Ім'я файлу: Основи наукових досліджень та академічна доброчесність.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 31.12.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 31.12.2023
скачати
Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Запорізька політехніка»
Реферат на тему:
Основи наукових досліджень та академічна доброчесність
Запоріжжя 2023
ЗМІСТ
ВСТУП 6
У світлі вищесказаного доречно звернути особливу увагу на структуру наукового дослідження, його системний характер та основні процедури наукової діяльності. 7
Розділ 1. Анатомія науки 8
У сучасній філософії під знанням розуміють адекватне та обґрунтоване переконання. Поняття знання використовується як у вузькому, так і в широкому сенсі. У вузькому сенсі знання визначається як ментальний конструкт, який вважається істинним, тобто судження. У філософському вжитку поняття знання використовується в широкому сенсі. У цьому контексті під знанням розуміють результат точного відображення навколишнього світу в людській свідомості, де ідеї, поняття, судження і теорії виражаються у вигляді уявлень і символів на природних і штучних мовах. З появою і розвитком писемності та книгодрукування така об'єктивність знань стала найпоширенішим засобом відображення і передачі інформації. З розвитком комп'ютерних технологій все більшого значення набувають банки знань, експертні оцінки та засоби агрегації знань за допомогою різних моделей (логічних, проекційних, фреймів, семантичних мереж тощо). Знання, що відображають певну сферу буття в систематизованому і вторинному вигляді, називаються наукою. Наука, як різновид ментального виробництва, є систематизованим знанням про навколишній світ, що відтворює суттєву та впорядковану реальність в абстрактно-логічних формах, таких як поняття, категорії, закони та принципи. 8
Паралельно з реальним світом наука створює певний ідеальний світ, який відображає фундаментальні властивості та закони об'єктивного світу. Ідеальний світ - це конкретна карта будови Всесвіту і основа життєдіяльності. Об'єктивний світ єдиний, складний і різноманітний, і людські знання також різноманітні, взаємопов'язані і розвиваються. Наука як сукупність знань поділяється на численні галузі знань, залежно від напрямку пізнання дійсності та способу руху досліджуваного матеріалу. Залежно від об'єкта і методу сприйняття розрізняють науки, пов'язані з природою - природничі науки, науки, пов'язані з суспільством - суспільні науки (гуманітарні, соціально-політичні та ін.) і науки, пов'язані з пізнанням - логіка, гносеологія та ін. До природничих наук відносяться механіка, фізика, хімія, біологія і анатомія, кожна з яких має свою внутрішню структуру. Фізичні науки включають фізичну хімію, біофізику, оптику та квантову фізику, а хімія - неорганічну хімію, колоїдну хімію, органічну хімію та аналітичну хімію. Технічні науки утворюють окрему групу. На сучасному етапі математика є особливою наукою, яку всі науки використовують для вирішення пізнавальних завдань. Залежно від віддаленості від практики науки можна поділити на фундаментальні та прикладні. Фундаментальні знання безпосередньо не орієнтовані на застосування. Прикладна наука - це безпосереднє застосування результатів наукового пізнання для вирішення практичних завдань. Для науки характерний розвиток саморефлексії та самоаналізу. 8
Дисципліни, що займаються такими питаннями, включають історію та логіку, психологію наукової творчості, соціологію знання та педагогіку науки. На сучасному етапі активно розвивається філософія науки, яка вивчає загальні особливості науково-пізнавальної діяльності, структуру і динаміку знання, соціокультурні чинники розвитку науки, логіко-методологічні аспекти тощо. 9
Наукове пізнання має низку особливостей, які відрізняють його від повсякденного знання та пізнання: По-перше, головним завданням наукового пізнання є розуміння об'єктивних фактів про природні та соціальні явища, а також про природу пізнання і мислення. Наукове пізнання ґрунтується на вивченні загальних, фундаментальних і необхідних властивостей об'єкта та відображенні результатів в абстрактній системі. По-друге, процес наукового пізнання характеризується строгістю, об'єктивністю вивчення явищ і незалежністю отримання знань від суб'єкта, що пізнає. По-третє, наукове пізнання, а отже, і отримані знання, характеризуються систематичністю, чіткою доказовістю, логічним виведенням одного судження з іншого, відтворюваністю та вірогідністю висновків. По-четверте, об'єкти наукового