1   2   3
Ім'я файлу: 0405_K_EPB-16-1_Mikhailichenko Yulia.docx
Розширення: docx
Розмір: 111кб.
Дата: 03.12.2021
скачати


ВСТУП

Ефективність функціонування суб’єктів господарювання забезпечується передусім вірною політикою ціноутворення. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Ціна в сучасній економіці є важливим регулятором суспільних відносин. Виняткова важливість проблеми ціни обумовлена її тісним зв’язком з такими фундаментальними і значущими для практики проблемами, як розподіл доходів і забезпечення процесу суспільного відтворення. В умовах конкурентного середовища ціна стає орієнтиром та потужним важелем господарювання, знаряддям конкурентної боротьби. Ціна як один із способів досягнення цілей підприємства і ціннісних пріоритетів споживачів визначає обсяг збуту товарів та послуг, від цін залежать рентабельність, життєздатність і фінансова стабільність підприємства. З огляду на це, важливість дослідження загальних теоретичних проблем ціни і ціноутворення є очевидною.

На сьогоднішній день створений ряд фундаментальних теорій, присвячених розкриттю природи ціни й обґрунтуванню внутрішніх закономірностей формування цінових пропорцій. Становлення і розвиток теорії ціни і вартості пов’язані з іменами видатних учених У. Петті, А. Сміта, К. Маркса, Д. Рікардо, Дж. С. Міля, К. Менгера, Є. Бем-Баверка, Ф. Візера, Л. Вальраса, М.І. Туган-Барановського, А. Маршалла, П. Самуельсона, Е. Чемберліна, Дж. Хікса, Дж. К. Гелбрейта, Дж. Робінсона. Ціну як економічну категорію та процес ціноутворення досліджували такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Г. Ассель, Б. Берман, В. Гальпєрін, А.С. Горобець, Г.А. Римар, В.Р. Купчак та інші. Їхні наукові праці показали важливість ціни та процесу ціноутворення як для підприємців (вплив на рівень прибутку), так і для національної економіки

Об'єктом дослідження є цінова політика ПАТ «АРСЕЛОР МІТТАЛ».

Предметом дослідження в даній курсовій роботі є  процес ціноутворення на досліджуваному підприємстві та особливості планування ціни на його продукцію, роботи чи послуги.

Основною метою дослідження  є вивчення особливостей процесу планування ціни на продукцію підприємства та визначення можливостей удосконалення її формування.

На основі детального аналізу рівня і структури цін на продукцію будуть запропоновані заходи щодо підвищення ефективності ціноутворення і дано їх економічне обґрунтування.

Отже, в рамках даної курсової роботи необхідно вирішити такі завдання:

- дати характеристику ціні, як економічній категорії;

- розглянути механізм формування ціни на підприємстві;

- вивчити методи ціноутворення;

- провести аналіз процесу ціноутворення та господарської діяльності підприємства ПАТ «АРСЕЛОР МІТТАЛ»;

- оцінити рівень та динаміку цін на підприємстві;

- проаналізувати зарубіжний досвід планування та регулювання рівня ринкових цін на підприємстві;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення ціноутворення на підприємстві.

У даній науково-дослідницькій роботі методологія дослідження ґрунтується на таких загальнонаукових методах: теоретичного узагальнення, індукції, дедукції, синтезу й аналізу.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ЦІНИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Характеристика економічної категорії ціни та її значення на підприємстві

В умовах панування в економіці ринкових відносин ціна є одним із найважливіших економічних явищ. Без її економічного обґрунтування неможливе нормальне функціонування суб’єктів господарювання і цілих галузей економіки та забезпечення матеріального добробуту населення. Визначення ціни наведено у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців-економістів, а також у низці нормативно-правових актів, що діють на території України. Деякі з них наведено у Додатку А.

Підсумовуючи наведені у таблиці визначення, можна сказати, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом товару, визначеним певною сумою грошей, яку має сплатити покупець під час придбання товару. Сьогодні існує багато видів цін, які функціонують на ринку. Розглядаючи ціну як об’єкт державного регулювання, можна виокремити вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни формулюються на всі види продукції (робіт, послуг), окрім тих, на які встановлено державні ціни. Така ціна формується на ринку під впливом попиту та про­позиції незалежно від влади держави. Вільні ціни можуть встановлюватись суб’єктами господарювання самостійно та договірними. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на продукцію та послуги, що мають значне соціальне значення для населення, а також на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. [2]

Існує дві групи державних цін: фіксовані та регульо­вані ціни.

Фіксовані ціни встановлюються державою в особі строго визначених державних органів, перелік яких встановлений Поста­новою КМУ від 25.12.96р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)». Такі ціни не можуть бути збіль­шені або зменшені суб'єктами господарювання. [2].

Регульовані ціни — це граничні рівні цін або граничні відхилен­ня від державних фіксованих цін [2].

Можна визначити, що державні ціни вста­новлюються на: а) ресурси, які здійснюють визначальний вплив на загальний рівень та динаміку цін; б) продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення; в) продукцію (по­слуги) суб'єктів господарювання — природних монополістів; г)на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України. [14, с. 52]

Ціна - ринковий фактор, що знаходиться під впливом ринкових законів: попиту і пропозиції, конкуренції, монополізації [35].

За класичною схемою можливі наступні варіанти:

1) якщо попит перевищує пропозицію (ринок споживача), то ціна збільшується, і навпаки; якщо попит дорівнює пропозиції, то встановлюється рівноважна ціна;

2) конкуренція між продавцями (ринок споживача) веде до зниження ціни, і її стабілізації на певному рівні; конкуренція між покупцями (ринок виробника) викликає зростання ціни;

3) монополізація обертається встановленням завищених цін на продані монополіями товари і занижених на куплені її товари [35].

При формуванні ціни існує:

  • нижня межа ціни, нижче якої продавець не може поставити ціну та продати товар, оскільки отриманий від продажу дохід не покриває вкладених у виробництво (придбання) коштів;

  • верхня межа, визначена платоспроможністю покупця та його готовністю купити товар [3].

В економіці є безліч видів цін, які утворюють систему, що знаходиться в постійному розвитку. Ціни, що складають систему, тісно взаємопов'язані й взаємозалежні.

По-перше, вони утворюються на єдиній методологічній основі. Під методологією розуміється сукупність загальних принципів, правил і методів ціноутворення. 

По-друге, між підприємствами, галузями, сферами товарного обігу економіки існує технологічна, економічна, виробнича залежність, разом вони утворюють єдиний господарський комплекс, тому будь-які зміни цін навіть на одному підприємстві автоматично приводять до зрушення цін у всіх взаємозв'язаних з ним виробництвах, галузях і в кінцевому підсумку відбиваються на цінах у сфері реалізації [19].

Економічна сутність ціни проявляється у функціях, які вона виконує. При існуючому різноманітті теоретичного роз’яснення функцій ціни більшість економістів виділяють такі:

  • обліково-інформаційна - це вираз у грошовій формі різних за своєю натуральною формою ресурсів, витрат та результатів виробництва;

  • стимулююча - полягає в заохочувальному або стримуючому впливі ціни на виробництво та споживання різних видів продукції;

  • балансуюча - за допомогою цін здійснюється зв’язок між виробництвом і споживанням, досягається рівновага між попитом і пропозицією;

  • розподільча - за допомогою цін здійснюється розподіл або перерозподіл національного доходу між галузями економіки, регіонами, формами власності, підприємствами та соціальними групами населення. Реалізується ця функція за допомогою включення до цін певних товарів акцизного збору, податку на додану вартість та інших податкових платежів, які спрямовуються до місцевого та загальнодержавного бюджетів;

  • як засобу раціонального розміщення виробництва – полягає в здійсненні перерозподілу капіталів на користь секторів, галузей чи виробництв, які мають вищу норму прибутку [31].

Усі перелічені функції ціни тісно пов’язані між собою. Так, балансуюча функція є продовженням стимулюючої і також спрямована на збільшення виробництва товарів, що користуються попитом. Функція ціни як засобу раціонального розміщення виробництва тісно взаємодіє з розподільчою функцією, а разом вони, через перерозподіл коштів, сприяють розвитку високоприбуткових сфер економіки, де існує підвищений попит на товари та послуги. У кінцевому підсумку всі функції ціни спрямовані на те, щоб об'єднувати інтереси виробника і споживача, забезпечувати їм умови реалізації їх інтересів. [3]

Ціна в сьогоднішніх умовах є динамічним явищем. Показником, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого (власного) споживання є індекс споживчих цін. За своєю сутністю він є показником зміни сукупної ціни певного набору товарів (послуг), які купує населення. Оскільки ціни постійно змінюються під дією багатьох факторів, то сукупна ціна цього набору також постійно змінюється відповідно до зміни цін його складників. Тобто індекс споживчих цін є показником зміни сукупної ціни одного й того самого набору товарів та послуг у різні періоди. Індекси цін виробників різних галузей виробництва у 2012–2016 роках наведені у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Індекси цін виробників різних галузей виробництва за 2014–2018 роки

Індекс споживчих цін
Рік

2014
2015
2016
2017
2018

Загальний індекс споживчих цін
124,9
143,3
112,4
113,7
109,8

Індекс цін виробників промислової продукції
82,8
98,4
103,1
97,1
95,3

Індекс цін на будівельно-монтажні роботи
109,5
122,8
109,2
115,7
119,3

Індекс тарифів на вантажні перевезення залізничним транспортом
113,4
130,5
115
115
98,7

Джерело: [13]

Проаналізувавши інформацію із таблиці, можна зазначити, що рівень цін не є стабільним і постійно коливається. Протягом розглянутих років загальний рівень цін, а також рівні цін основних галузей виробництва, мають тенденцію до зростання.

1.2. Механізм формування ціни на підприємстві

Сьогодні ціна починає своє формування на підприємстві. Процес формування та встановлення ціни на підприємстві є досить складним і важливим, оскільки саме він вливає на фінансові результати діяльності підприємства. Цей процес називається процесом ціноутворення. А.С. Горобець виділив шість етапів ціноутворення [4]:

1. Постановка завдань ціноутворення. Насамперед фірмі потрібно визначитись з цілями, які вона прагне досягти за допомогою певного товару, оскільки стратегія ціноутворення визначається заздалегідь прийнятими рішеннями щодо позиціонування на ринку. Одночасно фірма може переслідувати також і інші цілі, наприклад: забезпечення виживання, максимізація поточного прибутку, завоювання лідерства на ринку.

Забезпечення виживання стає основною метою фірми в тих випадках, коли на ринку занадто багато виробників і панує гостра конкуренція або різко змінюються потреби клієнтів. Щоб забезпечити роботу підприємства і збут своїх товарів, фірми змушені встановлювати низькі ціни.

Багато фірм прагнуть збільшити поточний прибуток, для цього вони проводять оцінку попиту і витрат стосовно до різних рівнів цін та вибирають таку ціну, яка забезпечить максимальне надходження готівки і відшкодування витрат.

Інші фірми хочуть бути лідерами на ринку, оскільки вважають, що компанія, якій належить найбільша частина ринку, буде мати самі низькі витрати і найвищі довгострокові прибутки. Домагаючись лідерства на ринку, вони йдуть на максимально можливе зниження цін..

2. Визначення попиту. Ринки бувають різних типів: ринок чистої конкуренції; ринок олігополістичної конкуренції; ринок монополістичної конкуренції; монополія. Кожен із цих ринків ставить перед підприємством свої завдання у сфері ціноутворення і від яких залежить цінова політика продавця. Будь-яка ціна, призначена фірмою, позначиться на рівні попиту на товар. Залежність між ціною і рівнем попиту представлена кривою попиту (рис. 1.1). Крива показує, яку кількість товару буде продано на ринку протягом конкретного часу. У звичайній ситуації попит і ціна знаходяться в зворотно пропорційній залежності. Так що, піднявши ціну з Ц1 до Ц2 фірма продає меншу кількість товару. Імовірно, споживачі з обмеженим бюджетом, зустрівшись з вибором альтернативних товарів, стануть купувати менше тих, ціни на які виявляються для них занадто високими. Більшість кривих попиту йде вниз по прямій чи вигнутій лінії, як на рисунку 1.1.А. Однак у випадках із престижними товарами крива попиту іноді має додатній нахил типу представленого на рисунку 1.1.Б. Споживачі порахували більш високу ціну показником більш високої якості чи більшої бажаності товару. Однак при занадто високій ціні (Ц3) рівень попиту виявляється нижче, ніж при ціні Ц2.

Висока
Ц2

Ц1
Низька

Ц3

Ц2

Ц1

Мале К2 К1 велике К1 К2



А. Для більшості товарів Б. Для престижних товарів

Рис. 1.1. Можливі варіанти попиту

Джерело: [5, с. 670].

Де Ц – ціна товару

К - кількість штук товару, куплених за визначений період

3. Оцінка витрат. Мінімальна ціна визначається витратами фірми. Компанія прагне встановити таку ціну на товар, яка б повністю покривала всі витрати з його виробництва, розподілу і збуту, включаючи прибуток. Тому у процесі формування цінової політики важливого значення набуває процес формування прогнозної величини витратної частини ціни.

Витрати виробництва – це вартісне вираження витрат виробничих факторів, необхідних підприємству для своєї діяльності. [5, с. 670].

Важливе значення має розподіл витрат на постійні та змінні, адже від них залежить маржинальний прибуток підприємства.

Постійні витрати – це витрати, які не змінюються зі зміною обсягу виробництва, вони здійснюються в кожен період часу, тобто залежать від часу, а не від обсягу виробництва [32].

Змінні витрати – це витрати, загальна величина яких знаходиться в безпосередній залежності від обсягів виробництва і реалізації, а також від їх структури при виробництві та реалізації декількох видів продукції. Це витрати на сировину, матеріали, паливо і енергію, транспортні послуги, більшу частину трудових ресурсів. Величина перемінних витрат залежить в кінцевому рахунку не тільки від обсягів виробництва, але й від економії матеріальних і трудових витрат у результаті проведення раціоналізації виробництва та праці. Вплив таких заходів призводить до того, що змінні витрати зі зростанням обсягів виробництва збільшуються по-різному [8, с. 160].

Їх взаємозалежність у складі загальних витрат може бути виражена математично:

FC + VC = TC; (1.1)

TC – FC = VC; (1.2)

TC – VC = FC, (1.3)

де FC – постійні витрати; VC – змінні витрати; TC – загальні витрати [28].

У відповідності з міжнародними стандартами фінансової звітності існує дві групи виробничих змінних витрат: виробничі змінні прямі витрати та змінні виробничі накладні витрати. Виробничі змінні прямі витрати – це витрати, які можна на основі даних первинного обліку віднести безпосередньо на собівартість конкретних виробів. Виробничі змінні непрямі витрати – це витрати, які знаходяться в прямій залежності або майже в прямій залежності від зміни обсягу діяльності, однак в силу технологічних особливостей виробництва їх неможливо або економічно недоцільно прямо віднести на виготовлені продукти.

До змінних прямих витрат можна віднести:

– витрати на сировину й основні матеріали;

– витрати на енергію, паливо;

– заробітна плата робітників, що здійснюють виробництво продукції, з нарахуваннями на неї;

– витрати на комплектуючі матеріали.

До змінних непрямих витрат відносяться витрати сировини в комплексних виробництвах.

4. Аналіз цін і товарів конкурентів. На встановлення фірмою середнього діапазону цін впливають ціни конкурентів та їх ринкові реакції. Необхідно знати ціни і якість товарів своїх конкурентів. Знання про ціни і товари конкурентів фірма може використати як відправну точку для потреб власного ціноутворення. Якщо її товар аналогічний товарам основного конкурента, тоді його ціна близька до ціни товару цього конкурента. По суті фірма користується ціною для позиціонування своєї пропозиції стосовно пропозиції конкурентів

5. Вибір методу ціноутворення. Саме на цьому етапі підприємством визначається, яким саме чином буде сформовано ціну на готову продукцію.

6. Встановлення остаточної ціни. Залежно від мети підприємства процес ціноутворення формує таке поняття, як цінова політика, що являє собою важливий елемент загальної стратегії підприємства і безпосередньо входить у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона об’єднує в собі стратегічні та тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства зі встановлення, підтримки, зміни цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей.

Стратегічні аспекти цінової політики включають договірні заходи зі встановлення і змінення цін. Такі заходи спрямовані на врегулювання діяльності всієї виробничої, товаропровідної мережі підприємства та підтримку конкурентоспроможності продукції або послуг у співвідношенні з цілями і завданнями загальної стратегії фірми.

Тактичні аспекти цінової політики включають заходи разового та короткострокового характеру, які спрямовані на виправлення деформації в діяльності виробничих підрозділів та товаропровідної мережі, яка виникає внаслідок непередбачених змін цін на ринках чи поведінки конкурентів, помилок управлінського персоналу, і можуть іноді навіть йти всупереч цілям підприємства. Такі форми цінової політики та варіанти її здійснення безпосередньо випливають із ринкової стратегії.

Залежно від застосованої комбінації варіантів ринкової стратегії вибирається форма здійснення цінової політики:

1) Домогтися такого рівня цін, верхня межа яких забезпечувала би підприємству максимальний прибуток.

2) Забезпечити підприємству «нормальний прибуток» (витрати виробництва плюс середня норма прибутку).

3) Вести політику цінової конкуренції.

4) Здійснювати політику нецінової конкуренції.

5) Встановлювати ціни на рівні лідера чи цін конкурентів.

6) Забезпечити «престижні» ціни, особливо підкреслюючи якість продукції.

7) Добиватися сталості цін і прибутку маневруванням факторами виробництва. 8) Встановлювати низькі ціни, включаючи демпінгові, для проникнення на ринок. [4]

Для компанії, яка працює на промисловому ринку, схема ціноутворення на свою продукцію має наступний вигляд:

1) встановлення ціни (відпускні ціни, регіональні ціни, ціноутворення в каналі розподілу, контроль за ціною у кінцевого покупця);

2) встановлення базового набору опцій продукту, що продається за базовою ієни, і призначення ціни на додаткові опції продукту;

3) призначення одиниці ціноутворення (за квадратний метр, тонну, одиницю, упаковку);

4) визначення умов оплати (за фактом відвантаження, з відстрочкою платежу, знижки);

5) визначення форми оплати (лізинг, кредитні схеми);

6) розробка прайс-листа або прайс-матриць. [30]

Отже, від того, який напрям обере підприємство, залежить його успішність, рівень цін на ринку і, як наслідок, стан економіки, як державної, так і світової. Це приводить до потреби регулювання цієї сфери. Визначення ціни також має враховувати цінову стратегію підприємства.

1.3. Методи ціноутворення

Важливе значення і вплив на цінову політику має вибраний підприємством метод ціноутворення, оскільки він сприятиме втіленню встановлених стратегічних та тактичних цілей.

Метод ціноутворення- це конкретний спосіб, прийом, сукупність послідовних дій щодо визначення та обґрунтування ціни конкретного товару. Існує чимало методів ціноутворення. Ціна, яку отримали в результаті застосування будь-якого методу не обов'язково є кінцевою, вона може потребувати додаткової зміни, зокрема до неї можуть бути застосовані інші методи ціноутворення. Інакше кажучи, така ціна є базисною, або базовою.  Застосування методів ціноутворення є дуже індивідуальним процесом, оскілки він залежить він багатьох факторів (мети компанії, професіоналізму та інформованості менеджерів, ринкової ситуації тощо).

Сьогодні методи ціноутворення можна поділити на дві групи:

1) витратні методи ціноутворення;

2) маркетингові (ринкові) методи ціноутворення. [9]

Основою для визначення ціни при використанні витратних методів ціноутворення є базові витрати на одиницю продукції, до яких додається надбавка - величина, що покриває невраховані витрати і прибуток. Такими методами в ринковій системі господарювання визначають нижню межу ціни, відтак кінцева ринкова ціна може бути вище за неї.

Сферою застосування витратних методів є ситуації, де збут гарантований, наприклад, при ціноутворенні на такі товари:

  1. унікальну продукцію;

  2. товари штучного виробництва (на замовлення);

  3. товари на держзамовлення (об'єкти ВПК, космічні дослідження, будівництво об'єктів, НДДКР та ін.);

  4. продукцію, для якої держава обмежує рівень рентабельності;

  5. продукцію підприємств-монополістів.

До основних витратних методів ціноутворення належать:

1) метод «середні витрати плюс прибуток» − полягає у нарахуванні певної націнки на собівартість товару. Для встановлення оптимальної ціни необхідно враховувати особливості поточного попиту і конкуренції;

2) розрахунок ціни на підставі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку − цей метод вимагає розгляду різних варіантів цін, їх впливу на обсяг збуту, необхідний для подолання рівня беззбитковості та отримання цільового прибутку, а також аналізу ймовірності досягнення цього за кожною можливою ціною товару;

3) метод мінімальних витрат − передбачає встановлення ціни на мінімальному рівні, достатньому для покриття витрат, пов'язаних із виробництвом конкретної продукції;

4) метод ціноутворення із підвищенням ціни шляхом надбавки до неї − множення ціни закупівлі, зберігання сировини і матеріалів на визначений коефіцієнт доданої вартості. Вказаний коефіцієнт, який підвищує рівень ціни, визначається шляхом ділення загальної суми прибутку від продажу на собівартість.;

5) метод цільового ціноутворення − розраховується собівартість на одиницю продукції з урахуванням обсягу продажу, який забезпечує отримання наміченого прибутку.

До маркетингових методів належать такі методи, як:

1) визначення ціни з орієнтацією на попит;

2) визначення ціни на підставі аналізу мінімальних прибутків і збитків;

3) визначення ціни на підставі максимального піку прибутків і збитків підприємства;

4) визначення ціни з орієнтацією на конкурентів;

5) визначення ціни з урахуванням поточних цін;

6) визначення ціни з орієнтацією на ринкові ціни;

7) встановлення ціни шляхом слідування за цінами офіційних лідерів;

8) формування ціни на основі вже прийнятих на цьому ринку;

9) метод визначення престижних цін;

10) суперницький метод відношення цін;

11) встановлення ціни на основі відчутної цінності товару. [26]

Залежно від етапу розвитку підприємства та його цілей обирається один із методів ціноутворення. Сьогодні в Україні перевага надається саме маркетинговим методам ціноутворення. Це пов’язано насамперед із тим, що ці методи якнайкраще сприяють втіленню мети фірми, поставленої на певному етапі розвитку фірми, оскільки беруться до уваги специфічні умови виробництва та досягнення конкретної мети.

Ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом товару, визначеним певною сумою грошей, яку має сплатити покупець під час придбання товару. У сучасних умовах рівень цін має динамічний характер. Саме на підприємстві починається процес ціноутворення (формування ціни).

Цей процес потребує контролю за ціновою стратегією підприємства та загальною ситуацією на ринку, враховуючи усі чинники, які можуть впливати на здійснення цього процесу та отримання прибутку. Ціна – це складна економічна категорія. Вона формується відповідно до методів ціноутворення таким чином, щоб можна було втілити цінову політику та стратегію, а також максимально досягнути поставлених підприємством на певному етапі розвитку необхідних цілей обсягу прибутку від реалізації продукції на ринку.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЛАНУВАННЯ ЦІНИ НА ПРОДУКЦІЮ ПІДПРИЄМСТВА (за матеріалами ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ»)

2.1 Аналіз господарської діяльності підприємства

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» було засновано у 1931 році. Дане товариство серед найбільших підприємств України гірничо-металургійного комплексу займає лідируючі позиції і є частиною міжнародної корпорації АрселорМіттал – виробника сталі №1 у світі та одного за найбільших іноземних інвесторів країни.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є підприємством, яке має повний металургійний цикл, що включає коксохімічне виробництво, гірничодобувне виробництво (відкриті розробки та підземне видобування руди) і металургійне виробництво, у складі якого діють аглодоменний, сталеплавильний та прокатний департаменти. 

Діяльність ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» охоплює виробничий ланцюг від видобутку залізної руди до виготовлення готової металопродукції. Для покращення умов зберігання сировини та готової продукції, для оптимізації поставок продукції та мінімізації затримок продукції на складі - Корпорація ввела в експлуатацію власні логістичні центри. [23]

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас