Ім'я файлу: реферат з ОБЖД (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 09.12.2020

Львівський державний університет фізичної культури ім. І.Боберського

Кафедра спортивної медицини ,здоров’я людини



РЕФЕРАТ

З предмету

Охорона праці та безпеки життєдіяльності

(тема 1)

На тему: ”Основні принципи управління ризиком”

Освітньо-кваліфікаційного рівня -бакалавр

Виконавець:

Студентка групи 13-ФТЕ

Гураль Н.В

Львів - 2020

Вступ

1. Ризик як оцінка небезпек. Поняття ризику, його обчислення

1.1 Види ризику

2. Управління ризиком

2.1 Способи управління ризику

2.2 Економічні ризики та принципи управління ними

Фінансові ризики

Кредитний ризик

Інвестиційний ризик

Аудиторський ризик

2.3 Екологічний ризик

2 .4 Принципи управління ризиками

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Проблема захисту людини від небезпек постала водночас з появою на Землі людства. Протягом усієї історії цивілізації кожна окрема людина загалом дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких. Ознаками природної небезпеки є: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану довкілля.

Кількісною характеристикою небезпеки є ризик. Ризик -- імовірність того чи іншого випадку, коли людина може зазнати негативного впливу чинників природного чи техногенного походження, що призведе до втрати життя чи здоров'я окремої людини або групи людей. Це оцінка небезпеки, усвідомлена можливість її існування. Ризик характеризує ймовірність виникнення небезпеки від будь-якого фактора. Неврахування ризику може призвести до різних негараздів - від значного дефіциту державного бюджету до провалу технічного проекту, значних матеріальних втрат, забруднення довкілля, травмування і навіть загибелі людей. Разом з тим на ризик ідуть через потенційну можливість отримати вигоду, нагороду, прибуток і, нарешті, - можливість вижити. Правильне сприйняття ризику вважається проявом вищого рівня інтелектуальності.

1. Ризик як оцінка небезпек. Поняття ризику, його обчислення.

Ризик - поняття, пов'язане з усіма видами діяльності, яку здійснюють як окремі особи, так і організації, незважаючи на їх природу, розмір, час і місце, де здійснюється або планується діяльність; це міра можливої небезпеки. Ризик існує у різних формах і на різних рівнях: від простої домашньої роботи (прибити поличку на кухні) до багатомільярдних проектів (організація польоту на Марс).

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n/N.

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику -- максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Для того, щоб визначити серйозність небезпеки, існують різні критерії: катастрофічна, критична, гранична, незначна; часта, можлива, випадкова, віддалена.

1.1 Види ризику

1) знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

2) прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

3) гранично допустимий ризик -- це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Основними характеристиками ризику є його елементи:

- об'єкти- це економічна система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі;

- суб'єкти- це особа (індивід чи колектив), яка зацікавлена результатом керування об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єктів ризику;

- джерела ризику - це чинники (явища або процеси), які спричиняють невизначеність або конфліктність результатів.

Наявність всіх елементів ризику є необхідною умовою наявності ризику.

2. Управління ризиком

Управління ризиком - процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та, у разі необхідності, вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи регуляторні заходи. Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки.

Концепція управління ризиками має включати такі компоненти:

Оцінку ступеня ризику - визначення потенційних негативних наслідків прийнятих рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно вплинути на кінцевий результат;

Опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки;

Розробку заходів для нейтралізації або компенсації можливих негативних наслідків тієї чи іншої діяльності.

Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шляхами, наприклад, є:

1. повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

2. заміна небезпечних операцій іншими -- менш небезпечними;

3. удосконалення технічних систем та об'єктів;

4. розробка та використання спеціальних засобів захисту;

5. заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Прийоми аналізу ризику:

1. Аналіз відмов і наслідків допомагає систематично, з урахуванням послідовного розгляду одного елемента аналізувати всі можливі види відмов чи аварійні ситуації.

2. Аналіз критичності передбачає класифікацію кожного елемента у відповідності зі ступенем його впливу виконання спільної справи системою. Встановлюються категорії критичності щодо різноманітних видів відмов. Данний метод не дає кількісної оцінки можливих наслідків чи шкоди, але дозволяє вирішити такі питання: який з елементів може бути підданий докладного аналізу із усунення небезпек, що призводять до виникнення аварій; який елемент потребує особливої уваги у процесі виробництва; як найбільш ефективно затратити кошти на запобігання аварій.

3. Аналіз з допомогою дерева відмов - починається з ініціюючої події, потім розглядаються альтернативні послідовності подій. Даний метод широко застосовується, ефективний для опису взаємозв'язків відмов, альтернативних відмов. Але він не придатний для докладного вивчення.

На практиці, для дослідження небезпеки системи, найчастіше послідовно застосовуються різні методи (наприклад, попередній аналіз, потім - дерево відмов, потім - аналіз критичності і аналіз видів відмов і наслідків).

Можливо визначати послідовність кроків (узагальнених етапів) процесу керування ризиками, з огляду на практичну значущість процесу управління ризиками:

Крок 1. Інформаційно-аналітичний дає можливість оцінити виникнення всієї сукупності ризиків незалежно від того чи зможе апарат управління, чи ні впливати на них у випадку їхньої реалізації.

Крок 2. Ідентифікації, де встановлюються можливі параметри всіх можливих ризиків з урахуванням управлінської діяльності та напрямків діяльності фірми.

Крок 3. Комплексного аналізу ризику (якісного та кількісного) з розрахунком ступеня можливого впливу ризику на функціонування об’єкта керування. Вирішується питання про доцільність займатись певним напрямом діяльності за наявності інформації про вже ідентифіковані ризики. На цьому кроці ще можливо уникнути ризику, якщо він не задовольняє умовам стратегії фірми, але водночас з’являється ризик невикористаних можливостей.

Крок 4. Зниження ступеня ризику – планування дій. Ведеться пошук шляхів своєчасного і якісного захисту від недопустимого ризику і розробка конкретного механізму їх реалізації. Планування дій як для профілактики, так і на випадок реалізації ризику.

Крок 5. Контроль можливої чи наявної ситуації. Виконавши все вище викладене, необхідно контролювати обставини, щоб на певній стадії адекватно відреагувати.

Крок 6. Реалізація програми дій у випадку виникнення ризику. Відбувається реалізація плану дій.

Крок 7. Аналіз, висновки і пропозиції на перспективу. Негативні і позитивні наслідки управлінських рішень формують досвід, який необхідно використовувати в подальшій діяльності.

2.1Способи управління ризику



Основні способи управління економічним ризиком

Предыдущая18192021222324252627Следующая

Розглянемо способи управління ризику, які є найбільш універсальними та використовуваними у практичній діяльності.

1 Уникнення - означає просте ухилення від певного заходу, обтяженого надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику для менеджера (інвестора) нерідко означає відмову від прибутку, а це пов’язане з ризиком невикористаних можливостей;

2 Попередження - це досить ефективний засіб, який однак лише в окремих випадках дає змогу зменшити (уникнути) ризик в менеджменті;

3 Прийняття (збереження чи навіть збільшення) - це залишення ризику за менеджером (інвестором), тобто на його відповідальність. Вкладаючи засоби в певну справу, менеджер має бути впевненим, що є можливості покриття можливих збитків або ж що вони йому не загрожують;

4 Зниження ступеня ризику (оптимізація) - може здійснюватись або шляхом його передачі, тобто зовнішніми засобами, або за допомогою внутрішніх ресурсів (самострахування), розподілу фінансових, матеріальних коштів з урахуванням принципів лімітування, диверсифікації, тобто внутрішніми засобами. До внутрішніх засобів зниження ризику відносять також здобуття додаткової інформації .

2.2 Економічні ризики та принципи управління ними.

