Особливості планування процесу фізичного

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Кафедра теорії і методики фізичного виховання
Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри теорії і методики фізичного виховання
(протокол № ___ від „___” ____ 20 ___ року).
Зав.кафедри, _______________
______________________________________
Виконавець:
_______________________________
ЛЕКЦІЯ № 15
ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОГО
ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ з дисципліни „Теорія і методика фізичного виховання” для студентів ІІІ курсу факультету здоров’я людини і туризму
ПЛАН
1. Поняття про планування навчально-виховного процесу з ФВ, його види і зміст.
2. Технологія планування та його функції.
3. Характеристика документів планування навчального процесу, що складаються вчителем.
4. Особливості планування навчального процесу позаурочної роботи з фізичного виховання школярів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання : [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту] / за ред. Т. Ю. Круцевич. – К. : Олімпійська література, 2008. – Т. 2. – 366 с. – ISBN 966-7133-97-4.
2. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку / Е. С.
Вільчковський. – Л. : ВНТЛ, 1998. – 336 с.
3. Дмитренко Т. І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку : посіб. для дошкільн. відділення пед. ін-тів та учнів дошкільн. відділень пед. училищ / Т. І.
Дмитренко. – К. : Вища школа, 1979. – 242 с.
4. Кенеман А. В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста / А. В.
Кенеман, Д. В. Хухлаєва. – 3-е изд., испр. и доп. – М. : Просвещение, 1985. – 256 с.
5. Матвеев Л. П. Теория и методика физического воспитания : учебн. для ин-тов физ. культуры / под. ред. Л. П. Матвеева, А. Д. Новикова. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Физкультура и спорт,
1976. – Т. 2. – 256 с.
6. Русова С. Ф. Теорія і практика дошкільного виховання / С. Ф. Русова. – Л. ; Краків ; Париж :
Просвіта, 1993. – 127 с.
Вступ
Діяльність фахівців у сфері фізичної культури характеризується різноманітним і складним змістом. Для досягнення бажаної результативності такий зміст повинен бути певним чином систематизований, підпорядкований чіткій логіці функціонування. У будь- якій цілеспрямованій і раціонально-організованій діяльності можна виокремити такі взаємопов’язані між собою компоненти: планування, реалізація запланованого, контроль і облік результатів. Наявність, єдність і якість функціонування цих компонентів дозволяє

2 доцільно побудувати заняття фізичними вправами, ефективно керувати педагогічним процесом та його результатами.
Раціональне планування навчально-виховної роботи на уроках і в поза навчальний час є важливою умовою ефективності педагогічного процесу шкільного фізичного виховання.
1. Поняття про планування навчально-виховного процесу з ФВ, його види і
зміст.
Планування – це складання теоретично і методично обґрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання; це проникнення в сутність явищ і закономірностей процесу фізичного виховання.
Суть планування у ФВ полягає в обґрунтуванні, розробці та документальному оформленні змісту і послідовності дій педагога для вирішення завдань навчання і виховання тих, хто займається фізичними вправами.
План – це заздалегідь визначений порядок, послідовність здійснення накресленої на конкретний період програми (роботи) з вказівкою її мети, змісту, об'ємів, методів, матеріальних і фінансових засобів, термінів виконання. Плани дають змогу дивитися далеко вперед, визначати мету і конкретні завдання, передбачати найефективніші засоби та шляхи їх розв’язання.
У процесі складання плану слід дотримуватись певних умов, а саме:
1. відповідність плану нормативним і програмним документам;
2. облік методичних та загальних принципів гармонійного фізичного виховання;
3. реальність, конкретність і гнучкість, наочність.
4. цілеспрямованість і перспективність.
При обґрунтуванні і розробці плану всі показники (постановка конкретних завдань і терміни їх виконання, вибір найбільш доцільних засобів, методів і організаційних форм, матеріально-технічних ресурсів та ін.) не повинні суперечити вимогам нормативних і програмних документів. Вони повинні бути тісно узгоджені з даними вимогами як за термінами, так і за змістом.
Облік загальних принципів гармонійного фізичного виховання (гармонійного розвитку людини, зв’язків із життєдіяльністю та оздоровчою спрямованістю фізичної культури) при плануванні повинен максимально відображати:
• науково обґрунтовані підходи до зміцнення здоров’я;
• комплексний розвиток (фізичний, моральний та естетичний) особистості;
• цілеспрямований розвиток усіх фізичних спроможностей та формування важливіших рухових умінь і навичок;
• об’єктивні закономірності індивідуального розвитку людини;
• послідовність вирішення освітніх і виховних завдань, які визначаються статтю, віком, особливостями життєдіяльності та іншими факторами;
• прикладний ефект формування фізичної культури людини.
Реальність і конкретність планування повинні передбачати облік існуючих матеріально-технічних, кліматичних і фінансових умов для здійснення процесу формування фізичної культури особистості. Крім того, слід мати на увазі рівень фізичної підготовленості тих, хто займається, їхню стать, вік, стан здоров’я, а також методичну підготовленість педагогів. При цьому показники, що плануються, повинні мати конкретну направленість як за термінами виконання, так і за змістом.
Гнучкість планування передбачає оперативне реагування на умови, що змінюються, під час педагогічного процесу, тому що він не завжди співпадає із заданими контурами. Для реалізації цієї вимоги необхідне постійне коригування плану та узгодження процесу його виконання з урахуванням даних контролю.

3
Залежно від різноманіття виконуваної роботи розрізняють два види планування,
які реалізуються через відповідні плани: загальний і частковий.
У загальному плані передбачається основний зміст фізкультурно-спортивної роботи. Він оформлюється на календарний або навчальний рік. У школі загальний план розробляє вчитель фізичної культури, у спортивній школі відповідно старший тренер або замісник директора з навчально-спортивної роботи. Загальний план обговорюється перед початком навчального (календарного) року і затверджується керівником закладу.
Загальнорічний план із фізичної культури є своєрідною програмою дій для всіх підрозділів навчального закладу.
У загальному плані звичайно вказуються такі види роботи:
• о р г а н і з а ц і й н а — комплектування навчальних груп, підбір викладачів і розподіл обов’язків між ними, підготовка активу (громадських інструкторів, суддів), проведення зборів з організаційних питань, звіти;
• н а в ч а л ь н о - м е т о д и ч н а — складання навчально-методичної документації, проведення заходів із підвищення кваліфікації викладачів, тренерів (відкриті та показові уроки, взаємовідвідування) та ін.;
• н а в ч а л ь н о - т р е н у в а л ь н а — терміни занять по тренувальних періодах, розклад по групах, календар і положення про спортивні змагання, строки підготовки та виконання нормативних вимог;
• ф і з к у л ь т у р н о - о з д о р о в ч а — заняття в режимі дня (гімнастика до занять,
ігри, спортивні розваги, прогулянки), змагання, спортивні вечори і свята, туристичні походи та ін.;
• в и х о в н а — доповіді, бесіди, лекції, зустрічі зі спортсменами, заслуженими педагогами та ін.;
• л і к а р с ь к и й к о н т р о л ь — терміни медичних оглядів тих, хто займається, учасників змагань, спеціальні медичні спостереження та дослідження, контроль за санітарним станом місць занять, консультації лікаря;
• а г і т а ц і й н о - п р о п а г а н д и с т с ь к а — лекції і бесіди, показові виступи, оформлення спеціальних стендів і газет, масові змагання, виступи та ін.;
• г о с п о д а р с ь к а — забезпечення занять необхідним обладнанням, інвентарем, наочними посібниками та ін.
Під час оформлення загального плану, як правило, виділяють такі розділи:
• зміст роботи;
• терміни виконання;
• відповідальні за виконання;
• відмітка про виконання.
У розвитку тих або інших видів роботи, викладених у загальному плані, розробляються часткові плани. Такими можуть бути, наприклад, план навчально- виховної роботи в школі на чверть, календарний план спортивно-масових заходів колективу фізичної культури та ін. У часткових планах майбутня робота визначається детальніше. Якщо зміст роботи розподіляється точно за календарними датами, то вони мають назву — календарні, якщо такого розподілу немає — об’ємні.
Залежно від термінів дії існують такі види планування:
• перспективне (відносно довгострокове);
• поточне (середньострокове);
• оперативне (відносно короткострокове)
Перспективне планування розраховане в межах від одного року до кількох років, наприклад, у спорті воно може відповідати чотирьом рокам — інтервалу між черговими
Іграми Олімпіад.

4
Перспективне плануванняфізичної культури у навчальних закладах прирівнюється до одного навчального року і зводиться до розподілу програмного матеріалу по навчальних періодах, четвертях, семестрах та ін.
У процесі перспективного планування визначається спрямованість, мета, узагальнений зміст і контрольні нормативи.
Планування навчально-виховної роботи на один рік має суттєве значення, оскільки є базою всіх ступенів поточного планування. У практиці набули поширення різні форми річного планування, але перевага віддається плану-графіку, що задовольняє вимогам простоти і наочності.
Поточне плануваннявирізняється більшою конкретністю роботи педагога з реалізації завдань і послідовністю використання засобів для їх вирішення. Терміни поточного планування різні, наприклад, у школі воно передбачає методичне розкриття програмного матеріалу для учнів різних класів на кожну навчальну чверть.
Оперативне плануванняохоплює часові межі мікроциклу, тренувального дня, одного заняття, отже, науково обґрунтоване планування у фізичному вихованні є одним з основних факторів успішного його функціонування.
2. Технологія планування та його функції.
Планування навчально-виховного процесу з предмету фізична культура суттєво відрізняється по своєму змісту від планування по інших навчальних предметах. Це обумовлено специфікою навчання руховим діям і необхідністю поруч з рішенням освітніх та виховних задач цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток учнів.
Системний підхід лежить в основі всієї методології наукового пізнання та сучасної соціальної практики. В основі системного підходу знаходиться розглядання об'єктів як систем. Системний підхід потребує розкриття цілісності об'єкту, виявлення всіляких типів зв'язку в ньому та зведення їх в єдину теоретичну картину.
Таким чином системне планування полягає в передбаченні і „проектуванні” всіх факторів, які обумовлюють фізичне виховання як системи.
Здійснення реального планування навчально-виховного процесу з фізичного виховання в загальноосвітній школі з врахуванням принципу системного підходу
потребує наступних знань:
1) вікові динаміки розвитку різних рухових якостей;
2) рекомендації по об'єму і інтенсивності допустимих фізичних навантажень для учнів різних класів;
3) норми рухової активності по віковим групам;
4) загального режиму для школяра і місцю в ньому рухового режиму (різних форм занять фізичними вправами);
5) механізмів засвоєння знань, формування рухових вмінь і навичок, технології розвитку рухових якостей;
6) методів організації навчально-виховного процесу, методів навчання, методів виховання;
7) приблизних норм дозування різних вправ: в уроці, в системі уроків;
8) види контролю та критерії успішності, тестів фізичного розвитку і фізичної підготовленості
На жаль у практиці дуже часто можна зустріти той факт, коли з різних причин планування дискредитоване. Плани часто або зовсім не відповідають ситуації, що склалася в школі, і природно, не відіграють своєї позитивної ролі, або складаються лише для того, щоби пред’явити їх на вимогу керівництва школи, можливим інспекціям.
Уміння якісно планувати процес засвоєння предмету „фізична культура” є однією
із найважливіших професійних здібностей учителя.

5
Планування – досить складний та трудомісткий процес, який вимагає високого рівня знань і певних навичок у проведенні планових розрахунків та їх документального оформлення. Воно повинне передбачати певну послідовність.
Перед початком планування необхідно мати визначену вихідну інформацію про:
1. склад учнів та рівень їхньої підготовленості до реалізації цільових установок
(стан здоров’я, рівень знань, технічна і фізична підготовленість тих, хто займається, та ін.);
2. кліматичні умови;
3. стан навчально-матеріальної бази й інвентарю;
4. режим майбутньої діяльності тих, хто займається;
5. загальний план роботи школи;
6. рівень роботи з фізичного виховання;
7. обсяг матеріалу;
8. бюджет часу на заняття;
9. календар фізкультурно-спортивних заходів та ін.;
10. загальні і спортивні традиції школи;
11. особливості формування програм вивчення всіх рухових дій.
Наступний етап роботи полягає в аналізі отриманої інформації для відбору та упорядкування вихідних даних, які використовуються в процесі обґрунтування показників, що плануються. При аналізі оцінюється точність отриманих відомостей, визначається міра важливості і необхідності вихідної інформації для наступного застосування. Важливою функцію аналізу є перевірка узгодженості отриманих відомостей із різних джерел
інформації. Після цього вихідні дані узагальнюються і подаються в такому вигляді, котрий зручний для наступного застосування.
Черговий етап найважливіший у плануванні. На підставі теоретичних положень
(вимог до планування) і з урахуванням отриманої інформації складається модель плану. В цій моделі повинні знайти відображення цільові установки та основні завдання наступної роботи, її конкретний зміст і терміни виконання, виконавці. Після цього всі кількісні і якісні параметри моделі повинні бути суворо скоординовані та узгоджені між собою.
Виконана таким чином модель оформлюється документально і набуває графічного, текстового або графічно-текстового вигляду.
Функції педагогічного планування полягають у передбаченні очікуваного результату і логічно-формалізованому „проектуванні” того як буде розгортатися процес фізичного виховання в конкретних умовах на основі загальних закономірностей.
Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій, що становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Побудова реального процесу фізичного виховання розпочинається з вихідного пункту („із початку”). Водночас його планування починається „з кінця” – із передбачення і формування ідеї про основні напрями роботи, із принципових підходів до розв’язання методичних питань.
В першу чергу відбувається формування мети-ідеалу на основі набутого досвіду, спостережень діяльності інших педагогів, інформації, отриманої внаслідок самоосвіти.
Далі спостерігається зіставлення мети-ідеалу з конкретними умовами праці, рівнем підготовленості учнів та здійснюється її корекція. Лише після цього вона трансформується в тактичну та оперативну мету. Бажаний стан досягається постановкою
низки конкретних завдань. Для розв’язання висунутих завдання учитель визначає
систему педагогічного впливу на учнів. Визначаючи систему педагогічного впливу, дуже важливо врахувати можливі несприятливі фактори, що будуть заважати правильній організації процесу фізичного виховання (порушення режиму, шкідливі звички тощо).
Для перевірки правильності ходу педагогічного процесу створюється підсистема поетапного контролю за допомогою спеціальних тестів. Якщо за умови сумлінної

6 реалізації планів контрольні результати суттєво відрізняються від запланованих, то в системі планування допущені помилки.
Дані підсумкового контролю є вихідними для планування наступного циклу.
3. Характеристика документів планування навчального процесу, що
складаються вчителем.
Всі документи планування фізичного виховання в школі поділяються на дві групи: державні документи і документи, що складаються самим вчителем.
До державних документів планування фізичного виховання відносяться:
1. навчальний план (що зумовлює кількість годин, відведених на предмет „Фізична культура”.)
2. навчальна програма (базові, регіональні, авторські).
Навчальна програма – визначає обсяг знань, вмінь і навичок виконувати рухові дії, що підлягають засвоєнню за роками навчання і сприяють розвитку особи відповідно до державних вимог у цій галузі.
Базова програма – визначає мінімальний рівень фізкультурної освіти, яку держава зобов’язується забезпечити всім дітям, учням, студентам і військовослужбовцям незалежно від типу навчально-виховного закладу, в якому вони навчаються, регіону проживання, національності і індивідуальних особливостей.
Комплексна базова навчальна програма вміщує навчальний матеріал, який учні можуть засвоїти впродовж навчального року, а також контрольні нормативи, покликані оцінити ступінь засвоєння матеріалу. Вони подаються у наступних розділах: теоретико- методичні відомості; навички, вміння, розвиток рухових якостей; навчальні нормативи для засвоєння навичок і вмінь, розвитку рухових якостей.
На основі базових розробляються регіональні навчальні програми, які враховуючи регіональні і національні особливості та традиції, кліматичні та екологічні умови, визначають рівні рухової підготовленості учнів і студентів у навчальних закладах різних регіонів України.
Згідно діючої державної програми з фізичного виховання школярів обов’язковими для вчителя є план-графік навчально-виховного процесу на рік, робочий
(календарний) план на чверть (півріччя) та план-конспект уроку. Перелічені документи планування складаються вчителем.
Оскільки реальний процес ФВ будується у формі великих, середніх та малих циклів, то їх тривалість, як правило і становить масштаби та типи планування, а саме:
1. Річний графік навчально-виховної роботи – перспективне планування.
2. Робочий план на чверть – етапне планування.
3. План-конспект уроку – оперативне планування.
4. Допоміжні документи планування: сітка розподілу годин на рік, програми навчання рухових дій
Початком планування є вивчення „Умовної сітки розподілу навчальних годин за елементами програмного матеріалу”, яка подана у „Пояснювальній записці” державної програми і має назву „умовна” через те, що вона подається як зразок у програмі.
Враховуючи умови школи, кліматичну зону, об’єктивну необхідність учитель може змінити об’єм годин на окремі види вправ, але не виключаючи їх. Відкоректована „сітка” стає вихідним документом для реального планування.
Річний графік навчально-виховної роботи
Графік розподілу і проходження навчального матеріалу складається на навчальний рік, де визначається послідовність проходження окремих розділів програми (модулі) – легкої атлетики, гімнастики, спортивних ігор та інше, виходячи із загальної кількості

7 годин і відкоректованої „сітки” годин на окремі розділи. Перевага у складанні навчального плану надається графічній формі.
Річний план-графікнавчально-виховної роботи складається для паралельних класів. Його функція – рівномірно, доцільно розподілити навчальний матеріал і систематизувати навчально-виховну роботу на рік. При цьому передбачаються результати, які належать здобути до кінця року, проводяться визначення опорних вправ і аналізується час необхідний для їх вивчення.
Відомо три способи планування вивчення розділів шкільної програми – паралельний, послідовний і змішаний.
При паралельному проходженні розділів матеріалу в уроки водночас включають матеріал із різних розділів.
Послідовне проходження розділів програми частіше практикується в старших класах і передбачає почергове вивчення вправ гімнастики, легкої атлетики, тощо.
Змішане планування – комбінація першого і другого способів, тобто деякі розділи вивчаються паралельно, інші окремо.
Робочий план
На основі графіку розподілу і проходження навчального матеріалу складається
„Робочий план” на рік, який розрахований на чверть (семестр) або систему уроків. В науково-методичній літературі під „системою уроків” розуміють такий ряд суміжних уроків, коли вивчається один із розділів програми (система уроків легкої атлетики). При цьому між цими уроками повинен бути логічний та причинний зв’язок, кожний урок базується на попередньому і в свою чергу, обумовлює наступний.
Робочий план (календарний або поурочний план)складається безпосередньо перед початком чергового семестру. У системі планування він виконує функцію методичного
забезпечення, в ньому конкретизується і уточнюється все, що було заплановано в річному плані. У робочому плані вчитель планує кожну з частин уроку – але спочатку обов’язково основну. Зміст підготовчої і заключної частин залежать від завдань, які були поставлені в основній.
Робочий план
з фізичної культури для учнів _____________ класу
№ уроку, дата
Зміст підготовчої частини уроку
Основна частина уроку
Заключна частина уроку.
Домашнє завдання.
1 2
3 4
В ньому конкретизуються навчально-виховні завдання кожної чверті і деталізуються засоби фізичної культури, визначається послідовність запровадження і поєднання їх при проведенні уроків. У цих планах докладніше ніж у річних (графічних) визначається вивчення фізичних вправ за „системою уроків”, підбираються підготовчі та підвідні вправи. Основа розподілу програмного матеріалу за „системами уроків” полягає у передбачені необхідної кількості уроків на засвоєння техніки вправи.
При плануванні систем уроків обов’язково враховується реалізація дидактичних принципів навчання (послідовність, доступність, систематичність).
Організація уроків за системами сприяє більш ефективній підготовці вчителя до кожного уроку, дає йому змогу конкретизувати завдання, визначити засоби та методи, що найефективніше сприятимуть формуванню та вдосконаленню рухових навичок.
У „робочому плані” учитель розподіляє матеріал для розвитку фізичних якостей, рухливі ігри, домашні завдання. Необхідно спланувати, коли (на якому уроці) будуть прийматися контрольні нормативи.
Для складання можна рекомендувати такі форми: графічну, поурочну, об’ємну.
Враховуючи те, що державною програмою рекомендовано складати план-конспект на

8 групу або „систему уроків”, то виникає потреба при складанні „робочого плану” використовувати поурочну форму його написання.
Об’єктом планування у робочому плані є не тільки основні вправи, передбачені навчальною програмою, а і відповідні підготовчі, підвідні і контрольні вправи та допоміжні завдання. Виняткова увага приділяється так званим наскрізним вправам
(використовуються в усіх класах).
В робочому плані знаходять своє відображення етап навчання, його тривалість в системі уроків, періоди повторень, точний термін контрольних перевірок, місце домашніх завдань.
План-конспект уроку
План-конспект уроку – найбільш конкретний план роботи вчителя, відноситься до оперативного планування. Він завершує систему планування і виконує в ній організаційну функцію. Конспект розробляється на основі безпосередньої підготовки вчителя до уроків.
Він містить конкретні завдання, які повинен вчитель розв’язати на даному уроці з врахуванням рівня підготовленості учнів, в ньому послідовно записуються вправи, що підлягають вивченню на уроці, теоретичні відомості і домашні завдання. В конспекті знаходять відображення дозування фізичних вправ, методи і прийоми роботи вчителя, шляхи взаємодії педагога і учнів та інші питання.
У конспекті уроку наявні 4 графи: частина уроку, зміст уроку, дозування навантажень, організаційні та методичні вказівки.
У графу „Методичні вказівки” записують:
• методи і прийоми роботи;
• шляхи взаємодії педагога й учня;
• виховний і оздоровчий впливи;
• додаткові завдання;
• способи підготовки до уроку активу;
• форми і методи контролю;
• вказівки щодо самостійної роботи тощо.
Особливе місце посідає в конспекті остання графа „Організаційні вказівки”. Тут фіксуються:
• способи управління класом і його групами;
• розміщення учнів і місце вчителя під час всіх фрагментів уроку;
• способи підготовки, роздачі та прибирання інвентаря і приладів, місць їхнього розміщення;
• особливості організації ігор;
• види робіт, які необхідно виконати до початку уроку;
• шляхи забезпечення техніки безпеки.
У кінці конспекту вказують на необхідну матеріально-технічну базу: прилади, обладнання, основний і допоміжний інвентар, наочні посібники, технічні засоби навчання тощо.
Як свідчить досвід роботи найкращих педагогів-вчителів ФК необхідно мати ще низку допоміжних документів планування, щоб на підставі системи планів, які логічно пов’язані між собою ефективно розв’язувати завдання ФВ школярів.
В першу чергу це такі допоміжні документи планування, як сітка годин, програми
вивчення. Розглянемо ці документи в логічній їх послідовності і взаємозв’язку.
Орієнтовна сітка годин – розподіл навчального часу на різні види програмного матеріалу – наведена в державній програмі. В ній вказаний обсяг навчального часу на відповідні розділи – гімнастику, легку атлетику і т.д. на навчальний рік. Оскільки кліматичні умови, матеріальна база та інші об’єктивні умови в школах України різні, то вчитель складає сітку годин для даної школи, враховуючи розподіл годин конкретно на

9 кожну четверть навчального року. При цьому розкривається не тільки кількість годин по періодах навчального року, але визначається і порядок їх чергування на протязі року.
Коли сітка годин з врахуванням кліматичної зони, матеріальної бази для занять,
інтересів учнів, спортивної спеціалізації вчителя ФК та інших факторів відкоректована, вона стає вихідним документом для реального планування.
Програми вивчення. В процесі навчання руховим діям вирішується завдання забезпечення „базової” рухової підготовки – виховання „школи рухів” (Г.В.Васильков,
1988), тобто формування певного кола вмінь і навичок, необхідних для повсякденного побуту, праці, оборонної, спортивної та інших видів діяльності. Засвоєнні різноманітні фізичні вправи в свою чергу є ефективним засобом зміцнення здоров’я і загартування, тренування і підвищення надійності всіх функцій та систем організму на всі роки життя.
Формування рухових вмінь і навичок – процес довготривалий, який потребує сотень а інколи і тисячі повторень рухових дій. Таким чином, в процесі фізичного виховання необхідно керуватися принципом систематичності, передбачивши етап навчання
(початкового розучування, поглибленого, деталізованого розучування, закріплення і подальшого удосконалення рухової дії) концентрації певних фізичних вправ – учбових завдань на силу, гнучкість, стрибучість і ін. з врахуванням їх прояву в конкретних основних рухових діях (стрибки, метання, лазіння і т.д.).
З викладеного виходить, що засвоєння будь-якої нової вправи не повинно починатися з нуля, а з попередньої роботи над серіями спрямованих навчальних завдань по засвоєнню вихідних, проміжних і кінцевих положень засвоєння деяких підвідних вправ, які систематизовані у вигляді „Програм вивчення рухових дій”. Програми вивчення – це система навчальних завдань, які мають структурну подібність.
„Програми вивчення” повинні включати в себе:
 Назва вправи.
 Кількість (серія) уроків.
 Техніка виконання вправи.
 Вихідне і кінцеве положення рухової дії, що вивчається.
 Частини, елементи техніки.
 Підготовчі вправи для розвитку рухових якостей за принципом „допоміжної дії”.
 Підвідні вправи (фонові дії) схожі за технікою виконання і забезпечують умови використання основних вправ.
 Послідовність навчання.
 Вміння учня оцінювати свої дії (критерії)
 Оцінка вчителя (критерії).
 Навчальні завдання на кожен урок серії, методика організації учнів.
Інакше цей допоміжний документ планування розглядається Б.М. Шияном. На його думку програми вивчення рухових дій повинні відповідати на наступні питання:
 яка мета ставиться на даний та майбутній роки, якщо вправа запланована навчальною програмою в декількох класах;
 які заняття і фізичні якості треба мати, щоби успішно засвоїти дану рухову дію;
 скільки уроків треба витратити на її опанування;
 які конкретні завдання передбачаються розв’язати на кожному із запланованих уроків і якими засобами;
 які завдання для самостійної роботи доцільно давати учням;
 як і коли контролювати хід засвоєння вправи;
 як використовувати дану вправу для самовдосконалення.
Методичне забезпечення системного планування передбачає такі документи:
Графік розподілу і проходження навчального матеріалу.
Робочий план.

10
Навчаючі програми рухової дії.
Загально розвиваючі вправи для різних класів з врахуванням видів уроків, для розвитку рухових якостей, вправи ранкової гімнастики, фізкультурних пауз, гімнастики до занять.
Комплекси вправ для домашніх завдань
Картки-завдання для проведення рухливих ігор, естафет.
Тези бесід та теми розділу: „Теоретико-методичні знання”.
Програми занять атлетизмом
Програми професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП).
4.Особливості планування навчального процесу позаурочної роботи з фізичного
виховання школярів.
Державна програма фізичного виховання школярів потребує наявності у навчально- виховних закладах документів планування позакласних занять фізичною культурою і спортом: загальношкільний річний план фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів календар спортивно-масових заходів; положення про внутрішньо-шкільні змагання.
Робота з фізичного виховання школярів виконується всім педагогічним колективом
із залученням медперсоналу, громадських організацій і батьків. Загальне керівництво здійснюється адміністрацією, а практичне – учителем фізичної культури. У цій ситуації успіху можна досягти лише за умови чіткого і конкретного планування.
Позаурочну роботу регламентують такі документи:
 загально-шкільний річний план позаурочної роботи з фізичного виховання школярів або відповідний розділ у шкільному плані;
 календар спортивно-масових заходів;
 розклад занять секцій.
Загально-шкільний річний план позаурочної роботи передбачає напрями діяльності колективу і може містити такі розділи:
─ аналіз роботи за минулий рік і основні завдання на наступний;
─ організаційна робота;
─ навчальна робота;
─ організація оздоровчих заходів у режимі навчального дня;
─ спортивно-масова робота;
─ робота за місцем проживання;
─ просвітницька діяльність;
─ медичний контроль;
─ господарська робота.
Календар спортивно-масових заходів складається відповідно до календаря районних змагань. У календарі передбачаються всі шкільні змагання (у хронологічному порядку). Розклад занять складається на рік. У клітинках проти кожної секції і дня занять проставляють час їх початку і закінчення.
ПЛАН
позаурочної роботи з фізичного виховання
№
Зміст роботи
Термін виконання
Відповідальні за виконання
Відмітки про виконання
1 2
3 4
5