самостійні частини й ізольоване розучування останніх з наступним об'єднанням. Поділ рухової дії на частини, вичленовування рухових характеристик спрощує процес формування первісного уміння, тому що полегшує постановку задач, підбір засобів і методів, контроль за ефективністю навчання, профілактику й усунення грубих помилок. Кращому засвоєнню рухових дій сприяє використанню різних методів орієнтування – світлових, звукових і механічних лідерів, спеціальних орієнтирів, що регламентують темп рухів, їхню спрямованість і т.п.[23].
Стадія формування зробленого виконання рухової дії зв'язана з концентрацією нервових процесів у корі великого мозку. Окремі фази рухового акту стабілізуються, що веде роль у керуванні рухами до переходу до пропріорецепторів. Педагогічний процес спрямований на вивчення деталей рухової дії. Особлива увага приділяється методам, заснованим на використанні рухових сприймань. У цій стадії формується раціональна кінематична і динамічна структура рухів. З метою формування доцільного ритму рухових дій використовується широке коло традиційних методів і засобів, спрямованих на створення цілісної картини рухової дії, об'єднання в єдине ціле його частин[17].
Стадія стабілізації навички відповідає етапові закріплення рухової дії. Отже, як раціональна система рухів закріплюється, визначаються характерні риси навички – автоматизація і стабілізація дії. Педагогічне завдання полягає в стабілізації рухової дії та надалі удосконалюванні його окремих деталей. З цією метою широко використовується багаторазове повторення вправ, як у стандартних, так і особливо у варіативних умовах. На цій стадії технічне удосконалювання найтіснішим образом погоджується з процесом розвитку рухових якостей, тактичною і психічною підготовкою. Особливу увагу варто приділяти технічному удосконалюванню при різних функціональних станах організму, в тому числі й у станах компенсованого і некомпенсованого стомлення[14].
Стадія досягнення варіативної навички та його реалізації охоплює весь період, доки спортсмен ставить задачу виконання даної рухової дії. Завдяки його застосуванню в різноманітних умовах і функціональних станах організму розвивається варіативна навичка. У спортсменів, що досягли цієї стадії технічної досконалості, спостерігається високий ступінь досконалості спеціалізованих сприймань(почуття часу, почуття темпу, почуття зусиль, що розвиваються, і ін.), а також здатність до зробленого керування рухами за рахунок реалізації основної інформації, що надходить від рецепторів м'язів, зв'язувань, сухожиль[20].
Педагогічними задачами цієї стадії є:
Удосконалювання технічної майстерності з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів і всього різноманіття умов, характерних для змагальної діяльності;
Забезпечення максимального ступеня погодженості рухової і вегетативної функцій, удосконалювання здатності до максимальної реалізації функціонального потенціалу при виконанні відповідних рухових дій;
Ефективне застосування засвоєних дій при зовнішніх умовах, що змінюються, і при різному функціональному стані організму[20].
Найважливіше значення на цій стадії здобуває формування в спортсмена узагальненої почуттєвої моделі (образа) цілісного руху, почуттєвого та логічного контролю. В основі останнього лежить мислення. Глибоке розуміння й усвідомлення значимості використання закономірностей керування рухами. До способів, що ускладнюють умови виконання дій при різних станах організму, відносяться їхнє виконання на тлі значного фізичного стомлення; підвищеної емоційної напруги; відволікання, розподіленої уваги; ускладнення діяльності окремих аналізаторів ін.[22].
Звичайно, удосконалювання техніки в умовах значного стомлення може стати причиною розладу рухів, закріплення помилок. Однак негативні наслідки спостерігаються лише в тому випадку, якщо робота пущена на самоплив. Коли удосконалювання техніки здійснюється методично правильно, із широким використанням різноманітних засобів і прийомів, що знаходяться в строгій відповідності з поставленими задачами і функціональними можливостями спортсменів, то в них формується раціональна стабільна техніка із широким спектром компенсаторних коливань в основних характеристиках структури руху. У процесі навчання й удосконалювання техніки постійно спостерігаються помилки. Їхнє своєчасне виявлення та встановлення причин виникнення значною мірою обумовлюють ефективність процесу технічного удосконалювання. Однак поряд із установленням характеру помилок і ускладнень необхідно визначати ефективні методичні прийоми та засоби їхнього усунення і подолання[13].
Навчання й удосконалювання техніки спортивних вправ повинне бути тісно пов'язане зі змагальними особливостями конкретного виду спорту, що ведуть характеристиками, що визначають досягнення високого спортивного результату. У цілісному руховому акті всі характеристики взаємозалежні. Однак при навчанні й удосконалюванні в кожному конкретному випадку варто акцентувати увагу на провідній для даної дії рухових характеристик техніки спортивної вправи. Тому при оволодінні спортивною технікою, її індивідуалізації й удосконалюванні необхідно виходити не тільки з біомеханічної доцільності прийомів, але також обов'язково враховувати й їхні майбутні тактичні особливості, можливості застосування в доцільних і результативних змагальних діях[15,25].
Особливості тренувального процесу баскетболістів на етапі підготовки до високих досягнень
Одним із основних завдань етапу підготовки до вищих спортивних досягнень у багаторічній системі підготовки баскетболістів є досягнення високого рівня техніко-тактичної підготовленості у ігровому амплуа в якому спеціалізується баскетболіст. В залежності від індивідуальних можливостей етап може тривати до чотирьох років і доводиться на вік спортсменів 17-20 років [11] Етап підготовки до вищих досягнень у багаторічній системі 19 підготовки баскетболістів припадає на той період спортивного життя, коли спортсмени вже досягли значних успіхів і виступають за команди першої або вищої ліги, а деякі з них спортсмени виступають за команди суперліги [18]. Як відзначають дослідники [3, 6, 13], більшість тренерів при виборі засобів і методів спортивної підготовки розглядають висококваліфікованих баскетболістів у командах майстрів як єдину групу, єдиний колектив без урахування відмінностей у віці.
Основним критерієм для успішного виступу у змаганнях є високий рівень фізичної, спеціальної, техніко-тактичної, психофізичної підготовленості баскетболістів. Тому значущість у проведенні комплексного контролю інтегральної підготовленості спортсмена зростає в зв’язку з підвищенням швидкості виконання всіх змагальних рухових дій баскетболіста на відміну від юнацького баскетболу. В цей період підготовки значно збільшується частка спеціальних і змагальних вправ, а обсяг загально підготовчих, навпаки істотно зменшується [4]. Різними напрями підготовки баскетболістів на етапі підготовки до вищих спортивних досягнень займались такі досвідчені фахівці, як: М. М. Безмилов [1]; O. O. Мітова [8, 18] серед яких можна виділити найважливіші: подальше удосконалення спеціальної фізичної, техніко-тактичної підготовленості; удосконалення методики контролю; адаптації до максимального фізичного навантаження; стабільності у виконанні ігрових дій; набуття високого рівня майстерності; розкриття індивідуальних здібностей; досягнення високого рівня психологічної підготовленості в умовах змагальної діяльності. О. С. Пикинер [21] науково обґрунтовано ефективність використання в підготовчому та змагальному періодах засобів сучасних інформаційних технологій, тренажерного обладнання для вдосконалення спеціальної фізичної, техніко-тактичної підготовки, виконання спеціальних комплексів фізичних вправ які за структурою рухових дій гравця сприяють розвитку вестибулярної стійкості, пропріоцептивної чутливості, лабільності нервових процесів, підвищенню функціонального стану спортсмена.
Етап підготовки до вищих спортивних досягнень вважається одним із важливих для забезпечення передумов для максимальної реалізації індивідуальних можливостей спортсменів на наступному етапі. Вирішення завдань цього етапу полягає у досконалому володінні раціональною спортивною технікою в ігрових умовах, виявити індивідуальність кожного гравця, досягнення необхідного рівня розвитку фізичних і вольових якостей, які сприяють удосконаленню і реалізації технічної і тактичної майстерності у баскетболі [21]. Питома вага спеціальної підготовки спортсмена постійно збільшується за рахунок часу на виконання спеціальних і змагальних вправ. Паралельно збільшується інтенсивність і сумарний обсяг навантажень. Зростають вимоги до засобів і методів контролю і самоконтролю. Суттєво збільшується кількість виступів у змагальних стартах. Система підготовки спортсмена носить більш виражений індивідуальний характер[20].
Зміст тренувальних занять наближаються до змагальних. На цьому етапі широко використовуються засоби, що дозволяють підвищити функціональний потенціал організму спортсмена без застосування великого обсягу роботи, максимально наближеної за характером до змагальної діяльності. Звичайно це пояснюють ще й тим, що спортсменові, незалежно від його майбутньої спеціалізації, необхідно створити належну аеробну базу, на основі якої спортсмени успішно виконуватимуть великі обсяги спеціальної роботи, адаптації до навантажень і відновлення після них [13; 25]. Що стосується планування, то засоби навантаження спеціальної спрямованості необхідно планувати на період підготовки до запланованих змагань, тому що значний обсяг спеціальної підготовки зростає за рахунок збільшення часу на виконання спеціально підготовчих і змагальних вправ. Одночасно збільшується сумарний обсяг роботи та її інтенсивність. Суттєво збільшується кількість виступів змаганнях[21]. Система підготовки спортсмена спрямована на індивідуалізацію підготовки. Засоби тренування все більшою мірою за формою і змістом наближаються до ігрового амплуа спортсмена у змагальній діяльності. Тренувальний процес спрямований на реалізацію різних сторін підготовленості у змаганнях, виконання контрольних нормативів, реалізації накопиченого змагального досвіду, подальше підвищення психоемоційної стійкості та змагальної стабільності тощо [20]. На етапі безпосередньої підготовки до головних змагань акцент робиться на удосконаленні техніко-тактичної майстерності та психологічній підготовленості. Подальша деталізація тренувального процесу передбачає зміст і розподіл навантаження по мезоциклам. У базовому – реалізуються головні тренувальні вимоги, що призводять до розширення адаптаційних можливостей організму та створення передумов для зростання спортивної майстерності. У контрольно-підготовчому мезоциклі проводиться інтегральна підготовка спортсмена до наступних змагань [4, 5]. Передзмагальний мезоцикл характеризується моделюванням режиму наступних змагань із метою створення оптимальних умов для повної реалізації можливостей спортсменів у змаганнях. Особлива увага приділяється психологічній і техніко-тактичній підготовці команди. Змагальний мезоцикл передбачає серію змагань і визначається особливостями графіка проведення змагань [24; 25]. До вирішення завдань відносяться такі як: якісне оволодіння технічними прийомами гри у баскетбол, виконання техніко-тактичних дій в умовах без протидії суперника, з умовним суперником і з активною протидією суперника, підвищення рівня технічної, тактичної, фізичної, психологічної і теоретичної підготовленості[9].
Зміст навчально-тренувального процесу – вдосконалення виконання технічних прийомів гри і елементів індивідуальної та групової тактики, застосування різноманітних прийомів під час гри, тестування, контроль рівня розвитку фізичної, спеціальної, технічної, психологічної підготовленості гравців команди. Всебічна підготовка на цьому етапі з використанням великого обсягу спеціальних фізичних вправ, які мають кореляційний зв‟язок із показниками технічної підготовленості, більше сприяє подальшому спортивному вдосконаленню. Принципово важливим елементом у стратегії підготовки баскетболістів на етапах багаторічного вдосконалення є оптимальне співвідношення обсягу часу на фізичну і технічну підготовку. Технічне вдосконалення повинне відбуватися не тільки максимально різнобічним, але і знаходитися у відповіді з рівнем розвитку різноманітних рухових якостей. Досвідчені тренери не рекомендують допускати форсування фізичної підготовленості гравців, насамперед силової, з метою виконання технічних елементів гри з високою значимістю силового компонента. Складність вирішення проблеми контролю в спортивних іграх обумовлена специфікою змагальної діяльності, де загальний обсяг вправ представляють командні ігрові дії і спеціальні вправи. Таке становище негативно впливає на реалізацію принципу індивідуалізації, а також воно пов’язано з відсутністю відповідних науково-методичних розробок, які розкривають технологію індивідуального процесу навчання гравців баскетбольної команди [25]. Зміст роботи на цей період полягає: у високому технічному рівні виконання різноманітних прийомів техніки і тактики гри в найрізноманітніших умовах тренувальної і змагальної діяльності, участі у турнірах, кубках і чемпіонату країни [20; 21; 26]. На цьому етапі багаторічної підготовки не тільки створюються всебічні передумови для інтегральної спеціалізованої підготовки спортсмена для наступного етапу, метою якого є подальше вдосконалення варіативності техніко-тактичної підготовки, накопичення досвіду виступу у змаганнях, адаптації до значного фізичного психологічного навантажень, але й забезпечується достатньо високий рівень майстерності гравців, їхньої спортивної кваліфікації. Аналіз сучасної спеціалізованої літератури [22; 25] переконливо стверджує, що високої результативності у змаганнях досягають ті команди, які мають не тільки сучасну матеріальну науково-технічну базу, належне фінансове забезпечення, висококваліфікованих гравців, але й впроваджують у практичні тренувальні заняття новітні науково обґрунтовані розробки, методи контролю, управління у тренувальному і змагальному періодах підготовки.
1 2 3