Ім'я файлу: 1.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 30кб.
Дата: 07.02.2021
Пов'язані файли:
3.rtf

Виходячи з величини попиту на товари (послуги) і наявних можливостей для його задоволення, енергетичні підприємства повинні здійснювати управління попитом на товари (послуги).

Специфіка електроенергетики та Ті продукції визначає особливості управління попитом на електроенергію. Цей напрям маркетингової діяльності енергетичних підприємств повинен охоплювати два взаємопов'язані процеси. З одного боку - це ширше впровадження ефективних електротехнологій, з іншого - енергозбереження і вирівнювання попиту на електроенергію, які дозволять стабілізувати енергозабезпечення країни загалом та окремих регіонів. Перший напрям пов'язаний з тим, що електротехнології на виробництві дозволяють економити виробничі ресурси, підвищувати якість робіт та послуг і отримувати екологічний ефект, який базується на гігієнічності і чистоті електроенергії як енергоносія. У перспективі очікується насамперед впровадження нових соціально-орієнтованих технологій у промисловості, сільському господарстві, побуті, сфері послуг з метою покращання умов праці і життя [17]. Наприклад, використання електроплит для приготування їжі дозволяє значно покращити санітарно-гігієнічні умови у кухні і загалом у квартирі завдяки відсутності шкідливого впливу на людей продуктів неповного спалювання газу і твердого палива; підвищити вибухо- і пожежобезпеку споруд; частково автоматизувати процес приготування їжі через використання терморегуляторів, приладів програмного управління, що економить час на ведення домашнього господарства. Нині ми маємо переважно перший рівень електрифікації побутового сектора, який визначається вихідним набором електроприладів (освітлення, холодильники, телерадіоапаратура та ін.). Середнє споживання електроенергії побутовими приладами (в розрахунку на сім'ю із чотирьох осіб) показане у табл складеній на основі. На другому рівні додається ще кухонна електроплита, на третьому - установки для електроопалення та електроводонагрівання. При цьому широке використання електроенергії на другому та третьому рівнях повинно передбачатися на основі техніко-економічних розрахунків з урахуванням багаторазового збільшення електричних навантажень і електро-споживання житлового сектора порівняно з першим рівнем електрифікації, зокрема навантаження зростає при цьому у 6-8 разів, електроспоживання у 15-20 разів. Не слід забувати, що електрифікація побутового сектора на другому і третьому рівнях передбачає підвищені вимоги до надійності електропостачання, яким діючі електричні мережі не завжди відповідають.

Створити сприятливі умови для електрифікації побутового сектора дозволяє енергозбереження. Тому сьогодні головну увагу належить приділяти другому напряму управління попитом на електроенергію (Demand Side Management) - енергозбереженню та вирівнюванню цього попиту (надалі, кажучи про управління попитом на електроенергію, ми матимемо на увазі ці два напрями).

За кордоном Demand Side Management складається з планування, регулювання і контролю з боку енергетичних компаній за використанням електроенергії споживачами. Проте, щоб стимулювати енергокомпанії розробляти і втілювати в життя програми управління попитом, необхідна спеціальна державна політика, спрямована на коригування бази, від якої розраховуються тарифи; збільшення нормативу рентабельності, який встановлюється законодавством (у США, наприклад, норма повернення на капітал, вкладений в енергозбереження, на 2% вища, ніж на інвестиції в розширення виробництва енергії), отримання гарантій від уряду в тому, що чисті (за вирахуванням податків) доходи енергокомпанії не зміняться від зменшення продажу електроенергії; більші, ніж звичайно, пільги при наданні державних позик і кредитів на енергозберігаючі заходи (у Китаї, наприклад, ставка процента знижується на 1/3).

Сьогодні, у зв'язку із дефіцитом палива і зростанням цін на енергію, зросло зацікавлення в економному використанні енергії у її виробників і споживачів. Адже питома витрата електроенергії на одиницю промислової продукції, що випускається в Україні, у 2,8-3,5 рази вища, ніж в індустріальне розвинених країнах, що при невисокій споживчій вартості вітчизняних товарів робить їх неконкурентоспроможними на світовому і внутрішньому ринках, стимулюючи імпорт промислових і споживчих товарів нижчої вартості. Найбільш енергоємними (за споживанням електроенергії) галузями сьогодні є чорна металургія (22,5% від загального споживання електроенергії промисловістю), машинобудування і металообробка (10%), нафтохімічна промисловість (8%), паливна промисловість (8%), кольорова металургія (3,2%), виробництво будівельних матеріалів (3%).

При всій різноманітності енергоємних промислових підприємств на основі визначено низку основних напрямів вдосконалення використання електроенергії промисловими споживачами, які забезпечують зниження питомих енерговитрат.

Проблему енергозбереження можна розв'язати на рівні енергопостачальної компанії у сфері взаємовідносин виробника і споживача електроенергії та через впровадження енергетичного менеджменту у діяльність енергокомпанії чи організації-споживача. Економічна зацікавленість виробника чи постачальника електроенергії у реалізації заходів з енергозбереження у сфері П використання дотепер була майже відсутня, що пояснюється практикою переважного використання бюджетних асигнувань для фінансування будівництва і розширення діючих енергетичних підприємств. Але сьогодні замість введення нових або розширення діючих енергоджерел чи електричних мереж для покриття приросту потреби у потужності чи енергії можна використовувати управління попитом на електроенергію кінцевих споживачів. Раціоналізація електровико-ристання вимагає прямого впливу держави на діяльність енергетичних підприємств у цьому напрямі. Цей підхід, який широко використовується на Заході, зокрема у США, полягає у використанні ефективних методів стимулювання енергозбереження. У його реалізації важливу роль відіграють регіональні енергетичні комісії, які здійснюють антимонопольне регулювання діяльності приватних енергокомпаній. Вони беруть участь у плануванні діяльності енергокомпаній і передбачають обов'язковий розгляд програм енергозбереження як можливої ефективнішої альтернативи розвитку енерговиробництва. В Україні ці питання має контролювати Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ).

На рівні енергетичних підприємств спеціалісти мають використовувати західноєвропейський чи інший зарубіжний досвіду цій галузі для виявлення і аналізу технічних, економічних і фінансових особливостей енергозбереження не тільки у межах одного підприємства, але й з урахуванням умов регіону. Крім покращання використання енергії у процесі виробництва, у межах маркетингової діяльності енергетичних підприємств необхідно приділяти значну увагу й енергоекономічним характеристикам продукції, яку випускають промислові підприємства, надаючи їм безпосередню технічну чи фінансову допомогу для поліпшення цих характеристик.

Значні резерви економії електроенергії є у побуті, частка якого становить 18% від її загального споживання по Україні. У рамках маркетингової діяльності необхідно стимулювати широке використання енергоекономічних приладів через надання фінансових дотацій на їх придбання та раціональніше використовувати електроенергію на всі побутові потреби, застосовуючи гнучку систему цін.

Енергозбереження має здійснюватися і на рівні енергетичних підприємств. Воно повинно передбачати, передусім, зменшення витрат електроенергії на технологічний процес (зниження втрат електроенергії), їх значне зростання в останні роки пов'язане як з об'єктивними факторами (зміною структури балансу; падінням елект-роспоживання у промисловості), так і з суб'єктивними (виникненням додаткових комерційних втрат внаслідок помилкового ввімкнення електролічильника, недовантаження ліній живлення електролічильника, перевантаження струмових мереж лічильника, неправильного визначення коефіцієнта трансформації трансформатора струму і безобліковим споживанням електроенергії). Визначення та мінімізація транспортних витрат електроенергії пов'язані з опти-мізацією усталених режимів енергетичних підприємств, які ґрунтуються на законах електротехніки. Вирішення проблеми зменшення комерційних втрат електроенергії вимагає поліпшення збутової діяльності енергетичних підприємств.

Зусилля із зниження величини технологічних втрат електроенергії сприятимуть зменшенню потреби енергетичних підприємств в первинних енергоносіях, створять передумови для покращання електропостачання споживачів і сприятимуть зниженню тарифів на електроенергію та підвищенню її конкурентоспроможності як товару.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас