Ім'я файлу: Профіл.та кор.соц.відх. Гуляєва А.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 15.05.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 15.05.2021
скачати
Міністерство освіти і науки України
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Навчально-методичний центр заочної та вечірньої форми навчання
Кафедра педагогічної та вікової психології
Контрольна робота
з дисципліни
Профілактика та корекція соціальних відхилень
Виконала:
студентка 3 курсу, групи ДС-18-1з
спеціальності 053-Психологія
Гуляєва Анастасія Віталіївна
Перевірив:
доц. ____________________а
м. Дніпро, 2021р.
Завдання № 1
Структурний конспект на тему: «Особистість і девіантна поведінка: вступ до проблеми»
Проблема соціальних відхилень (девіантної) як онтологічне питання кожної культури.
Міждисциплінарний характер проблеми, предметні області психології, соціології, біології, кримінології, педагогіки.
Основні поняття девіантології: «девіація», «девіант», «особистість девіанта», «девіантна поведінка», «девіантність».»
Проблема соціальних відхилень (девіантної) як онтологічне питання кожної культури.
Під девіантною (лат. Deviatio - відхилення) поведінкою слід розуміти:
вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам);
соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).
В різних суспільствах (в залежності від рівня економічного та культурного розвитку) існують різні поняття норми, а також відповідно різні ставлення до тих людей, які якимось чином виділяються з цієї норми.
В плані соціальних стосунків, поняття норми залежить також від історії та культури людей, їх національності.
Девіації поділяють на індивідуальні та групові.
Індивідуальне відхилення це коли окремий індивід відкидає норми своєї субкультури.
Групове відхилення- розглядається як конформна поведінка члена деві-антної групи щодо її субкультури.
У реальному житті ці два типи відхилень найчастіше взаємно перетинаються.
Первинна девіація- це поведінка з відхиленням, яка загалом відповідає культурним нормам, прийнятим у суспільстві. Відхилення незначні і терпимі. Соціальним середовищем індивід не визначається як девіант і сам не вважає себе таким. Це відхилення сприймається як маленька витівка, ексцентричність чи помилка (незначна). Індивід продовжує жити колишнім життям, займати те саме місце в системі статусів і ролей, як і раніше взаємодіяти з членами групи. Девіанти залишаються первинними доти поки їх дії укладаються в межах соціально прийнятої ролі.
Вторинна девіація це відхилення від існуючих у групі норм, яке соціально визначається як девіантне. Особа при цьому ідентифікується як девіант. Іноді у разі здійснення навіть єдиної дії (зґвалтування, гомосексуалізм, вживання наркотиків і т.д.) або помилкового звинувачення, до індивіда приклеюється ярлик девіанта. Варто одержати ярлик девіанта, як одразу з'являється тенденція до переривання багатьох соціальних зв'язків із групою і навіть можлива ізоляція. Таким чином, вторинне відхилення може змінити все життя людини.
Культурно схвалені девіації –це позитивні девіації - вчені, спортсмени, герої, політичні діячі. Такі відхилення пов'язані з поняттям звеличення, тобто піднесення над іншими, що і складає основу відхилення.
У будь-якому суспільстві є поведінка, яка відхиляється від суспільних норм: прогресивна, що випереджує цей стан суспільства. В останньому випадку вона є засобом розвитку суспільства та девіацією. Найбільше девіація виявляється в періоди радикальних суспільних змін, коли руйнуються старі норми, цінності, стереотипи і люди втрачають орієнтири. Треба встановлювати загальні причини тих чи інших видів девіацї, щоб допомогти суспільству відновити контроль за поведінкою, запобігти розпаду суспільства. Нормативна система права не єдина система норм, що існує і діє в супільстві. Охарактеризуємо найвпливовіші та найпоширеніші в суспільстві нормативні системи.
Певною мірою відповідь – які саме з нормативних систем є найпоширенішими, дає порівняльне право. Ця дисципліна, вивчаючи культуру різних регіонів Землі, виділила п’ять правових систем. Основною ознакою для такої класифікації було обрано нормативні системи, що традиційно превалюють в урегулюванні суспільних відносин.
Виділяють п’ять правових систем:
Англо-саксонську (прецедентне право).
Романо-германську (кодифікація).
Мусульманську («Закони Шаріату»).
Далекосхідну (мораль, конфуціанство).
Африканську (традиції).
Цінність запропонованої Р. Мертоном типології поведінки полягає ще й у тому, що серед можливих варіантів враховано і нормативну поведінку.
Основні варіанти поведінки:
Конформізм
Інновація
Ритуалізм
Ретритизм
Бунт
Міждисциплінарний характер проблеми, предметні області психології, соціології, біології, кримінології, педагогіки.
За своїм предметом девіантологія має комплексний, міждисциплінарний характер, охоплює широкий спектр проблем: юридичних, психологічних, соціологічних, економічних та ін.
Вона сполучає і юридичні, і соціологічні, і психологічні, і педагогічні, і медикобіологічні аспекти, які з різних боків вивчають феномен відхиляючої поведінки.
Поведінка людини – явище найвищої складності, оскільки на нього впливає безліч факторів, а саме, соціально-економічні умови, ситуаційні обставини, фактори спадковості.
Біологічні теорії девіації трактують безпосередню фізичну структуру людини (фізичні риси, тілесну будову) як прямий детермінант її девіації (фізичні особливості — причина девіантної поведінки).
Психоаналітична теорія Фрейда доповнює біологічну, наголошуючи на внутрішньо притаманній особистості конфліктності, яка спричиняє девіацію.
Соціологічний підхід враховує біопсихологічні фактори для узагальнення і втілення в інтегрально-соціальному обсязі. Згідно з соціологією девіації остання настає як наслідок різних форм аномії, соціальної дезорганізації, культурної дезорганізації, групової дезорганізації, кримінологічної дезорганізації.
Термін «делінквент» отримав ширше поширення за кордоном, де здебільшого
вживається для позначення неповнолітнього злочинця. Так, в матеріалах ВОЗ
делінквент визначається як особа у віці до 18 років, чия поведінка завдає шкоди іншому індивіду або групі й перевищує межу, встановлену нормальними соціальними групами в даний момент розвитку суспільства. Після досягнення повноліття делінквент автоматично перетворюється в
антисоціальну особистість
Основні поняття соціології девіантної поведінки й девіантології
співпадають: «девіація», «девіант», «девіантна поведінка», «девіантна дія».
Девіантологія – розділ науки, що вивчає девіації.
Девіація – відхилення від норми.
Девіантність, девіантна - це незвичайне, але при цьому стійке відхилення від статистичних норм. Іншими словами, девіантною вважається стійкий образ дій, поведінки або мислення, який не типовий для загальної популяції. Соціальні девіації – це клас соціальних явищ, що містять виклик панівній культурі, традиціям, юридичним нормам.
Девіант – особа, яка зробила девіантний вчинок або систематично порушує
соціальні норми.
«Девіантна поведінка» може мати два виміри: як окремий вчинок і система дій.
Девіантний вчинок – це разове порушення норми, одиничний соціальний факт. Сума однотипних вчинків, яке має статистичне вираження, дорівнює девіації як соціальному факту, як формі масової поведінки. Девіантна поведінка є закінченими циклами девіації, коли суб’єкт свідомо порушує соціальні норми. У вузькому сенсі психічні порушення та неадекватні дії людей, що не усвідомлюють обставини й наслідки своїх дій, не належать до девіантної поведінки
Завдання№2
Розробити реабілітаційну програму для допомоги особі з певним типом відхиляючої поведінки: особа з алкогольним типом залежності
Алкогольна залежність виникає, коли людина шукає нових яскравих вражень або відчуває важкі моменти в своєму житті. Під впливом хімічних речовин алкоголік забуває про свої проблеми, його життя здається не такою поганою. Саме це почуття змушує людину знову і знову повертатися до вживання алкоголю. На жаль, невинне вживання хмільних напоїв дуже швидко призводить до стійкої залежності, позбутися від якої самостійно людина не може.
Заходи, що сприяють реабілітації алкозалежних можна розділити на фізичні та психологічні.
Фізичні заходи включають в себе нормалізацію метаболічних процесів і терапію соматичних розладів, що виникли на тлі вживання спиртного. У пацієнтів, які страждають на алкоголізм, часто виявляється порушення функцій печінки і серця, артеріальна гіпертонія або гіпотонія, виразка шлунка, неврологічні порушення різного ступеня вираженості і ін.
При виявленні соматичних розладів призначають відповідне лікування, яке може включати в себе як прийом лікарських препаратів, так і немедикаментозні методики. Хворому призначають фізіотерапію, докладно розписують дієту і режим дня з розумним чергуванням відпочинку і фізичних навантажень.
Психологічні заходи по реабілітації спрямовані на психологічний вплив, а алкогольна залежність безпосередньо пов'язана з емоційним станом людини. Психологічна залежність, на відміну від фізичної, складніше піддається лікуванню і вимагає глибокого і тривалого аналізу, а саме:
Визнання проблеми. Людині необхідно зізнатися самому в тому, що залежність має місце, що вона руйнівно впливає на життя. Також слід усвідомити власну слабкість перед лицем хвороби, яка поглинає все хороше і наповнює негативом.
Розуміння важливості отримання допомоги із зовні. Залежна людина повинна усвідомити, що його сил не достатньо, щоб впоратися зі спокусою. Необхідно довіритися зовнішнім чинникам і силам, які мають потужний вплив на всі процеси.
Глибоке внутрішнє переосмислення і психоаналіз. На цьому етапі починається опрацювання проблеми. Залежному необхідно поглянути всередину себе, оцінити своє «вміст», зрозуміти, в чому полягали помилки в справах і думках. Найкраще виписати «болю» на папір, приділяючи увагу навіть дрібницям.
Поділитися проблемами. На цьому етапі людині необхідно провести переоцінку своєї особистості, зрозуміти, що їй заважає розвиватися, а що штовхає вперед. Аналіз поточного стану допомагає розібратися в негативних і позитивних сторонах життя, зрозуміти, куди рухатися далі.
Підготовка до позбавлення від негативу. Саме тут відбувається консолідація фізичних і емоційних сил з метою направити їх на відновлення особистості.
Підготовка списку людей, від яких було надано негативний вплив.
Пильне спостереження за собою. Людині необхідно стежити за думками і діями. Припиняти помилки і проявами егоцентричності. При їх здійсненні слід оперативно займатися їх усуненням.
Соціальна реабілітація алкозалежних передбачає усунення факторів, що підштовхують хворого до повернення до колишнього способу життя, допомога при пошуку свого місця в соціумі, налагодження здорових відносин між соціумом і особистістю. Заходи з соціальної реабілітації тісно пов'язані з психологічної та професійної реабілітацією. Пацієнти беруть участь в груповій терапії. При цьому істотну роль грає підтримка і допомога персоналу і інших пацієнтів.
Водночас алкоголізм - це тяжка хвороба, яка потребує зусиль і самої людини, і допомоги суспільства та держави для її подолання. У цій загальній справі порятунку важливою є підтримка товариств анонімних алкоголіків, заохочення їх до активної діяльності.