I Організація роботи патологоанатомічного відділення та бюро.
1.1. Патологоанатомічне відділення (далі - Відділення) є
структурним підрозділом закладу охорони здоров'я.
1.2. Відділення у своїй діяльності керується Конституцією
України ( 254к/96-ВР ), законами України, Указами Президента
України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ
України, законодавчими та нормативними актами місцевих органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, іншими
нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
1.3. Відділення є підзвітним та підконтрольним заступнику
головного лікаря закладу охорони здоров'я, у складі якого воно
функціонує, відповідно до розподілу обов'язків.
1.4. Відділення взаємодіє із структурними підрозділами
закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує, а також
з іншими закладами охорони здоров'я та науковими установами.
1.5. Патологоанатомічне відділення не може бути
реорганізовано або ліквідовано з метою створення
патологоанатомічного бюро.
1.6. Майно патологоанатомічних відділень не може бути
вилучено або відчужено із закладів охорони здоров'я, у складі яких
вони функціонують, а також передано в оперативне управління
патологоанатомічному бюро.
1.7. У разі відсутності патологоанатомічного відділення у
складі закладу охорони здоров'я з метою проведення
патологоанатомічних досліджень, контролю якості лікувальної та
діагностичної роботи закладу укладаються договори про співпрацю з
іншими закладами охорони здоров'я, які мають у своєму складі
патологоанатомічні відділення, або з патологоанатомічним бюро.
1.8. Приміщення патологоанатомічного відділення можуть
надаватися в орендне користування установам та організаціям згідно
з чинним законодавством України, якщо це не впливає на виконання
покладених на відділення функцій.
1.9. Час роботи патологоанатомічного відділення, виконання
розтинів трупів померлих та термінових біопсійних досліджень,
порядок видачі лікарських свідоцтв про смерть та трупів,
повідомлення результатів дослідження визначається керівництвом
закладу охорони здоров'я, у складі якого функціонує відділення.
2. СТРУКТУРА ВІДДІЛЕННЯ
2.1. Структура та штати Відділення визначаються штатним
розписом закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує.
3. ЗАВДАННЯ ВІДДІЛЕННЯ
Основними завданнями Відділення є:
3.1. Прижиттєва діагностика захворювань та
патологоанатомічних процесів за допомогою морфологічних досліджень
біоптатів, операційного матеріалу та плаценти.
3.2. Динамічний контроль за ефективністю лікування шляхом
проведення повторних прижиттєвих морфологічних досліджень.
3.3. Облік результатів остаточної (посмертній) діагностики
захворювань та патологічних процесів за матеріалами
патологоанатомічних розтинів з урахуванням причин та механізмів
смерті.
3.4. Експертиза якості діагностики та лікування на основі
клініко-морфологічних співставлень.
3.5. Аналіз структури захворюваності та причин смерті
населення за результатами аналізу патологоанатомічних досліджень.
3.6. Забезпечення достовірною інформацією територіальних
органів управління охорони здоров'я про структуру захворюваності
та причини смерті населення за результатами патологоанатомічних
досліджень.
3.7. Надання матеріалів патологоанатомічних досліджень для
навчання лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою.
3.8. Сприяння розвитку клінічного мислення лікарів різних
спеціальностей на основі клініко-анатомічних співставлень (у тому
числі на клініко-анатомічних конференціях, комісіях по вивченню
летальних випадків тощо).
3.9. Аналіз якості лікувальної та діагностичної роботи
закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує або з
яким укладено договірні відносини на проведення
патологоанатомічних досліджень, шляхом співставлення клінічних та
патологоанатомічних даних і діагнозів.
3.10. Розгляд випадків розходження клінічних та
патологоанатомічних даних і діагнозів на патологоанатомічних
конференціях.
3.11. Надання консультативної допомоги лікарям інших
спеціальностей з питань прижиттєвої діагностики та лікування
захворювань.
3.12. Впровадження нових форм та методів прижиттєвої
діагностики та лікування захворювань.
3.13. Участь у проведенні наукових досліджень з питань
діагностики та лікування захворювань.
3.14. Визначення потреби закладу охорони здоров'я, у складі
якого функціонує Відділення, у виробах медичного призначення,
медичному обладнанні та витратних матеріалах для прижиттєвої
діагностики та лікування захворювань.
3.15. Організаційно-методичне забезпечення підготовки
підвищення кваліфікації лікарів інших спеціальностей, молодших
спеціалістів з медичною освітою з питань прижиттєвої діагностики
та лікування захворювань.
3.16. Дотримання вимог антимонопольного законодавства та
вимог чинного законодавства у сфері надання послуг у межах
компетенції патологоанатомічного відділення.
4. ФУНКЦІЇ ВІДДІЛЕННЯ
Відділення відповідно до покладених на нього завдань:
4.1. Забезпечує у межах своєї компетенції додержання права
громадян на охорону здоров'я.
4.2. Вивчає, аналізує і прогнозує показники стану здоров'я
населення та бере участь у розробці заходів, спрямованих на
покращення прижиттєвої діагностики та лікування захворювань.
4.3. Надає інформацію на запити центральних та місцевих
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій та громадян з питань, що
знаходяться у межах компетенції Відділення.
4.4. Веде ділове листування із головними позаштатними
спеціалістами МОЗ АР Крим, управлінь охорони здоров'я обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
підприємствами, установами та організаціями, закладами охорони
здоров'я незалежно від форми власності та рівня підпорядкування з
питань, що знаходяться у межах повноважень Відділення.
4.5. Сприяє організації підвищення кваліфікації спеціалістів
закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує, з питань
прижиттєвої діагностики та лікування захворювань.
4.6. Виконує інші функції, що випливають з покладених на
Відділення завдань.
5. ПРАВА ВІДДІЛЕННЯ
Відділення відповідно до покладених на нього завдань має
право:
5.1. Одержувати у встановленому чинним законодавством порядку
інформацію від закладів охорони здоров'я, установ, підприємств,
органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань,
необхідні статистичні та оперативні дані, звіти з питань, що
знаходяться у межах компетенції Відділення та необхідні для
реалізації покладених на нього завдань.
5.2. Вносити на розгляд керівництву закладу охорони здоров'я,
у складі якого воно функціонує, пропозиції щодо:
5.2.1. Відзнаки спеціалістів Відділення.
5.2.2. Вдосконалення роботи Відділення та закладу, у складі
якого воно функціонує.
5.3. Користуватися відповідними матеріально-технічними
засобами, необхідними для виконання завдань, що знаходяться у
компетенції Відділення.
5.4. Скликати в установленому порядку наради з питань, що
належать до компетенції Відділення.
6. КЕРІВНИЦТВО ВІДДІЛЕННЯМ
6.1. Відділення очолює завідувач, який призначається та
звільняється з посади згідно з чинним законодавством наказом
закладу охорони здоров'я, у складі якого функціонує відділення.
6.2. Завідувачем Відділення призначається
лікар-патологоанатом з I або вищою кваліфікаційною категорією та
стажем практичної роботи за фахом не менше 7 років.
6.3. Завідувач Відділення підпорядковується заступнику
головного лікаря закладу охорони здоров'я, у складі якого
функціонує відділення, відповідно до розподілу обов'язків.
6.4. Завідувач Відділення:
керує Відділенням, несе персональну відповідальність за
якість патологоанатомічних досліджень, прижиттєвої діагностики
захворювань;
здійснює свою діяльність у межах наданих повноважень
відповідно до Положення про Відділення, координує свою діяльність
із відповідними структурними підрозділами закладу охорони
здоров'я, у складі якого функціонує Відділення;
планує та організовує діяльність Відділення, розподіляє
обов'язки між працівниками, аналізує результати роботи;
подає відповідно до чинного законодавства пропозиції
керівництву закладу охорони здоров'я, у складі якого функціонує
Відділення, щодо призначення на посади, звільнення з посад та
переміщення працівників Відділення, заохочення, накладання
стягнень та інших питань службової діяльності;
вживає необхідних заходів щодо вдосконалення організації
роботи Відділення;
забезпечує дотримання працівниками Відділення правил
внутрішнього трудового розпорядку;
вживає необхідних заходів щодо підвищення кваліфікації
працівників Відділення.
II Опухоли из соединительной ткани бывают: 1) доброкачественные – фибромы – могут встречаются везде, где имеется соединительная ткань. Наиболее частая локализация – дерма. Фиброма представляет собой четко выраженный узел. На разрезе она волокнистая, белесоватая с перламутровым оттенком. Консистенция может быть различной – от плотноэластической до плотной. Гистология: веретеновидные опухолевые клетки, которые складываются в пучки, идущие в разных направлениях. Пучки отделяются друг от друга прослойками из коллагена. Соотношение опухолевых клеток и коллагена определяет ее вид. Выделяют два вида фибром: мягкая фиброма (больше опухолевых клеток) и твердая (больше коллагеновых волокон). Мягкая фиброма более молодая, по мере старения превращается в твердую; 2) злокачественные опухоли – фибросаркомы – возникают из элементов фасции, сухожилия, из надкостницы. Локализуются чаще на конечностях, преимущественно в молодом и зрелом возрасте. Фибросаркома представляет собой узел без четких границ. Ткань узла на разрезе белая с кровоизлияниями, напоминает рыбное мясо (саркос – рыбье мясо). Гистология: 1) преобладание клеток – клеточная низкодифференцированная фибросаркома; 2) преобладание волокон – волокнистая высокодифференцированная фибросаркома; – характерен медленный рост, редко наблюдаются метастазы и прорастание в окружающие ткани. Более благоприятный прогноз, чем при низкодифференцированных опухолях. Опухоль построена из веретеновидных клеток, которые имеют очаги клеточного полиморфизма. Для установления гистогенеза этой опухоли используется качественная реакция на коллаген (окраска по методу Ван-Гизона). Промежуточным (пограничным) опухолям присущи признаки доброкачественной и злокачественной опухоли: 1) десмоиды и фиброматозы (средостения, забрюшинного пространства); фиброматозы гистологически имеют строение мягкой фибромы, при этом они имеют свойство прорастать в окружающую ткань, но никогда не дают метастазов; 2) липосаркомы чаще возникают на передней брюшной стенке и в основном встречаются у женщин; различаются: а) высокодифференцированная липосаркома; б) миксоидная липосаркома; в) крупноклеточная липосаркома; г) полиморфно-клеточная липосаркома. Часто в одном опухолевом узле локализуются признаки всех видов липосарком. Диагноз ставится после того, как были определены функции опухолевых клеток, т. е. способности их продуцировать липиды (жир). Для липосаркомы характерны многократные рецидивы, а также поздние метастазы уже при последней стадии. e-reading.club
III ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШЛУНКУ
Більшість учених вважають, що при розвитку пухлинного процесу епітелій слизистої оболонки шлунку змінюється в певній послідовності: нормальний епітелій - проліферірующий - атипічні клітини - злоякісна пухлина.
З морфологічної точки зору мультицентрично розташовані ділянки проліферації атипічного епітелію назіваються дісплазією.
Дисплазія
Дисплазією вважається порушення структури тканини, що характеризується патологічною проліферацією і атипією епітелію. У слизистій оболонці шлунку дисплазія може бути трьох мір - легка, помірна і важка.
При дисплазії I і II міри зміни слабо виражені і носять оборотний характер. Зміни ж, що відносяться до дисплазії III міри - постійні і можуть розглядатися як рак in situ. У 40-45% людей у віці більше за 60 років в слизовій оболонці шлунку відбувається перебудова епітелію за кишковим типом — кишкова метаплазія (тонкокишечна, товстокишечна). Товстокишечна метаплазія трактується як передраковий стан.
Поліпи и поліпоз шлунку
Поліпи бувають гіперпластичними і аденоматозними. Гіперпластичні зміни зустрічаються в 80-90% випадків всіх поліпозних утворень в шлунку і відносяться до пухлиноподібних поразок. У 10-20% випадків виникають аденоматозні поліпи — доброякісні епітеліальні пухлини. До передракових відносять залізисті аденоматозні поліпи. Дисплазія різної міри вираженості в аденоматозних поліпах наголошується в 40-60% випадків, а дисплазія III міри — в 5-10%. Якщо гіперпластичні поліпи перероджуються в рак в 1-2% випадків, то плоска аденома — в 6-21%, а папіловірусна аденома — в 20-75%.
Провідна роль в розпізнаванні поліпозу і поліпів шлунку належить рентгенологічному і гастроскопічному методам. Біопсія при ендоскопії дозволяє дати цитологичну і морфологічну характеристику поліпів.
Хронічний гастрит
Хронічне захворювання, що часто зустрічається. Найбільшу небезпеку в онкологічному сенсі представляє наявність атрофічного гастриту із зниженням секреції шлункових залоз і зменшенням кислотності шлункового соку. Особливу небезпеку представляють осередкові гастрити якого-небудь відділу шлунку, які найчастіше передують пухлині. Рак шлунку може розвинутися на тлі хронічного атрофічного гастриту в 1-13% випадків. Вирішальне значення в розпізнаванні різних форм хронічного гастриту належить гастрофіброскопії і гастробіопсії.
Язвенна хвороба шлунка
Так само як і хронічний гастрит це захворювання, що часто зустрічається, супроводжується наявністю виразкового дефекту в одному з відділів шлунку. Малігнізація рецидивуючих і каллезних виразок шлунку наголошується в 2-10% хворих. При виявленні виразки шлунку в обов'язковому порядку виробляється забір матеріалу для гістологічного дослідження. Повторна ендоскопія проводиться через 8 тижнів і до повного загоєння. Якщо повне загоєння не настає, проводиться повторна біопсія.
Перніціозна анемія (хвороба Аддісона)
Дане захворювання може бути визначене як відсутність внутрішнього чинника Касла, пов'язана з повною атрофією слизової оболонки фундального відділу шлунку і втратою парієнтальних клітин. Хвороба діагностується, коли наголошується повна атрофія слизової оболонки фундального відділу шлунку, як правило, це буває після 50 років. На момент виявлення хвороби запалення в слизовій оболонці відсутнє, тобто патологічний процес є атрофією без гастриту. Для хворих старше 50 років обов'язкове ендоскопічне дослідження шлунку 1 раз на рік. При перниціозній анемії рак шлунку розвивається в 0,5-12,3% випадків.
Хвороба Менетріє
Патологія шлунку невідомої етіології, яка виявляється дуже великими шлунковими складками, великими залозами з незначним їх запаленням і кістозним розширенням. При цьому зрідка зачіпається підслизовий шар. Часто процес обмежується тілом і дном шлунку (антральний відділ зазвичай не приголомшується). Інколи ширина і висота складок досягає 3,5 см. Характерні підвищене слизеутворення, гіпосекреція соляної кислоти і пепсину. Хвороба Менетріє, як правило, зустрічається у віці 30-60 років. В 5-10% випадків розвивається рак шлунка.
Атрофічний гастрит резецийованого шлунка
Закономірним результатом резекції шлунку є розвиток хронічного гастриту в культі, який супроводиться дисплазією і кишковою метаплазією епітелію унаслідок зниження кислотності шлункового соку і занедбаності жовчі в куксу шлунку. Рак кукси шлунку виникає в 0,4-7,8% хворих з числа оперованих з приводу непухлинних захворювань шлунку через 10 і більше років після операції.
Основними методами виявлення передракових захворювань стравоходу і шлунку є езофагогастродуоденоскопія, рентгеноскопія, рН-метрія і, так звана, гастропанель (лабораторний метод оцінки шлункової секреції).
Поразка шлунку наголошується в 34% випадків передракової патології шлунковий – кишкового тракту.