1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: Словник.docx
Розширення: docx
Розмір: 120кб.
Дата: 22.12.2021
скачати

СЛОВНИК ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОНЯТЬ


А

Абстрагуваннямисленнєва операція, яка виокремлює певні ознаки, елементи й відокремлює їх від інших і від самих об’єктів.

Абулія – хворобливе ослаблення або втрата волі, повна байдужість, бездіяльність, відсутність спонукань, бажань, нездатність людини приймати необхідні рішення та діяти.

Аглютинація - створення нового образу шляхом сполучення елементів, взятих із різних уявлень.

Агресивність – ворожість, войовничість, войовничий запал.

Адаптація відчуттів - це зміна чутливості аналізаторів під впливом дії подразників.

Адаптація - це пристосування організму до умов зовнішнього середовища.

Адорація – поклоніння, обожнювання.

Ажіотаж, ажитація – збуджений стан, сильне хвилювання.

Азарт, азартність – захоплення, запальність, надмірна гарячковість.

Активація, активність – стан, що характеризує рівень збудженості та реактивності.

Активна уява - динамічний процес, спрямований на продукування образів уяви.

Активність - це загальна характеристика живих організмів, джерелом якої є потреби.

Акцентуація характеру - це межові варіанти норми як результат підсилення його окремих рис.

Акцентуація - перебільшення особистісних утворень у межах психологічної норми.

Алармістськийнастрій – тривожний стан, схильність до паніки, до поширення неперевірених чуток.

Амбівалентність почуттів - одночасне переживання високої інтенсивності позитивних і негативних почуттів щодо одного об'єкта.

Аналізмисленнєва операція, суть якої – у поділі цілого на частини, у вирізненні окремих його ознак.

Аналізатор - апарат, який сприймає, проводить та аналізує сенсорну інформацію.

Аналітичне мислення - це розгорнутий у часі процес, який має чітко виражені етапи, достатньою мірою усвідомлені суб'єктом.

Аналогія – уподібнення, створення уявного образу на реальній основі.

Антиципація - це здатність людини передбачати результат своєї діяльності.

Апатія - психічний стан, спричинений втомою, тяжкими переживаннями, або хворобою, який виявляється у втраті інтересу, байдужості до оточення.

Аперцепція - це залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, настанов, багатства знань.

Апраксія - це складне порушення цілеспрямованості дій людини, яке викликається локальними розладами лобних ділянок мозку.

Архетипи– центральне поняття аналітичної психології К. Г. Юнга –структурні елементи людської психіки, першообрази, універсальні міфологічні мотиви та сюжети, які заховані в глибинних рівнях «колективного несвідомого», спільного для всього людства, і виявляються у снах, міфотворчості, релігії.

Асоціація - встановлення зв'язків між окремими частинами досвіду, який актуалізується при певних умовах.

Астенічні почуття - переживання, що знижують активність особистості.

Астенія, астенічність – стан підвищеної стомлюваності, з частою зміною настрою, дратівливістю, розладами сну.

Атараксія – незворушність, повний спокій духу.

Атракція– спонтанне почуття симпатії у ставленні однієї людини до іншої.

Атрибуція– приписування соціальним об’єктам тих властивостей, які не представлені в полі уваги. Приписування зумовлене тим, що спостереження дає людині замало інформації для адекватного погляду на соціальні об’єкти і тому необхідно в уяві «добудовувати» їх.

Атрибуція каузальна - інтерпретація суб'єктом міжособистісного сприймання чинників і мотивів поведінки інших людей на основі власного досвіду проживання подібних ситуацій.

Аутизм – занурення у світ особистих переживань, з послабленням або втратою контакту з дійсністю, втратою інтересу до реальності, відсутністю прагнення до спілкування з оточенням, бідністю емоційних виявів.

Афект – це сильний, короткочасний емоційний стан, який раптово виникає під впливом несподіваної негативної інформації, має бурхливий перебіг і не контролюється свідомістю сильний і відносно короткотривалий емоційний стан.

Афект неадекватності - негативні переживання, які виникають у результаті невдоволення яких-небудь життєво важливих потреб або конфлікту між ними.

Афектпатологічний – вид афекту, який супроводжується глибоким затьмаренням свідомості, низкою мимовільних, часто безглуздих імпульсивних актів, дій з подальшою амнезією, а іноді глибоким сном. Види афекту:

• афективна дисоціація – невідповідність змісту мислення афективному фону;

• афективна розрядка – відчуття полегшення, іноді спустошеності, що настає в результаті спричинених афектом дій;

• афективна тупість – слабкість емоційних реакцій і контактів, збідніння почуттів, емоційна холодність, що переходить у повну байдужість;

• афективне заціпеніння – втрата афективної модуляції, стійкий напружений афект.

Афектація – штучна піднесеність і збудженість, перебільшений і підкреслений вияв якого-небудь почуття, настрою.

Афективна в'язкість - патологічна ригідність (негнучкість, застрягання) емоційних реакцій у поєднанні зі схильністю до зосередження на негативних переживаннях.

Афективне виснаження - результат, наслідок яскравих емоційних виявів або бурхливих переживань.

Афективне збудження - схильність до надмірно легкого виникнення бурхливих емоційних спалахів, неадекватних силі подразника.

Афективний шок - стан гальмування, апатії після пережитого афекту.

Афіліація – мотиваційний стан, пов’язаний з потребою у спілкуванні, в емоційних контактах.

Б

Бадьорість– бадьорий (активний) психічний стан.

Байдужість (індиферентність) – стан людини, за якого в неї зовнішні й внутрішні впливи не зумовлюють будь-яких емоцій.

Бар’єрпсихологічний – стан, який виявляється в неадекватній пасивності, посиленні негативних установок і переживань.

Бездумність– відсутність ясних думок, зосередженості.

Безпам’ятство – втрата свідомості, непритомність.

Безсвідоме– низка психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, у перебігу яких людина не дає собі звіту.

Безсилля – крайня слабкість.

Безсоння– відсутність сну, зазвичай хворобливе.

Безтурботність – незворушний спокійний стан; відсутність потрібної уваги, обережності; відсутність думок про можливі наслідки своїх дій.

Безумовні рефлекси – це врджені видові реакції організму на багато-значущі подразники, які забезпечують адаптацію організму до незмінних умов середовища.

Біль – стан, що виникає в результаті надпотужних або руйнівних впливів на організм у разі загрози його існування або цілісності.

Благоговіння – особливо глибока повага до когось, чогось.

Блаженство – вищий ступінь щастя, насолода.

Божевілля – захопленість чим-небудь, непомірна пристрасть, коли чомусь надають надто великого значення; втрата розуму; крайня нерозсудливість

Борг– мотиваційний стан, пов’язаний з обов’язком перед ким- або чим-небудь.

Боротьбамотивів – мотиваційний стан, пов’язаний з ухваленням рішення.

Боязкість – непевність у собі.

Бридливість – відраза до неохайності.

В

Вдумливість – стан, пов’язаний із зосередженим мисленням, глибоким проникненням у суть питання, серйозність.

Велика група - це кількісно необмежене об'єднання людей, умовна спільність, виділена за певними соціальними ознаками, або ж реальна, значна за розмірами та складно організована спільність людей, поєднана спільною суспільною діяльністю (певна організація).

Веселість – безтурботно-радісний настрій, веселе проводження часу, розвага, забава, радісне пожвавлення.

Взаємодія відчуттів - це закономірність відчуттів, яка виявляється у зміні чутливості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої.

Взаємодія навичок - це вплив попередніх навичок на утворення нових.

Взаємодія - це процес безпосереднього чи опосередкованого впливу суб'єктів (об'єктів) один на одного, що породжує їхню взаємозумовленість і взаємозв'язок між ними.

Взаєморозуміння - процес досягнення єдності в думках, цінностях, при якому максимально враховуються позиції людей.

Вибірковість - це властивість психічного відображення реагувати лише на подразники, що відповідають найбільш значущим потребам людини, тварини.

Випереджувальна увага - вид уваги, який передбачає цілеспрямований пошук та відбір інформативних ознак об'єктів, результатів діяльності, планів здійснення мети, оптимальних методів її досягнення.

Виснаження, виснаженість – крайня слабість, крайня втома, виснаження, знемога, крайнє стомлення.

Витіснення– механізм психологічного захисту особистості як спосіб уникнення внутрішнього конфлікту завдяки активному вилученню із свідомості негативної інформації.

Витримка, витриманість – вольовий стан, який пов’язаний із самовладанням, умінням контролювати свої почуття, підкоряти дії поставленій меті тощо.

Вичікування – сторожкість, чекання.

Відображення - це всезазагальна властивість матерії, яка пов'язана зі здатністю об'єктів, явищ до взаємодії та взаємо відтворення.

Відповідальність– зовнішній та внутрішній (особистісний) контроль за діяльністю суб’єкта. Зовнішня (соціальна) відповідальність здійснюється завдяки підзвітності особи, заохоченню та санкціям за результати її діяльності. Особистісний самоконтроль полягає в почутті обов’язку, сумління.

Відраза – украй неприємне відчуття, бридливість.

Відтворення - це мнемічний процес, який актуалізує знання, вміння, навички, що зберігаються в пам'яті.

Відтворювальна (репродуктивна) уява - створення образів, які раніше були сприйняті і закріплені в досвіді людини.

Відчуженість – стан людини, цілком поглиненої чимось і тому віддаленої від оточення.

Відчуття - це процес відображення у мозку людини окремих властивостей і якостей предметів, явищ та подій, що безпосередньо діють на органи чуття.

Віра – специфічний стан психіки, завдяки якому людина повністю і без аргументів приймає як істинне певне знання, незважаючи на фактичні, формально-логічні докази. Тверда переконаність, упевненість у чомусь, у виконанні чогось.

Включення - це механізм психологічного захисту, який виявляється у переоціненні значущості чинника, що травмує. Прикладом є катарсис - зменшення внутрішнього конфлікту під час співпереживання.

Внутрішнійконфлікт – стан, пов’язаний з конфліктом суперечливих установок, потягів, мотивів, цінностей, амбівалентністю почуттів.

Внутрішня (інтернальна) локалізація контролю - це схильність людини пояснювати причини своїх дій і поведінки внутрішніми чинниками (здібності, характер, внутрішній стан і т.ін.).

Внутрішня увага - увага суб'єкта, пов'язана зі структурною організацією його діяльності і спрямована на потреби, мотиви, цілі, плани, рішення діяльності.

Вольова регуляція поведінки - це регуляція спонукання до дій, яка відбувається на основі довільної форми мотивації, коли людина умисно й усвідомлено створює допоміжні спонукання (гальмування) до дії через зміну смислу дії.

Вольова регуляція - це опосередкований метою і мотивами стан оптимальної мобілізованої людини, оптимального режиму її активності й правильного спрямування цієї активності.

Вольове зусилля - це стан емоційного напруження, який мобілізує внутрішні ресурси людини (пам'ять, мислення, уяву тощо) і створює допоміжні мотиви до дії.

Вольові дії - це дії, скеровані на досягнення свідомо поставленої мети і пов'язані з подоланням зовнішніх та внутрішніх труднощів.

Вольові риси - риси, що проявляються в умовах, які спонукають особистість головно до вольових зусиль, здійснення вольових дій і зумовлюються потребою людини в активній та змістовній діяльності.

Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою.

Воля– внутрішня активність особистості, пов’язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням досягти мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішніх сил, здатністю регулювати власні бажання, спроможністю приймати рішення і підпорядковувати поведінкові реакції поставленій меті.

Впізнавання - найпростіше відтворення минулого досвіду в умовах його повторного сприймання.

Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування.

Втома– відчуття слабкості, зменшення сил від посиленої діяльності, напруга. Синонім: стомленість.

Вчинок– свідома дія, яку оцінюють як акт морального самовизначення, у якій людина стверджує себе як особистість стосовно іншої людини, себе самої, групи, спільноти, природи загалом. Вчинок – головна одиниця соціальної поведінки, завдяки якій формується особистість людини у свідомій дії, бездіяльності; позиції, висловленій у слові; ставленні, що виявляється в інтонації, жесті, підтексті; діях, скерованих на подолання перепон; пошуці істини.

Г

Ганьба – стан людини, яка переживає презирство, безчестя.

Гармонійна особистість - людина, яка перебуває в єдності зі світом, людьми і самою собою.

Гарячка – жагуче захоплення, збудження, азарт.

Гарячковість – стан збудження.

Геніальність - особистісна характеристика людини, найвищий ступінь розвитку її обдарованості, таланту.

Герой– соціальна роль (універсальна категорія міфологічних персонажів), син божества і смертної людини, який знаходить, добуває (викрадає) різноманітні культурні об’єкти (блага) або створює їх. Герої діють з ініціативи богів або з їхньою допомогою; вони наділені активністю і пасіонарністю. Ця активність сприяє формуванню відважного, незламного, схильного до переоцінки власних сил «героїчного характеру», що виявляється у вчиненні надлюдських вчинків – подвигів, богоборства.

Гіперболізація– прийом створення образів уяви, суть якого – у збільшенні чи зменшенні предмета або окремих його частин.

Гіперстезія – підвищена чутливість до звичайних зовнішніх подразників, нейтральних для людини в нормальному стані; легка психічна вразливість з підвищеною чутливістю.

Гіпертимія – підвищений радісний настрій з посиленням потягів і невтомною діяльністю, пришвидшенням мислення і мови, веселістю, почуттям переваги у здоров’ї, витривалості, силі; коли все сприймається в рожевому світлі, над усім панує оптимізм. Протилежний стан – гіпотимія.

Гіпнотичнийстанстан неповного, часткового усвідомлення (сну), часто зумовлений навіюванням.

Гіпоксія – стан, пов’язаний з кисневим голодуванням.

Гіркота – важкий стан, спричинений лихом, нещастям, невдачею, образою.

Глибина розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка полягає у здатності суб'єкта виділяти суттєві характеристики об'єкта і робити відповідні узагальнення.

Гнів - емоційний стан сильного обурення, невдоволення. Гнучкість розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка виявляється у вмінні змінити припущення, обраний шлях у вирішенні проблеми, коли змінились її умови і вибір не підтвердився.

Гнів, розгніваність – стан сильного обурення, роздратування й озлоблення.

Гнучкістьрозуму– індивідуальна особливість мислення, яка виявляється в умінні змінити припущення, обране у розв’язанні проблеми, якщо змінилися її умови.

Голод – стан, пов’язаний з потребою в їжі.

Горе – душевне страждання, глибокий сум, скорбота.

Готовність – стан мобілізації психофізіологічних систем перед майбутньою діяльністю.

Готовність до відтворення - це індивідуальна особливість пам'яті людини, яка виявляється в тому, наскільки швидко та легко в потрібний момент вона може пригадати необхідні їй знання, вміння, навички.

Гра - це вид діяльності, спрямований на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в соціально-закріплених способах здійснення предметних дій - у предметах науки і культури, кінцевим результатом якого є емоційне освоєння досвіду людини.

Група - обмежена в розмірах спільність людей, що виділяється із соціального цілого на основі визначених ознак (характеру виконуваної діяльності, соціальної або класової приналежності, структури, композиції, рівня розвитку і т. д).

Групова інтеграція - 1) стан групи, що характеризується упорядкованістю внутрішньогрупових структур, погодженістю основних компонентів системи групової активності, усталеністю субординаційних взаємозв'язків між ними, стабільністю і наступністю їхнього функціонування і т.д., ознаками, що свідчать про психологічну єдність, цілісність соціальної спільності;

Групова увага - зосередження уваги групи в умовах роботи в колективі.

  1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас