1   2   3
Ім'я файлу: т.28.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 21.02.2024
скачати
Пов'язані файли:
реферат информатика Дегтярова 05.04.docx
реферат физика Дегтярова 10.04.docx

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КРИВОРІЗЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ
ФАКУЛЬТЕТ № 2

(ФАКУЛЬТЕТ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ПРАВА,

ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, УПРАВЛІННЯ ТА ЕКОНОМІКИ)
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН


КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА»
ТЕМА №28: «ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВІДМЕЖУВАННЯ «КРАДІЖКА», «ГРАБІЖ» ТА «РОЗБІЙ»

Виконав:

студент 1 курсу

заочної форми навчання

групи 1/23 МПД

Альона МИКУЛИНЕЦЬ

Науковий керівник:

Дмитро ПИЛИПЕНКО


Національна шкала __________________________

Кількість балів: ________ Оцінка ЕСТS _________

Члени комісії ___________ _________________

______________ __________________

________________ _________________

м. Кривий Ріг – 2024

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ 5

1.1. Кваліфікація злочинів проти власності 5

1.2. Аналіз кваліфікуючих ознак злочинів проти власності 8

1.3. Кримінально правова характеристика злочинів проти власності 12

РОЗДІЛ 2. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ 17

2.1. Призначення покарання за злочини проти власності 17

2.2. Проблеми звільнення від кримінальної відповідальності за злочини проти власності

РОЗДІЛ 3. СПІРНІ ПИТАННЯ РОЗМЕЖУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ 24

3.1. Відмежування грабежу від розбою 24

3.2. Відмежування крадіжки від грабежу 26

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32

ВСТУП
Актуальність теми курсової роботи. Проблематика кваліфікації кримінальних правопорушень щодо власності завжди залишається актуальною у сучасному правовому просторі. Особливо важливо розуміти та відмежовувати поняття «крадіжка», «грабіж» та «розбій», оскільки правильна кваліфікація цих злочинів визначає характер винесених судом рішень і має прямий вплив на права та свободи громадян.

Поняття власності є одним із основних складових цивілізованого суспільства, але його порушення через кримінальні правопорушення є неприпустимим. Зростаючий рівень кримінальної активності у сфері власності, а також недостатня чіткість у правовому регулюванні щодо розуміння та кваліфікації таких злочинів, роблять цю тему надзвичайно актуальною для подальшого розвитку правової системи.

На сучасному етапі розвитку кримінального законодавства стає очевидною проблема зростання кількості традиційних злочинів проти власності та поява нових видів порушень, спричинених еволюцією суспільних відносин у сфері майнових прав. Це питання є не лише викликом для практиків, які зіткнулися з складністю кваліфікації злочинів проти власності, але й серйозною загрозою для економічного та соціального прогресу нашої країни. Ці проблеми в основному пояснюються недоліками у законотворчості, що спрямована на заповнення прогалин у кримінальному законодавстві, а також недостатнім рівнем теоретичних досліджень у сфері захисту прав власності як важливого елементу національної безпеки.

Метою даної курсової роботи полягає у глибокому аналізі проблемних аспектів кваліфікації кримінальних правопорушень проти власності, зокрема у відмежуванні «крадіжки», «грабежу» та «розбою», з метою розкриття їх сутності та особливостей правового регулювання.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі основні завдання:

  1. Розглянути теоретичні аспекти поняття малозначності діяння та його класифікацію.

  2. Проаналізувати правові наслідки малозначного діяння в контексті сучасного законодавства.

  3. Визначити критерії відмежування малозначного діяння від кримінального правопорушення на підставі судової практики та законодавчих актів.

Об’єктом дослідження є система кримінально-правових відносин, що виникають у зв'язку з кваліфікацією кримінальних правопорушень проти власності.

Предметом дослідження є процес відмежування та аналізу кримінальних злочинів «крадіжка», «грабіж» та «розбій» в контексті кримінального права.

Методологічна основа курсової роботи ґрунтується на комплексному аналізі законодавства, судової практики, науково-дослідницьких праць та порівняльно-правового методу.

Новизна курсової роботи. Новизна даної курсової роботи полягає у системному підході до вивчення проблем кваліфікації кримінальних правопорушень проти власності та в розробці пропозицій щодо їх вирішення.

Практична значимість курсової роботи. Результати даного дослідження можуть бути корисними для суддів, правоохоронних органів, адвокатів та всіх зацікавлених у сфері захисту власності та боротьби з кримінальною активністю.

Структура курсової роботи. Курсова робота складатиметься з вступу, трьох розділів, семи підрозділів, що включають розгляд поняття, сутності та проблемних аспектів кваліфікації злочинів проти власності.

РОЗДІЛ 1

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ


    1. Кваліфікація злочинів проти власності



Стаття 13 Конституції України стверджує рівність усіх осіб у правах власності перед законом та забезпечення захисту їх прав державою [2, с. 13].

Необхідність захисту власності за допомогою кримінально-правових інструментів обумовлена тим, що ефективне функціонування системи власності є ключовим для стабільності економічної системи країни. Тому включення в один із розділів Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК України) відповідальності за будь-які порушення власності незалежно від її форми гарантує рівний кримінально-правовий захист для всіх суб'єктів права власності.

Розвиток криміногенних явищ в Україні пов'язаний із негативними процесами, що відбуваються в економіці та ідеології держави. Заострення криміногенної ситуації в Україні та поширення корисливо-насильницької злочинності є результатом таких факторів, як зміни у структурі кримінального світу, політичні амбіції його лідерів у сфері перерозподілу впливу, зростання економічних можливостей лідерів злочинного світу та вчинення ними амбітних дій, спрямованих на захоплення влади.

Зазвичай причини злочинних посягань пов'язуються зі злочинною поведінкою, що передбачена кримінальним законом, оскільки термін "злочинна поведінка" за своїм походженням непосредственно пов'язаний із діяльністю, яка є суспільно небезпечною. У цьому контексті слід підтримати вже відоме твердження про те, що причини - це явища, які породжують, тобто викликають, інші явища - наслідки [5, с. 187].

Так, коли йдеться про злочини проти власності, важливо розрізняти мотивацію їх вчинення. Зокрема, злочини можуть бути корисливими або некорисливими, залежно від того, чи є вони пов'язаними зі спробою отримати користь для себе чи інших осіб. Корисливі злочини проти власності можна розділити на дві категорії за характером дії: ті, що не передбачають обертання чужого майна на користь винного або інших осіб, і ті, що пов'язані з таким обертанням. Останню групу злочинів, які об'єднують незаконне, безоплатне обертання чужого майна на користь винного або інших осіб, а також корисливий мотив, що прагне до незаконного збагачення за рахунок інших, регулюють статті 185—191 Кримінального кодексу України.

Стаття 187 КК України визначає розбій як напад з метою захоплення чужого майна, поєднаний з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або супроводжується загрозою такого насильства.

Корисливо-насильницька злочинність описує сукупність злочинів, спрямованих на захоплення чужого майна з метою збагачення, із застосуванням фізичного або психологічного насильства чи загрозою його використання.

Найбільш небезпечним серед корисливих злочинів проти власності, пов'язаних із незаконним обертанням чужого майна, є розбій, оскільки він передбачає загрозу життю та здоров'ю потерпілих.

Більшість злочинів, пов'язаних із незаконним безоплатним обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб, мають матеріальний склад. Окрім самого діяння, їх об'єктивна сторона включає матеріальну шкоду, оскільки власник втрачає майно і можливість ним користуватися. Проте розбій відноситься до усічених складів злочинів і вважається закінченим з моменту нападу, незалежно від того, чи було досягнуто мети захоплення майна.

Суб'єктивна сторона всіх корисливих злочинів, пов'язаних із незаконним обертанням чужого майна, характеризується прямим умислом, корисливими мотивом і метою. Особа розуміє, що вона порушує права власності, передбачає матеріальну шкоду власнику і спрямовує свої дії на незаконне збагачення.

Особливу увагу потрібно звернути на суб'єкт корисливо-насильницьких злочинів. Суб'єктом таких злочинів — крадіжки, грабежу, розбою, вимагання — може бути будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку. Зниження віку кримінальної відповідальності частково обумовлене значною суспільною небезпечністю цих злочинів та їхньою поширеністю серед підлітків.

Розбійним нападам притаманні ряд типових кваліфікуючих ознак, які характерні для злочинів проти власності. Серед них можна виділити: а) здійснення розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 187); б) вчинення розбою особою, яка раніше скоїла подібний злочин або бандитизм (ч. 2 ст. 187); в) поєднання нападу із проникненням у житло, інше приміщення або сховище організованою групою; г) спрямування на захоплення майна у великих або особливо великих розмірах або вчинення злочину організованою групою, що поєднане з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187).

У частині 3 статті 187 КК передбачено як кваліфікуючі ознаки розбою "проникнення в інше приміщення чи сховище", проте сама норма не роз’яснює ці кримінально-правові категорії. Розгляд цих ознак з кримінально-правової точки зору має велике значення.

Незважаючи на вжиті терміни "проникнення в інше приміщення чи сховище", вони мають складне кримінально-правове значення щодо об'єктивних ознак цього злочину. Термін "інше приміщення чи сховище" пов'язаний з місцем вчинення злочину, а поняття "проникнення" визначає спосіб скоєння цього злочинного діяння.

В судовій практиці, згідно з пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 6 листопада 2009 року № 10, визначено, що термін "проникнення в житло, інше приміщення чи сховище" означає незаконне проникнення до них будь-яким способом, яке дозволяє винній особі викрасти майно без входу до цих місць застосуванням різних методів, таких як подолання перешкод, обман, використання підроблених документів тощо.

Загальне поняття "інше приміщення" у судовій практиці охоплює різноманітні будівлі та споруди, які можуть бути постійними або тимчасовими і використовуватися для розміщення людей або матеріальних цінностей. Це можуть бути виробничі або службові приміщення, гаражі, споруди господарського призначення, відокремлені від житлових будівель тощо. Такий широкий обсяг поняття допомагає у визначенні ознаки проникнення, наприклад, у випадку нападу на банківське відділення, яке може бути визнане як стаціонарна будівля чи споруда для розміщення цінностей та персоналу.

Однак, у деяких випадках неочевидно, яким чином відносити автомобіль до цього поняття, якщо з нього викрадено майно. Цей факт може вплинути на кваліфікацію злочину та визначення покарання, і, отже, потребує детального розгляду. [4, c.17]

Важливе значення має аналіз ключової ознаки розбою - нападу, яку необхідно розглядати ширше, ніж лише як окрему дію. Як правильно відзначив О.А. Піонтковський, рух тіла людини не є просто фізичною дією, але також і свідомою маніпуляцією знарядь, врахуванням об’єктивних обставин і закономірностей [6, с. 360]. Це погляд підтримують М.І. Ковальов і П.Т. Васьков, які зазначають, що причини вчинення злочинів також залежать від об'єктивних факторів та механізмів [7, с. 43].

Судова практика застосування кримінального закону стосовно майнових злочинів свідчить про необхідність ретельного вивчення методів скоєння злочину, мотивів та умислу винних. У забезпеченні правильного застосування закону суди в основному діють відповідно до закону. Проте аналіз судової практики у справах про майнові злочини показує, що багато помилок в кваліфікації злочину пов'язані з недостатнім урахуванням наукових критеріїв, що відрізняють ці злочини від схожих дій.


    1. Аналіз кваліфікуючих ознак злочинів проти власності


До злочинів проти власності відносяться:


  1. крадіжка – таємне викрадення майна;

  2. грабіж - відкрите викрадення чужого майна і з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого;

  3. розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я;

  4. викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання;

  5. вимагання - це вимога передачі чужого майначи права на майно з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами;

  6. шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обманучи зловживання довірою;

  7. привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;

  8. заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою;

  9. незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї;

  10. умисне знищення або пошкодження майна;

  11. умисне пошкодження об'єктів електроенергетики;

  12. погроза знищення майна;

  13. необережне знищення або пошкодження майна;

  14. порушення обов'язків щодо охорони майна;

  15. самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво;

  16. придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.

Суб'єктами злочинів, таких як крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, можуть бути особи, які досягли 14-річного віку, за винятком випадків, коли вони досягли 16-річного віку. Особливий суб'єкт злочинів, пов'язаних з привласненням, розтратою майна або зловживанням службовим становищем, а також порушенням обов'язків щодо охорони майна, може бути особою, якій майно було доручено або яка відповідає за його збереження або охорону.

Суб'єктивна сторона злочинів проти власності в основному характеризується умисною винною формою. Вчинення крадіжки, грабежу, вимагання, шахрайства, привласнення, розтрати майна або зловживання службовим становищем супроводжується реалізацією прямого умислу та корисливого мотиву, а розбій ще й метою заволодіння чужим майном. Корисливий мотив полягає в бажанні винного незаконно використати чуже майно на користь себе або інших осіб, або отримати майнову вигоду без повернення чужого майна. [7, c.66]

Два із злочинів - необережне знищення або пошкодження майна і порушення обов'язків щодо охорони майна - характеризуються необережною винною формою.

До кваліфікуючих ознак належать: 1) повторність; 2) дія внаслідок попередньої змови групою осіб; 3) дія в організованій групі; 4) заподіяння значної шкоди потерпілому; 5) дія у великих розмірах; 6) дія у особливо великих розмірах.

Об’єктом злочинів проти власності є майно, матеріальні цінності, які належать іншим особам і винний намагається незаконно захопити.

Не є предметом злочинів проти власності: 1) природні ресурси у своєму природному стані; 2) окремі види зброї та вибухові матеріали; 3) транспортні засоби; 4) наркотичні та психотропні речовини; 5) документи, які не мають матеріальної цінності або вартості.

З об’єктивної сторони злочинів проти власності вони характеризуються активними діями, що призводять до матеріальної шкоди. Наприклад, крадіжка, грабіж або вимагання є активними діями, тоді як бездіяльність стосується порушення обов'язків щодо охорони майна.

Розрізняючи крадіжку і грабіж, необхідно враховувати умисел винної особи та усвідомлення потерпілим ситуації. Наприклад, викрадення вважається крадіжкою, якщо потерпілий не свідомий події, тоді як крадіжка в присутності невинних сторонніх осіб може бути кваліфікована як грабіж.

Крадіжка або грабіж вважаються завершеними, коли майно було вилучено і винний мав можливість розпоряджатися ним.

Дії, які спочатку були крадіжкою, але були продовжені з метою незаконного заволодіння майном, кваліфікуються як грабіж. У разі застосування насильства або загрози його застосування - як грабіж чи розбій, залежно від обставин.

Розбій вважається завершеним у момент нападу, супроводженого застосуванням насильства відповідного характеру, незалежно від того, чи вдалося винній особі заволодіти майном потерпілого чи ні.

Розрізнення між грабежем і розбоєм полягає в наслідках застосування насильства. У разі грабежу насильство не є серйозним і не призводить до значної травми або нездатності до праці, тоді як у разі розбою - це призводить до серйозних тілесних пошкоджень. [8, c.119]

Вимагання полягає в незаконному вимаганні передачі майна чи права на майно або здійсненні інших майнових дій під загрозою насильства проти потерпілого.

Вимагання вважається завершеним у момент висунення вимоги, поєднаної з погрозами, насильством, збитками або знищенням майна, незалежно від досягнення винною особою своєї мети.

Розрізнення між грабежем, розбоєм і вимаганням полягає в мотивах та спрямованості насильства. У випадку грабежу та розбою насильство використовується з метою одержання майна в той час, як у випадку вимагання насильство або погроза насильства спрямовані на отримання майна в майбутньому.

Значна шкода визнається з урахуванням матеріального стану потерпілого та оцінки збитків у розмірі від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У великих розмірах злочин визнається, якщо сума перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян від 250 разів, а в особливо великих розмірах - від 600 разів і більше.
  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас