Ім'я файлу: Akzentuaciji_kharakteru_pidlitkiv.docx
Розширення: docx
Розмір: 43кб.
Дата: 07.04.2023
скачати

МОДИФІКОВАНИЙ ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТИПІВ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ПІДЛІТКІВ

(О. Лічко, С. Подмазін)

Інструкція. Кожен із вас хоче знати особливості свого харак­теру, принаймні, його найбільш яскраві риси. Знання характеру дозволяє керувати собою, краще взаємодіяти з людьми, орієн­туватися на певне коло професій. Адже характер — це основа особистості. Опитувальник допоможе вам визначити тип вашого характеру, його особливості.

Вам роздали аркуші запитань і відповідей. Прочитавши в ар­куші запитань кожне твердження, вирішіть: типове, характерне воно для вас, чи навпаки. Якщо так, тоді підкресліть номер цього запитання в аркуші відповідей, а якщо ні, то просто пропустіть цей номер.

Що точнішими і щирішими будуть ваші відповіді, то повніше ви дізнаєтеся про свій характер.

Після того, як ви заповните аркуш відповідей, підрахуйте суму набраних вами балів у кожному рядку (один підкреслений номер — 1 бал). Проставте ці суми наприкінці кожного рядка в аркуші відповідей.

Аркуш запитань

  1. У дитинстві я був веселим і невгамовним.

  2. У молодших класах я любив школу, але потім вона стала для мене обтяжливою.

  3. У дитинстві я був таким, як і зараз: мене легко було за­смутити, але легко і заспокоїти, розвеселити.

  4. Я часто почуваюся недобре.

  5. У дитинстві я був вразливим і помисливим.

  6. Я часто побоююся, що з моєю мамою може щось трапи­тися.

  7. Мій настрій поліпшується, коли мене залишають самого.

  8. У дитинстві я був примхливим і дратівливим.

  9. У дитинстві я любив розмовляти і гратися з дорослими.

  1. Вважаю, що найважливіше — попри все, якнайкраще провести будь-який день.

  2. Я завжди дотримуюсь своїх обіцянок, навіть якщо це мені невигідно.

  1. Зазвичай у мене гарний настрій.

  1. Тижні гарного фізичного стану змінюються в мене тиж­нями, коли і фізичний стан, і настрій погані.

  1. Я легко переходжу від радості до смутку і навпаки.

  2. Я часто млявий, нездужаю.

  3. До спиртного я відчуваю відразу.

  1. Уникаю вживати спиртне через поганий фізичний стан і головний біль.

  1. Мої батьки не розуміють мене й іноді здаються чужими.

  2. Я ставлюся обережно до незнайомих людей і мимоволі побоююся зла з їхнього боку.

  3. Я не бачу в собі великих вад.

  4. Від нотацій мені хочеться утекти подалі, але якщо не вдається, мовчки слухаю, думаю про інше.

  5. Всі мої навички гарні й потрібні.

  6. Мій настрій не змінюється з незначних причин.

  7. Я часто прокидаюся з думкою про те, що сьогодні має бути зроблено.

  8. Я дуже люблю своїх батьків, прихильний до них, але, буває, дуже ображаюся і навіть сварюся з ними.

  9. Періодами я почуваюся бадьорим, періодами — роз­битим.

  10. Нерідко я соромлюся їсти при сторонніх.

  11. Моє ставлення до майбутнього часто змінюється: то я бу­дую наполеонівські плани, то все здається, мені безнадійним.

  12. Я люблю займатися чимось цікавим на самоті.

  13. Майже не буває, щоб незнайома людина одразу викли­кала в мене симпатію.

  14. Люблю одяг модний і незвичний, що притягує погляди.

  15. Найбільше люблю добре поїсти і відпочити.

  16. Я дуже врівноважений, ніколи не дратуюсь і ні на кого не гніваюсь.

  17. Я легко сходжуся з людьми у будь-якій обстановці.

  18. Я погано витримую голод — швидко слабшаю.

  19. Самотність я витримую легко, якщо вона не пов'язана з прикрощами.

  20. У мене часто буває поганий, неспокійний сон.

  21. Моя сором'язливість заважає мені потоваришувати з тими, з ким мені хотілося б.

  22. Я часто тривожуся через різноманітні неприємності, що можуть статися у майбутньому, хоча приводу для цього немає.

  23. Свої невдачі я переживаю сам і ні в кого не прошу до­помоги.

  24. Сильно переймаюся через зауваження й оцінки, що мене не задовольняють.

  25. Зазвичай я вільно почуваюся з новими, незнайомими однолітками, у новому класі, таборі праці й відпочинку.

  1. Як правило, я не готую уроків.

  2. Я завжди говорю дорослим тільки правду.

  3. Пригоди і ризик мене приваблюють.

  4. До знайомих людей я швидко звикаю, незнайомі можуть мене дратувати.

  5. Мій настрій прямо залежить від шкільних і домашніх справ.

  6. Я часто стомлююся до кінця дня, до того ж так, що здається — не залишилося сил.

  7. Я соромлюся незнайомих людей і боюся заговорити першим.

  8. Я багато разів перевіряю, чи немає помилок у моїй ро­боті.

  9. Мої приятелі помилково вважають, нібито я не хочу з ними дружити.

  10. Іноді бувають дні, коли я без причини на всіх гніваюся.

  11. Я можу сказати про себе, що маю гарну уяву.

  12. Якщо вчитель не контролює мене на уроці, я майже завжди займаюся чимось стороннім.

  13. Мої батьки ніколи не дратують мене своєю поведін­кою.

  14. Я можу легко організувати однолітків для роботи, ігор, розваг.

  15. Я можу випереджати інших у міркуваннях, але не в діях.

  16. Буває, що я сильно радію, а потім сильно засмучуюся.

  17. Іноді я стаю примхливим і дратівливим, а незабаром шкодую про це.

  18. Я надмірно вразливий і помисливий.

  19. Я люблю бути першим там, де мене люблять, боротися ж за першість не люблю.

  20. Я майже не буваю цілком відвертим як із приятелями, так і з рідними.

  21. Розгнівавшись, я можу почати кричати, розмахувати руками, а іноді й битися.

  22. Мені часто здається, що я, якщо захочу, зможу стати актором.

  23. Мені здається, що тривожитися про майбутнє марно — все саме собою влаштується.

  1. Я завжди справедливий у стосунках з учителями, бать­ками, друзями.

  2. Я переконаний, що всі мої плани і бажання колись здій­сняться.

  3. Іноді бувають такі дні, що життя мені здається складні­шим, аніж є насправді.

  4. Досить часто мій настрій позначається на моїх вчинках.

  5. Мені здається, що в мене багато вад і недоліків.

  6. Мені буває важко, коли я згадую про свої маленькі по­милки.

  7. Часто всілякі міркування заважають мені довести почату справу до кінця.

  8. Я можу вислухати критику і заперечення, але намагаюся все зробити по-своєму.

  9. Іноді я можу так розлютитися на кривдника, що мені важко втриматися, щоб одразу не побити його.

  10. Я практично ніколи не відчуваю сорому і не буваю сором'язливим.

  11. Не відчуваю потягу до занять спортом або фізкуль­турою.

  12. Я ніколи не говорю про інших погано.

  13. Люблю всілякі пригоди, охоче йду на ризик.

  14. Іноді мій настрій залежить від погоди.

  15. Нове мені приємне, якщо обіцяє щось гарне.

  16. Життя здається мені дуже важким.

  17. Я часто відчуваю острах перед вчителями і керівництвом школи.

  18. Закінчивши роботу, я довго хвилююся, що міг зробити щось неправильно.

  19. Мені здається, що інші мене не розуміють.

  20. Я часто засмучуюся через те, що, розсердившись, наго­ворив зайвого.

  21. Я завжди зумію знайти вихід із будь-якої ситуації.

  22. Люблю замість шкільних занять сходити в кіно або просто прогуляти уроки.

  23. Я ніколи не брав удома нічого без дозволу.

  24. При невдачі я можу посміятися із себе.

  25. У мене бувають періоди підйому, захоплень, ентузіазму, а потім може наступити спад, апатія до усього.




  1. Якщо мені щось не вдається, я можу впасти у розпач і втратити надію.

  2. Заперечення і критика мене дуже засмучують, якщо вони різкі і грубі за формою, навіть коли стосуються дрібниць.

  3. Іноді я можу розплакатися, якщо читаю сумну книжку або дивлюся сумний фільм.

  1. Я часто сумніваюся у слушності своїх вчинків і рішень.

  1. Часто в мене виникає почуття, що я виявився непотріб­ним, зайвим.

  2. Зіштовхнувшись із кривдою, я обурююся і одразу ж виступаю проти неї.

  3. Мені подобається бути в центрі уваги, наприклад, роз­повідати різні смішні історії.

  4. Вважаю, що найкраще провести час — це нічого не ро­бити, просто відпочивати.

  1. Я ніколи не спізнююся у школу чи ще кудись.

  2. Мені неприємно залишатися довго на одному місці.

  1. Іноді я так засмучуюся через сварку з учителем або од­нолітками, що не можу йти до школи.

  1. Я не вмію командувати іншими людьми.

  1. Іноді мені здається, що я тяжко і небезпечно хворий.

  2. Не люблю всіляких небезпечних і ризикованих пригод.

  3. У мене часто виникає бажання перевірити ще раз роботу, яку я щойно виконав.

  4. Я боюся, що у майбутньому можу залишитися самотнім.

  5. Я охоче вислуховую настанови, які стосуються мого здоров'я.

  6. Я завжди висловлюю свою думку, коли щось обгово­рюється в класі.

  7. Вважаю, що ніколи не треба відриватися від колективу.

  8. Питання, пов'язані зі статтю і любов'ю, мене зовсім не цікавлять.

  9. Завжди вважав, що задля цікавої, привабливої справи усіма правилами можна знехтувати.

  10. Мені іноді бувають неприємні свята.

  11. Життя навчило мене не бути занадто відвертим, навіть із друзями.

  12. Я їм мало, іноді довго не їм узагалі нічого.

  13. Я дуже люблю насолоджуватися красою природи.

  1. Ідучи з будинку, лягаючи спати, я завжди перевіряю, чи вимкнені газ, електроприлади, чи замкнені двері.

  2. Мене приваблює тільки те нове, що відповідає моїм принципам та інтересам.

  3. Якщо в моїх невдачах хтось винний, я не залишаю його без покарання.

  4. Якщо я когось не шаную, мені вдається поводитися з ним так, що він цього не помічає.

  5. Найкраще проводити час у різноманітних розвагах.

  6. Мені подобаються всі шкільні предмети.

  7. Я часто буваю ватажком в іграх.

  8. Я легко витримую біль і фізичні страждання.

  9. Я завжди намагаюся стримуватися, коли мене критику­ють або коли мені заперечують.

  10. Я занадто недовірливий, тривожуся через будь-що, особ­ливо через своє здоров'я.

  11. Я рідко буваю безтурботним і веселим.

  12. Я часто загадую собі різноманітні прикмети і намагаюся їх дотримуватися, щоб усе було добре.

  13. Я не прагну брати участь у житті школи і класу.

  14. Іноді я роблю швидкі, необдумані вчинки, про які потім шкодую.

  15. Не люблю заздалегідь розраховувати усі витрати, легко беру в борг, навіть якщо знаю, що до обіцяного терміну віддати гроші буде важко.

  16. Навчання мене обтяжує, і якби не примушували, я б узагалі не вчився.

  17. У мене ніколи не було таких думок, які потрібно було б приховувати від інших.

  18. У мене часто буває настільки гарний настрій, що запи­тують, чому я такий веселий.

  19. Іноді в мене настрій буває настільки поганим, що я починаю думати про смерть.

  20. Найменші прикрощі занадто засмучують мене.

  21. Я швидко втомлююся на уроках і стаю розгубленим.

  22. Іноді я дивуюся грубості і невихованості хлопців.

  23. Вчителі вважають мене акуратним і старанним.

  24. Часто мені приємніше розмірковувати наодинці, ніж проводити час у гучній компанії.

  1. Мені подобається, коли мені підпорядковуються.

  2. Я міг би вчитися значно краще, але наші вчителі і школа не сприяють цьому.

  3. Не люблю займатися справою, яка потребує зусиль і терпіння.

  4. Я ніколи нікому не бажав поганого.

Примітка. В аркуші відповідей (див. таблицю, у правому крайньому стовпчику) МЧД — мінімальне діагностичне число, досягнення або переважання якого означає наявність акценту­ації. Позначення типів акцентуацій характеру (ТА):

Г — гіпертимний;

Ц — циклоїдний;

Л — лабільний;

А — астено-невротичний;

С — сензитивний;

Т — тривожно-педантичний;

І — інтровертований;

З — збудливий;

Д — демонстративний;

Н — нестійкий;

К — контрольний бал, перевищення якого робить результати тестування менш достовірними.

Таблиця 7

ТА

Номер твердження

Сума балів

МЧД

Г

1

12

23

34

45

56

67

78

89

100

111

122

133




10

Ц

2

13

24

35

46

57

68

79

90

101

112

123

134




8

Л

3

14

25

36

47

58

69,

80

91

102

113

124

135




9

А

4

15

26

37

48

59

70

81

92

103

114

125

136




8

С

5

16

27

38

49

60

71

82

93

104

115

126

137




8

Т

6

17

28

39

50

61

72

83

94

105

116

127

138




9

І

7

18

29

40

51

62

73

84

95

106

117

128

139




9

3

8

19

30

41

52

63

74

85

96

107

118

129

140




9

Д

9

20

31

42

53

64

75

86

97

108

119

130

141




9

Н

10

21

32

43

54

65

76

87

98

109

120

131

142




10

К

11

22

33

44

55

66

77

88

99

110

121

132

143




4


Стисла характеристика акцентуацій характеру

Гіпертимний тип. Для представників цього типу характерна висока контактність, балакучість, жвава жестикуляція, постійно гарний настрій, що лише зрідка затьмарюється спалахами агресії у відповідь на протидію оточення.

Часто виявляють ініціативність й оптимістичність, жагу до діяльності, спілкування, вражень і розваг, тенденцію до лідер­ства, що звичайно підкріплюється наявністю організаторських здібностей.

Найкращий спосіб поведінки з гіпертимом — включення його у цікаву і доступну для нього діяльність, краще — з відтін­ком лідерства: фізорг, бригадир, лаборант, староста тощо — з огляду на його інтелектуальні здібності, схильності.

Для адекватного розвитку характеру гіпертима небажані як умови бездоглядності, так і жорсткий контроль, проти якого вони зазвичай виявляють бурхливий протест.

Гіпертими можуть активно допомагати вчителю, бути лідера­ми у шкільних колективах, організаторами потрібних, корисних справ. їм імпонує, коли педагог ставиться до них доброзичливо, з повагою.

У дорослішому віці гіпертима зазвичай цікавить робота, пов'язана з постійним спілкуванням — служба побуту, органі­заторська діяльність, менеджмент, економіка, бізнес, спорт тощо. Проте вони схильні до зміни професії і місця роботи. Як правило, суїцидальні тенденції їм не властиві.

Циклоїдний тип. Цей тип акцентуацій характеру найчастіше спостерігається у старшому підлітковому та юнацькому віці. Йому притаманне періодичне (від кількох тижнів до кількох місяців) коливання настрою і життєвого тонусу. Так, у період підйому циклоїдним підліткам властиві риси гіпертимного типу, а потім настає період спаду настрою, різко знижується контакт­ність, підліток стає небагатослівним, песимістичним, сумним, може на кілька днів впасти у субдепресію.

Циклоїди дуже вразливі до докорінної зміни життєвих стерео­типів, постійного місця проживання і навчання, втрати друзів і близьких. Невдачі й дорікання оточення можуть поглибити субдепресивний стан, викликати гостру афективну реакцію та навіть спроби самогубства.

У подібній ситуації циклоїдному підлітку допоможе прак­тичний психолог, якому підліток за власним бажанням може «розкрити душу» і в процесі бесіди полегшити свої сумні пере­живання. Через це психологи повинні добре знати «своїх» цик-лоїдів, спостерігати за ними і вчасно, у фазі субдепресії, надавати необхідну допомогу. Напружене навчання може призвести до перевтоми і виснаження, тому для циклоїдів обов'язковим є дотримання режиму навчальної праці, добре організований сон, налагоджений відпочинок. Відповідно до цього їм краще обирати профілі навчання і види професій, які не пов'язані з трудовим і соціальним перенапруженням.

Лабільний тип. Провідна риса представників цього типу — мінливість настрою, коли він змінюється занадто вже круто, а приводи для цього незначні. Часті зміни настрою поєднуються зі значною глибиною переживань, від чого залежать і самопочут­тя, й апетит, і працездатність, і бажання побути на самоті або, навпаки, поринути в гучну компанію. Ставлення до оточення або різко оптимістичне, або навпаки, песимістичне чи навіть відчужене. Такі підлітки дуже гостро, болісно переживають від­торгнення емоційно значущих осіб, втрату близьких, вимушену розлуку з ними тощо.

Для покращення стосунків із лабільним підлітком або моло­дою людиною педагог має уникати покарань, діяти винятково добротою і ласкою. При виборі та опануванні профільного чи професійного навчання такі підлітки повинні надавати перевагу колективам і керівникам з рисами уважних, доброзичливих, толерантних особистостей, їм протипоказані управлінський, економічний, політичний напрямки професійної підготовки. При дотриманні цих умов можна мінімізувати появу в них суї-цидального ризику.

Астено-невротичний тип. Представникам астено-невротичного типу властива підвищена психічна і фізична стомлюваність, дратівливість, схильність до іпохондричності. Так, стомлюваність переважно виявляється при розумових заняттях, в обстановці спортивних змагань тощо, тоді як помірні фізичні навантаження переносяться краще.

Позиція педагога і психолога щодо астено-невротика має грунтуватися на терпінні і щирому співчутті. Він повинен не акцентувати увагу на більшості промахів і невдач підлітка, якщо вони виникають на фоні виснаження, а, навпаки, зосередитися на його успіхах. Слід пам'ятати, що астено-невротики боліс­но реагують на будь-чиї жарти про них. Педагогу і психологу необхідно з'ясувати, чи не пов'язана астенізація з фізичними причинами (тривала перевтома, хронічна хвороба тощо). Зро­зуміло, що при виборі профілю навчання і професії потрібно бути обережним, щоб не погіршити ситуацію. Тому варто уни­кати Напружених, енерговитратних, стресогенних профілів і професій — це зменшить суїцидальні нахили.

Сензитивний тип. Цей тип акцентуацій складається досить пізно, у 16—19 років. Його головні риси — надзвичайно висока вразливість, до якої додається різко виражене почуття власної неповноцінності.

Для сензитивів властива низька контактність, вони альтруїс­тичні, співчутливі, віддають перевагу вузькому колу друзів, рідко конфліктують, у стосунках з іншими, зазвичай, займають пасивну позицію, образи тримають у собі, вміють радіти чужим досягненням, проте висока чутливість межує зі слізливістю, що може спровокувати напади на них невихованих або дратівливих людей. До опіки старших сензитиви ставляться терпимо, підпо­рядковуються їй, часто вважаються «домашніми дітьми».

У них рано формуються високі моральні й етичні вимоги до себе та оточення, тому однолітки нерідко жахають їх своєю грубістю, жорстокістю, цинічністю. У собі вони також знаходять багато хиб, які, в основному, пов'язують зі слабкістю волі.

Почуття власної неповноцінності у сензитивних підлітків спричиняє в деяких випадках так звану реакцію гіперкомпенсації, коли вони шукають самоствердження саме там, де від­чувають своє слабке місце. Так, боязкі і сором'язливі дівчата намагаються показати свою веселість і товариськість, а хлопці надягають на себе маску безцеремонності і зарозумілості, де­монструють невластиву для них енергійність і волю.

Педагогу потрібно встановлювати з такими підлітками довір­чий контакт і бути з цими дітьми, які схильні до самопокарань і самозневаги, лагідними, доброзичливими, співчутливими, враховувати, що для них найнестерпнішими є ситуації, де вони стають об'єктом глузувань або підозри в непорядних учинках, коли їх піддають несправедливим обвинуваченням тощо. Не можна забувати, що це може штовхнути такого підлітка на го­стру афективну реакцію, конфлікт, спровокувати депресію або навіть спробу самогубства. У виборі та опануванні профільного чи професійного навчання такі підлітки потребують окремої індивідуальної допомоги, з огляду на гостроту обмежень акцен­туацій характеру цього типу. В деяких випадках для них підхо­дить соціономічний профіль і професії, пов'язані з наданням допомоги людям.

Тривожно-педантичний тип. Для підлітків із цим типом ак­центуацій найбільш властиві нерішучість і схильність до заро­зумілості, тривожна помисливість і любов до самоаналізу та, нарешті, легкість виникнення нав'язливих страхів, побоювань, неприйнятних з їхньої точки зору дій, думок, уявлень.

Як правило, страхи і побоювання тривожно-педантичних підлітків звернені до можливого майбутнього: хоч би не тра­пилося чогось жахливого і непоправного, хоч би не відбулося непередбаченого нещастя з ним самим та з тими близькими, до яких він виявляє прихильність.

Для них психологічним захистом від постійної тривоги за майбутнє стають спеціально придумані прикмети і ритуали, жести, заклинання, певні поведінкові комплекси тощо. Іншою формою захисту буває особливий формалізм і педантизм у діях. Нерішучість таких підлітків часто призводить до гіпер-компенсації: несподіваної самовпевненості, безапеляційності у судженнях, перебільшеної рішучості і раптовості дій саме в тих ситуаціях, коли потрібні обачність і обережність. Тому невда­ча, яка можлива після цього, ще більше посилює нерішучість і сумніви. У зв'язку з цим недоцільно доручати їм справи, що потребують спілкування й ініціативи.

Тривожно-педантичним підліткам невластива схильність до порушень правил, законів, норм поведінки, паління, вживання алкоголю, сексуальних експериментів, суїцидів тощо. Ці тен­денції цілком витісняються нав'язливістю, розмірковуванням, самоаналізом.

Для компенсації рис цього типу акцентуацій рекомендуєть­ся, насамперед, постійно дотримуватися оптимістичного стилю спілкування з підлітком, уникати методів покарання і заляку­вання, ширше практикувати заохочення і підтримку проявів активності і самостійності, близьким та вчителям — виявляти доброзичливість. Непорозуміння (дисциплінарні, навчальні тощо) із тривожно-педантичними підлітками доцільно зні­мати через їхнє конструктивне розв'язання та формування позитивних життєвих перспектив, зокрема і професійних. Зрозуміло, що вказані риси цього типу акцентуацій незамінні в тих «камерних», індивідуальних професіях, що потребують сумлінності, акуратності, точності — у науковій, економічній сфері тощо.

Інтровертований тип. Істотними рисами представників цього типу є замкненість, відгородженість від навколишнього світу, нездатність або небажання встановлювати контакти, знижена потреба у спілкуванні. Для нього притаманне також поєднання протилежних рис особистості — холодності і витонченої чутли­вості, упертості і гнучкості, сторожкості і легковір'я, апатичної бездіяльності і цілеспрямованості, замкненості й раптової, несподіваної настирливості, сором'язливості й безтактності, надмірно сильних прагнень і невмотивованих антипатій, ра­ціональних міркувань і нелогічних учинків, багатство внутріш­нього світу і безбарвність його зовнішніх проявів. їхні вчинки можуть здаватися жорстокими, але вони пов'язані із невмінням «вслухатися» у страждання інших. Такі діти часто здаються не­зрозумілими не тільки одноліткам, але і педагогам та власним батькам. У них дуже важко виявити суїцидальні наміри, тому з ними слід бути обережними.

У житті інтровертованих акцентуантів значне місце займають захоплення, які, зазвичай, сталі. Найчастіше це читання, моде­лювання, конструювання, колекціонування тощо.

Такий підліток у ситуаціях, що суперечать його внутрішнім принципам, може послідовно і стійко відстоювати свою по­зицію. Відгородженість інтровертів від світу ускладнює їхню соціалізацію, корекцію моральних та інтелектуальних устано­вок, які можуть бути дуже своєрідними і не завжди відповідати узвичаєним нормам. Риси інтровертованості посиляться, якщо такого підлітка намагаються виховувати надмірним контролем, опікою і покараннями. При виборі та опануванні загальноос­вітнього і профільного навчання вони виявляють надмірну са­мостійність, незалежність, через що надати їм допомогу важче. Проте від них можна очікувати несподіваних інтелектуальних успіхів у природничих, гуманітарних, зокрема, психологічних, історичних науках.

Збудливий тип. Представникам цього типу акцентуацій влас­тиві схильність до зниженого настрою з дратівливістю, озлоб­леністю, похмурістю, схильністю до агресії, що тісно пов'язана з афективною вибуховістю, а також напруженістю сфери інс­тинктів, що сягає в окремих випадках аномалії потягів. Інте­лектуальна сфера характеризується поважністю, інертністю, що відбивається на усій психіці.

Збудливим підліткам притаманні важкі афективні розряд­ки, негативні емоційні стани. У цих станах вони начебто самі шукають привід для скандалу. Афект може бути викликаний і тими конфліктами, що легко виникають у збудливих підлітків унаслідок їхнього владолюбства, а через це — прагнення до домінування над ровесниками, жорстокості і самозакоханості.

У стосунках зі збудливими акцентуатами слід використо­вувати підкреслено доброзичливий тон (але у жодному разі не запопадливий!), також — постійно спостерігати за їхньою поведінкою на уроках, перервах і в ненавчальній діяльності. Педагог має бути постійно готовий до захисту від тиранії збуд­ливого підлітка, до своєчасного попередження і погашення його деспотизму (адже на шляху до влади у колективі він може вдаватися до морального придушення однокласників). Йому, зазвичай, рідко властиві суїцидальні тенденції.

Як засіб корекції поведінки збудливих підлітків може бути застосована апеляція до їхньої свідомості, аналіз і оцінка їхньої поведінки у процесі індивідуальної бесіди, але без банальностей, що має завершуватися усним, а іноді й письмовим компроміс­ним договором.

Слід прагнути, аби у процесі бесіди учень грав активну роль, учився говорити про свої відчуття, переживання, проблеми, інакше бідність самоаналізу та нездатність чітко й аргументо­вано висловлювати свою думку може спровокувати афективні спалахи і навіть конфліктні ситуації.

Педагог має вміти використовувати всі засоби попередження агресивної реакції збудливих — довірливу, інтимну інтонацію, лагідний дотик, легкий гумор, який жодним чином не зачіпає самолюбства підлітка.

Демонстративний тип. Представники цього типу, як правило, виявляють безмежний егоцентризм, невситиму жагу уваги, за­милування, подиву, шанування, співчуття до своєї особи. Вони готові навіть до обурення або ненависті оточення, але тільки не до байдужості, не до непоміченості.

Ставлення до навчання демонстративних підлітків залежить від того, наскільки воно сприяє виконанню їхньої основної уста­новки — досягти визнання. І якщо демонстративному підлітку з тих або інших причин не вдається виділитися, він використовує певні засоби привертання уваги до себе: браваду, відхилення у поведінці, навіть демонстративний суїцид тощо. У таких ви­падках погіршується успішність навчання, з'являється повна байдужність до нього.

Демонстративні підлітки часто заважають учителям на уро­ках своєю балакучістю, постійними відволіканнями, жартами тощо.

У цих ситуаціях педагог може застосувати такий прийом. Спочатку він має піти назустріч потребі демонстративного під­літка у підвищеній увазі до нього: часто хвалити, робити ней­тральні зауваження, звертати на нього свій погляд, підходити, дивитися в зошит тощо. Внаслідок цього підліток, як правило, одразу ж починає поводитися краще, зростає продуктивність його навчальної праці.

Якщо позитивні результати першого етапу закріпилися, на другому етапі вчитель має звертати увагу на демонстративного підлітка тільки в тих випадках, коли його поведінка відповідає очікуванням педагога, підкріпляючи тим самим його позитивні прояви.

На третьому етапі, коли позитивні тенденції у поведінці демонстративного підлітка остаточно закріплюються, педагог переходить до переривчастої схеми підкріплення, тобто звертає увагу лише на прояви позитивної поведінки і поступово збільшує при цьому інтервали між окремими підкріпленнями. Внаслідок постійного підкріплення поведінки і гальмування проявів де­монстративної акцентуації остання поступово вгасає, і підліток значною мірою позбувається її.

Для модифікації поведінки демонстративного підлітка ко­рисні систематичні індивідуальні бесіди з ним — для форму­вання в нього розуміння того, що найбільш надійним, стійким засобом привертання уваги до себе, поваги і турботи оточення є корисна для інших діяльність. Це різноманітні класні й загальношкільні заходи, драматичний гурток, виставки, конкурси, олімпіади тощо, в межах яких демонстративні підлітки отриму­ють нагоду дійсно блискуче проявитися, використовуючи свої, часто неабиякі, здібності.

В іншому випадку демонстративний підліток, не розвинувши в собі корисних, престижних здібностей і вмінь, частіше за все може стати важким у спілкуванні істероїдом, симулянтом, мізан­тропом. Отже, при адекватній допомозі педагогів і психологів, демонстративно акцентований підліток може добре проявити себе в акторській професії та інших публічних видах професійної діяльності, що пов'язані з самовираженням та визнанням.

Нестійкий тип. Домінантною рисою представників цього типу є патологічно слабка воля, яка виявляється у навчанні, праці, виконанні обов'язків, досягненні цілей, які ставлять перед ними рідні, старші, товариші. Нестійкі підлітки зазвичай не виявляють особливої наполегливості, вони пливуть за течією, приєдную­чись до активніших, ініціативніших однолітків. У них відсутня складна мотивація вчинків, вони не можуть гальмувати своїх потягів повною мірою, утримуватися від задоволення раптового бажання тощо.

На тлі безвольності нестійким підліткам властива підвищена сугестивність і, за певних умов, навіть цілеспрямована кримі­нальність. Соціальна поведінка нестійких більше залежить від впливу оточення, ніж від них самих, тому їм не притаманні «власні» суїцидальні тенденції, якщо вони і з'являються, то навіяні іншими людьми.

Для правильної поведінки з такими дітьми надзвичайно важливо повністю контролювати їхню поведінку, насамперед, навчальну, пред'являти їм систему розумно організованих вимог, перевіряти результативність навчання, спільної праці, наповню­вати їхнє дозвілля гуртковими заняттями тощо.

Важливо, щоб режимні моменти поєднувалися із щирою за­цікавленістю педагогів і батьків в успіхах учнів, з позитивними емоційними контактами. Важливо, хоч як це важко, пробудити в підлітка інтерес, повагу до своєї особистості, до власних по­зитивних рис, до свого майбутнього. В таких умовах, з якими нестійкі діти легко погоджуються, вони можуть тривалий час утримуватися від порушень у поведінці і непогано вчитися. Проте, тільки-но контроль слабшає, нестійкий підліток може втекти у «підходящу компанію». Умови бездоглядності, кон­формність старших відкривають такому підлітку перспективи ледарювання і неробства. Зрозуміло, що при професійному самовизначенні такі школярі потребують неабиякої допомоги педагогів, психологів, батьків.

У тих заняттях, до яких вдається їх залучити, важливими є ситуація підпорядкованості позитивному лідеру, керівнику, який має усвідомлювати і адекватно використовувати цю особливість нестійких.

Отже, у більшості старшокласників є акцентуації, що ускладнює організацію їхньої поведінки і навчання, потребує значної психолого-педагогічної роботи для гармонізації юної особистості, яка є необхідною передумовою її правильного особистісного і професійного самовизначення. Це є неперервний процес, для якого важлива цілеспрямована діяльність самих дітей та їхніх помічників — батьків, вчителів, психологів — з подолання дисгармоній і зменшення ризику суїциду.

Суїцидальні тенденції у представників деяких типів акцентуацій мають своє специфічне походження і перебіг. Знаючи про це, можна запобігати їхньому переростанню у суїцидальні наміри і поведінку.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас