1 і 2.
Ана́ліз і си́нтез (грец. ἀνάλυσις — розкладання, розчленовування і σύνϑεσις — з’єднування, складання) — багатозначний термін:
1) протилежні способи мислиннєвого чи практичного осягнення досліджуваного предмета. Предметом можуть виступати фізичні або механічні об’єкти, хімічні чи біологічні речовини, об’єкти сприйняття, емоційно-почуттєві стани, твердження, ідеї, теорії, вид діяльності та ін.
Аналіз — розкладення, членування чогось цілісного на складові елементи, властивості, відношення, аспекти, підсистеми для подальшого поглибленого розгляду кожного з них. Для цього вдаються до абстрагування, рідше — до реального поділу досліджуваного предмета на складники.
Синтез — сполучення розрізнених знань про об’єкт, його частини і властивості, та відображення його як певної цілості, взаємопов’язаної системи, процес утворення (складання, побудови) цілісного об’єкта.
2) Загальнонаукові методи. Аналіз і синтез, історично формуючись у різних галузях гуманітарного, природничого, соціального знання, поступово набули статусу нерозривно пов’язаних загальнонаукових методів.
3. Навички критичного мислення дають змогу не потонути в інформаційній лавині, не піддатися маніпуляціям, допомагають приймати зважені рішення та відстоювати їх. Критичне мислення допомагає в пошуку нових шляхів вирішення проблем.
Розвиток КМ є важливим як для дітей, так і для дорослих, бо у світі, де має місце інформаційна війна, важливо вміти розпізнавати інформацію, аналізувати джерела і мотиви, приймати зважені рішення. В період розвитку інформаційних технологій цінується вміння професійного пошуку необхідної інформації, здатність її проаналізувати, оцінити та застосувати.
Основними методами розвитку критичного мислення є такі:
1.Задавати питання і не приймати на віру все, що нам пропонують. (Знак питання порівнюють з рибальським гачком, на який ловиться риба. Кожен повинен мати такий гачок).
2.Шукати докази, що підтверджують або спростовують отриману інформацію.
3.Накопичувати знання і розширювати світогляд. Що стосується розвитку критичного мислення у дітей, то важливо орієнтуватися не на запам’ятовування ними фактологічного матеріалу, а на постановку проблеми і пошук її вирішення.
Важливо пам’ятати, що навчитися критично мислити — це як опанувати майстерність танцю чи якогось виду спорту — тільки практикуватися і не здаватися, а будь-які проблеми чи невдачі сприймати тільки як додатковий досвід.
4. Бенджамін Семюел Блум – відомий американський психолог методів навчання, творець таксономії Блума (таксономії педагогічних цілей в пізнавальній сфері). Під його керівництвом було визначено цілі когнітивної групи, цілі афективної групи (виражаються через сприймання, інтереси, нахили, здібності тощо) та цілі психомоторні (навички письма, мовні, фізичні, трудові навички). Іншими словами ці цілі можна позначити блоками “Знаю“, “Творю” і “Вмію“. Тобто, дитині пропонують не готове знання, а проблему. А вона, використовуючи свій досвід і знання, повинна знайти шляхи вирішення цієї проблеми.
Саме таксономія Блума й стала основою методу “Кубик Блума”. Що ж потрібно для його використання та як це можна зробити?
1. Знадобитися звичайний паперовий куб, на гранях якого написано:
Назви
Чому
Поясни
Запропонуй
Придумай
Поділися
2. Формулюється тема уроку (має містити ряд питань, на які доведеться відповідати).
3. Учитель кидає кубик. Грань, що випала вкаже: якого типу питання слід задати. Зручніше орієнтуватися по слову на гранях кубика – з них і повинні починатися питання.