Моніторинг розвитку туризму у Франції

3
ВСТУП
Необхідність підвищення ефективності управління будь-яким об’єктом вимагає перебудови засад інформаційної діяльності у державі та, перш за все, створення, впровадження і використання перспективних інструментів оцінювання і діагностики стану об'єктів, а також відповідної інформаційної бази, що забезпечить управління повною, об'єктивною і актуальною інформацією для підготовки і прийняття рішень щодо своєчасного реагування та усунення наслідків дій негативних факторів, що виникають у внутрішньому або зовнішньому середовищі. До числа таких інструментів відноситься моніторинг.
Як метод пізнання навколишньої дійсності та людської діяльності він використовувався людьми з незапам'ятних часів, однак на рівень інформаційної технології вийшов лише в останній третині XX століття, коли суспільство здобуло певну інфраструктуру (засоби масової інформації, телекомунікації, мережеві технології тощо). У подальшому ускладнення процесів життєдіяльності соціуму привело до ускладнення процедури спостереження.
Моніторинг пов'язаний із системою повторюваних спостережень у просторі та в часі з певними цілями і, як правило, відповідно до заздалегідь розробленої програми, проведенням додаткових обстежень, діагностикою стану
і тенденцій розвитку об’єкта. Існують різні думки щодо формування
інформаційної бази моніторингу, а саме: використання власної аналітичної бази у вигляді експертних оцінок, відносних оціночних показників, індикаторів, процедур опитувань, анкетування тощо.
Безліч систем моніторингу володіють сукупністю загальних ознак, які дають можливість визначити моніторинг як сформований, цілісний і досить самостійний науково-практичний напрям. Специфічність і ступінь розробленості методологічного апарату моніторингу кожною областю його застосування прямим чином впливають на наукове визначення даного поняття та формування його концепції.
У найбільш загальному розумінні моніторинг – це процес спостереження за об’єктом шляхом збору, систематизації, оброблення та накопичення даних,

4 який становить інформаційну основу управління стратегічним розвитком об’єкта
(рис.1).
Рис. 1. Моніторинг у системі управління стратегією розвитку об’єкта [2]
Проведення моніторингу передбачає кілька цілей: аналіз та оцінювання поточного стану об’єкта відповідно до заздалегідь розробленої програми; діагностика та прогнозування очікуваного стану об’єкта на певний момент часу в разі порушення рівноваги і тенденцій розвитку; формування інформаційно- аналітичної бази для прийняття управлінських рішень щодо забезпечення цілей розвитку об'єкта.
Цільова спрямованість інформаційних процесів моніторингу проявляється при здійсненні ідентифікації об’єкта або процесу, що досліджуються, при аналізі

5 взаємозв’язків їх елементів і виявленні кола керованих факторів, а також при діагностиці стану об’єкта або протікання процесу.
Об’єктивність результатів моніторингу повинна забезпечуватися, з одного боку, явним визначенням у кожному конкретному випадку його мети і програми, з іншого – системою заходів з «об’єктивізації» моделювання та оброблення
інформації.
Отже, головною метою моніторингу є збір і підготовка інформації для прийняття та аналізу рішень на різних рівнях управління, що зумовлює дві особливості, яким повинен задовольняти моніторинг: цільова спрямованість
інформаційних процесів і максимальна об’єктивність отриманих висновків на кожній стадії перероблення даних.
І. МОНІТОРИНГ У КОНТЕКСТІ ТУРИСТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ
ФРАНЦІЇ
Система державного регулювання туристичної діяльності у Франції має складну організаційну структуру. Країна застосовує ефективно діючий комплекс моніторингу, який представлений багатьма органами влади (рис.2).
Рис. 2. Система органів влади Франції, які займаються моніторингом туризму (авторська розробка на основі [4])
4. Ліцензування, моніторинг споживчих настроїв та потреб потенційних туристів
6. Моніторинг діяльності туристичних організацій
5,7. Моніторинг розвитку соціального та бізнес-туризму
2. Комплексний моніторинг розвитку галузі туризму
Франції
3. Консультативний орган при міністрі туризму
1. Прийняття стратегії розвитку галузі туризму на основі проведених моніторингових досліджень
1. Міністерство економіки, промисловості та зайнятості
2. Управління туризму
4."Atout
France"
5. Фонд солідарності
6. Генеральна
інспекція з туризму
3. Національна рада з туризму
7. France
Congrès

6
Туристичною діяльністю у Франції займається багатопрофільне
Міністерство економіки, промисловості та зайнятості, яке визначає основні напрямки розвитку індустрії подорожей у цій країні, що відповідає третій моделі державного регулювання галузі туризму. Для втілення у життя основних напрямів розвитку туризму створена національна туристична адміністрація –
Управління туризму, і його підрозділи на місцях. Орган розробляє та проводить державну політику в галузі, регламентує туристичну діяльність на основі спеціальних нормативних документів (положення про класифікацію туристичних об'єктів тощо), здійснює збір, систематизацію та поширення статистичної інформації про туризм, реалізує соціальні програми із забезпечення відпочинку населення, зайнятості в сфері туризму, опікується підготовкою кадрів для туристичної індустрії, координує діяльність різних туристичних організацій, займається ліцензуванням у сфері туризму та веденням єдиного реєстру туристичних фірм. Національну туристичну адміністрацію при міністерстві очолює міністр туризму, наділений аудиторськими та контрольними повноваженнями. Йому підпорядковується Генеральна інспекція з туризму, яка виконує представницькі функції, контролює роботу іноземних туристичних офісів у Франції та французьких – за кордоном, здійснює моніторинг діяльності
інших туристичних організацій, а також відстежує ситуацію на французькому та зарубіжному туристичних ринках. При міністрі туризму утворена Національна рада з туризму у складі 200 осіб. Цей консультативний орган об’єднує представників галузі, відіграючи важливу консолідуючу роль, та виконує наглядову, дорадчу і погоджувальну функції. Національна рада бере участь у розробці державної політики, обговоренні проектів, законодавчих актів та інших питань у галузі туризму.
Серед організацій, що роблять значний внесок у розвиток та моніторинг національного туризму, важливе місце займала «Мезон де ля Франс» (Maison de la France, «Дім Франції»). Вона була створена в 1987 р. під керівництвом міністра туризму та займалася просуванням і маркетингом Франції та французької продукції, послуг за кордоном. 1 травня 2009 року відбулося її

7 об’єдналася з «ОДІТ Франс» – організацією, що була утворена при міністрі туризму у формі «об’єднання з користю для суспільства» для проведення досліджень у галузі туризму, моніторингу туристичного ринку, надання консалтингових послуг та проведення експертизи туристичних проектів, ставши однією структурою під назвою «Atout France», яка повністю підтримує завдання цих структур. Остання здійснює свою діяльність на всіх континентах, має 35 офісів в 29 країнах, у яких задіяно 200 осіб, які відповідають за просування
Франції як туристичного напрямку на різних ринках, що згруповані за основними географічними напрямками. Вони є важливими інструментами моніторингу та беруть участь у всіх сферах розвитку туризму (інформація для громадськості, преси, комерційне просування, збір статистичних даних тощо).
France Congrès – організація мерів міст, які мають потенціал для розвитку бізнес туризму. Заснована в 1965 році, на сьогодні об’єднує 52 населених пунктів, де виборні посадові особи разом із представниками бізнесу прагнуть просувати діловий туризм. France Congrès працює у партнерстві з Національною радою туризму, «Atout France», DIACT (французькі національні та регіональні агентства розвитку), а також The Paris Tourist and Conference Office та іншими членами туристичної галузі. Постійний штат співробітників визначає і здійснює роботу France Congrès поряд з комітетами і Виконавчою радою. Існують
Економічний та Соціальний комітети France Congrès, які на основі зібраної
інформації сприяють створенню і розвитку відповідної PR та маркетингової політики, проводять моніторинг ефективності реакції туристичної політики та функціонування туристичного ринку на основі збору основних економічних показників (прибутки та прибуття; ємність, еластичність, кон’юнктура ринку туристичних послуг тощо) для оптимізації своєї комерційної стратегії. У їх обов’язки також входить:

оновлення знань щодо ринку ділового туризму;

моніторинг стану розвитку бізнес-туризму;

рекламування своїх послуг підприємствам, об’єднанням, організаціям і професійним організаторам заходів [1].

8
Діяльність низки туристичних організацій у Франції має соціальний характер, відображаючи одну з головних особливостей національної моделі економіки – її яскраво виражену соціальну орієнтацію. У 1999 році, після загальнонаціонального урядового моніторингового дослідження споживчого кошику французів, їх потреб та структури витрат, за ініціативою міністра туризму була утворена громадська організація «Фонд солідарності» для надання адресної допомоги окремим категоріям громадян, які відчувають фінансові труднощі і не можуть відпочити у відпускний період. У ній були представлені підприємства туристичної галузі, а також Національне агентство відпускних чеків, Міністерство у справах молоді та спорту та Міністерство з соціальних питань. Вони акумулюють вільні грошові кошти і витрачають їх цільовим чином, дотуючи відпочинок незаможних родин [4].
Отже, державний моніторинг у галузі туризму Франції будується на основі консолідації всіх зацікавлених сил у різних організаційних формах, на різних умовах, проте він має єдину мету – зібрати необхідну фахівцям інформацію, розробити стратегії розвитку галузі туризму, які дозволять підвищити імідж країни, збільшити чисельність прибуттів та відповідно прибутків від туризму.

9
ІІ. МЕХАНІЗМ ТА ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО МОНІТОРИНГУ
ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ ФРАНЦІЇ
У Франції існує розвинута система муніципального стратегічного моніторингу та планування, зокрема у сфері туризму, яка працює за допомогою налагодженого механізму (рис. 3).
Рис. 3. Механізм процесу моніторингу галузі туризму Франції (авторська розробка)
Суб’єкти господарювання надають місцевій владі звітність про власну діяльність на основі проведення внутрішнього моніторингу підприємства, після чого муніципалітет систематизує та аналізує зібрані дані, контролюючи діяльність підприємств та інших організацій за допомогою інструментів регулювання та фінансування галузі туризму. Муніципальна влада Франції зобов’язана надати оброблену інформації щодо моніторингу індустрії центральній владі (Управлінню туризму Франції у складі Міністерства економіки, промисловості та зайнятості), яка аналізує індикатори стану туризму на певних територіях та видає відповідні регулюючі накази, кошти для фінансування на основі управлінського моніторингу діяльності місцевих органів.
За допомогою нормативно-правового регулювання центральна влада регулює

10 функціонування суб’єктів господарювання, які, у свою чергу, наповнюють бюджет країни, сплачуючи податки. Слід зазначити, що у процесі відбувається постійний моніторинг ринку туристичних послуг усіма трьома сторонами задля розширення частки ринку та сегменту споживачів, корекції та зменшення впливу негативних факторів, контролю діяльності структур нижчого рівня тощо.
Механізм проведення державного моніторингу у Франції містить такі обов’язкові компоненти:
1. довгострокове бачення території, сфокусоване на майбутніх результатах;
2. план дій, що визначає поточні пріоритети; діяльність, яка забезпечує досягнення довгострокових результатів;
3. розподіл повноважень із впровадження плану дій;
4. упорядкування моніторингу реалізації плану дій для періодичного перегляду стратегії і звіту перед громадою [1].
Після процесу моніторингу потрібно створити стратегію подальшого розвитку.
До планування на основі проведених моніторингових досліджень у Франції звертаються в більшості організацій на різних рівнях. Воно застосовується як спосіб порівняння різних комплексних альтернативних дій з урахуванням соціальних, економічних, екологічних та інших впливів і регулюється добре відпрацьованою й розгалуженою системою законів. Будуються процес моніторингу та подальшого планування на ієрархічній основі: результати на одному рівні слугують орієнтирами для нижчих рівнів. Обов’язковими є вичерпні задокументовані програми розвитку, які розглядаються як законна угода, ланка, що пов’язує муніципалітет із громадськістю та центральними органами влади.
Слід зазначити, що впровадження стратегічних підходів стимулювало й підвищений інтерес до застосування маркетингу в управлінні територіальними громадами. Маркетинговий підхід до моніторингу, тобто акцент на дослідження, які орієнтовані на збір та обробку інформації щодо розширення ринкової частки та залучення більшої кількості туристів, розширює можливості місцевих органів управління у визначенні потреб потенційних клієнтів.

11
Туристична діяльність є одним з об'єктів регіональної політики уряду
Франції. Розвиток місцевого бізнесу сприяє згладжуванню територіальних відмінностей у країні і зміцнює її цілісність. Регіональна політика в галузі туристичного бізнесу проводиться на основі збору інформації та моніторингу не тільки в традиційних туристських регіонах Франції, де вона відіграє роль важливого чинника економічного зростання, але й у менш відомих районах, де туристичний бізнес дає можливість створювати додаткові робочі місця.
Між центром і муніципалітетами всі відносини будуються на договірній основі.
Один раз у п'ять років, коли приймається черговий п'ятирічний план розвитку країни райони метрополії та заморських департаментів, територіальні одиниці з особливим статусом укладають договори з центром, у тому числі і в галузі туристичного бізнесу, у яких визначено основні напрями роботи на майбутній період і розміри виділених сум фінансування на основі проведеного
Управлінням туризму аудиту та аналізу показників функціонування індустрії туризму. Держава різними способами заохочує місцеві проекти та ініціативи туристського облаштування територій, які розраховані на залучення іноземних і внутрішніх туристів. Такі проекти базуються на принципах якості і сприяють об'єднанню всіх зацікавлених членів. Особливо важливим напрямком державної політики в галузі туристичного бізнесу є створення позитивного образу країни як туристського напрями та його подальшим просуванням на світовому ринку туристичних послуг.
Франція працює згідно із Європейською системою індикаторів туризму
(ETIS), яка являє собою загальну методологію щодо сталого моніторингу та управління місцями призначення. Вона розроблена як місцевий процес, який передбачає збір та аналіз даних із загальною метою – оцінити вплив туризму на місце призначення. ETIS була спеціально розроблена для туристичних напрямків таким чином, щоб контролювати продуктивність та допомагати населенню розробляти та виконувати свої плани щодо сталого розвитку з довгостроковим баченням. ETIS є інструментом добровільного управління. Результати його моніторингу базуються на самооцінці, спостереженнях, зборі та аналізі даних

12 самими пунктами призначення. ETIS не встановлює мінімальних значень, що мають бути досягнуті, і не передбачає будь-якої сертифікації, однак, визначаючи сукупність основних показників, система забезпечує місця призначення основною інформацією, якої вони потребують для моніторингу та аналізу сталості, більш ефективного управління туристичною діяльністю. Набір
інструментів ETIS забезпечує первинну підтримку (керівні принципи) та чіткі пояснення щодо показників (основних та додаткових) і їх використання. Він також показує, яким чином ETIS доповнює інші існуючі інструменти та методології на міжнародному та європейському рівнях [3].
Оцінити конкурентні позиції певної країни на міжнародному ринку туризму можна, звернувшись до різних економічних звітів світових туристичних організацій. Наприклад, фахівці Світового економічного форуму видають звіти
«Travel and Tourism Competitiveness Report», які розміщені на офіційному сайті
[6]. Він складається на основі індексу конкурентоспроможності туристичної галузі країни, який включає в себе різноманітні класифікаційні категорії (рис. 4), такі як зовнішнє середовище, умови розвитку галузі та туристична політика країни, інфраструктура, природні та культурні туристичні ресурси. За
Рис. 4. Складові індексу конкурентоспроможності туристичної галузі країни [5]

13 допомогою моніторингу показників можна зробити висновки про сильні та слабкі місця індустрії кожної країни, оцінити місце на ринку, тому використання цього інструменту є надзвичайно корисним для влади.
Слід зазначити, що система державного моніторингу, зокрема й галузі туризму Франції, працює ефективно, що можна проілюструвати наступними прикладами.
За даними «Travel and Tourism Competitiveness Report 2019», Франція займає друге місце за конкурентоспроможністю туристичної галузі, що пояснюється активним використанням моніторингових досліджень, на основі яких приймаються стратегічно важливі рішення задля покращення становища
індустрії туризму.
Завдяки активній моніторинговій та аналітичній роботі організації «Atout
France», яка досліджувала за допомогою таких інструментів як анкетування та опитування у 2002 році споживчі настрої та мотиваційні фактори туристів, був розроблений «План підвищення якості обслуговування туристів», ініційований міністром туризму та спрямований на посилення привабливості Франції завдяки зростанню частоти її відвідувань туристами та тривалості їх перебування в країні, а також збільшенню надходжень від туризму. Все це сприяло створенню нових робочих місць на підприємствах туристичної індустрії. Згідно із Планом, засоби розміщення, ресторани, туристичні інформаційні офіси, турагентства, транспортні компанії, чия діяльність спрямована на утвердження більш високих стандартів обслуговування, удостоюються марки якості, завдяки якій вони отримують конкурентні переваги, що змушує інші підприємства слідувати їх шляхом. План став дієвим інструментом консолідації всіх зацікавлених сил – працівників туристичного бізнесу, їх професійних об’єднань, органів управління на місцях, які брали участь у його реалізації, починаючи з визначення умов присвоєння марки і завершуючи її рекламою. Марка якості присвоюється підприємствам туристичної індустрії, які дотримуються санітарних норм і правил безпеки, відповідають встановленим класифікаційним вимогам
(наприклад, категорії 3* для готелів), вдаються до незалежних зовнішніх

14 аудиторських перевірок якості обслуговування, виконують національні добровільно взяті зобов’язання (всього їх 96) щодо підвищення якості, відповідним чином реагують на зауваження клієнтів. Марка якості присвоюється міністром туризму за поданням відбіркової комісії. Діяльність туристичних підприємств, що діють під маркою якості, суворо контролюється. Крім незалежних аудиторських перевірок, які організовують самі підприємства, неодмінною умовою для отримання розпізнавального знаку є державний контроль, який у випадку невідповідності встановленим вимогам може позбавити підприємство марки, тобто влада активно використовує засоби моніторингу туристичних підприємств для підтримки високої якості надання послуг [4].
Для розвитку індустрії туризму у Франції місцева влада стала звертати увагу на сільські місцевості (Аквітанія, Лангедок‐Руссільйон тощо), які оптимально підходили для прийому гостей. Так, в 1967 році французька влада розробила план розвитку туризму в Аквітанії. Згідно з поставленим завданням та внаслідок моніторингу туристичних ресурсів прибережна частина регіону була поділена на 16 секторів, 7 з яких залишилися без змін (на території зберегли природні зони: ландшафт і дика природа), а на інших 9 секторах обладналися пляжі, будувалися спеціальні майданчики для спорту, і так само були обладнані місця для водних видів спорту. Цей приклад доводить активне використання владою Франції інструментів моніторингу для районування території, створення нових інфраструктурних проектів, обліку туристичних ресурсів тощо. Це значно сприяє розвитку туристичних районів країни [4].

15
ВИСНОВОК
Організації туризму у Франції приділяється величезна увага з боку влади.
Державна політика та процес моніторингу в галузі туризму у Франції будуються на основі ієрархічності та консолідації зусиль усіх стейкхолдерів у різних формах, на різних умовах і з різними цілями. Туризм є одним з об’єктів регіональної політики у Франції. На локальному рівні держава всіляко підтримує місцеві ініціативи та проекти туристичного облаштування територій, які розраховані на залучення внутрішніх та іноземних відвідувачів, базуються на принципі якості та сприяють об’єднанню всіх зацікавлених сил. Важливим напрямком державної політики в галузі туризму є створення позитивного образу країни як туристичного напрямку і його просування на світовому ринку подорожей. У Франції ці завдання вирішуються за допомогою підвищення якості туристичних продуктів, з якими має асоціюватися образ цієї країни.
У зв’язку із тим, що на розвиток на туризму впливає ряд факторів, а саме: соціально-економічні та економіко-географічні чинники, такі як високий рівень загальноекономічного розвитку, зростаючі доходи населення, високий рівень урбанізації, наявність необхідної транспортної і соціальної інфраструктури, а також відносна близькість до інших основних туристським регіонам світу, високий рівень індустрії туризму, великий досвід його організації, а також політичні чинники, індустрія повинна регулюватися апаратам державної влади за допомогою різноманітних інструментів, визначальну роль серед яких становить моніторинг розвитку галузі туризму, який дозволяє зібрати усю необхідну для розуміння цілісної ситуації інформацію, проаналізувати її та визначити стратегічні кроки щодо функціонування галузі.

16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Botti, L; Peypoch, N; Robinot, E; Solonadrasana, B. Tourism destination competitiveness: French regions case / European Journal of Tourism Research;
Dobrich Vol. 2, Iss. 1, (2009): p. 5-24.
2. Галіцин В.К., Суслов О.П., Самченко Н.К. Концептуальні засади моніторингу / В.К. Галіцин // Збірник наукових статей «Бізнес Інформ.
Економіка. Менеджмент і Маркетинг». – 2013. – №9. – С. 330-335.
3. Тимошенко Т.О. Європейська система індикаторів туризму (ETIS) як
інструмент для менеджменту сталого розвитку територій в умовах децентралізаці // Т.О. Тимошенко / Матеріали методологічного міждисциплінарного Інтернет-семінару "Людина, яка подорожує: постнекласична парадигма наукових досліджень туризму" (м. Полтава, 17 квітня 2018 р.). - Полтава: ПУЕТ, 2018. - 156 с. - С.61-66 4. Туристична політика зарубіжних країн : підручник / кол. авт. ; за ред. А.
Ю. Парфіненка. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. – 220 с.
5. The Travel & Tourism Competitiveness Report 2019. Travel and Tourism at a
Tipping
Point
[Електронний ресурс]
/
Режим доступу: https://www.weforum.org/reports/the-travel-tourism-competitiveness-report-
2019 6. The World Economic Forum [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.weforum.org/