Ім'я файлу: Рецензія на виставу КУРАЖ (2009) Мирослава Гринишина .docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 25.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
Гринишин М._Зиск та його роль в інтелектуальному креативному про
Всякому театрові — своя сцена і свій глядач 2018 (про У.Б.Н.).do
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 25.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
Гринишин М._Зиск та його роль в інтелектуальному креативному про
Всякому театрові — своя сцена і свій глядач 2018 (про У.Б.Н.).do
Галицький кореспондент
Нетрафаретна «Kurazh» Гринишина
Опубліковано: 06.03.2009 Автор: admin
Репертуарне наповнення Івано-Франківського облмуздрамтеатру останнім часом якісно змінилося і не перестає по-доброму дивувати глядачів. 1 березня франківцям запропонували інсценізацію п’єси німецького письменника Бертольда Брехта «Матінка Кураж та її діти».
“Kurazh” – це сценічна фантазія на дві дії київського режисера Мирослава Гринишина, відомого в Україні передусім своїми патріотичними постановками «УБН» та «Біла ворона». З огляду на неоднозначне трактування публікою цих скандальних вистав, можна з впевненістю припустити, що Мирослав Гринишин і на цей раз проводить паралелі між українським сьогоденням та XVII століттям, Тридцятилітньою війною, про яку йдеться у «Kurazh». Робота режисера та акторів над виставою тривала приблизно п’ять років і, на думку пана Мирослава, мала б перевернути традиційне уявлення глядачів про театр. Режисер стверджує, що він і актори підійшли до постановки із зовсім іншого боку, «досі такого не робив ніхто».
«Коли я міркував над ідеєю вистави, я розглядав звичайну людину в таких умовах, коли вона змушена підняти себе за волосся, щоб піднятися, заради себе, заради близьких, не склавши руки і просто чекати, що буде, а діяти. Бертольд Брехт був поштовхом, він писав про війну, практично передбачаючи її і застерігаючи людей. Ця тема є дотичною до сьогодення, адже зараз у державі йде прихована війна проти народу, і власне завданням вистави є закликати до дії, викликати стан активності та бажання боротись»,— каже Мирослав Гринишин.
Своїм завданням режисер визначив «пошук стану, що дає людині можливість виживати». За його словами, як і багато років тому, людство й тепер прагне до самознищення. Тому зчинити у театрі провокацію, як висловився автор сценічної версії, йому підказав сам Брехт, котрий творив у такі ж складні часи, як наше сьогодення.
Іде війна. Торгівка Кураж живиться з цієї війни, війна дає їй прибуток, відтак вона сприймає її як благо. Іронічна мораль, що проходить крізь усю виставу: мир – це безладдя, основа аморальності суспільства, «тільки війни творять лад». Проте ще більшою трагедією матінки Кураж є те, що в погоні за прибутками вона втрачає трьох своїх дітей. Один з її синів, Швейцеркас, гине тільки через те, що його мати торгується, скільки грошей заплатити за його життя. Інші її діти, Ейліф та Кетрін, теж гинуть на війні. Навіть не встигнувши поховати свою дочку, матінка Кураж і далі іде дорогами війни торгувати.
Кожен із дітей матінки Кураж – уособлення якоїсь чесноти. Ейліф – хоробрий, сміливий. Швейцеркас – чесний, порядний. Катрін – добра. Але всі вони помирають через війну. Така доля і чеснот людських, які гинуть серед морального розпаду. Не випадково священик говорить, що війна вивертає все навиворіт і демонструє найстрашніші людські вади, які за мирного часу, може б, і не виявилися: «Тут винні ті, хто розв’язував війну, хто вивертає назовні найгидкіше, що є в людях».
Уже в самій назві Кураж названа не матір’ю, а матінкою. Чому? Тут прихована іронія. Чи може справжня мати бажати війни? Звісно ж, ні, навіть якщо це стосується не її дітей. Матінка й до своїх ставиться не надто турботливо. Щоразу, коли вирішується доля її дітей, вона десь торгується.
У змістову канву вистави вплетені тексти і висловлювання з китайського трактату «Мистецтво війни». Війна тут виступає засобом очищення, млином, що перемелює людське життя на попіл. За словами Гринишина, «Kurazh» – це вистава незвична, нетипова, нетрафаретна.
Враження від постановки «Kurazh» складне і багаторівневе, адже саме таким є і твір Брехта. Гринишин задіяв велику кількість акторів, вплів у канву вистави багато військових пісень, закцентував увагу на костюмах та декораціях. Сценічний експеримент, нові виражальні засоби — це новизна не тільки для глядачів, але й для акторів, що працюють у театрі вже багато років. «Я 36 років йшла до цієї ролі, я ще не щаслива, а буду щасливою, коли відчую враження глядача, — говорить головна героїня вистави, актриса Валентина Шиманська-Мартинович. — Це історія жінки, яка заробляла гроші на війні і за гроші заплатила своїми дітьми. Думаю, картина нікого не залишить байдужим».
Галина Баранкевич, яка ще недавно шокувала франківську публіку, блискуче зігравши німу Солодку Дарусю, ще раз підтвердила талановиту виконавицю «німих» ролей. У «Kurazh» Галина грає німу дочку матінки Кураж Кетрін.
Тетяна ЄРУШЕВИЧ