«Моделювання поведінки ринкових суб’єктів»

Вступ
Тема даної курсової роботи «Моделювання поведінки ринкових суб’єктів» є досить актуальною на сьогоднішній день, бо в сучасних умовах випускники вищих учбових закладів повинні орієнтуватися в широкому спектрі економічних питань, оцінювати різні тенденції суспільного розвитку, щоб самостійно визначати свою позицію в перетвореннях, бути готовими до практичної діяльності і мати визначений світогляд.

Мета курсової роботи – поглиблення та систематизація теоретичних і практичних знань з курсу «Мікроекономіка».

Виконання курсової роботи надасть мені можливість досконало осмислити процес виробництва, проаналізувати проблеми, які супроводжують цей процес, ознайомитися з необхідними для виробництва факторами.

В ході даної роботи я навчусь приймати рішення, робити теоретичні та практичні висновки й узагальнення, застосовуючи отриманні теоретичні знання та аналізуючи результати проведених розрахунків під час вирішення конкретних економічних завдань.

Також, моделювання поведінки ринкових суб’єктів допоможе мені розібратися у визначенні дій тих чи інших суб’єктів ринкових відносин при зміні певного фактору.

Моделювання поведінки споживачів і фірм здійснюється за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір рішення:

мета споживача полягає у максимізації сукупної корисності набору благ, мета виробника – у максимізації суми економічного прибутку за певний період;
обмеження – це всі обставини, які не дозволяють споживати і виробляти стільки, скільки забажається; для споживача обмеженнями виступають його доход та ціни товарів, для фірми – продуктивність факторів виробництва, витрати виробництва, ціна готової продукції і попит на неї;
вибір рішення полягає у досягненні мети за наявних обмежень; для споживача – це вибір оптимальної структури споживчого кошика; для фірми – це вибір оптимального обсягу виробництва (або комбінації обсягу виробництва і ціни).

Курсова робота складається з виконання індивідуально навчально-дослідницького завдання, що має наступну структуру:

Моделювання поведінки споживача.
Моделювання поведінки фірми на досконало конкурентному ринку.
Моделювання поведінки фірми в умовах монополії.

Кожна частина завдання передбачає опис ринкового суб’єкта та умов його поведінки, виконання розрахунків, побудову відповідних рисунків та надання пояснювальної записки з описанням ходу розрахунків і економічного змісту реакцій споживача чи фірми.

Для написання роботи використовувались: Інтернет-видання, інформаційні портали, спеціалізована навчальна література, статистичні та фактичні матеріали журнальної періодики.

Розділ 1. Моделювання поведінки споживача

1.1 Теоретичні основи дослідження поведінки споживача
Метою споживання товарів та послуг є задоволення потреб людини. Потреби– це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти,або задоволення, яке вона хоче продовжити.

Економічні потреби –це ставлення людей до економічних умов їхньої життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття.

Разом із розвитком людини відбувається розвиток її потреб. У сучасному суспільстві недостатньо задовольняти потреби в їжі, помешканні, одязі. Дедалі більше значення має задоволення духовних, культурних, освітніх потреб.Тому, робимо висновок, що потреби людини безмежні у своєму розвиткові й мають тенденцію до підвищення, тобто до якісних і кількісних змін.

Єдиним способом задоволення потреб є споживання відповідного блага, що передбачає необхідність володіння цим благом, його багаторазове (для товарів тривалого вжитку) або одноразове (для товарів разового вжитку) використання.

Блага – це товари, послуги,соціальні й екологічні умови, які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживати чи використовувати.Саме корисність робить благо саме тим, що потребує споживач.

Антиблага – це протилежне явище до блага, тобто має від’ємну корисність, споживання таких благ є небажаним.

Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої якості.

Нормальні блага – це блага, обсяг яких зростає зі зростанням доходу.

Блага низької споживчої якості – це блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні доходу.

Залежно від впливу ціни на обсяг споживання розрізняють звичайні блага та товари Гіффена.

Звичайні – блага, обсяг споживання яких зростає при зниженні ціни.

Товари Гіффена – блага, обсяг споживання яких зростає при підвищенні ціни.

Загальною основою зіставлення благ є корисність.

Корисність – це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Максимізація корисності є метою споживача, основним мотивом його поведінки.

Щоб узагальнити мотивацію поведінки споживача, необхідно було дати кількісну оцінку корисності. Але корисність представляє собою психологічно-суб'єктивну оцінку задоволення. Для різних людей оцінка корисності одного й того ж блага буде різною. Навіть для однієї людини корисність одного й того самого блага може різнитись в залежності від інтенсивності потреби та ступеня її насиченості, запасу блага, періоду часу та інших обставин. Не існує і реальної одиниці вимірювання ступеня задоволення від споживання будь-якого блага, подібної до одиниці вимірювання ваги (кілограм) або довжини (метр). Вченими для аналітичних цілей була введена умовна одиниця виміру корисності – „ютиль", за допомогою якої характеризуються загальні тенденції динаміки корисності. Кардиналістська модель поведінки споживача виходить саме з того, що корисність може мати кількісний вимір. В даному випадку корисність є науковою абстракцією, аналітичною конструкцією, яка дозволяє виявити і математично обгрунтувати типові закономірності вибору для всіх споживачів.

Існує також Ординалістська модель поведінки споживача (порядкова). Вона базується на тому, що раціональний споживач знає, чого він бажає, він може порівнювати набори товарів, його поведінка несуперечлива, він послідовний у своєму виборі і обирає кошик, якому віддає найбільшу перевагу.

Функція корисності (U=f(x₁, x₂…x_n)) – це певне співвідношення обсягів спожитих благ і рівня корисності, що досягається споживачем.

Для поглибленого аналізу виділяють сукупну і граничну корисність.

Сукупна корисність (TU) – це сума задоволення від споживання благ. Вона може бути представлена у вигляді функції, яка показує залежність корисності від загальної кількості споживаних благ:
TU =f(X,Y),
де Y, X – кількість споживаних відповідних благ.

Середня корисність (АU) – це сукупна корисність у розрахунку на кожну одиницю блага.

Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності при зміні кількості блага на одиницю:

Математично граничні корисності благ можна представити як часткові похідні функції сукупної корисності:

Для визначення поведінки споживача визначають наступні передумови:

Раціональна поведінка споживача. Поведінка споживача – процес формування попиту споживача на різні товари та послуги.
Наявність системи переваг і точне уявлення про граничну корисність благ.
Бюджетні обмеження:

, (1.5)
де P – бюджет;

P_x – ціни на товари;

x – кількість товарів;

Наявність встановлених без участі споживача цін на товари та послуги

Споживач керується принципом раціональності (екві–маржинальним). Тобто, маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати загальну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет так, щоб корисність отримана від останньої грошової одиниці витраченої на те, чи інше благо була однаковою.

Стан рівноваги споживача – це стан, при якому досягається оптимальна структура покупок.

,
де MU_x, MU_y – граничні корисності благ У та Х.

За ординалістською теорією поведінки споживача перевагу споживача можна умовно визначити порядковими номерами, які нібито присвоєні споживачем певним наборам благ, що мають різну корисність.

Набір благ при геометричному аналізі поведінки споживача являє собою координати точок на площині де по осям відображаються корисності відповідних товарів, що складають споживчий кошик.

Крива байдужості – крива, кожна точка якої характеризує вибір споживача у вигляді певного набору товарів чи послуг, яка відображає один рівень корисності.

Кількість одного блага, від якої змушений відмовитись споживач,щоб одержати додаткову одиницю іншого, називається граничною нормою заміщення (MRS) (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Гранична норма заміщення
Бюджетне обмеження в графічному вигляді представлене бюджетною лінією (рис.1.2).

Рис. 1.2 Бюджетна лінія
Зміна доходу споживача та ринкових цін товарів змінюють місце точок перетину бюджетної лінії з осями координат, оскільки змінюється відношення, але незмінним залишається нахил бюджетної лінії, оскільки співвідношення цін залишаються незмінними.

Фактори, що впливають на бюджетну лінію:

дохід;
зміна ціни товару.

За ординалістською версією оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні „моделі бажаного” та „моделі можливого” і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але в той же час найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості.

Таке поєднання одержимо, сумістивши криву байдужості з графіком бюджетної лінії, як це зображено на рис.1.3.

Рис. 1.3.Рівновага споживача
Рівновага споживача знаходиться в точці

. Координати цієї точки відображають найпривабливіший для споживача кошик. Будь-який інший набір товарів або недосяжний, або лежить на поверхні байдужості нижчого рівня.

Розглянемо вплив на рівновагу споживача зміни доходу. Припустимо, що дохід зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не змінюється. Поступове зростання доходу споживача призведе до зміщення бюджетної лінії праворуч вгору паралельно початковій лінії. Сумістивши графіки бюджетного обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

Крива „дохід – споживання” єднає всі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу(рис.1.4).

Траєкторія кривої „дохід – споживання” залежить від типу благ. Крива „дохід – споживання” для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу.

Рис. 1.4 Крива «дохід-споживання»
Лінія „дохід – споживання” може бути використана для побудови лінії Енгеля, яка показує взаємозв’язок доходу споживача і кількості придбаного блага X(Y).

Криві Енгеля і криві „дохід – споживання” мають однаковий характер в залежності віддоходу.На рис. 1.5представлені криві Енгеля для нормальних (а), нижчих (б) та нейтральних (в) благ.

Рис. 1.5 Криві Енгеля
Криві Енгеля мають практичне значення. Вони можуть надати інформацію стосовно груп населення з відповідними доходами, для яких реклама певних товарів буде найбільш ефективною.

Тепер проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціни одного з благ. Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару поступово знижується. Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, при цьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару, – він стає дешевшим порівняно з благом. Відрізки показують максимальні кількості товару , які споживач міг би придбати за різних цін, якби витрачав весь свій доход лише на нього. Точки на рис.1.6

визначають рівноважні комбінації товарів за різних рівнів ціни блага . З’єднавши точки рівноваги плавною лінією, одержимо криву „ціна – споживання”.

Рис. 1.6 Модель поведінки споживача за зміни ціни одного товару
Крива „ціна – споживання” показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту.

Криву індивідуального попиту на товар отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару у систему координат „ціна – кількість товару”.

Індивідуальний попит – це попит окремого споживача. Сума індивідуальних попитів формує ринковий попит.На попит впливають цінові та нецінові фактори.

Еластичність попиту за ціною — це відсоткова зміна кількості товару у відповідь на відсоткову зміну його ціни.

)

– попит нееластичний;

– попит з одиничною еластичністю;

– попит еластичний.

Еластичність попиту за доходом– це зміна попиту у відповідь на зміну доходу.

)
Перехресна еластичність попиту – це відсоткова зміна кількості одного товару на відсоткову зміну ціни іншого товару.

)

– характерна для товарів субститутів;

для комплементарних товарів.

Ефекти доходу та заміни

Ефект доходу – це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін.

Ефект заміщення – це тільки ті зміни у споживанні товарів, які є результатом змін цін одного товару відносно цін на інші товари.

Для розмежування дії ефектів графічно застосовується побудова допоміжної прямої – компенсуючої бюджетної лінії. Економічний смисл добудови – визначити, якою стала б структура ринкового споживчого кошика, якби змінились лише відносні ціни благ. Далі, залишаючи незмінними відносні ціни (новий кут нахилу бюджетної лінії незмінний), досліджують лише вплив зміни реального доходу, що графічно відображається паралельним зміщенням бюджетної лінії.

Розглянемо графічну модель відокремленої дії ефектів за Хіксом для випадку зниження ціни товару (рис.1.7).

Рис. 1.7 Ефекти заміни та доходу за Хіксом. Нормальне благо
Нормальні блага, а також нижчі блага, для яких ефект заміни перевищує ефект доходу так, що зі зниженням ціни їх споживання збільшується, називаються звичайними благами. Для звичайних благ справджується закон попиту: з підвищенням ціни попит на них скорочується, а зі зниженням ціни – зростає, крива попиту має від’ємний нахил, є спадною.

Винятком є товар Гіффена – нижчий товар, який займає значне місце у видатках споживача і для якого не виконується закон попиту, для нього ефект доходу перевищує ефект заміни, а крива попиту має додатний нахил і є висхідною.Товар Гіффена має одночасно відповідати таким вимогам:

бути неякісним в уявленні споживача;
бути значною часткою його витрат.

1.2 Оцінка поведінки споживача з врахуванням дії факторів зовнішніх та внутрішніх чинників
Поведінка споживача досліджується на основі двопродуктової моделі. Функція корисності має вигляд:

Таблиця 1.1 Вихідні дані

Номер варіанту	Доход споживача (І), грн.	Ціна товару Х (Рх), грн.	Ціна товару Y (Py), грн.	Зміни ціни товару Х (Рх), грн.	Зміни у доході споживача (І), грн.	Зміни ціни товару Z (Рz), %.	Зміни ціни товару C (Рc), %.	Фактор, що впливає на попит	Фактор, що впливає на еластичність
27	130	10	65	+20	+130	+3,5	+1	кількість споживачів	розмір доходу

Визначаємо стан рівноваги споживача (рис.1.1)

За формулою (1.6) визначаємо стан рівноваги споживача:

Також ми знаємо, що MU_x=U`_(x); MU_y=U`_(y).

Тоді, ми отримаємо систему рівнянь:

Тепер знайдемо функцію бюджету за формулою(1.5):

Підставимо _{X= 6}

у функцію бюджету:

130 = 130 YY = 1 X

Знайдемо значення сукупної корисності: U=(1∙6,5)^0,5 = 2,55

Побудуємо криву байдужості на табл. 1.2.
Таблица 1.2

X	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Y	6,5	3,3	2,2	1,6	1,3	1,1	0,9	0,8	0,7	0,65

Тепер за формулою (1.7)знайдемо граничну норму заміщення:

MRS_1-2=3,2 MRS_5-6=0,2 MRS_9-10=0,05

MRS_2-3=1,1MRS_6-7=0,2

MRS_3-4=0,6MRS_7-8=0,1

MRS_4-5=0,3MRS_8-9=0,1

Знайдемо координати точок перетину бюджетної лінії з осями ординат:

Побудуємо бюджетну лінію на рис. 1.1.

Кут нахилу бюджетної лінії визначається як

, тоді

Точка рівноваги споживача знаходиться на перетині бюджетної лінії та кривої байдужості Е₀(6,5;1). Структура оптимального споживчого кошика складається із 6,5 товарів Х та 1 товару Y.

Перевіримо правильність графічного рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошика аналітичним способом.

Нова точка перетину, як видно із рис. 1.2: Е₁(13,2). Отже, споживач використовує 13 одиниць товару Х та 2 одиниці товару Y.

Перевіримо правильність графічного рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошика аналітичним способом.

;

Отже, E₁(13;2).

Побудуємо криву дохід-споживання через т. Е₀ та Е₁ на рисунку 1.2.

Добудуємо під рис. 1.2 взаємопов’язаний з ним рис. кривих Енгеля для товарів

та

.

Як видно з кривих Енгеля товари

та

є повноцінними (нормальними).

Визначаємо зміни у стані рівноваги зі зміною ціни одного з благ (таб. 1.3, 1.4 та 1.5):

Перенесемо криву байдужості та бюджетну лінію з рис. 1.1 на рис. 1.3. Побудуємо нову бюджетну лінію на рис. 1.3. Визначимо нову функцію бюджету при зміні ціни на товар

∆Рх=+20.

Отже, Рх₁=30.

Нова функція бюджету:

Координати точок перетину бюджетної лінії з осями ординат:

Обчислимо числове значення сукупної корисності, пов’язане зі зміною ціни товару Х:

;

Побудуємо функцію корисності (нову криву байдужості) на таб.1.4.
Таблиця 1.4

X	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Y	2,3	1,2	0,8	0,6	0,5	0,4	0,33	0.29	0,26	0,2

изначимо графічно нову точку рівноваги споживача

(2,3;1). Структура споживання товару Y не змінилась, а товару Х в свою чергу змінилась: кількість споживання товару Х зменшилась із зростанням ціни Р_х, оскільки це нормальний товар.

Перевіримо правильність графічного рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошика аналітичним способом.

Отже,

(2,3;1).

Добудуємо компенсуючу бюджетну лінію і за моделлю Дж. Хікса графічно визначимо точку компенсуючої рівноваги та структуру умовного споживчого кошика. Точка компенсуючої рівноваги:Е*(4;1,6). Структура умовного споживчого кошика складається з 4 одиниць товару Х та 1,6 одиниць товару Y.

Визначимо і проілюструємо графічно величини ефекту заміни, ефекту доходу та загального ефекту. Даний товар Х є нормальним (згідно теорії).

Побудуємо криву «ціна-споживання», сполучивши точки рівноваги Е₀.

Добудуємо під таб. 1.4 взаємопов’язаний з ним рис. індивідуального попиту на товар

_. Визначимо цінову еластичність товару Хзгідно формули:

– нееластичний попит

Перенесемо рис. 1.2 та добудуємо під ним з врахуванням форми кривої індивідуального попиту взаємопов’язаний з ним рисунок змін в індивідуальному попиті на товар Х при зміні доходу (рис. 1.4). Визначимо еластичність попиту за доходом згідно формули (1.10):

- нормальний товар

Розрахуємо перехресну еластичність товару Хпри зміні ціни Z та ціни Cза формулою:

=0,62→Товари Zта Х взаємозамінні, бо

→Товари С та Х теж взаємозамінні (товари – субститути).

Індивідуальний попит на деякі товари іноді залежить від того, скільки ще людей придбали цей товар. Це явище називають „сіткові зовнішні впливи". Вони можуть бути позитивними і негативними. Позитивні сіткові зовнішні впливи виникають тоді, коли типовий споживач збільшує свій попит (крива індивідуального попиту переміщується вправо вгору –

), якщо товар купує багато людей. Прикладом такого впливу є ланцюговий ефект, який виникає при бажанні споживача слідувати моді. Негативні сіткові зовнішні впливи виникають тоді, коли люди прагнуть володіти рідкісними, унікальними товарами. Це – ефект снобізму, чим менша кількість людей володіє даним товаром, тим вищим буде попит на нього.

За такого ефекту крива індивідуального попиту переміщується вліво вниз –

Ефект стосується таких товарів як автомобілі з індивідуальним дизайном, ексклюзивні одяг, взуття, прикраси, твори мистецтва тощо. Для таких споживачі в цінність товару полягає в тому, що ним володіє обмежене число людей. Ефект снобізму виявляють так звані товари Веблена – предмети розкоші, попит на які споживачів з високим рівнем доходу зростає, незважаючи на підвищення їхніх цін.

Вплив розміру доходу на еластичність попиту

Чим більше місця займає товар у бюджеті споживача, за інших рівних умов, тим вища еластичність попиту на нього. Якщо підвищиться ціна дешевшого товару на декілька відсотків, то особливого скорочення попиту на нього не буде, так як зміна ціни буде не чуттєва. Але якщо ціна на дорожчий товар (житло, автомобілі) підвищиться на такий самий відсоток, то можливе значне скорочення попиту, так як ціна стане набагато вищою. Еластичність попиту за доходом дозволяє виміряти відсоткову зміну кількості продукції, зумовлену тою чи іншою зміною доходу споживача.

Для товарів вищої категорії цей коефіцієнт буде мати позитивне значення, тобто при збільшенні доходу споживач буде мати змогу споживати якісніший товар.

Негативне значення коефіцієнта еластичності попиту за доходом свідчить про товар нижчої категорії.Споживачі як правило скорочують покупки такого роду в міру зростання своїх доходів.

За допомогою еластичності за доходами можна прогнозувати які галузі будуть розвиватись і розширюватись, а яким варто припинити виробництво.

Висока позитивна еластичність за доходом означає, що внесок конкретної галузі в економічний ріст буде більшим, ніж її частка в структурі економіки. Невеликий позитивний або негативний коефіцієнт вказує на перспективу скорочення виробництва в галузі.

1.3 Аналіз отриманих результатів та рекомендації
У першому розділі курсової роботи я дослідила поведінку споживача у різних ситуаціях. Вона досліджувалась на основі двопродуктової моделі. Функція її корисності має вигляд:

.

Стан рівноваги споживача знаходиться на перетині бюджетної лінії та кривої байдужості.На початку, структура оптимального споживчого кошика складалася із 6,5 товарів Х та 1 товару Y при I = 130,

.

При зміні доходу споживача (∆І=+130) я визначила нову криву байдужості та бюджетну лінію, і як можемо побачити на рис.1.2 бюджетна лінія змістилася паралельно вверх. Коли дохід споживача збільшився на 130 грн, кількість товарів Х та Y зросла у 2 рази → Е₁(13,2). Сполучивши дві точки рівноваги, які відповідають різним розмірам доходу, я провела лінію «дохід – споживання». Траєкторія даної лінії показує нам, що дані товари є повноцінними. За цією лінією я побудувала криві Енгеля і визначила, що товари ХтаY є нормальними.

Далі на рис.1.3 я знайшла нову точку рівноваги

(2,3;1)при зміні ціни товару Х (∆Рх=+20). При зміні ціни бюджетна лінія змінила свій кут нахилу, а споживання даного товару Х скоротилося. Всі точки оптимуму, які утворюються дотиком бюджетної лінії, що повертається до кривої байдужості, визначають лінію «ціна-споживання». За даною лінію ми побачимо, що товари Х та Y незалежні між собою, оскільки при зміні ціни Х та його обсягу споживання, обсяг споживання товару Y не змінився.

Визначивши еластичність попиту за доходом згідно формули (1.10)я дійшла висновку, що Х– нормальний товар.

На рис.1.5 я дослідила вплив кількості споживачів на індивідуальний попит. Крива може рухатись вправо вгору або вліво вниз в залежності від ланцюгового ефекту або ефекту снобізму відповідно.

Розділ 2. Моделювання поведінки конкурентного підприємства
2.1 Теоретичні основи функціонування підприємства в умовах досконалої конкуренції
Фірма є одним з основних мікроекономічних суб'єктів. Вона представляє собою ринково-виробничу систему, оскільки одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач у процесі виробництва, та як виробник і продавець продукції на ринку товарів і послуг. Виробництво є основною сферою діяльності фірми.

Пошук шляхів максимізації прибутку перш за все означає для фірми оп-тимізацію процесу виробництва. Виробництво розглядається як процес використання ресурсів для виготовлення товарів та надання послуг. Іншими словами, як процес перетворення вхідного потоку затрат ресурсів у вихідний потік випуску. Випуск– це товари або послуги у грошовому або фізичному вимірі, виготовлені фірмою за певний період часу. Фактори виробництва розглядаються як блага, які повинна придбати фірма для забезпечення випуску інших благ – готової продукції.

У мікроекономіці виділяють три часових періоди виробництва: миттєвий, короткостроковий і довгостроковий. У миттєвому періоді ніяких змін у виробництві не відбувається. У короткостроковому періоді деякі ресурси є змінними (L = var), інші фіксовані (K = const), а в довгостроковому - всі ресурси змінні (K,L = var).

Досконала конкуренція – це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

Дуже велика кількість продавців і покупців;
Однорідність блага та вподобань;
Прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;
Відсутність вхідних і вихідних бар’єрів.

Конкурентне підприємство – це підприємство, яке продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції та метою діяльності якого є максимізація прибутку. Конкурентне підприємство приймає ціну, а тому лінія попиту на його продукцію буде абсолютно еластичною і буде співпадати з лінією AR (рис.2.1).

Основні характеристики підприємства:

Валовий виторг (виручка) – це сума коштів, яку отримала фірма від реалізації товарів

Середня виручка – це валовий виторг у розрахунку на одиницю проданої продукції:

Гранична виручка – це приріст валового виторгу, який є результатом продажу додаткової одиниці продукції:

Рис.2.1 Валова, середня та гранична виручка
Витрати підприємства

Короткостроковий період:

Постійні витрати (FC) – це витрати, які не залежать від випуску продукції.

Середні постійні витрати– це кількість постійних витрат виробництва що припадає на одиницю випуску продукції:

Змінні витрати – це витрати, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.

Середні змінні витрати – це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції

Сукупні витрати – це витрати на виробництво певного обсягу продукції:

Середні сукупні витрати (ATC) – це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції

На рис.2.2 показано положення кривих змінних, постійних та сукупних витрат підприємства.

Рис.2.2 Змінні, постійні та сукупні витрати
Граничні витрати (MC) – це приріст сукупних витрат пов’язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції:

Довгостроковий період:

Всі витрати є змінними: LVC = LTC = LC

Ринкова рівновага (marketequilibrium) – це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку співпадають і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту.

Аналіз взаємодії попиту і пропозиції (рис.2.3) показує, що:

надлишок товару знижує ціну;
дефіцит товару підвищує ціну;
за ціни рівноваги не існує причин для її зміни.

Рис.2.3 Ринкова рівновага
Рівновага конкурентного підприємства у короткостроковому періоді

Порівнюючи сукупний виторг з сукупними витратами на кожному обсязі випуску, а також ринкову ціну з середніми та граничними витратами, фірма приймає рішення:чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробляти, то скільки, і визначає, яким буде результат діяльності.

Мінімальна ціна, за якою погодиться пропонувати додаткову одиницю продукції, що забезпечує їй лише нульовий економічний прибуток визначається умовою: P=MC=MR

Умова беззбитковості конкурентного підприємства досягається, якщо виробляється обсяг продукції, для якого:

P=ATC_min, тоді він може переходити у довгостроковий період.

Таким чином умова закриття підприємства:
P=AVC_min
Для конкурентної фірми загальне правило максимізації прибутку означає вибір такого обсягу випуску, за якого граничні витрати рівні ціні: MC=MR=P

Модель TRTC (сукупний аналіз)

Підприємство виробляє продукцію, якщо це приносить йому економічний прибуток, або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі повного припинення виробництва (рис.2.4).

Якщо TR>TC, то фірма вирішує завдання максимізації прибутку.
Якщо TR
Коли TR=TC, то фірма беззбиткова.

Економічний прибуток чи збиток фірмидорівнює різниці між сукупною виучкою та сукупними витратами:
EP = ТR – ТС

Рис.2.4 Економічний прибуток
Модель MRMC (граничний аналіз)

В даній моделі аналізуються співвідношення між граничними витратами, доходом, середніми змінними та середніми постійними витратами.

Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю MRMC:

Умова прибутковості: P>ATC
Умова беззбитковості: P=ATC_min
Умова мінімізації збитків шляхом виробництва:ATC_min>P>AVC_min
Умова мінімізації збитків шляхом тимчасового припинення виробництва: Pmin;
P=AVC_min – точка закриття фірми.