Ім'я файлу: Лекція Понтрягін.doc
Розширення: doc
Розмір: 229кб.
Дата: 23.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Диплом-зразок.doc

Лекція « Принцип максимуму Л.С. Понтрягіна»
Принцип розроблений Л.С. Понтрягіним та його школою у 1961 р. для розв’язку задач оптимального управління та й досі є актуальним завдяки чіткому та компактному формулюванню основного результату. На противагу класичному варіаційному численню (метод Ейлера, множників Лагранжа, Якобі, Вейєрштраса), де функція оптимального керування шукається в класі неперервних функцій, в принципі максимуму функція керування може належати кусково-неперервним функціям, з точками розриву першого роду або сукупності ізольованих точок. Наприклад, оптимальне керування можна шукати в класі релейних функцій.
Для процесів, що описуються системами нелінійних диференціальних рівнянь принцип максимуму формулюється як необхідна умова оптимальності. Для системи лінійних диференціальних рівнянь принцип максимуму є достатньою умовою оптимальності. Принцип максимуму розповсюджується на процеси з розподіленими параметрами, що описуються рівняннями в частинних похідних.


  • багатьох задач оптимального керування існує три основні задачі, що розв’язуються за принципом максимуму: задача керування за максимальної швидкодією; задача керування кінцевим станом; задача керування з мінімізацією інтегралу. Саме тому принцип максимуму набув широкого розповсюдження.


Сформулюємо задачу оптимального управління.

Нехай процес описується системою диференціальних рівнянь



(11.1)

де та – n-вимірні вектори, – m-вимірний вектор управління. Вектор x називається фазовим вектором системи або вектором стану.
Передбачено, що вектор управління u може приймати свої значення з деякої множини U. Також передбачається, що функції fi (i=1,2,…,n) неперервні за всіма своїми змінними та неперервно-диференційовані за змінними вектора x . Допустимі управління є кусково-неперервними функціями uv (v=1,2,…m), що задовольняють умові u(t) ∈U .
Векторний простір з декартовими координатами називається фазовим простором системи (11.1) і позначається Х. Кожному вектору x в фазовому просторі відповідає деяка точка (фазова точка). Якщо

заданий вектор u(t) та початкові умови , то системурівнянь (11.1) можна розв’язати. Різним вектор-функціям u(t) будуть
1

відповідати різні розв’язки
x(t)

рівняння , тобто вибором
u(t)

можна


керувати рухом системи. Розв’язку
x(t)
,
t0≤ t t1,у фазовому просторіХ


відповідає деяка лінія, що називається фазовою траєкторією системи.
Нехай у фазовому просторі Х задані дві точки та



керувань

u(t) ,
. Розглянемо наступну задачу. Необхідно серед допустимих
t0≤ t t1,тобто кусково-неперервних вектор-функцій u(t) ∈U


(моменти
t0, t1
– не фіксовані), що переводять фазову точку системи (3.1) з


заданого початкового положення в задане кінцеве положення
, знайти управління та траєкторію, які досягають мінімум функціоналу





t1










(11.2)

I =

f0(x1, x2,...,xn,u1,u2,...,um)dt







t0




та фазова траєкторія x(t) , що розв’язують дану задачу

Управління u(t)

називаються оптимальними.




x3




x2

1
















0










x




x =(x1(t0),x2(t0),x3(t0))







x*(t) =(x1(t1),x2(t1))




x*(t)

























x1







x0=(x1(t0),x2(t0




x2

x1

а)

x1=(x1(t1),x2(t1),x3(t1)) б)




))
Рис.4. Приклади фазових траєкторій: а) n=2; б) n=3.
Принцип максимуму передбачає використання додаткових процедур:
вводиться додаткова штучна змінна стану x0 :


dx0

= f0 (x, u),

(11.3)

dt







де: f0 (x,u) відповідає підінтегральному виразу з (11.2);

2

вводяться допоміжні функції ψ 0 ,ψ1....ψ n , ,які визначаються лінійними однорідними рівнянням, що мають єдине рішення:



