еволюційної теорії Ч. Дарвіна, патоморфологічних пошуків школи Вірхова, відкриттів І.М. Сєченова, І.П. Павлова та ін.
Помітну роль у формуванні уявлень про причини захворювання зіграла концепція Jackson H.J. (1864) про локалізацію функцій нервової системи. Цей автор розділив симптоми, що виникають внаслідок ураження головного мозку на негативні, або симптоми випадіння та позитивні - пов’язані із звільненням нижніх відділів мозку з-під контролю вищих.
Концепція Jackson знайшла своє відображення у дослідженнях Kraepelin E.
(1920) про регістри психопатологічних синдромів.
Він виділив невротичні, афективні, галюцинаторні, маячні, дискінетичні та енцефалопатичні розлади.
Виходячи з глибини ураження психіки французькі дослідники H. Eni та J.
Rouart (1936) розробили власну шкалу, виділивши 8 груп основних синдромів: невротичні, параноїдні, онейроїдні, сенестопатичні, маніакально- меланхолічні, сплутано-ступорозні, шизофренічні та цементуючі.
Ідеї Jackson були трансформовані і розповсюджені на клінічну синдромологію А.В. Цим дослідником був сформульований принцип нозологічної специфічності психопатологічних синдромів, згідно якого по мірі прогресування патологічного процесу синдроми перетворюються з простих у складні таз малих у великі. Він наполягав на наявності досить сталого співвідношення між позитивними і негативними синдромами та нозологічними одиницями, стверджуючи, що окремо розглянутий клінічний симптом або синдром, сам по собі ні про що не свідчить, виражаючи лише
“певний епізод безперервного розвитку хвороби”.
Він виділяв 9 груп (кіл) позитивних і 10 груп (кіл) негативних синдромів, які розташовані один за одним виходячи зі ступеню тяжкості та наростання нозологічної специфічності. У числі перших емоційно-гіперестетичні, афективні та невротичні розлади, вербальний галюциноз і паранояльні стани, кататонічні, галюцинаторно-параноїдні, парафренні синдроми потьмарення свідомості, парамнезії, судомні та психоорганічні синдроми. У числі других
3

виснажуваність психічної діяльності, суб’єктивно усвідомлена зміненість, об’єктивно визначена зміненість, дисгармонія особистості, падіння енергетичного потенціалу, зниження рівня особистості, амнестичні розлади, тотальна недоумкуватість і психічний маразм.
Варто зазначити, що на сьогодні будь-яка класифікація психічних симптомів не відповідає повною мірою різноманітності існуючих у психіатрії понять, даючи лише загальне уявлення про їх властивості.
Розлади відчуттів та сприйняття Всю інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища людина отримує за допомогою процесів сприйняття і відчуття.
Це - початковий етап, перший ступінь пізнавальної діяльності людини, чуттєвого пізнавання оточуючої дійсності .
Відчуття - це відображення окремих властивостей предметів і явищ матерального світу, що безпосередньо впливають на органи відчуттів. Це, філо- і онтогенетично, одна з найбільш ранніх функцій.
Сприйняття - відображення цілісного образу предметів і явищ оточуючого світу, що діють на організм через відчуття.
Це активний процес аналізу і синтезу відчуттів шляхом співставлення їх з попереднім досвідом. Наприклад, сприйняття дощу через відчуття вологи і холоду. Невід’ємною умовою нормального сприйняття виступають механізми пам’яті.
Розлади відчуття
Гіперестезія - підвищення інтенсивності відчуттів. Звичайні подразники - світло, звуки, запахи, дотики здаються надмірно інтенсивними.
Гіпестезія - підвищення порогу чутливості до подразників. Оточуючі предмети втрачають яскравість і чіткість, стають одноманітними, невизначеними. У звуках зникає сила і виразність, у кольорах відтінки.
4

Анестезія - повна втрата відчуттів, що може виникати як в окремих рецепторах, так і в декількох одразу (глухота і сліпота одночасно). Алгезія - втрата відчуття болю.
Парестезії - відчуття неіснуючого подразника. Наприклад “повзання мурашок по шкірі” при нервовому перенапруженні.
Сінестезії - явища підміни рецептора, які полягають у тому, що зовнішній подразник, який адресований одному аналізатору, викликає одночасно відповідь з іншого або одразу декількох (запахи, звуки фарби "зливаються в одне").
Сінестезії можуть виникати у творчих людей не будучи хворобливою ознакою. Наприклад, відчуття картини, як музики.
Сенестопатії - різноманітні неприємні поліморфні ві дчуття, що динамічно локалізуються у рзних ділянках тіла, внутршніх органах і мають невизначений (на відміну від вісцеральних галюцинацій) характер.
Проявляються відчуттям жару, стягування, перевертання і т.д. Зустрічаються сенестопатії при шизофренії, депресивних станах та деяких видах
інтоксикацій.
Локалізація їх у порожнині рота може дезорєнтувати лікаря-стоматолога, підштовхнувши його до неправильного діагнозу.
Розлади сприйняття І. Порушення сенсорного синтезу (психосенсорні розлади)
Дереалізація - відчудження світосприйняття з втратою орєнтації у часі та просторі. Такі хворі скаржаться нате, що світ змінився, все навколишнє сприймають чужим, мертвим, тьмяним, застиглим, неральним. З дереалізацією пов’язують відчуття присутності в кімнаті сторонньої людини при наявності критичності до цього, зміни сприйняття плину часу
(він то зупиняється, то збігає занадто швидко) та розлади аперцепції - здатності пов’язувати між собою окремі явища.
Мають багато спільного з дереалізацією симптоми, що виникають при поєднанні розладів сприйняття і пам’яті:
5

Deja-vu -
“раніше бачене”;
Jamais vu -
“ніколи не бачене”;
Deja entendu -
“раніше почуте”. В такому стані незнайомі хворим предмети чи ситуації сприймаються як давно відомі і, навпаки. А. Ріск (1901) були описані редуплікаційні парамнезії, при яких хворий одні й тіж самі події переживав у рзних варіаціях по декілька разів. Це були однакові і одночасно у чомусь відмінні події, обставини, люди.
Деперсоналізація - стан, при якому порушується усвідомлення свого психічного і фізичного Я, власні думки і дії сприймаються відчуженими від особистості. Як правило, деперсоналізація розвивається на фоні тих або інших дереалізаційних розладів. Вона може супроводжуватися розладом самоусвідомлення і зміною самооцінки, навіть до повної втрати відчуття власного Я і його єдності. У деяких випадках, в силу відчудженості власних вчинків, думок, почуттів, що сприймається хворими як наслідок якихось сторонніх впливів, мова йде про маячну деперсоналізацію.
Метаморфопсії - порушення зорового сприйняття форми, величини і пропорцій предметів. Їх впізнають (на відміну від ілюзій), але сприймають спотворено. Розрізняють:
• макропсії - предмети стають величезними;
• мікропсії - неприродно зменшеними;
• дисмегалопсії - перекручуються у різних напрямках навколо осі;
• порропсії - втрату відчуття перспективи.
Порушення “схеми тіла” - сприйняття свого тіла, як зміненого. Хворому здається, що він став набагато важчим або легшим, зменшився або збільшився, змістилися окремі його частини. Наприклад, голова відокремилась від тулуба, надзвичайно збільшилась або зменшилась.
6

Агнозія - повна “душевна сліпота”, неможливість впізнати та пояснити значення сенсорних відчуттів.
ІІ. Ілюзії.
Ілюзія - хибне сприйняття реально існуючого об’єкту. За органами відчуттів розрізняють: зорові, слухові, нюхові тактильні та смакові ілюзії, а також ілюзії загального відчуття (становища у просторі).
Частіше за все виділяють такі типи ілюзій: фізичні, фізіологічні, афективні, вербальні та парейдолічні.
Фізичні ілюзії - викликані фізичними властивостями предмету. Наприклад, північне сяйво чи міраж в пустелі.
Фізіологічні ілюзії - їх поява може бути повязана з особливостями роботи аналізаторів. Наприклад, при раптовій зупинці потягу здається, що оточуючі предмети ще рухаються. Іноді у психічно хворих можуть виникати думки про спеціальне значення таких явищ.
Ілюзії вербальні - перекручене, хибне сприйняття змісту реальної розмови оточуючих. При цьому питання одного із сторонніх співрозмовників, а також відповіді іншого сприймаються хворим як зовсім інші. У цих розмовах хворому чуються принизливі та образливі зауваження на його адресу, погрози розправи, що викликають у нього страх та тривогу.
Ілюзії афективні - ілюзії, які виникають у стані напруженого чекання, страху, тривожно-пригніченого настрою. При подібних обставинах замість стетоскопу в руках лікаря хворий може побачити ніж чи пістолет, ау шумі вітру дихання настигаючих його переслідувачів.
Ілюзії парейдолічні - спотворене сприйняття, при якому хворий дивлячись, наприклад, на шпалери, килими, ліплення на стелі чи тріщини на стіні сприймає їх як яскраві динамічно мінливі картини, на яких змінюють одне одного фантастичні пейзажі, чудовиська, казкові герої тощо. Такі ілюзії переважно виникають в ініціальних стадіях гострих психозів. В літературі описана також ілюзія установки, яка виникає при багатократному порівнянні пар предметів. В результаті їхня вага
7