пізнання проектуються людською думкою у вигляді ідеалізованих об'єктів, а не об'єктів, що існують у матеріальній формі, доступній для сприйняття органами чуття. По-п'яте, в науковому пізнанні необхідно постійно контролювати процес пізнання, обираючи методи та інструменти для досягнення цілей і конструюючи отримані знання у вигляді мови. Неоднозначність термінів природної мови і складність їх використання в сучасному пізнанні зумовили необхідність створення штучної мови науки. По-шосте, на відміну від інших форм пізнання, наукове пізнання використовує певні матеріальні засоби - прилади, радіотелескопи, ракетно-космічну техніку, різні інструменти, прискорювачі і т.д. Для науки більше, ніж для інших форм пізнання, характерне використання в дослідженнях ідеальних засобів і інструментів. Це сучасна логіка, математичні методи, системний, синергетичний, кібернетичний, еволюційний та інші загальнонаукові методи. 10
Наукове пізнання - це цілісна система, що розвивається і містить багато елементів і зв'язків. Структура наукового пізнання складається з об'єкта (предмета пізнання), суб'єкта пізнання, засобу і міри пізнання та форми пізнання. Структура наукового пізнання складається з об'єкта (предмета пізнання), засобу пізнання і форми пізнання. Найважливішими компонентами наукового пізнання є також фактичний матеріал емпіричних досліджень, результати абстрактних узагальнень (поняття, судження, умовиводи тощо), гіпотези, філософські установки, соціокультурні засади, методи, ідеали і норми наукового пізнання та форми пізнання. Філософські засади включають філософські ідеї та принципи, обґрунтування наукових ідеалів і норм, змістовні уявлення про наукову картину світу. Філософія відкриває нові знання, виконує евристичні функції, бере участь у побудові нових теорій і розробляє понятійні апарати. Соціокультурні засади з'ясовують зв'язок між науковим знанням і потребами суспільства. Соціальна функція наукового знання розглядає і оцінює науку як культурне знання, розкриває її гуманітарний зміст. Під ідеалами і нормами науки і наукового знання розуміють сукупність концептуальних, ціннісних, методологічних та інших установок, притаманних науці на певному етапі розвитку. Основне завдання ідеалів і норм науки - регулювати і керувати процесом наукової творчості. 11
Наукове знання і процес його отримання характеризуються системністю і структурованістю. Структура наукового знання має два рівні: емпіричний (дослідницький рівень) і теоретичний. Сукупність дослідницьких дій і методів дослідження забезпечує емпіричний і теоретичний етапи наукового дослідження. На емпіричному рівні об'єкт дослідження відображається переважно з точки зору зовнішніх зв'язків і відносин. Емпіричне сприйняття характеризується збором фактів, первинними узагальненнями, описом, систематизацією та класифікацією дослідницьких даних. Емпіричні дослідження базуються на таких методах, як порівняння, вимірювання, спостереження, експеримент та аналіз, які безпосередньо спрямовані на предмет дослідження. Емпіричні дослідження також включають практичні аспекти, такі як наукова організація, збір емпіричної інформації, розуміння результатів спостережень та експериментів, відкриття емпіричних законів та створення класифікацій (поділ класу об'єктів на підкласи). Таким чином, емпіричне дослідження - це особлива практична діяльність, яка існує в межах науки. Ця діяльність вимагає особливих компетенцій, таких як майстерність експериментатора, спостережливість польового дослідника та особистий контакт і ввічливість психолога чи соціолога, який проводить дослідження. Помилково вважати, що емпіричне дослідження може відбуватися без впливу теорії. Важливо глибоко усвідомити, що відправною точкою сучасної науки є не самі факти, а теоретична схема, концептуальний каркас реальності, тобто різноманітні припущення, концептуальні моделі, аксіоми та принципи. Британський філософ Карл Поппер стверджував, що абсурдно думати, що можна почати наукову діяльність з "чистого спостереження", не маючи "чогось схожого на теорію". Кожен етап експерименту - це дія, спланована і керована теорією. 12
Висновки 14
ВСТУП
Усі науки сьогодні вивчають глибинні процеси і явища, які потребують глобальних наукових концепцій, більш складних теоретичних досліджень і формулювань фундаментальних законів на рівні сучасних втручань у таємниці природи. А це неможливо зробити без визначення певних філософських позицій, без загального і всебічного проникнення філософії в науку.
Ми живемо в епоху наукового взаємопроникнення. Найцікавіші наукові відкриття робляться на перетині наук. Саме тому сьогодні кожне явище і процес повинні вивчатися спільно і комплексно педагогами, філософами, психологами, соціологами, економістами та іншими.
Наука - це особлива форма людської діяльності, яка дуже відрізняється від інших форм діяльності, таких як матеріальне виробництво, духовна сфера тощо. Для науки збагачення знань є головною і безпосередньою метою людської діяльності. Одним з найважливіших критеріїв ефективної наукової творчості є практична значущість результатів у матеріальному виробництві. Наука часто характеризується швидким зростанням. Сьогодні масштаби наукової діяльності приблизно подвоюються кожні десять років. Загальна кількість науковців у світі сьогодні становить понад 90 відсотків від загальної кількості науковців за всю історію науки. Однак темпи зростання кількості науковців в останні роки сповільнилися. Це явище відоме як "насичення наукою". Є підстави припускати, що така ситуація частково пов'язана з підвищенням ефективності наукових досліджень за рахунок поліпшення їх організації, усунення фрагментарності та концентрації досліджень на головних напрямках наукового прогресу, а також з історичним розвитком матеріальної бази науки на основі сучасних технологій. Ці фактори зменшили потребу в науковцях.
Загалом, чим далі наука відходить від своєї вихідної точки, тим ширшими і глибшими стають її знання і тим швидше зростає темп її розвитку.
Очевидно, що кожна наука в процесі взаємодії з іншими науками привносить нові ідеї та методи дослідження для вивчення фундаментальних аспектів тих чи інших явищ, особливо тих, які не можуть бути з'ясовані за допомогою існуючих відомих методів пізнання.
У світлі вищесказаного доречно звернути особливу увагу на структуру наукового дослідження, його системний характер та основні процедури наукової діяльності.
Розділ 1. Анатомія науки
У сучасній філософії під знанням розуміють адекватне та обґрунтоване переконання. Поняття знання використовується як у вузькому, так і в широкому сенсі. У вузькому сенсі знання визначається як ментальний конструкт, який вважається істинним, тобто судження. У філософському вжитку поняття знання використовується в широкому сенсі. У цьому контексті під знанням розуміють результат точного відображення навколишнього світу в людській свідомості, де ідеї, поняття, судження і теорії виражаються у вигляді уявлень і символів на природних і штучних мовах. З появою і розвитком писемності та книгодрукування така об'єктивність знань стала найпоширенішим засобом відображення і передачі інформації. З розвитком комп'ютерних технологій все більшого значення набувають банки знань, експертні оцінки та засоби агрегації знань за допомогою різних моделей (логічних, проекційних, фреймів, семантичних мереж тощо). Знання, що відображають певну сферу буття в систематизованому і вторинному вигляді, називаються наукою. Наука, як різновид ментального виробництва, є систематизованим знанням про навколишній світ, що відтворює суттєву та впорядковану реальність в абстрактно-логічних формах, таких як поняття, категорії, закони та принципи.
