Ім'я файлу: Особистісно орієнтована модель.docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 05.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
12giipnb.pdf
Загальна психопатологія.pdf
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 05.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
12giipnb.pdf
Загальна психопатологія.pdf
Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №47
«Квітонька»
Нікопольської міської ради
Особистісно-орієнтована модель виховання - основа перебудови педагогічного процесу в дошкільному закладі.
Підготувала: вихователь Чорна Тетяна Павлівна
м.Нікополь
2022
Особистісно-орієнтована модель виховання, метою якої є розвиток особистості дитини; тому її можна назвати центрованої на дитині.
Основні принципи особистісно-орієнтованої моделі - прийняття дитини таким, якою вона є, і віра в його здатності. Завдання дорослих - створити умови для розкриття потенційних можливостей кожного малюка, формування позитивного самовідчуття, упевненості в собі, довіри до світу і людям, ініціативності і допитливості. Вміння і навички в рамках даної моделі розглядаються не як мета, а як засоб у розвитку дитини, що ні в якій мірі не передбачає скасування систематичного навчання і виховання дітей, проведення з ними планомірної педагогічної роботи. Однак основне значення в педагогічному процесі надається не заняттям шкільного типу, а грі, яка стає основною формою організації дитячого життя. Заснована на вільному взаємодії дорослого з дітьми і самих дітей один з одним, вона дозволяє їм проявити власну активність, найбільш повно реалізувати себе.
Такий погляд передбачає принципово інший підхід до виховного процесу, який націлений на формування активної позиції по відношенню до навколишнього світу з перших років життя дитини. В його основі лежать не директивні методи (безособове маніпулювання, осуд, покарання), а взаємини з дітьми, які будуються на основі рівноправності і співробітництва. Дорослий не підганяє малюка під стандарт, який не міряє всіх однією міркою, а пристосовується до індивідуальних особливостей кожної дитини, виходить із його інтересів, враховує його характер, звички, уподобання. В рамках особистісно-орієнтованої моделі дорослий - НЕ незаперечний авторитет, а доброзичливий партнер і наставник. Погляд на дитину як повноправного учасника спільної діяльності створює умови для його особистісного зростання, розвитку творчої активності, зниження емоційної напруженості і конфліктності.
Для особистісно-орієнтованої моделі виховання характерні наступні способи взаємодії дорослих з дітьми:
визнання прав і свобод дитини,
співробітництво,
співпереживання і підтримка,
обговорення,
гнучке введення обмежень.
Всі ці способи спрямовані на те, щоб забезпечити дитині відчуття психологічної захищеності, розвивати в ньому індивідуальність, гуманне ставлення до навколишнього світу, позитивні взаємозв'язку з дорослими і однолітками. Дорослий вибудовує свої дії так, щоб не придушувати ініціативність і самостійність дітей.
Особистісно-орієнтоване взаємодія сприяє тому, що дитина вчиться:
поважати себе та інших.До них самих ставляться з повагою, а ставлення дитини до себе та інших відображає характер ставлення до нього оточуючих дорослих;
відчувати себе впевнено,не боятися помилок.Коли дорослі надають йому самостійність, надають підтримку, вселяють віру в свої сили, він не пасує перед труднощами, наполегливо шукає шляхи їх подолання;
бути щирим.Якщо дорослі підтримують індивідуальність дитини, приймають його таким, яким він є, уникають невиправданих обмежень і покарань, він не боїться бути самим собою, визнавати свої помилки. Взаємна довіра між дорослими і дітьми сприяє істинному прийняття ними моральних норм, запобігає формуванню лукавства;
брати на себе відповідальність за свої рішення і вчинки.Дорослий всюди, де можливо, надає дитині право вибору того чи дії. Визнання за ним права мати свою думку, вибирати заняття до душі, партнерів по грі сприяє формуванню особистісної зрілості дитини і як наслідок - формування почуття відповідальності за свій вибір;
думати самостійно, так як дорослий не нав'язує дитині свого рішення, а допомагає зробити це самому. Повага його точки зору сприяє самостійності мислення;
адекватно виражати свої почуття. Ці почуття не відкидаються, а приймаються дорослим, який прагне розділити або полегшити їх. Допомагаючи дитині усвідомити свої переживання, висловити їх словами, дорослий сприяє формуванню у нього вміння виявляти почуття соціально прийнятним способом;
розуміти інших і співчувати їм. Дитина отримує цей досвід зі спілкування з дорослим і переносить його на інших людей.
Завданням вихователя є надання кожній дитині допомоги в розкритті його внутрішнього світу, надання йому додаткової сили в пошуках нових відкриттів і смислів, в побудові власної особистості. Такі взаємовідносини вимагають від дорослого великих внутрішніх зусиль, а часом і перебудови своїх поглядів на процес виховання і свою роль в ньому.
Оскільки в основу Базового компонента покладено особистісно орієнтовну модель дошкільної освіти, освітяни мають свідомо і з розумінням справи поставитися до поступового переходу від навчально - дисциплінарної моделі до особистісно орієнтованої: у навчально-дисциплінарній моделі освіти центральною фігурою, розпорядником життя дитини виступає педагог, основним життєвим контекстом - навчальна діяльність (заняття), а основними досягненнями - знання, уміння, навички; центральною фігурою особистісно орієнтованої моделі освіти, розпорядником життя є дитина як його активний суб'єкт, життєвим контекстом - особистісне буття, діяльність, основними досягненнями - життєва компетентність дитини. Перехід до особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти - професійне завдання кожного педагога. Суть особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти - навчання і виховання особистості з максимальною можливою індивідуалізацією, створенням умов для саморозвитку і самонавчання. Це такий тип навчання і виховання, який ґрунтується на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обміну думками, авансуванні успіху. Зміст особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти багато-компонентний. Він має включати не лише знання, вміння і навички, а й способи практичної діяльності, творчий досвід дитини. Якість освіти при особистісно орієнтованій її системі повинна бути такою, яка задовольняє вимоги БКДО (державні стандарти дошкільної освіти). Стратегія сучасної особистісно орієнтованої дошкільної освіти - випереджальний розвиток особистості кожної дитини, враховуючи її вікові та індивідуальні особливості. Навчання і виховання в умовах особистісно орієнтованої педагогічної системи повинне бути гуманним, ефективним, без авторитаризму та постійних повчань, спрямоване на розвиток пізнавальної активності дитини. Широке впровадження особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти в життя гальмується через інерцію педагогів, що пов'язане з тривалим досвідом застосування легшої в управлінні дитячим колективом авторитарної моделі, традиційних способів організації навчання (Н.Гавриш). Завдання особистісно орієнтованого підходу до дитини: збагачення її духовної культури; формування в дитини високого рівня моральності; забезпечення повноцінного гармонійного розвитку дитини (С. Кулачківська). Реалізованість особистісно-орієнтованого підходу до дітей: використання диференційованих завдань; робота в групах, парах; відзначення успіхів; активізація кожної дитини; свобода вибору матеріалів; об'єднання дітей в групи; надання можливості для самореалізації; наявність дидактичних матеріалів для кожної дитини. Інноваційні види занять: - комплексне - складається з кількох взаємопов'язаних між собою частин, які підпорядковуються єдиній меті, доповнюють одна одну, складають єдине ціле; - комбіноване - складається з кількох частин, майже не пов'язані між собою; - тематичне - підпорядковується певній темі та одній меті; - інтегроване - стрижнем є тема - образ, який розкривається через різні види діяльності дітей, що стимулює їхню пізнавальну діяльність. Типи занять: індивідуальні (1 - 4 дитини), індивідуально - групові (до 8 дітей), групові (до 15 дітей). Пріоритети сьогодні слід надавати таким формам роботи з дошкільниками: спілкуванню з дітьми (досить ефективне спілкування в колі), спостереженням, читанню та обговоренню творів художньої літератури, розв'язанню проблемних завдань і ситуацій, творчій грі, самостійній ігровій діяльності, практичній діяльності дошкільників, дослідницько-пошуковій діяльності тощо. Домінуюча роль належить не груповим чи фронтальним формам роботи (заняттям) з дітьми, а індивідуальним - дозволяють реалізувати індивідуалізовану програму розвитку дитини, що випереджає віковий рівень або ж має нижчі за вікові показники розвитку.
Вимоги до сучасного заняття в ДНЗ: Вказати тему заняття (з урахуванням вікових особливостей дітей). Вказати тип, вид заняття. Чітко визначити розвивальні, навчальні та виховні завдання (з урахуванням не паспортного, а психологічного віку). Початок заняття робити інтригуючим, цікавим, незвичайним. Обов'язкова ігрова форма проведення заняття. Чітка мотивація заняття. Раціональне використання часу на занятті, помешкання групи, зміни видів діяльності дітей. Забезпечити ефективність використання на кожному занятті новітніх технологій, педідей, методології ТРВЗ; відмовитися в ДНЗ від занять-уроків, як у школі. Забезпечити міжпредметні зв'язки, інтеграцію видів діяльності дітей. Створити "ситуацію успіху": доброзичлива атмосфера; цікава мотивація дитячих видів діяльності; створення настрою та радості; можливість вільно висловлюватися без критики зі сторони вихователя чи дітей; обов'язкова підтримка дорослого; заохочення та похвала дитини тощо. Відмова від надмірної опіки дітей. Забезпечити ефективність організованої самостійної роботи дітей, вирішення ними творчих завдань. Забезпечити можливості самостійних відкриттів, пошуку, дій. Всі відповіді дітей повинні бути обґрунтовані, вислухані. Наявність індивідуального розвивального матеріалу. Правильне розташування дітей - запорука успіху(стрічкою півколом, у колі, за столами). Дбати про активну мовленнєву діяльність кожної дитини. Передбачати обов'язкову зміну видів діяльності дітей. Вчити дітей знаходити багатоваріативне розв'язання поставлених завдань, активне використання методології ТРВЗ, відкритих запитань. Обмеження в мовленні вихователя антипедагогічних виразів, що "замикають" дітей на вихователя: неправильно, не думаєш, помовчи, зараз не час, ловиш гав, спиш на занятті та ін. Забезпечити гігієнічні, педагогічні, психологічні, естетичні умови для проведення заняття, охорону життя та здоров'я дітей. Сьогодні йде тенденція до зменшення кількості предметних занять в ДНЗ, заняття все менше набирають значення основної форми навчання: - в молодшому дошкільному віці планувати на тиждень 5-6 занять (групових та фронтальних); - у старшому дошкільному віці - 7-8 занять на тиждень (групових та фронтальних). Перевагу слід надавати індивідуальним та індивідуально-груповим формам роботи з дошкільниками. .