Алгоритмприйняття ризикових рішень у традиційному ме- виявлення ризикової проблеми;

- збирання інформації про джерела, особливості ризикотвірних чинників, щодо ступеня вразливості об¢єкта ризику до зміни параметрів та ключових змінних, наслідки і збитки породжені впливом ризикотвірних чинників;

- відображення цієї інформації в зручному для аналізу вигляді;

- аналіз інформації про можливі ризики, дослідження вразливості об¢єкта, оцінювання обсягів можливих збитків;

- визначення цілей управління у вирішенні ризикової проблеми;

- ідентифікація ризикової проблеми з раніше існуючою практично;

- вивчення прийомів управління ризиками та їх наслідків;

- вибір варіанта дій на підґрунті аналогії та здорового глузду.неджменті

Алгоритм прийняття рішень у системному ризик-менеджменті

контроль і виявлення ризикової проблеми;

- збирання інформації;

- відображення цієї інформації в зручному для аналізу вигляді;

- аналіз інформації про ризики в системі;

- дослідження співвідношень ризиків окремих елементів системи;

- дослідження співвідношень ризиків різної фізичної природи;

- дослідження співвідношення частоти і складності ризиків окремих елементів;

- генерація переліку можливих наслідків щодо ризиків кожного елемента системи і прогноз ступеня (сили) цих впливів для більш високого ієрархічного рівня системи;

- оцінювання і верифікація варіантів рішень;

- прийняття, оформлення, доведення до відома виконавців, виконання, контроль за виконанням рішень.

Алгоритм прийняття рішень у ситуаційному ризик-менеджменті може включати такі операції:

- виявлення (ідентифікація) ризикової проблеми;

- збирання інформації про ризики, небажані чинники, вразливість щодо ризику в конкретній ситуації;

- відображення інформації в зручному для аналізу вигляді;

- аналіз наявної інформації про ризики стосовно кожної з можливих ситуацій (джерела, об¢єкти ризику; можливі впливи; прогноз їх ефективності);

- діагностика проблеми і ранжування ризиків виокремлених з урахуванням доступних ресурсів;

- розробка критерію оцінювання ефективності управління ризиками в конкретній ситуації;

- верифікація і оцінювання ризикових рішень;

- прийняття, оформлення, доведення до виконавців, виконання, контроль виконання рішень;

Фінансові ризики

Фінансові ризики пов'язані з передбаченими змінами в обсягах, доходності, вартості та структурі активів та пасивів. Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов'язаних з їх індентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.

Управління фінансовими ризиками підприємства засноване на певних принципах, основними із яких є:

1. Усвідомлення прийняття ризиків. Менеджер повинен усвідомленно йти на ризик, якщо він сподівається отримати відповідний дохід від здійснення фінансової операції.

2. До складу фінансових ризиків повинні включатися переважно ті, що піддаються нейтралізації в процесі управління, незалежно від їх суб'єктивної чи об'єктивної природи.

3. Незалежність управління окремими ризиками. Фінансові втрати по одному з ризиків портфеля не обов'язково збільшить ймовірність настання ризикового випадку по іншим фінансовим ризикам.

4. Співставлення рівня ризиків, що приймаються з рівнем доходності фінансових операцій.

5. Врахування факторного часу в управлінні ризиками.Чим довший період здійснення фінансових операцій, тим ширший діапазон супутніх їй ризиків, тим менша можливість забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків за критерієм економічності управління ризиками.

6. Врахування фінансової стратегії підприємства в процесі управління ризиками.

Із врахуванням розглянутих принципів на підприємстві формується спеціальна політика управління фінансовими ризиками - частина загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи міроприємств по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків.

Кредитний ризик

Кредитний ризик - це міра невизначеності щодо виконання небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає в тому, що контрагент банку не може взяти на себе за угодою зобов'язань і при цьому не вдається скористатися забезпеченням повернення позичених коштів.

Матеріальне забезпечення кредиту полягає у безпосередньому переданні кредиторові замість отриманого кредиту еквівалента його вартості у грошах чи інших майнових цінностях. Надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів стає страхування.

Страхування кредитів базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування. Економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що страховик замість отриманої невисокої страхової премії бере на себе -- замість боржника -- роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого (бенефіціанта) цієї гарантії.

Ступінь ризику розраховується за формулою

100 - R,

де R - відсоток відрахувань у резерв, розрахований відповідно до класифікації НБУ.

Середній рівень ризику:

rср = 1 - Кркач

де Кркач - ступінь якості кредитного портфеля

Заходи для мінімізації ризику банку.

1. Диверсифікованість кредитного портфеля. Даний спосіб захисту від кредитного ризику являє собою розподіл коштів, що позичаються, між: фізичними і юридичними особами, юридичними особами, фізичними особами і банками; підприємствами; галузями; країнами.

2. Встановлення кредитних лімітів і нормативів. Ліміти кредитного ризику встановлюють обмеження щодо концентрації кредитів. Нормативи кредитного ризику визначають оптимальні значення показників кредитної діяльності банку.

3. Створення резервів на покриття збитків від кредитної діяльності. Даний метод заснований на створенні резервів залежно від ступеня ризику кредиту.

4. Ціноутворення кредитів з урахуванням кредитного ризику. Основний принцип мінімізації кредитного ризику за допомогою ціноутворення полягає в тому, що відсоткова ставка за кредитами повинна враховувати премію за ризик неповернення кредиту.

Аудиторський ризик

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності. Ризик аудиту має три складових:

* властивий ризик;

*ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;

* ризик невиявлення помилок та перекручень.

Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства -- це імовірність того, що недостовірна інформація, яка може існувати за класом операцій або класом укладених угод і може бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства. До того, як скласти висновок з результатів проведеного аудиту, аудитор повинен переглянути складені ним попередні оцінки ризику внутрішнього контролю.

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний із проведенням незалежних процедур перевірки. Певний ризик невиявлення помилок існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100 % залишків за рахунками або всі види операцій.

Ризик контролю -- оцінювання аудитором системи внутрішнього контролю клієнта з метою визначення її ефективності при запобіганні або виправленні помилок у бухгалтерському облікові і звітності. Крім того, ризик контролю -- це небезпека того, що недостовірна інформація не буде виявлена або буде несвоєчасно попереджена системою внутрішнього контролю.

Ризик бізнесу -- вплив обставин ділової активності клієнта на погіршення фінансового стану клієнта, що не залежить від аудитора, і, водночас, аудитор підтвердив, що фінансовий стан задовільний і надійний.

Для зниження рівня ризику аудитору слід дотримуватися принципу репрезентативності відбору даних для перевірки і прогнозувати випадкові помилки.

Інвестиційний ризик

Інвестиційний (ринковий) ризик комерційного банку - це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості знецінення цінних паперів, придбаних банком. Інвестиційний ризик уявляє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.

При інвестиційному кредиті найбільшого поширення дістали такі засоби захисту від інвестиційного ризику, як позички під заставу та гарантовані кредити.

Позички під заставу -- це позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Застава -- це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у власність кредитора, то сьогодні вони, як правило, залишаються у користуванні позичальника, а кредитору у відповідності з контрактом переходять (уступаються) права володіння (цесія).

Банк прагне формувати власний позичковий портфель із забезпечених кредитів, тому він зобов'язаний дуже вимогливо оцінювати якість застави.

Гарантований кредит видається під письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у разі відмови від його сплати позичальником. Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гарантії такі самі, як і до застави.

Одним з найефективніших методів збалансованості інвестиційного портфеля є диверсифікація - це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу за мінімального ризику. Як правило, це здобувається шляхом розподілу капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів погашення для зниження портфельного ризику.

Концепція прийнятного (допустимого) ризику

Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки і прийшов до концепції прийнятного (допустимого) ризику, суть якої лежить у прагненні до такої безпеки, що приймається суспільством в даний період часу.

Сприйняття ризику і небезпек суб'єктивне. Люди різко реагують на нечасті події, що супроводжуються великим числом одноразових жертв. У той же час часті події, у результаті яких гинуть одиниці чи невеликі групи людей, не викликають настільки напруженого ставлення.

Прийнятний ризик містить у собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і представляє деякий компроміс між рівнем безпеки і можливостями його досягнення.

Потрібно мати на увазі, що економічні можливості підвищення безпеки технічних систем не безмежні.

Витрачаючи кошти на підвищення безпеки, можна завдати шкоди соціальній сфері, наприклад, зменшити витрати на медицину, культуру тощо, що збільшує соціально-економічний ризик.

При збільшенні витрат технічний ризик знижується, але росте соціальний. Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки змушене миритися.

Повна безпека не може бути гарантована нікому, незалежно від способу життя. Кожний з нас виживає від одного дня до іншого, уникаючи ризику чи переборюючи небезпеки. При зменшенні ризику нижче рівня 10-6 на рік громадськість не виражає надмірної заклопотаності, і тому рідко вживаються спеціальні заходи для зниження ступеня ризику; ми, наприклад, не проводимо своє життя в страху загинути від удару блискавки. Ґрунтуючись на цьому, багато фахівців приймають величину 10-6 як той рівень, до якого варто прагнути, установлюючи ступінь ризику, зумовлений діяльністю промислового підприємства. Досить малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10-8 на рік [3].

Вважається, що сучасні технічні системи підвищеної енергетичної потужності повинні мати вплив небезпечних факторів на людину на рівні 10-6 ... 10-8 на рік і менш при усіх видах впливу на систему (відмовлення техніки, помилки виконавця, стихійні явища).

2.3 Екологічний ризик

Під екологічним ризиком розуміється ймовірність несприятливих для навколишнього середовища наслідків будь-яких змін природних об'єктів і факторів. Ризик розглядається як ймовірність виникнення надзвичайних подій у певний проміжок часу, виражена кількісними параметрами. Частіше розглядається техногенний аспект екологічного ризику - ймовірність виникнення техногенних аварій, що здатні завдати істотної шкоди навколишньому середовищу або здоров'ю людей. Одні ризики конкретні, інші не можуть бути конкретно визначені. Існують професійні ризики - небезпека професійних захворювань.

Вітчизняні експерти вважають, що для України ризик виникнення аварій безпосередньо залежить від трьох груп чинників і описується регресійним рівнянням:

R = 6,77 - 0,56Х1 - 0,43Х2 - 0,27Х3,

де Х1 - ефективність екологічної політики місцевих органів влади; Х2 - капітальні вкладання в ресурсозберігаюче та природоохоронне устаткування; Х3 - ефективність реалізації екологічних державних програм.

Проблема забезпечення екологічної безпеки є закономірним наслідком змін в навколишньому середовищі, що відбуваються під впливом господарської діяльності людини.

У число елементів керування ризиками як природних, так і антропогенних небезпечних явищ входять: зонування території по ступені небезпеки; складання карт ризику; організація господарського освоєння території з урахуванням ризику; регулярний моніторинг небезпечних явищ; адекватне утворення, навчання й інформація населення; спорудження захисних засобів; оперативна протидія небезпечному явищу.

Загальним в аналізі і керуванні ризиками є те, що вони являють собою дві стадії єдиного процесу ухвалення рішення, заснованого на характеристиці ризику і виділенні пріоритетів дій, спрямованих на зведення ризику до мінімуму. Аналіз ризику будується на фундаментальному дослідженні джерел і факторів ризику. Керування ризиком спирається на економічний і соціальний аналізи, а також на правові норми. Робота в системі керування ризиками припускає поетапне проведення наступних мір: ідентифікація ризиків; аналіз і оцінка ризиків; розробка стратегії і тактики керування ризиками; розробка і здійснення конкретної процедури керування ризиками. Традиційно для цього використовуються статистичні методи та спеціальний апарат теорії імовірності.

З метою зменшення наслідків від прояву природних катастроф в Україні розробляються прогнози ризиків від землетрусів, повеней і паводків, які включають регіональні цільові програми по захисту земель і населених пунктів від негативного впливу екологічних факторів природного, а також і техногенного характеру.

Питання безпеки праці на виробництві повинні враховувати його специфіку й умови праці. Визначення екологічних ризиків техногенної діяльності та імовірність їх прояву з екологічними та економічними наслідками повинно встановлюватися та контролюватися державними органами управління з охорони навколишнього середовища за умов мотивації суб'єктів господарської діяльності до збереження довкілля.

2.4Принципи управління ризиками

Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру має здійснюватися на основі таких принципів:

принцип прийнятності ризику, який полягає у визначенні й досягненні у державі соціально, економічно та технічно обґрунтованих нормативних значень ризиків для населення, навколишнього природного середовища, об'єктів економіки;

принцип превентивності передбачає максимально можливе і завчасне виявлення небезпечних значень параметрів стану чи процесу та ініціювальних подій, які створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, і вжиття конкретних заходів, спрямованих на нейтралізацію цієї загрози та (або) пом'якшення її наслідків;

принцип мінімізації ризику, згідно з яким ризик надзвичайної ситуації необхідно знижувати настільки, наскільки це можливо, добиватися досягнення розумного компромісу між рівнем безпеки і розміром витрат на її забезпечення;

принцип повноти, відповідно до якого ризик для життєдіяльності людини чи функціонування будь-якого об'єкта є інтегральною величиною, яку треба визначати з урахуванням усіх загроз виникнення аварій і (або) надзвичайних ситуацій та людського чинника;

принцип адресності, який полягає в тому, що ризиком має управляти той, хто його створює;

принцип плати за ризик, відповідно до якого розмір плати за ризик залежить від потенційної небезпеки техногенних об'єктів і має бути тим більшим, чим більший можливий збиток;

принцип вибору доцільного значення ризику, відповідно до якого суб'єкт управління ризиком забезпечує в межах від мінімального до граничнодопустимого таке значення ризику, яке він вважає доцільним, виходячи з наявних у нього економічних, технічних, матеріальних ресурсів та існуючих соціальних і політичних умов; суб'єкт господарювання, вибираючи доцільне значення ризику, гарантує певний рівень безпеки для населення та сплату страхових виплат, якщо аварія сталася;

принцип обов'язковості інформування полягає в тому, що кожен суб'єкт управління ризиком зобов'язаний регулярно надавати органам державної влади та місцевого самоврядування реальні значення ризиків;

принцип свободи інформації, відповідно до якого необхідно враховувати громадську думку при вирішенні питань про будівництво та експлуатацію існуючих небезпечних підприємств.

Висновок

Ризик - невід'ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище, та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості , що воно найефективніше. Можна приймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику, але позбутися його неможливо. Ситуації коли відсутній ризик майже не зустрічаються. Більшість ситуацій яким притаманний ризик є дуже важко прогнозованими та контрольованими тому усунути ризик повністю майже неможливо. Це є причиною того, що навіть ідеальні з першого погляду рішення приводять до збитків. Сьогодні набула поширення концепція прийнятого ризику, тобто такий ризик суспільство може прийняти (дозволити) у даний час і котрий може бути економічно виправданий. Прийнятий ризик вміщує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти, являючи собою компроміс між рівнем безпеки та можливостями її досягнення. У деяких країнах, наприклад, у Голландії, рівні прийнятого ризику встановлені у законодавчому порядку.

Проблеми ризику мають розглядатися й ураховуватися як при розроблені стратегії, так і в процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації, що пов'язана з ризиком постає питання : що означає доцільний ризик, де межа, що відокремлює доцільний ризик від нерозумного.

Ризикованій ситуації притаманні такі основні ознаки : наявність невизначеності, існування альтернатив і необхідність вибору, можливість оцінити наявні альтернативи. зацікавлення у результатах вибору.

Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру треба розглядати як невід'ємну частину державної політики національної безпеки і соціально-економічного розвитку держави, як одну з найважливіших функцій усіх органів виконавчої влади та суб'єктів господарювання всіх форм власності та здійснювати його на основі наведених вище принципів.

Список використаної літератури

1. Абрамов С.И. Оценка риска ивестирования // Экономика строительства. 12, 1996. - с. 2 - 12.

2. Безпека життєдіяльності / За ред. Я.І. Бедрія. -- Львів, 2000.

3. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. -- К.: МП ИТЕМ, 1995.

4. Воропаев Ю.Н. Оценка риска аудита и бизнеса // Бухгалтерский учёт, - 1996. -6. - С. 27.

5. Джигирей В.С., Житецький В.Ц. “Безпека життєдіяльності” .

6. Желібо Е.П., Заверуха Н.М., Зацарнкий В.В. “Безпека життєдіяльності”.

7. Звиняцковский Я. И., Бердник О. В. Факторы риска и здоровье населения, проживающего в различных условиях окружающей среды // Довкілля та здоров'я. -- 1996. -- 1. -- С. 8-11.

8. Єлісєєв А. Т. Охорона праці. -- К., 1995

9. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. - К., 2001.

10. Первозванский А.А. Финансовый рынок: расчёт и риск. - М.: Инфра, 1994. - 192 с.

11. Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: “АртЕк”, 1997. - 248 с.

12. http://zakon.nau.ua
скачати

© Усі права захищені
написати до нас