Паралельно з реальним світом наука створює певний ідеальний світ, який відображає фундаментальні властивості та закони об'єктивного світу. Ідеальний світ - це конкретна карта будови Всесвіту і основа життєдіяльності. Об'єктивний світ єдиний, складний і різноманітний, і людські знання також різноманітні, взаємопов'язані і розвиваються. Наука як сукупність знань поділяється на численні галузі знань, залежно від напрямку пізнання дійсності та способу руху досліджуваного матеріалу. Залежно від об'єкта і методу сприйняття розрізняють науки, пов'язані з природою - природничі науки, науки, пов'язані з суспільством - суспільні науки (гуманітарні, соціально-політичні та ін.) і науки, пов'язані з пізнанням - логіка, гносеологія та ін. До природничих наук відносяться механіка, фізика, хімія, біологія і анатомія, кожна з яких має свою внутрішню структуру. Фізичні науки включають фізичну хімію, біофізику, оптику та квантову фізику, а хімія - неорганічну хімію, колоїдну хімію, органічну хімію та аналітичну хімію. Технічні науки утворюють окрему групу. На сучасному етапі математика є особливою наукою, яку всі науки використовують для вирішення пізнавальних завдань. Залежно від віддаленості від практики науки можна поділити на фундаментальні та прикладні. Фундаментальні знання безпосередньо не орієнтовані на застосування. Прикладна наука - це безпосереднє застосування результатів наукового пізнання для вирішення практичних завдань. Для науки характерний розвиток саморефлексії та самоаналізу.
Дисципліни, що займаються такими питаннями, включають історію та логіку, психологію наукової творчості, соціологію знання та педагогіку науки. На сучасному етапі активно розвивається філософія науки, яка вивчає загальні особливості науково-пізнавальної діяльності, структуру і динаміку знання, соціокультурні чинники розвитку науки, логіко-методологічні аспекти тощо.
Наукове пізнання має низку особливостей, які відрізняють його від повсякденного знання та пізнання: По-перше, головним завданням наукового пізнання є розуміння об'єктивних фактів про природні та соціальні явища, а також про природу пізнання і мислення. Наукове пізнання ґрунтується на вивченні загальних, фундаментальних і необхідних властивостей об'єкта та відображенні результатів в абстрактній системі. По-друге, процес наукового пізнання характеризується строгістю, об'єктивністю вивчення явищ і незалежністю отримання знань від суб'єкта, що пізнає. По-третє, наукове пізнання, а отже, і отримані знання, характеризуються систематичністю, чіткою доказовістю, логічним виведенням одного судження з іншого, відтворюваністю та вірогідністю висновків. По-четверте, об'єкти наукового пізнання проектуються людською думкою у вигляді ідеалізованих об'єктів, а не об'єктів, що існують у матеріальній формі, доступній для сприйняття органами чуття. По-п'яте, в науковому пізнанні необхідно постійно контролювати процес пізнання, обираючи методи та інструменти для досягнення цілей і конструюючи отримані знання у вигляді мови. Неоднозначність термінів природної мови і складність їх використання в сучасному пізнанні зумовили необхідність створення штучної мови науки. По-шосте, на відміну від інших форм пізнання, наукове пізнання використовує певні матеріальні засоби - прилади, радіотелескопи, ракетно-космічну техніку, різні інструменти, прискорювачі і т.д. Для науки більше, ніж для інших форм пізнання, характерне використання в дослідженнях ідеальних засобів і інструментів. Це сучасна логіка, математичні методи, системний, синергетичний, кібернетичний, еволюційний та інші загальнонаукові методи.
Наукове пізнання - це цілісна система, що розвивається і містить багато елементів і зв'язків. Структура наукового пізнання складається з об'єкта (предмета пізнання), суб'єкта пізнання, засобу і міри пізнання та форми пізнання. Структура наукового пізнання складається з об'єкта (предмета пізнання), засобу пізнання і форми пізнання. Найважливішими компонентами наукового пізнання є також фактичний матеріал емпіричних досліджень, результати абстрактних узагальнень (поняття, судження, умовиводи тощо), гіпотези, філософські установки, соціокультурні засади, методи, ідеали і норми наукового пізнання та форми пізнання. Філософські засади включають філософські ідеї та принципи, обґрунтування наукових ідеалів і норм, змістовні уявлення про наукову картину світу. Філософія відкриває нові знання, виконує евристичні функції, бере участь у побудові нових теорій і розробляє понятійні апарати. Соціокультурні засади з'ясовують зв'язок між науковим знанням і потребами суспільства. Соціальна функція наукового знання розглядає і оцінює науку як культурне знання, розкриває її гуманітарний зміст. Під ідеалами і нормами науки і наукового знання розуміють сукупність концептуальних, ціннісних, методологічних та інших установок, притаманних науці на певному етапі розвитку. Основне завдання ідеалів і норм науки - регулювати і керувати процесом наукової творчості.
Наукове знання і процес його отримання характеризуються системністю і структурованістю. Структура наукового знання має два рівні: емпіричний (дослідницький рівень) і теоретичний. Сукупність дослідницьких дій і методів дослідження забезпечує емпіричний і теоретичний етапи наукового дослідження. На емпіричному рівні об'єкт дослідження відображається переважно з точки зору зовнішніх зв'язків і відносин. Емпіричне сприйняття характеризується збором фактів, первинними узагальненнями, описом, систематизацією та класифікацією дослідницьких даних. Емпіричні дослідження базуються на таких методах, як порівняння, вимірювання, спостереження, експеримент та аналіз, які безпосередньо спрямовані на предмет дослідження. Емпіричні дослідження також включають практичні аспекти, такі як наукова організація, збір емпіричної інформації, розуміння результатів спостережень та експериментів, відкриття емпіричних законів та створення класифікацій (поділ класу об'єктів на підкласи). Таким чином, емпіричне дослідження - це особлива практична діяльність, яка існує в межах науки. Ця діяльність вимагає особливих компетенцій, таких як майстерність експериментатора, спостережливість польового дослідника та особистий контакт і ввічливість психолога чи соціолога, який проводить дослідження. Помилково вважати, що емпіричне дослідження може відбуватися без впливу теорії. Важливо глибоко усвідомити, що відправною точкою сучасної науки є не самі факти, а теоретична схема, концептуальний каркас реальності, тобто різноманітні припущення, концептуальні моделі, аксіоми та принципи. Британський філософ Карл Поппер стверджував, що абсурдно думати, що можна почати наукову діяльність з "чистого спостереження", не маючи "чогось схожого на теорію". Кожен етап експерименту - це дія, спланована і керована теорією.
Висновки
Зростання продуктивних сил, підвищення економічної могутності країни визначається рівнем і темпами її розвитку. Якщо раніше наука головним чином вивчала закони природи, суспільства, мислення тощо, то тепер, крім цього, вона досліджує і закономірності свого власного розвитку. Ми стаємо свідками того, як все більше вчених найрізноманітніших спеціальностей: філософів, психологів, економістів, мовознавців, істориків науки і техніки залучаються до цієї справи. І не дивно. Адже щоб розкрити механізм розвитку наукової думки, з'ясувати оптимальні умови забезпечення науково-технічного розвитку, необхідне комплексне вивчення розвитку науки, усіх факторів, які впливають на неї і сприяють найповнішою мірою її розвитку.
Для успішної наукової діяльності необхідна насамперед висока ерудиція, точність і об'єктивність дослідника, здатність критично оцінювати результати своїх дослідно-експериментальних пошуків. Немає іншого способу уникнути помилок, ніж свідомо забезпечити максимальну точність і об'єктивність одержуваних емпіричних фактів, їх правильне наукове тлумачення через високу вимогливість до себе, критичність до результатів власної експериментальної роботи, постійну перевірку й уточнення одержаних даних і висновків.