Ім'я файлу: Наукове повідомлення.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 04.03.2020

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Наукове повідомлення

на тему

«Вплив народних казок на гендерну соціалізацію»

Виконала:

студентка групи ПС-1м

Мартинюк Ольга

2019

Івано-Франківськ

1. Психологічний аналіз українських новелістичних казок.

Залучимо до аналізу український фольклор і спробуємо поглянути, як відбиваються особливості українського і російського гендеру в народних казках.

При аналізі функцій, що виконуються жіночими персонажами в українських народних казках, можна дійти висновку, що вони класифікуються:

Жінка-мати: на долю якої припадають такі ролі як народження дитини,виховання до пори юності, очікування сина, який «пішов у люди»(«Котигорошко» та інші);

Жінка-наречена або дружина: її роль полягає в тому, що вона часто виступає як своєрідний приз, який треба здобути, вибороти або визволити з неволі;

Жінка-бабуся: це як правило, добра порадниця, яку зустрічає юнак, що пішов виборювати своє щастя. Зустрічається й інший варіант жіночого персонажа цієї вікової категорії: відьма(«Івасик-Телесик»). Проте, іноді навіть відьма допомагає юнакові.

Щодо функцій, які в казках виконують чоловічі персонажі, то вони розподіляються таким чином:

Юнак, який виборює своє щастя, допомагає бідним та знедоленим, захищає, визволяє, змагається за жінку;

Чоловік, або старий(цар, чародій тощо), який заважає юнакові, тобто є джерелом (носієм) зла;

Дідусь, який іноді своїми порадами допомагає герою.

Отже, видно, що за характером своїх дій жінки в казках пасивні. Вони очікують (на сина, нареченого, очікують свого визволення). На них спрямована активність чоловічих персонажів(жінок домагаються, виборюють або визволяють), тобто вони є об’єктом дій, у той час, як чоловіки безперечно виступають суб’єктами.

Безумовно, утилітарність тою чи іншою мірою входить як складова естетичного ідеалу жінки в культурах різних етносів. До того ж питома вага цієї складової зменшується в естетичному ідеалі «верхніх» прошарків населення, яке може дозволити собі перекласти тягар фізичної роботи на інших. Проте, навіть у прошарків етносів, що знаходяться на однаковому соціальному рівні, еротична привабливість і значення жінки естетизується, і етизується по-різному.

Психологічний аналіз українських новелістичних казок

Природа статі, ґендерні стереотипи стали предметом психологічних досліджень під впливом суспільно-політичних емансипаційних рухів з початку20-го сторіччя. «Як наслідок всіх цих досліджень, сучасне розуміння жінок та чоловіків включає в себе не лише поняття про стать, але й також поняття статевої ідентичності(як психологічний феномен) та ґендеру як соціальному конструкту статей».

Смисли та умовності розуміння та ідентичності статей проявляються у культурах усіх народів, включені практично у всі прояви впливів національної культури на формування особистості як на рівні сім’ї, так і на рівні суспільства.

Одним із найважливіших елементів соціальної культури народу є народна казка, яка, з одного боку, є носієм ґендерних стереотипів конкретного народу, а з іншого, є основою для формування свідомості дитини.

Казка з усією своєю інтернаціональністю та повторюваністю у багатьох народів Європи та світу, все ж таки є суто інтимним, неповторним для кожного народу продуктом його творчості.

Існує дві сфери детермінант поняття ґендеру, як соціально-психологічної статі людини: соціальна та особистісна, пов’язана з поняттям ідентичності. Ці дві сфери є нероздільними та такими, що керують самовизначенням самої особи та її визначенням щодо тих, хто її оточує. Слова «жінка», «чоловік», «батько», «робітник», «подруга», «гарний», «розумний» тощо характеризують не одну людину в світі, а стосуються всіх людей, що відповідають змістові цього поняття».

Типовими сюжетними лініями для українських казок були такі, в яких події розгортаються саме у сім’ї, задіяні особи обох статей. Події розгортаються у сільській місцевості. У російських казках теж розглядали аналогічні сюжети, але події розгорталися чи у маленькому селі, майже хуторі, чи у містах. На другому етапі дослідження був проведений психологічний аналіз соціокультурних моделей, закладених у казку в ґендерному контексті.

Головним героєм як української, так і російської народної казки виступає чоловік.

Він може змальовуватися селянином-трударем(східноукраїнська традиція), лісорубом (західноукраїнська традиція) чи купцем(російська традиція), але завжди поряд з ним виступає жінка, самостійність та активність якої можуть бути різними.

Так, для української казки є характерним, що дружина селянина майже не поступається в активності своєму чоловікові. Вона порається разом із чоловіком на їхньому клаптику землі. Цікавим елементом є місце землі у родині. Якою б бідною вона не жила, а у сім’ї завжди є своє поле. Це є відображенням основних соціальних тенденцій життя людини в Україн і– наявності власності на землю.

Буває, що в героїв казки немає, чим засіяти цю землю, чи вони сіють лише три зернини (казка «Дарунки з трьох зернин»), соняшники, інші рослини, займають у сусідів, у багатого брата, але землю вони мають завжди. У цій цікавій деталі, до якої ми будемо ще і ще раз повертатися, народ кодує свій генетичний зв’язок із матінкою-землею. Разом із працею на полі жінка виконує ще багато хатньої роботи. Важливою психологічною особливістю моделей поведінки та гендерних стереотипів, що існують у героїв української казки, є те, що домашня робота визнається цінною, може встати поряд з роботою чоловіка на рівні свідомості,визнається поряд з чоловічою важкою роботою і це часто прямо визнається героєм казки-чоловіком(казка «Лінива», казка «Гостина»). Звідси прослідковуються тенденції гендерної рівності в українській сім’ї, закладаються основи ненасильницьких стосунків між чоловіком і жінкою.

Важливим є те, що в українській казці жінка обов’язково є вірною супутницею чоловіка по життєвих негараздах та щасливих перипетіях. Казка стверджує могутність та силу повної сім’ї на життєвому шляху, підкреслює її непереборність.

Ані фізичні вади, ані відсутність мудрості (казка «Мудра дівчина»), ані бідність (казка «Про долю») не шкодять чоловіку одружитися. Навпаки, у ряді казок подається інформація, що будучи бідним і обіцяючи молодій лише захист та своє кохання, чоловік набував достатку з розумною жінкою.

Окремою є категорія українських казок, в яких чоловік живе один. Цікаво що причина самітності чоловіка подається лише єдина. Він втратив дружину під час пологів. Так до кінця днів він і залишається з дітьми сам(«Три сини», «Названий батько»). Варіант холостяцького існування просто відсутній. Відразу впадає в очі відсутність агресії у діях кого-небудь з героїв українських соціально-побутових казок. У найбіднішій сім’ї, як би скрутно не жилося, просто відсутні сварки. Гімном взаєморозуміння між чоловіком і жінкою є казка «Калиточка», в якій чоловік іде на ринок міняти волів на коня та воза, аби самостійно хазяйнувати і їздити до церкви чи до родичів. Так у дорозі він здійснює низку обмінів і врешті-решт несе додому католичку. По дорозі він зустрічає чумаків, які б’ються з ними об заклад, що жінка його за такі зміни просто вб’є. але, на диво, жінка лише сплескує

долонями і промовляє: «Добре, що живий лишився». Ця казка є апологетом сімейного порозуміння та стверджує цінність не матеріального, що за волею

Божою дається і забирається без можливості втручання у це людини, а дорогих серцю людей, чоловіка чи дружину, бо з ними можна пережити все і достаток, і бідність.

Що стосуються насильства в сім’ї, то, виявляється, для казкових героїв української сім’ї є неприпустимим чоловіку бити навіть нерозумну жінку, що прагне загнати його на той світ. Так, у казках «Наполеглива жінка» та «Як чоловік нарозумив жінку» після відверто негуманної поведінки дружини має законне право віддячити їй тим же, але він лише штовхає її з силою на підлогу. Проте, за надто вже легким виявом агресії іде обов’язкова згадка про те, що ось тепер заживуть вони у злагоді.

Все вище згадане стосується жінки-дружини селянина-бідняка. Але в українських казках, надзвичайно часто зустрічаються і дружини заможних селян, проте доля їх вже зовсім інша. Образ цієї жінки є блідим і переважно згадується як факт.

Вона не має дійової активності, це статична фігура. Відсутні діалоги багатого селянина та його дружини, на відміну від колоритних діалогів у бідній сім’ї, сумних чи веселих, мудрих чи жартівливих, але завжди живих та змістовних, багатий чоловік ніколи не радиться з дружиною, так як це робить його бідний брат. Але він її і не б’є, і не принижує. Подібна агресивна поведінка чоловіка відсутня. Просто він ставиться до неї як до придатку, до матері своїх дітей, але не більше.

Цікавим є факт, що в кінці казки, коли багатий платить за свою зажерливість або життям(казка «Убогий та багатий», казка «Правда та кривда») або багатством та статусом(казка «Два брати», «Злидні», «Дарунки з трьох зернин») вона отримує рівно стільки ж, скільки отримав чоловік. Вона карається у тій же мірі, але по ходу казки особливо нічого поганого не робить. Можливо, це справедливе як для казкаря рішення засуджує її пасивність по відношенню до злих дій чоловіка.

Можливо і те, що одружившись із багатим вона не прикладала жодних зусиль для здобуття добробуту, що є неприпустимим згідно народної моралі. Існують казкові сюжети, в яких така дружина залишається вдовою(казка «Убогий та багатий»), що теж є карою за те, що вона не вміє працювати і тому приречена на загибель.

Таким чином, для української казки є характерними повага до праці, мудрості, до рівноваги, до партнерства і не є притаманним для чоловіка знущання, приниження та фізичне насильство щодо дружини.

2. Гендерний контекст російських новелістичних казок

У російських народних новелістичних казках образ жінки-дружини виокремити надзвичайно важко. Дружина тут не є активним героєм, її образ блідий, часто лише придатковий. Типовою реакцією дружини на дії її чоловіка є здивування, просто пасивна реакція – «помітила та здивувалася» (казки «Сосватанные дети» та«Две Доли»). У інших же казках дружина або помирає на початку казки, або взагалі не згадується як така, що можна ідентифікувати, як її фізичну віддаленість від чоловіка-мандрівника. З такого сухого подання було важко виділити типаж жінки, яка вона є, чим щоденно займається, що цінує.

У центрі уваги російських казок не виявлено землі як власності сім’ї та подій навколо роботи на ній. Головні герої скоріше ідентифікуються навколо торгівлі (купці та ремісники). Психологічно вони відділені від сім’ї. Гендерні стереотипи є наступними: чоловік важливий, а жінка чи не важлива, чи підпорядкована, чи є подарунком за звитяги чоловіка. Любов ніби і є у казці, але немає жодних подій, де чоловік та жінка діють разом і виконують ґендерні ролі.

Так, взагалі «нетрадиційною» є поведінка жіночого персонажа в казці «Финист — ясный сокол»: жінка змагається за чоловіка, «виборює» свого милого, докладає значних зусиль, щоб його добитися. Тут жіночий і чоловічий персонажі змінюються своїми ролями: тепер вже чоловік стає тим «призом», який намагається завоювати жінка.

Певною самостійністю вирізняється і жіночий персонаж казки «Аленький цветочек», активність дій якого зростає протягом сюжету: від змушеної активності на початку казки до активності, цілком внутрішньо зумовленої, при наближенні до її кульмінації. Отже, казки, скоріше надають інформацію про спорідненість ґендерних культур. Але водночас вже в казках можна помітити різницю в сприйнятті жіночих персонажів, яка проявляється в характері поетизації їх образів. Тому, розширимо джерельну базу дослідження і поглянемо на інші складові фольклору, а також літератури.

Зниження рівня дискримінантності ґендерної культури українців, особливо в порівнянні з ґендерною культурою росіян, природно викликає бажання зрозуміти причини цього.

Перша версія, яку можна розглянути, полягає в тому, що означеному феноменусприяло християнство. Відомо, що до прийняття християнства серед княжої верстви була розповсюджена полігінія. Проте навряд чи християнство було виключною причиною пом’якшення нравів: наші сусіди, які теж є християнами, вже за часів панування цієї релігії створили «Домострой». І взагалі, добре відомо, що християнству притаманна доктрина зверхності до жінки.

Друга версія полягає в тому, що на формування ґендерної культури вплинули(і впливають) соціально-економічні, і навіть геополітичні чинники. Дійсно, підтвердженням цієї версії може служити різновид ґендерної культури, репрезентований кубанським козацтвом, яке становить український субетнос і культура якого складає відповідний різновид української культури в цілому.

Відносна економічна незалежність жінки в цьому субетносі, зумовлена господарською діяльністю, що нею виконувалась, – козачка, як правило, одна доглядала домашнє господарство, а також займалася польовими роботами, так як чоловік майже завжди воював, – сформувала жіночий тип із надзвичайно розвинутим почуттям власної гідності, гордістю, темпераментом, жінку, яка може відстояти себе. Нарешті, третя версія виходить із тези про особливості ментальності етносів,особливості їх психічного, інтелектуально-емоційного складу. Ця версія не заперечує попередньої, але виходить з визнання, що існують глибинні пласти національної психології, які генетично закріплюються, складають визначальний чинник того, що ми б позначили як онтологію етносу.

3 Гендерні стереотипи в казках зарубіжних письменників

Досить показовою у плані нав’язування гендерних стереотипів є казка Ш. Перро«Ріке-Чубчик», в якій ми нарахували аж6 стереотипів. Коротко про сюжет. Зав’язка казки: у королівстві народжуються принц(потворний, але розумний) та дві сестри-королівни(одна красива, та дурна; інша розумна, але потворна), проте всі вони отримують від чарівниці шанс стати щасливими в майбутньому, наділивши своїми чеснотами партнера(людину, яку покохають).

Розвиток сюжетної лінії – стрімкий. Розумний, але потворний принц Ріке закохується в красиву, але дурну королівну і дарує їй розум, вона ж йому – красу.

Баланс досягнуто. Вони одружуються тільки після взаємного обміну. Отже, стереотип №1: Красуні не бувають розумними, а розумні жінки завжди не красиві:

«Про досконалу красу старшої сестри говорили так само охоче, як про вроджений розум молодшої. Одначе треба зазначити, що з віком усе більше проявлялися їхні недоліки. Молодша просто на очах робилася дедалі потворнішою. А старша – з кожною годиною щораз дурнішою. Молодша донька незважаючи на те, що молоді люди зазвичай віддають перевагу красивій зовнішності, мала великий успіх. Якщо спочатку всі погляди зверталися до красуні, то потім вона залишалася на самоті – гостям було куди приємніше розмовляти з розумною принцесою».

Стереотип №2: Краса – це найголовніше для жінки:

«Адже краса (зовнішня)– це таке велике благо, що заміняє нам усе інше, і той, хто має її, просто не може бути сумним» (такої позиції дотримувався молодий принц Ріке-Чубчик).

Стереотип №3: Чоловік відчуває страх перед розумною жінкою:

«І ледве вона вимовила слова обіцянки вийти заміж за Ріке рівно через рік, як відчула себе зовсім іншою, ніж раніше. Вона легко і невимушено говорила з принцом і виявила в розумній розмові такий несподіваний блиск, що в Ріке-чубчика майнула думка: а чи не віддав він своїй обранці більше розуму, ніж залишив собі самому…» .

Стереотип №4: Розумній жінці важко вийти заміж:

«Зрозуміло, що тепер у принцеси(коли вона стала дотепною і розважливою красунею) не було відбою від женихів, та ніхто не прийшовся їй до смаку – всі вони здавалися принцесі не досить розумними. Вона пригадала, що рівно рік тому дала слово Ріке-чубчикові вийти за нього заміж. А причина її чудової забудькуватості полягала в тому, що, даючи обіцянку, вона була ще дурною, і, отримавши в подарунок від принца розум, одразу ж викинула з голови всі колишні дурниці» .

Стереотип №5: Зовнішня краса для чоловіка – річ несуттєва:

«Принцеса поміркувавши про постійність у почуттях і велику скромність свого поклонника, про красу його душі і глибину його розуму, перестала помічати його потворність. Усі недоліки зовнішності Ріке-чубчика перестали для неї існувати, кажуть навіть, що вони обернулися для принцеси чеснотами – так у блиску зизуватих принцових очей вона побачила тільки вираз прекрасного кохання».

Якщо ситуація із цими молодятами є досить типовою та зрозумілою, то подальша доля розумної сестри-потвори прихована від читача. Варто зазначити, що: «друга дочка при народженні виявилася дуже не красивою.

– Не треба плакати, пані, – сказала королеві чарівниця. – В цієї принцеси буде стільки розуму, що недоліки її зовнішності зостануться ніким не поміченими».

Залишаючи королівну без змін, позиція автора незрозуміла, а казка здається незакінченою, однобокою. Чи досягла вона омріяного щастя – заміжжя? Чи, можливо, вона присвятила життя приміром науці, мистецтву тощо і теж була щасливою? Казка про це замовчує. Але стереотип №6 нам підказує: розумна потвора не має шансів вдало вийти заміж, а отже бути щасливою, реалізованою жінкою.

Як висновок варто наголосити: гендерні ролі не виникають одразу з народженням дитини, вони розвиваються в залежності від багатьох умов і факторів протягом людського життя. Цей розвиток має свої закономірності, протиріччя. Від нього залежить характер життєвого сценарію маленької людини, що росте, стиль життя і стратегії поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях.

Діти дуже легко й органічно сприймають, кодують і сортують інформацію про себе. Тому природно, що дівчатка хочуть бути красивими королівнами, а хлопчики – сміливим героями-переможцями, бо інших схем поведінки дитячі видання їм не пропонують.

Експерименти доводять, що читання книг, в змісті яких прослідковуються гендерна стереотипізація, призводить до збільшення частки статево-типової поведінки в дитячих іграх, які є основою життєвих ролей. Така література дає хлопчикам «крила», а дівчаткам «коріння».

ЛІТЕРАТУРА

Бойко Г. Ґава роззява: Вірші.

Бондаренко В. білий котик: Вірші. - Донецьк: Сталкер, 2003.

Дерманський О. Бабуся оголошує війну. – Вінниця.

Дерманський О. Король буків, або Таємниця Смарагдової книги. –Вінниця.

Диво груша: Казка. – Донецьк: Сталкер, 1999.

Маршак С. Я. Казка про розумне мишенятко: Казка./пер. З російської Г. Бойка. – К.: Школа, 2001.

Неслухняна киця: Вірші. – Л.: Аверс., 1999.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас