Дівчинка: А що зараз буде?
Хлопчик: - Казка!
Дівчинка: - Казка? Яка? Весела?
Хлопчик: - Нііііі, казка сумна ця!
Дівчинка: - А у неї буде щасливий кінець?
Хлопчик:- Безумовно буде, всі казки ж мають щасливий кінець. А ще ця казка мала дуже цікавий початок. Багато, багато років тому, коли дерева були дуже великими, дорога довгою-довгою, а сходинки до школи страшенно високими, батьки привели до школи маленьких хлопчиків та дівчаток. Якимось дивом вони опинилися в одному класі, так почалась весела казка під назвою «Дитинство».
Дівчинка: - Я цю казку знаю, я сама в ній живу.
Хлопчик: - Але для випускників сьогодні ця казка закінчується і вони вирушають у дорослий світ.
Дівчинка: - І дитинство вже до них не повернеться?
Хлопчик: - Ні, не повернеться.
Дівчинка: - Ніколи-ніколи?
Хлопчик: - Ніколи-ніколи!
Дівчинка: - Тоді нехай запам’ятають сьогоднішню казку назавжди
Хлопчик: - Так, нехай запамятають. Евелінко, але і ми колись будеш стояти тут на порозі дитинства і чарівної юності.
Дівчинка: - Іванко, давай подивимось як це все відбувається.
М. Надворі літо…
Справжнє тепле літо…
У зелені втопилися сади,
Рясніють всюди різнобарвні квіти,
Аж серце завмирає від краси.
Н. Надворі літо..
Наше щедре літо…
Цей особливий неповторний час,
Коли дитинство з юністю у парі
Танцює з вами перший ніжний вальс.
А. Надворі літо..
Наше тепле літо..
В якому радість й смуток водночас.
Ось-ось здійсниться заповітна мрія,
Світ невідомий кличе в далеч вас.
М. Доброго вечора, шановне панство!
А. Доброго вечора всім, хто зібрався на нашому шкільному подвір’ї.
Н. Вітаємо всіх тих, хто прийшов на наше традиційне свято - прощання з дитинством. Свято, що лежить на межі дитинства та дорослого життя. Свято, в якому переплелись радість і смуток, спогади і мрії, дитинство і юність. Це свято зібрало сьогодні разом нашу дружну родину: учнів, вчителів, батьків.
М. Навчання в школі – невелика відстань в житті людини, але яка вона об'ємна! Незчулись, як за плечима залишилося дитинство, а на видноколі замайоріла юність. Новим змістом наповнилися слова: дружба, вірність, совість, честь, кохання…
Н. Радісно розправляти крила і боляче залишати такі рідні місця, де було пережито стільки яскравих, неповторних моментів.
А. Червневий вечір підсумовує
Напружений навчальний рік -
Він є подією чудовою
Для тих, хто зветься «випускник».
І між майбутнім і минулим,
Дитинством і безмежжям мрій,
Неначе міст, ми протягнули
Сьогодні вечір випускний.
М. Червневий вечір, синь безкрая!
Цей день нам довго не забуть.
Випускників ми проводжаємо
У світ широкий, в добру путь!
Н. Від хвилювання не забракне слів.
Стрічайте ж найдорожчих учнів,
Розумних і палких випускників –
Прекрасних, юних, мрійних і жагучих!
А. Випускники! Під рушниками оберегами хай перший ваш проляже шлях,
І хай біжить він не по тернах, а по квітучих стежках!
М. Вітаємо гучними оплесками та запрошуємо випускників 2017 року!
(Під козацький марш під рушниками заходять випускники).
Н. БРАТУНЬ ГАЛИНА
А. ВОЙТКО ВОЛОДИМИР
М. ГЛАДУН ОЛЕГ
Н. ДУДА АНДРІАНА
А. ДУДА СОЛОМІЯ
М. КОГУТ СОФІЯ
Н. ЛЕГІДЗЬ НАЗАРІЙ
А. ЛІСНИК МАРІЯ
М. МАЧУГА НАТАЛЯ
Н. МІКУЛАНІНЕЦЬ ВОЛОДИМИР
А. ПРИСТУПА АНАСТАСІЯ
М. СТАСЮК ВІКТОРІЯ
Н. ЧЕРНІЙ ІРИНА
А. І зараз ми готові радіти за вас, неповторний 11 клас.
М. Клас розумників і розумниць.
Н. Клас наполегливих дітей.
А. І ми віримо, що кожен із них у своєму житті доб’ється успіху.
М. Клас, де дівчатка і хлопці не втомлювалися дивувати свого класного керівника сюрпризами та несподіванками.
Н. Клас, де кожен знає, що йому треба у житті.
А. Буяє літо в зелені, у цвіту,
Оновлюється вся наша країна.
Своє майбутнє, зміну молоду,
Випускників вітає Україна!
М. Випускний вечір оголошується відкритим!
(Звучить Державний Гімн України. )
Н. Очікуванням кожне серце б’ється,
Надії вогник світиться в очах.
Директорові слово надається
Остання настанова ця для вас.
А. Слово для привітання надається директору школи ГЕСИКУ РОМАНУ БОГДАНОВИЧУ
(Виступ директора)(ВЕДУЧІ ВИЙШЛИ)
М. Людина… В це слово вкладено світлу гармонію життя і нерозгадану таємницю душі. Віднайти, відкрити в собі людину, зуміти стати нею – прагнення багатьох поколінь.
Н. Щоб досягти цієї мети, потрібно відродити найкращі поривання та якості, зберегти собор власної душі як найдовершенішу цінність людського буття. Хай вічна Книга мудрості супроводжує вас, як доленосна зірка, незаперечними істинами.
ХЛОПЧИК:
«Блаженні замучені,
бо вони будуть утішені.»
ДІВЧИНКА:
«Блаженні лагідні,
бо землю вспадкують вони.»
ХЛОПЧИК:
«Блаженні голодні та спрагнені правди,
бо вони нагодовані будуть.»
ДІВЧИНКА:
«Блаженні вбогі духом,
Бо їхнє Царство Небесне»
М. До напутнього слова випускникам запрошуємо ОТЦЯ ВОЛОДИМИРА ТА ОТЦЯ ЯРОСЛАВА
(Благословення священиків)
А. А зараз ми переходимо до найбільш хвилюючого моменту для кожного випускника – до святкового вручення атестатів про загальну середню освіту
М. Дорогі випускники! Потрудились ви на славу і результат клопіткої праці буде сьогодні у вас в руках.
А. Ці перепустки у самостійне життя є результатом зусиль багатьох років. А ще, мабуть, це символ звільнення від власної скутості, від опіки дорослих, від дитячої невпевненості у своїх силах.
М. А ще знак того, що ти можеш пізнати навколишній світ у всій його повноті і багатогранності.
А. До святкового вручення атестатів запрошується директор школи РОМАН БОГДАНОВИЧ та заступник директора з навчально-виховної роботи ОКСАНА ЄВГЕНІВНА
Н. Андрію, знаєш, на чиєму місці я не хотіла б сьогодні бути?
А. Директора?
Н. Зовсім ні. Спробуй ще вгадати.
А. Тих, хто змушений стояти ціле свято?
Н. Знову ні. Я не хотіла б бути сьогодні на місці батьків. Думаю, батькам випускників зараз найважче.
А. Випускники! Попереду — незвідана даль. Позаду — батьківський поріг, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці…
Н. Та де б ви не були, куди б вас не закинула доля, на вас завжди чекатимуть ті, для кого ви одні в цілому світі, єдині і неповторні, — ваші найближчі, найрідніші люди, мама і тато.
А. Це вони дали вам життя, піклуються про вас щодня, щохвилини. Друзі, погляньте на своїх батьків! Які вони молоді, красиві і горді сьогодні! Але за цими сліпучими усмішками і щасливими поглядами ховається стільки пережитих болей, виплаканих сліз, переборених труднощів.
Н. Погляньте на своїх батьків і ви помітите, що на очах у них непрохані сльози. Сльози радості і сльози смутку. Бо де б ви не були, що б не робили, батьки завжди будуть думати про вас.
А. Материнське серце ніколи не стомлюється повторювати: «Хай щастить тобі, дитино».
Н. А батьківське плече завжди приходить на допомогу у скрутну хвилину.
Не печалься, не журися, мамо,
Усміхнись і не корись жалю
Напинає доленька вітрила,
Шепчуть губи: «Я тебе люблю»
Любий батько – глава мого роду,
Ти навчив розуміти і зло, і добро,
Де не буду - до тебе прийду на пораду
Знайду вірну стежину, як би там не було.
А. ДЛЯ БАТЬКІВСЬКОГО БЛАГОСЛОВЕННЯ ЗАПРОШУЄТЬСЯ БАТЬКИ ВИПУСКНИКІВ
(БЛАГОСЛОВЕННЯ БАТЬКІВ. Батьки вручають дітям коровай)
Проведи мене, мамо, будь ласка,
Проведи до воріт.
Хай простелиться доля, мов казка,
Мені, рідна, услід.
Відгородить вона мене всюди
Від нещасть і біди.
Проведи, мене мамо, між люди,
В білий світ проведи.
Проведіть мене мамо і тату, між люди,
В білий світ проведіть
Рідний тату, подай мені руку –
І у танець мене поведіть
Попрощаємось разом з дитинством,
Вдячним серцем до ніг припаду.
Проведи, мене тато, між люди,
В білий світ проведи.
ТАНЕЦЬ З БАТЬКАМИ
М. Росте людина. Її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно у пам’яті як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег дитинства притягує до себе, повертає з найвіддаленіших куточків людської пам’яті.
Н. Багато людей ще пам’ятає наших випускників маленькими, дехто й досі вважає їх такими.
М. Самі випускники вважають, звісно, інакше. Та й хіба можна повірити, дивлячись на цих богатирів і красунь, що вони колись були маленькими.
Н. Але ж були. І сьогодні ми хочемо, щоб згадали ви і перші літери букваря, перші слова на дошці, мелодійний дзвінок, що кликав на урок, і повернулися на мить у Дитинство.
М. Шановні випускники, а ви пам’ятаєте 1 вересня 2006 року? Одягнену новеньку шкільну форму, величезні букети квітів із-за яких вас не було помітно. Ви вперше переступили поріг школи.
Н. І зустріла вас перша вчителька, з якою ви робили перші в своєму житті відкриття.
М. Саме вони, перші вчителі, відкривали вам світ і дарували свою любов і душевне тепло.
Н. Ви згадайте, якою була ця перша осінь. Із маминої руки вашу долоню вчителька перша взяла. І ви їй довірились як своїй мамі, і все з нею ділили – і успіх і горе.
Хоч проходять роки, хоч минають роки,
Та для нас, як тоді, ви й тепер молода.
Не забути той час, як прийшли в перший клас,
Як уперше в той день ми побачили вас.
Усміх щирий такий, ніжний дотик руки.
Ви — наставник для нас, ми ж усі — першачки.
Ви в нас добрі були і навчали нас так,
Щоб ми гарно вели першу букву і знак...
Ми зізнатися хочемо вам у цей час:
Люба вчителько наша, ми любимо вас!
М. Тож сьогодні ми запрошуємо до мікрофону ваших перших вчителів ВОЙТКО ІРИНУ БОГДАНІВНУ та МАРЦИНЮК ОКСАНУ СТЕПАНІВНУ
(Виступ ПЕРШИХ ВЧИТЕЛІВ)
ТАНЕЦЬ 5 КЛАСУ
Усі вчителі
ДІВЧИНКА. Випускний клас. Це не просто певна кількість учнів, які готуються отримати атестати і які 11 років йшли до цієї мети під керівництвом вчителів.
ХЛОПЧИК. 11 років - разом! 5 днів в тиждень!
ДІВЧИНКА. 7 годин в день!
ХЛОПЧИК. 11 років, проведених... ні! – прожитих поряд!
ДІВЧИНКА.. Все це не проходить даремно.
ХЛОПЧИК. Все це дорогого коштує ...
ДІВЧИНКА. Все це варте того, щоб відчути себе справжньою шкільною родиною!
ХЛОПЧИК. Сьогодні радіють за своїх учнів, проводжаючи їх на дороги самостійного життя ті, хто багато років розкривав перед ними таємниці наук, допомагав організовувати вечори, конкурси, змагання.
ДІВЧИНКА. Ті, хто вболівав за них не менше, ніж батьки, хто радів їхнім успіхам і засмучувався через невдачі. Це – вчителі.
ХЛОПЧИК. Шановні вчителі, сьогодні слова подяки вам хочуть сказати наші випускники.
Виступ випускників
Простіть нас, часто ми бували винні.
Переживань багато вам несли.
А часом були навіть грубуваті,
Образити вас інколи могли.
Бувало, навіть, ми сміялись
Над вашою працею важкою,
А ви нас завжди вибачали
І лиш хитали головою.
І кожен день уперто нас навчали,
Як відрізнити де добро, де зло.
І вірили, надію в те плекали,
Що проросте в душі у нас добро
Простіть за все, що було неприємним,
То було не навмисне, не зі зла.
І спілкування наше було недаремним.
Вам зичимо здоров’я і добра.
Шановні, наші вчителі!
Бажаємо миру, добра, довголіття,
Хай вистачить щастя на ціле століття.
Хай скрізь буде лад: на роботі, в сім’ї,
І радість на серці, і хліб на столі.
ХАЙ ЛЕГКО ПРАЦЮЄТЬСЯ, ДОБРЕ ЖИВЕТЬСЯ.
ВСЕ ВМІЄТЬСЯ, МНОЖИТЬСЯ І ДОДАЄТЬСЯ!
ЗДОРОВ"Я МІЦНОГО І ЩАСТЯ БЕЗ КРАЮ,
УСЬОГО НАЙКРАЩОГО ЩИРО МИ ВАМ БАЖАЄМ!
Тепер уже прийшла пора прощання
І ми сьогодні трошечки сумні
За наше виховання і навчання
Спасибі. Дорогі учителі
Ми знаємо, що вчительська дорога важка, не встелена розкішшю. То ж нехай ці квіти і танок будуть для вас подарунком за те, що ви були з нами аж 11 років.
ТАНЕЦЬ З ВЧИТЕЛЯМИ
Класний керівник
А. У мистецтві людину, яка веде творчий клас, називають "майстер".
М. У спорті того, хто готує команду - тренер.
А. . На підприємстві його ім'я – начальник.
М. У дитячому садочку - няня.
А. А ще його можна назвати опікуном, другом, адвокатом, психотерапевтом, бойовим командиром.
М. Ви всі, мабуть здогадалися, що мова йде про того, хто за всі роки навчання був найближче до наших випускників – про класного керівника.
А. Із початкової школи, із теплих і лагідних рук першої вчительки ви, сьогоднішні випускники, потрапили у велику школу, з великою кількістю кабінетів і такою ж великою кількістю вчителів.
М. Як легко було б вам розгубитися в цьому шкільному морі, якби вас не зустріли, не підтримали турботливі руки класного керівника.
День десятий вже минало,
Як я пішов у четвертий клас,
Коли, гуляючи по школі,
Зустрів у коридорі Вас –
Чарівну, молоду, струнку,
Одразу я собі подумав:
Нам треба вчительку таку!
І все збулось!
Ви поруч з нами
Ділили радість і журбу,
Вели шкільними нас шляхами
І вчили бачити красу.
Ви з нами сценки готували,
В поїздки їздили, співали,
Ми навіть з вами танцювали,
І завжди ви підтримували нас.
Ірина Ігорівна, ми дуже любимо всі Вас!
А. Слово для привітання надається класному керівнику 11 класу ПАВКОВИЧ ІРИНІ ІГОРІВНІИ (Виступ класного керівника)
Однокласники
А. Як ти думаєш, хто в школі найкраще знає наших випускників?
Н. Звісно ми, старшокласники! Коли, на коридорі у бік спортзалу чути гучний тупіт, від якого завмирають серця, з почуттям власної гідності безпомилково впізнаєш в учнях, кого? – хлопців 11 класу
Дівчинка. Милуючись статичністю і вродою,
Хочу хлопці, вам щиро зізнатись:
У вас не можно не закохатись.
Вас не вистачатиме нам на волейболі
I на сцені, і в танцювальному колі.
А. Хто, починаючи з 1 вересня, із жалістю дивиться на свого класного керівника, ніби кажучи: «Так, недовго вам залишилось... радіти поряд із нами...» Так жаліти вчителя, щоб всім серцем, всією душею – можуть тільки дівчата-випускниці.
Хлопчик. Талантів в вас, дівчата, не злічити:
Танцюєте й співаєте, ліпите та навіть карти граєте..
Ну як таких дівчат не полюбити?
Не можу я вже це більше скрити.
.
Н. Без сумніву, вчителі – це невід´ємна частина нашої шкільної родини, без мудрості і досвіду якої не було б нас, школярів такими, які ми є зараз.
А. Але, погодься, шкільне життя – не лише уроки, навчання і вчителі, це і перерви, позакласні свята, екскурсії. А їх неможливо уявити без однокласників, друзів.
Н. Напевне, все ж завдяки їм наші випускники відчували себе у школі дружною великою сім´єю.
А. Це завдяки однокласникам уроки були не такими вже й довгими, а перерви здавались занадто короткими.
Н. Це завдяки шкільним друзям закінчення канікул не ставало трагедією, генеральне прибирання перетворювалось на веселу розвагу, а контрольні вдавалося написати більш-менш нормально.
А. Це завдяки їм кожний день у школі був незабутнім.
Фінальний виступ випускників
1. Випускний! 11 років ми чекаємо його рахуючи спочатку роки, потім місяці та дні.
2. 11 років нам нагадували, що справжнє життя там, попереду, а ми лише готуємось до нього.
3. До цього часу нам розписували кожну годину: українська, англійська, алгебра, фізика, хімія… і так безкінечно.
4. З цього дня розклад дивиться на нас чистим аркушем.
5. І хочеш-не хочеш, а потрібно брати ручку і самим заповнювати свій розклад, а значить і життя.
6. До цього моменту нас вчили життю, а тепер вирішили подивитися на що ми здатні.
7. І випускний вечір – це нагадування: все, дитинство закінчилось і починається доросле життя.
Сценка « Дитинство»
• Ти впізнав мене?
• Здається – так. Ти - моє дитинство…
• Сьогодні я покидаю тебе.
• Не поспішай, побудь ще трішки.
• Я буду приходити у сні, а ти згадуй мене. Пам’ятаєш, як уперше закохався у русяву дівчинку і смикав її за косички?
• Пам’ятаю
• А пам’ятаєш ті Новорічні свята, де ти був Дідом Морозом?
• Звичайно пам’ятаю.
• А той день, коли нахамив вчительці?
• І це пам’ятаю
• А пам’ятаєш ти ваші дні народження, дискотеки, поїздки?
• Пам’ятаю, все пам’ятаю. Дякую тобі за все.
• Прощавай…
• Прощавай, моє дитинство!.
9. Від чого ж цей смуток, який охоплює кожного випускника, хоч і схований за зовнішньою веселістю?
10. Навіть той, хто не любив школу і хотів якнайшвидше її покинути, сумує десь в глибині душі.
11. Тепер розійдемося у різні сторони. Чи витримає дружба? Чи не згасне любов? Чи не розійдемося ми назавжди?
12. Ні, ніколи такого не може бути! І в цьому ми даємо собі клятву (обіцянку)!
13. Я вийду в світ. Закриє заклад двері,
Цю першу втрату я з тобою розділю.
Нехай лунає вальс. Візьмімся всі за руки,
І стане менше смутку і жалю.
М. Золотяться юні мрії,
Ритм вистукують роки.
Вальс одвічної надії,
Вальс для вас, випускники!
(Лунає вальс.)
ДІВЧИНКА: Сьогодні юність прощається з дитинством, яке відлітає на чарівних крилах казки. У цю хвилину на небосхилі дорослого життя з’явилося 13 нових зірочоки.
ХЛОПЧИК: Як багато зірок на небі! Де вона – твоя зірка щастя?
Шукайте її!
Не зупиняйтеся!
Не згубіться на нашій землі!
А. Дорогі друзі! Ще не раз у цьому залі лунатимуть сміх і спів, нові діти сідатимуть за парти і щороку школа прощатиметься зі своїми випускниками.
М. А ви, дорогі випускники, востаннє стоїте на цьому святковому подвір’ї . Запам'ятайте себе такими: молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій і сподівань.
А. І, якщо у дорослому житті у вас траплятимуться хвилини відчаю і розлуки, якщо доля буде несправедливою до вас, якщо зустрінуться на вашому шляху лихі люди, згадайте оце свято, своїх друзів дитинства і вам стане легше, ви відчуєте себе не такими самотніми.
М. Ще будуть сьогодні танці, сміх, радість, погляд крадькома, передчуття чогось незвичайного. А урочиста частина нашого випускного вечора добігає кінця.
Н. Попереду ціле життя переліт,
Будуть шторми і спрага в дорозі.
Якщо стомишся й очі щипатиме піт,
Якщо ти засумуєш, затужиш в тривозі,
Згадай те гніздо, де ти ріс і мужнів,
Згадай село, і поле, і трави,
І вічну тривогу своїх матерів,
І школу, і друзів Своїх нелукавих.
А і М В добру путь випускники 2017 року!