Міністерство освіти Російської Федерації

Орський гуманітарно-технологічний інститут (філія)
Державного освітнього закладу
Оренбурзький державний університет

Тривога як фактор формування

мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі.

Випускна кваліфікаційна робота

Орськ 2004

Міністерство освіти Російської Федерації

Орський гуманітарно-технологічний інститут (філія)
Державного освітнього закладу
Оренбурзький державний університет
Факультет педагогіки та психології
Кафедра психології
УДК 153 + 155
ББК 88.3

Тривога як фактор формування мотивації

досягнення успіху, уникнення невдачі.

Випускна кваліфікаційна робота

Виконавець:
студентка V курсу групи «П-А1»
Спеціальність "020400 - Психологія з іноземною мовою" __________
(Підпис)
Науковий керівник:,
кандидат психологічних наук,
доцент _________
(Підпис)
Зав. кафедрою:,
кандидат психологічних наук,
доцент _________
(Підпис)
Дата допуску до захисту:

1. Захищена з оцінкою
"____________" __.__.____ Р.
Члени комісії: ______________ (П.І.Б.)
______________( П.І.Б.)

2. Надійшла на кафедру.
Рег. № ________
Лаборант (методист) ___________
(П.І.Б.)

Орськ 2004

Зміст.


Введення.	6
Глава I. Теоретичне вивчення питання мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі, тривожності і питання їх взаємної кореляції.	11
§ 1. Мотив досягнення в структурі особистості.	11
1.1. Мотив досягнення як потреба.	11
1.2. Мотив досягнення як мотиваційний властивість особистості.	12
1.3. Мотив досягнення як емоція успіху-неуспіху.	15
1.4. Мотив досягнення як фактор формування самооцінки та рівня домагань.	17
§ 2. Динаміка розвитку мотиваційної сфери.	21
2.1. Дитинство.	21
2.2. Раннє дитинство (1-3 роки).	22
2.3. Дошкільне дитинство.	24
2.4. Молодший шкільний вік.	26
2.5. Середній шкільний вік.	28
2.6. Старший шкільний вік.	30
2.7. Особливості мотиваційної сфери в подальші періоди розвитку.	32
§ 3. Мотив досягнення і схильність до ризику. Модель вибору ризику.	34
§ 4. Результати діяльності досягнення.	37
4.1. Навчальні досягнення в різному згрупованих класах.	37
4.2. Сила мотивації та досягнення: кількість і якість.	38
§ 5. Проблема тривожності в психології.	40
5.1. Уявлення про тривожності в сучасній психології.	40
5.2. Тривога, тривога і страх.	42
5.3. Види, рівні, категорії тривожності.	43
§ 6. Вікова динаміка тривожності.	47
6.1. Особливості тривожності у дошкільному, молодшому шкільному та підлітковому віці.	47
6.2. Зміст тривог і страхів у різні вікові періоди.	50
§ 7. Вплив тривожності на навчальну діяльність.	52
§ 8. Тривога і мотив досягнення.	55
Глава II. Експериментальне вивчення проблеми встановлення взаємозв'язку тривожності і мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі.	64
§ 1. Організація експериментального дослідження.	64
§ 2. Аналіз результатів дослідження.	70
Глава III. Основні профілактичні та корекційні заходи.	86
§ 1. Як створити ситуацію успіху?	86
1.1. Методи спонукання до успіхів.	88
1.2. Принципи успіху.	92
1.3. Правила успіху.	92
§ 2. Профілактика та подолання тривожності.	94
Висновок.	102
Література.	103

Введення.

Проблема мотивації і мотивів поведінки та діяльності - одна із стрижневих у психології. Б.Ф. Ломов, наприклад, зазначає, що в психологічних дослідженнях діяльності питань мотивації та цілепокладання належить провідна роль. «Труднощі тут полягає в тому, - пише він, - що в мотивах і цілях найбільш виразно проявляється системний характер психічного; вони виступають як інтегральні форми психічного відображення. Звідки беруться і як виникають мотиви і цілі індивідуальної діяльності? Що вони собою представляють? Розробка цих питань має величезне значення не тільки для розвитку теорії психології, але і для вирішення багатьох практичних завдань »(27; с. 205)
Не дивно, що мотивації і мотивів присвячена велика кількість монографій як вітчизняних (В. Г. Асєєв, В. К. Вілюнас, О. М. Леонтьєв, В. С. Мерлін, Д. Н. Узнадзе, П. М. Якобсон) ( 1, 9, 25, 31, 49, 53), так і зарубіжних авторів (Дж. Аткінсон, Г. Холл, К. Мадсен, А. Маслоу, Х. Хекхаузен та ін.) (57, 65, 72, 30, 51)
Велика кількість літератури з проблеми мотивації і мотивів супроводжується і різноманіттям точок зору на їх природу, що змушує деяких психологів впадати в зайвий песимізм і говорити про практичну нерозв'язності проблеми. Загальним недоліком існуючих точок зору і теорій є відсутність системного підходу до розгляду процесу мотивації, внаслідок чого будь-який чинник, що впливає на виникнення спонукання та прийняття рішення, оголошується мотивом. Дуже мало уваги (особливо у вітчизняній літературі) приділяється аналізу причин такого значного розбіжності авторів у розумінні сутності мотивації і мотивів; як правило, має місце або простий виклад поглядів інших авторів на цю проблему, або критика інших точок зору, без пошуку і розвитку того раціонального, що мається на підходах попередників. Між тим неупереджений аналіз дозволяє побачити в різних гіпотезах і формулюваннях багато цінної інформації, яку можна використовувати при побудові цілісної і несуперечливої концепції мотивації та мотиву.
Бажаний ж нами інтегральний підхід до розгляду суті та структури мотивації та мотиву дозволяє по-новому поглянути на ряд положень, а також обгрунтувати положення С.Л. Рубінштейна про те, що мотиви становлять ядро особистості людини. Таким чином, знаючи особливості особистості, можна значною мірою судити про мотиваційній сфері людини, а, вивчаючи мотиваційну сферу, ми тим самим вивчаємо і особистість.
Одним з найважливіших питань мотивації діяльності людини є причинне пояснення її вчинків. Один з напрямів у вирішенні даного питання пов'язане зі спробою зрозуміти, яким чином людина мотивується в діяльності, спрямованої на досягнення успіхів, і як він реагує на спіткали його невдачі. Факти, отримані в психології, говорять про те, що мотивації досягнення успіху і уникнення невдачі є важливими і відносно незалежними видами людської мотивації.
У психології створена і детально розроблена теорія мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі. Засновниками цієї теорії вважаються Д. Макклелланд, Д. Аткінсон, Х. Хекхаузен (77, 57, 51).
Найважливішу роль в розумінні того, як людина буде виконувати ту чи іншу діяльність, особливо в тому випадку, коли поруч з ним хтось ще займається тією ж самою справою, крім мотиву досягнення грає тривожність.
При оцінці стану проблеми тривожності у психологічній науці відзначаються дві, на перший погляд, взаємовиключні тенденції. З одного боку, посилання на не розробленість і невизначеність, багатозначність і неясність самого поняття «тривожність» як у нашій країні, так і за кордоном чи не обов'язкові для робіт, присвячених проблемі тривожності. Вказується, що під даним терміном часто розуміються досить різнорідні явища і що значні розбіжності у вивченні тривожності існують не тільки між різними школами, але і між різними авторами всередині одного напрямку, підкреслюється суб'єктивність використання даного терміну. З іншого боку, між дослідниками існує згода по ряду основних моментів, що дозволяють окреслити деякі «загальні контури» тривожності (розгляд її в співвідношенні «стан - властивість», розуміння функцій стану тривоги і стійкою тривожності тощо) і виділити тривожний тип особистості.
У вітчизняній психології дослідження з даної проблеми досить рідкісні і носять розрізнений і фрагментарний характер. Значною мірою це пов'язано, мабуть, з відомими соціальними причинами - умовами, не заохочували аналізу явищ, що відображають сприйняття людиною навколишнього світу як загрозливого і нестабільного. В останнє десятиліття інтерес російських психологів до вивчення тривожності істотно посилився у зв'язку з різкими змінами життя суспільства, породжують невизначеність і непередбачуваність майбутнього і як наслідок, переживання емоційної напруженості, тривогу і тривожність. Разом з тим необхідно відзначити, що і в даний час у нашій країні тривожність досліджується переважно у вузьких рамках конкретних, прикладних проблем (шкільна, екзаменаційна тривожність, при психотерапії та ін)
Подібне становище у вивченні проблеми тривожності багато в чому обумовлено і логікою розвитку вітчизняної психологічної науки, в якій вивчення домінуючих емоційних переживань індивіда проводилося переважно на психофізіологічному рівні, а область стійких утворень емоційної сфери залишалася не дослідженою.
Вивчення тривожності у дітей і підлітків також носить, як правило, яскраво виражений прикладний, «службовий» характер. Порівняно велика кількість праць присвячено дітям 5-8 років (проблема готовності до школи), досліджень тривожності у більш старших дітей та підлітків явно недостатньо. Тривожність найчастіше вивчається переважно в рамках одного будь-якого віку. Роботи, присвячені порівняльному прояву тривожності у різні періоди дитинства поодинокі (А. І. Захаров, В. Р. Кисловская, Б. І. Кочубей). (13, 18, 22)
Вивчення тривожності на різних етапах дитинства важливо як для розкриття суті даного явища, так і для розуміння вікових закономірностей розвитку емоційної сфери людини. Саме тривожність лежить в основі цілого ряду психологічних труднощів дитинства, в тому числі багатьох порушень розвитку, службовців приводом для звернення до психологічну службу освіти. Тривожність розглядається як показник «преневротіческого стану», її роль надзвичайно висока і в порушеннях поведінки, таких, наприклад, як делинквентность і аддиктивності у поведінці підлітків. Значення профілактики тривожності, її переборення важливо при підготовці дітей і дорослих до важких ситуацій (іспити, змагання та ін), в опануванні нової діяльністю.
Дане дослідження спрямоване на вивчення ступеня кореляції між рівнем тривожності індивіда і переважної у нього мотиваційної тенденції, як особистісних диспозицій. Ця проблема виступить предметом нашого дослідження.
Об'єктом виступлять мотиваційна сфера, в рамках якої будуть вивчатися мотивація досягнення успіху і мотивація уникнення невдачі, і емоційна сфера, пов'язана з тривожністю індивіда.
Таким чином, основною метою роботи стане проблема з'ясування основних закономірностей взаємозв'язку тривожності і мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі у віковій динаміці підліткового і юнацького віку.
Завдання нашого дослідження:
1. Теоретичне вивчення питання.
2. Розгляд можливих шляхів психопрофілактичної та психокорекційної роботи.
3. Методологічне вивчення проблеми.
4. З'ясування основних особливостей мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі.
5. Встановлення загальної закономірності вікової динаміки мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі.
6. Виявлення основних особливостей тривожності.
7. Встановлення загальної закономірності вікової динаміки рівня тривожності.
8. Визначення ступеня відношення рівня тривожності і мотивації досягнення успіху, уникнення невдачі.
Ми припускаємо, що мотивація досягнення успіху, уникнення невдачі і тривожність як особистісні диспозиції тісно взаємопов'язані. При цьому низький рівень тривожності пов'язаний з мотивацією досягнення успіху, а високий рівень тривожності - з мотивацією уникнення невдачі. Дане припущення і буде виступати основною гіпотезою нашого дослідження.
Робота складається з двох частин: теоретичної та практичної. Практична частина в свою чергу складається з двох етапів:
· 1-й етап - виявлення провідної мотиваційної тенденції;
· 2-й етап - визначення рівня тривожності.
Далі результати оброблялися і аналізувалися, виявлялися основні закономірності.
Методами дослідження виступали: теоретичний аналіз літератури, тестування, математична обробка даних.
Базою нашого дослідження є 6 «А» (1-й етап) - 7 «А» (2-й етап) клас, у складі 26-ти чоловік і 10 «Б» (1-й етап) - 11 «Б» ( 2-й етап) клас, у складі 24-х осіб, школа № 15 м. Орська, також студенти факультету «Педагогіка і психологія» ОГТІ, філія ОДУ I (1-й етап) - II (2-й етап) курсу, у складі 30-ти чоловік і IV (1-й етап) - V (2-й етап) курсу, у складі 25 чоловік.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

скачати