(11.4)
приєднується вираз (11.3) до системи (11.1), що утворює систему з (n+1) рівнянь

dxi =f(x,x...x

,u ,u

...u ), i = 0,1,...,n

(11.5)




i 1 2

n 1 2

m




dt
















вводиться

(11.6)

допоміжна




функція H




(функція




Гамільтона) у




вигляді





H (ш,x,u)=∑ψj f j(x,u);

j=0
Безпосередньою перевіркою впевнюємося, що рівняння (11.4) може бути переписане:




dψ

0 = 0










(11.7)




dt













dψ










H (ш, x,u)

,i = 1,2,...,n










i

= −

























x










dt


































i










а рівняння (3.1) перепишеться:







dxi =




H (ш, x,u)

,i = 0,1,...,n .

(11.8)




dt













ψ i











При фіксованих векторах ш та x функція H (ш, x,u) стає функцією вектора


  1. . Введемо:


M (ш,x)=max H (ш,x,u).
(11.9)

uU

Теорема (принцип максимуму Понтрягіна). Нехай, u(t) , t0 ≤ tt1 –
допустиме управління, а x(t) – відповідна їй траєкторія, що переводить
фазову точку x системи з заданого початкового стану x0 в заданий
кінцевий стан x1 , де . Якщо u(t) та – оптимальні x(t)

керування та траєкторія, то знайдеться така неперервна вектор-функція


  • = ψ 0 ,ψ 1 ,...,ψ n , яка задовольняє рівнянням , що:


1) в кожен момент часу t, t0≤ t t1, функція H (ш(t),x(t), u(t)), що
розглядається як функція змінної u , досягає в точці u = u(t)
максимуму


    1. (ш(t), x(t),u(t)) = M (ш(t), x(t)) ; (11.10)




  1. виконана умова не тривіальності розв’язку системи рівнянь (11.7):


3

ш(t) ≠ 0 ;
3) в кінцевий момент часу t1


ψ 0(t1)≤0, M (ш(t1),x(t1))=0.
(11.11)


Максимум неперервної функції
H (ш(t),x(t), u(t))
може досягатися як в


точках локального максимуму цієї функції, в яких частинна перша похідна дорівнює нулю:


H

= 0, k = 1,2,...,m

(11.12)




uk




та друга частинна похідна менша за нуль, так і на границях області U. Отже, центральним моментом в принципі максимуму є вираз


,
(11.13)


який означає, що якщо
- оптимальні керування, а


- оптимальні траєкторії, то знайдуться така постійна


та такі розв’язки
системи (11.7), що
функція H
від


змінних , при всіх буде досягати максимуму на
U саме при оптимальних керуваннях . Застосування принципу максимуму.

  1. На початку, вважаючи параметрами, вирішують задачу максимізації функції H і знаходять


, (11.14)
на якій досягається найбільше значення функції H.

4

  1. Якщо ця функція відома та ((11.7)-(11.8)):




(11.15)
розв’язуючи яку з крайовими умовами та знаходять вектор ш, який в свою чергу підставляючи в рівняння (11.12) знаходять оптимальне управління u *(t) .
Таким чином, принцип максимуму дозволяє звести розв’язок задачі оптимального програмного керування до розв’язку крайової задачі.
Якщо явний вигляд оптимального керування (11.14) отримати неможливо, то система Гамільтона разом з умовами максимуму (11.12) або створюють крайову задачу принципу максимуму.
Задача на швидкодію.
В задачах на швидкодію критерій оптимальності перепишеться:







t1




f 0

=1 I =1dt = t1 t0,

;






t 0




тоді гамільтоніан прийме вигляд:

H (ш,x,u)=ψ0

+ nψ i fi (x,u);







i =1

Введемо n-вимірний вектор ψ1...ψ n та функцію:
n


    1. (ш, x,u) = ∑ψ i fi (x,u);




      1. =1

  • відповідності з вектор ш задається рівняннями:

dψi= −H(ш,x,u),i=1,2,...,n

dtxi
Якщо H (ш(t), x(t),u *(t)) = M (ш(t), x(t)) , то і


  1. (ш(t), x(t),u *(t)) = M (ш(t), x(t)) (3.20)



(11.16)


(11.17)


(11.18)


(11.19)


Теорема (принцип максимуму в задачах на швидкодію). Нехай , u(t ) , t0 t t1–допустиме управління,аx(t)–відповідна їй траєкторія,що

5

переводить фазову точку x системи (11.1) з заданого початкового стану x0 в заданий кінцевий стан x1 . Якщо u(t) та x(t) – оптимальні керування та траєкторія за швидкодією, то знайдеться така неперервна вектор-функція


ш = (ψ1 (t),ψ 2 (t),...,ψ n (t)) , яка задовольняє рівнянням що:







1) в кожен момент часу t, t0tt1 , функція




(ш(t), x(t),u) , що

H




розглядається як функція змінної u , досягає

в точці u = u(t)




максимуму













(ш(t), x(t),u(t)) =




(ш(t), x(t)) ;(11.21)










H

M







  1. виконана умова не тривіальності розв’язку системи рівнянь (11.19):


ш(t) ≠ 0 ;


  1. в кінцевий момент часу t1







(ш(t1 ), x(t1)) ≥ 0 .

(11.22)

M

Як у випадку попередньої теореми, якщо виконано співвідношення (11.21) та (11.22) ((11.7) та (11.9)), то функція M (ш(t), x(t)) ( M (ш(t), x(t )) ) на оптимальній траєкторії постійна. Тому, співвідношення (11.22) ((11.10)) можна
перевіряти на всьому проміжку t ∈ [t0 ,t1].


  • теоремі принципу максимуму передбачається, що вектор ш(t) визначається з точністю до постійного додатного множника, тому завжди можна покласти ш(t0 ) = 1 .


Необхідною умовою мінімуму функціоналу є умова Вейєрштраса, яку можна записати у вигляді:



(11.23)
де uk (k=1,2,…m)–нескінченно мала варіація оптимального керування.
Приклад.
Записати крайову задачу принципу максимуму для кожухотрубного теплообмінника, що описується системою диференціальних рівнянь у відхиленнях (знак D - опущено):



(11.24)
де перше рівняння описує ємність нагріваємої рідини, а друге – ємність теплоносія (пари); θ – температура рідини; θп – температура пари; G – витрата рідини; Gп – витрата пари, що надходить в міжтрубний простір; t – час. Оптимальне керування, обмежене виразами
(11.25)
6

повинно переводити об’єкт з початкового стану x0 в кінцевий x1 за мінімальний час.
Розв’язання.


  1. Приводимо об’єкт до безрозмірної форми:


(11.26)


  1. Складаємо функцію Гамільтона:


n
H (ш,x,u)=∑ψi fi(x,u)=ψ1(−0.1x1+0.12x2−0.13u1)+ψ2(−0.25x2+2.25u2)(11.27)

i=1

  1. Оптимальне керування має вигляд:




u1(t)= u1* sign(−0.13ψ1(t));



















u2(t)= u2* sign(2.25ψ2(t)).

(11.28)
















4. Складаємо систему спряжених рівнянь за (11.19):

ψ'1=0.1ψ 1,



















(11.29)

ψ '= −0.12ψ

























2

1 + 0.25ψ 2.

























Отже, отримуємо доточкову крайову задачу (2n+r-рівнянь):

x ' (t)= −0.1x (t)+0.12x (t)−0.13u (t),

x (t )= x0

,




1

1

2

1

1

0




1




x2 '(t ) = −0.25x2

(t) + 2.25u2 (t),




x2(t0)= x02

,

u (t)= u * sign(−0.13ψ(t)),
















(11.30)




1

1

1



















u2(t)= u2* sign(2.25ψ2(t)),




x (t )= x1,




ψ '1

(t) = 0.1ψ 1 (t),






















1

1

1




ψ '2(t)= −0.12ψ 1(t)+0.25ψ 2(t),




x 2(t




1

,2





































1) = x





7


розв’язавши яку визначаються оптимальна траєкторія х(t) та функції ψ 1 (t) та


  • 2 (t) , які підставляють у рівняння оптимального керування (11.28).


Відмітимо, якщо початковий вектор х0 не визначений, то крайову задачу доповнюють умовою:


ш(t0 ) = 0.

(11.31)


8
скачати

© Усі права захищені
написати до нас