Питання 1. Поняття “природокористування”.
| Природокористування — це сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів для його збереження (видобуток і переробка природних мінеральних та біологічних ресурсів, їх відновлення, охорона природних умов життя, природних систем тощо). |
Розвиток продуктивних сил, зростання обсягів природокористування й темпів забруднення довкілля за одночасного вичерпання природних ресурсів, погіршення здоров'я працездатного населення, зниження продуктивності праці - все це зумовило формування економіки природокористування - нової галузі науки, що означає методи найефективнішого впливу людини на природу для підтримання динамічної рівноваги, кругообігу речовин у природі. Витрати, пов'язані з підтриманням цієї рівноваги, йдуть на збереження економічно найсприятливіших умов відтворення матеріальних благ як нині, так і в майбутньому
Оскільки довкілля виконує такі життєво важливі функції, як забезпечення людей природними ресурсами, природними послугами (рекреація, туризм, естетичне задоволення), поглинання відходів і забруднень, то, реалізуючи заходи з охорони природи й використання її ресурсів, слід знати економічну вартість цього й ціну шкоди, заподіяної природі антропогенними забрудненнями та впливами.
Сьогодні, як і раніше, стикаються екологічні і економічні інтереси, і, на жаль, здебільшого перемагають економічні:
вирубуванню лісів віддають перевагу на їх використанням для рекреації,
розвиткові туристичного бізнесу - над збереженням рідкісного ландшафту чи озера,
морським нафтопромислам - над збереженням морських екосистем тощо.
Сьогодні вартість природних благ і послуг або взагалі не визначено, або її знижують, що часто призводить до прийняття антиекологічних рішень, до спотвореної оцінки економічного розвитку через традиційні показники валового національного продукту. Зростання останнього часто супроводжується деградацією довкілля.
Природокористування може бути раціональним і нераціональним.
| Раціональне природокористування - це ефективне. екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до різних змін природно ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об'єктів, облагороджує їх. Воно спрямоване на забезпечення умов існування людства і стабільного одержання матеріальних благ. |
| Нераціональне природокористування – в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегулювання, порушується рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання загалом. |
Нераціональне природокористування може бути зумовлене планово-економічними й проектними прорахунками, тимчасовими й вимушеними позиками у природі (перехідні періоди у розбудові нових держав. великі стихійні лиха, війни тощо), недбалими обліком та оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного законодавства, вузьковідомчими підходами в розвитку економіки, недосконалістю технологій виробництв, браконьєрством, самовільною забудовою тощо.
Нині розроблено кілька підходів до визначення економічної цінності природних ресурсів і послуг. Найбільш комплексний підхід грунтується на загальній економічній вартості, до якої входять вартості зруйнування природи, її відновлення та охорона.
Питання 2. Принципи природокористування
В узагальненому вигляді етичні й еколого - економічні принципи подано відомим американським ученим - екологом Д. Чирасом (1992рік). Він вирізнив три основних етичних принципи:
людство має обмежені запаси природних ресурсів, які необхідно розподіляти між усіма живими істотами планети („не все тільки для нас”);
людство - частинка Природи й суб'єкт, на який поширюються всі її закони. (ми не маємо права ґвалтувати Природу й нехтувати її законами, бо це згубить цивілізацію);
людство не повинне керувати Природою, воно має навчитися співпрацювати та існувати в гармонії з нею.
Сьогодення додає ще один принцип: людина - також частинка Космосу, могутні сили якого постійно впливають на її здоров'я, психіку і поведінку.
Нам необхідно вивчати процеси й закони розвитку космічних систем і враховувати їх у своїх стосунках із навколишнім світом. Найближчим часом особливу увагу слід звернути на стан близького Космосу (10-30 тисяч кілометрів від поверхні планети), який для Землі не менш важить, ніж атмосфера чи гідросфера, але набагато вразливіший.
У зв'язку з освоєнням космічного простору людиною забруднення ближнього Космосу набуло загрозливих масштабів: у межах екосфери вже „літає" близько З тисяч тонн предметів штучного походження, уламків супутників, космічних ракет і кораблів, що в 150 тисяч разів перевищує масу метеоритних тіл; на початку XXI сторіччя маса космічного сміття може збільшитися до 4-5 разів, а це вже - реальна загроза середовищу та існуванню людства через появу небезпечних електромагнітних аномалій.
Головні еколого — економічні принципи:
консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообмеження в усіх сферах життєдіяльності;
ре циклічність, тобто максимально можливе багаторазове використання матеріалів у виробництві;
відновлення ресурсів;
контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зниження;
впровадження нових технологій в енергетиці, промисловості, с/г, на транспорті;
вповільнення темпів зростання населення.
Треба пам'ятати, що шлях, яким прийшли до свого благополуччя розвинені країни, не прийнятний для людства в цілому, бо не гарантує екологічної і соціальної безпеки планети в соціально - несправедливому світі.
Національна екологічна політика нашої молодої держави будується з урахуванням світового досвіду, а також сучасних соціально - економічних та екологічних умов.