МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.М.І.ПИРОГОВА
“Затверджено”
на методичній нараді
кафедри акушерства та гінеколгії №2
Завідувач кафедри
______проф. Булавенко О.В.
«27» серпня 2021 р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для самостійної роботи студентів при підготовці
до практичного (семінарського) заняття
| Навчальна дисципліна | Акушерство та гінекологія |
| Тема заняття №1 | Анатомія жіночих статевих органів |
| Курс | 5 |
| Факультет | медичний (форма навчання: денна) |
Вінниця 2021
Актуальність теми заняття
Анатомія жіночих статевих органів є основою в акушерстві. Без знання її неможливе подальше вивчення акушерської дисципліни, зокрема уявлення про передлежання, біомеханізм пологів, клінічні співвідношення плода і таза.
2. Навчальні цілі заняття
І. Ознайомчий рівень теоретичних знань
Студент повинен ознайомитись з історичними аспектами, статистичними даними, щодо анатомії жіночих статевих органів
ІІ. Рівень репродуктивних теоретичних знань
Студент повинен знати:
- анатомію жіночих статевих органів;
- фізіологічні зміни в організмі жінки в різні вікові періоди;
- нейроендокринна регуляція функції статевої системи;
- м'язи тазового дна;
- будову голівки плода;
- будова статевих клітин. Запліднення та розвиток плідного яйця;
- критичні періоди в розвитку ембріона та плода;
- ознаки зрілості новонародженого;
- фармакотерапія в акушерстві.
ІІІ. Рівень практичних навиків (професійний)
Студент повинен вміти:
- визначати масу і зріст новонародженого;
- визначати розміри голівки, поперечний розмір плечиків, сідниць;
- визначати ознаки зрілості новонародженого.
ІV Рівень професійних вмінь (професійний)
вміння з‘ясовувати анамнестичні дані;
вміння клінічно обстежувати вагітну.
V. Рівень творчий, продуктивний
Передбачає розвиток творчої активності студентів, їх творчих здібностей в процесі теоретичного, лабораторного, експериментального, клінічного, медико-соціального та інших досліджень проблемних питань дисципліни в межах аудиторної та позааудиторної наукової роботи студентів.
Цілі розвитку особистості фахівця (виховні)
Спрямовані на формування професійно-значимої підструктури особистості майбутнього лікаря. Обирається найбільш актуальний виховний аспект, пов‘язаний з темою заняття: деонтологічний, правовий, професійної відповідальності, екологічний, психологічний, психотерапевтичний, патріотичний тощо.
Міждисциплінарна інтеграція
Призначення цього розділу в тому, щоб проінтегрувати тему заняття з попередніми базисними знаннями, навиками, вміннями, а також з наступними дисциплінами, темами, що будуть вивчатись в подальшому
| Назва дисципліни | Отримані навики |
| Анатомія | Будова кісткового тазу, жіночих статевих органів, кровопостачання органів малого тазу. |
| Фізіологія | Фізіологія вагітності та пологів. Схематично зобразити фізіологію скоротливої діяльності матки |
| Фармакологія | Фармакодинаміка препаратів, що застосовуються в пологах . Виписка рецептів. |
5. Відбір змісту навчального матеріалу теми та його структурування
Головним критерієм відбору змісту теми навчальної дисципліни є вимоги навчальної програми, а також значимість теми в майбутній професійній діяльності лікаря. Другим критерієм відбору є значимість змісту теми для вивчення наступних тем, дисциплін. Не менш важливою в методичному відношенні є проблема структурування змісту матеріалу. Психологічний аналіз свідчить, що структурування є одним з найбільш універсальних прийомів переробки та засвоєння інформації людиною. Цими прийомами важливо володіти як сучасним викладачам, так і студентам. В умовах значних інформаційних перенавантажень навчальних програм оптимальний відбір змісту теми та його структурування стає актуальною проблемою педагогічної практики.
КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
За своїм розміщенням статеві органи жінки поділяються на зовнішні та внутрішні.
Зовнішні статеві органи
До зовнішніх статевих органів жінки (genitaliaexterna) відносять лобок, великі статеві губи, малі статеві губи, клітор, присінок вагіни.
Зовнішні статеві органи: 1. mons pubis; 2. preputium clitoridis; 3. glans clitoridis; 4.ostium urethrae externum; 5. ostium vaginae; 6.fossa vestibuli vaginae; 7.frenulum labiorum pudendi; 8. anus; 9. perineum; 10. comissura labiorum posterior; 11.hymen; 12.labia pudenda minora; 13. labia pudenda majora; 14. comissura labiorum anterior.
Лобок це найнижча ділянка передньої черевної стінки. Завдяки значному розвитку в цій ділянці підшкірної клітковини, він має вигляд підвищення і називається горбком Венери (mons Veneris). У статевозрілих жінок лобок вкритий волоссям із горизонтальною верхньою межею (оволосіння за жіночим типом). Ріст волосся вгору з конусоподібним звуженням його по середній лінії живота до пупка називають оволосінням за чоловічим типом.
У дівчаток, які не досягли статевої зрілості, на лобку немає волосся, у літніх жінок після припинення менструацій оволосіння лобка зменшується. Зазначений ріст волосся на лобку пов’язаний із функціонуванням яєчників.
Великі статеві губи (labia pudenda majora) - це дві поздовжньо розміщені шкірні складки із сполучнотканинною основою і жировим прошарком всередині. Обидві складки йдуть від лобка вниз і назад, обмежують з боків статеву щілину (rima pudendi). Довжина кожної із статевих губ складає 8 см, ширина - 2-3 см. Угорі великі статеві губи непомітно переходять у лобок і утворюють передню спайку (commissura labiorum anterior), а внизу вони сполучаються й утворюють задню спайку вагіни (commissura posterior), яка розміщена приблизно на 2-3 см вище. Відтягнувши задню спайку, можна виявити простір між нею і дівочою плівою - човноподібну ямку (fossa navicularis). У передній частині великих статевих губ віялоподібно розходяться закінчення круглих маткових зв’язок.
Простір між задньою спайкою вагіни і прямою кишкою називають промежиною (perineum). На шкірі промежини від задньої спайки вагіни до заднього проходу тягнеться у вигляді лінійного рубця так званий шов промежини (raphe perinei). Висота промежини ззовні становить 3-4 см, у глибину вона поступово звужується, задня стінка вагіни поступово наближається до прямої кишки і ведмежовується лише сполучнотканинним прошарком. Простір між зовнішнім отвором заднього проходу і куприком називають задньою промежиною. У товщі великих статевих губ знаходяться жирова клітковина та венозні сплетення. У верхній їх половині закінчуються пучки (lig. teres uteri).
У нижній третині глибоко під шкірою у товщі великих губ розміщені бартолінієві залози (glandulae Bartolini). Якщо захопити пальцями нижній край великої статевої губи, то можна пропальпувати бартолінієву залозу як округле тіло завбільшки з горошину чи біб. Бартолінієві залози мають альвеолярно-трубчасту будову. Кожна залоза складається з кількох часточок, кожна з яких у свою чергу, складається з декількох альвеол, вистелених всередині залозистим епітелієм і мають вивідні протоки, що з’єднуються в одну спільну вивідну протоку завдовжки 1,5-2 см, яка відкривається біля входу у вагіну на внутрішній поверхні малих статевих губ, там, де вони зливаються з великими губами.
Бартолінієві залози виробляють прозорий секрет лужної реакції.
Малі статеві губи (labia pudenda minora) розміщені досередини від великих статевих губ у вигляді двох паралельних складок слизової оболонки й обмежують присінок вагіни. Верхній їх кінець розщеплюється на дві складки. Одна з них йде над клітором і, з’єднуючись з такою ж із протилежного боку, утворює крайню плоть клітора (preputium clitoridis). Задні кінці малих губ утворюють вуздечку (frenulum labiorum pudendi). Між малими статевими губами знаходиться присінок вагіни (vestibulum vaginae). У товщі малих статевих губ розміщені цибулини присінка (bulbus vestibuli).
Клітор (clitoridis) складається з двох сполучених між собою печеристих тіл (corpora cavernosum clitoridis) . Він має вигляд невеликого горбка у передньому куті статевої щілини. У ньому розрізняють голівку і тіло, яке складається з печеристих тіл і ніжки, що прикріплюються до окістя лобкових і сідничних кісток. Клітор має велику кількість судин і нервів, а в його шкірі дуже багато нервових закінчень. Сальні залози, на які багатий клітор, виділяють смегму. Функціонально клітор є органом статевого відчуття.
Цибулина присінка вагіни (bulbus vestibuli) – це непарне густе венозне сплетення за типом кавернозного тіла, яке покрите білковою оболонкою. Цей утвір складається з двох частин (правої та лівої), розміщених в основі великих і малих статевих губ у ділянці присінка і нижнього відділу вагіни, що підковоподібно охоплюють спереду вхід у вагіну. Передні (верхні) звужені частини цибулини, з’єднуючись, охоплюють зверху сечовидільний канал. Задні (потовщені) кінці бокових частин цибулини присінка прикривають і прилягають до бартолінієвих залоз. Кожна з бокових частин цибулини ззовні знизу частково прикрита цибулинно-печеристим м’язом.
Присінок піхви (vestibulum vaginae) - це простір, обмежений спереду клітором, ззаду - задньою спайкою статевих губ, з боків - внутрішньою поверхнею малих статевих губ. Угорі збоку вагіни він межує з дівочою плівою. У присінок вагіни відкриваються зовнішній отвір уретри, вивідні протоки великих залоз присінка.
Дівоча пліва (hymen) - це сполучнотканинна перетинка, яка закриває вхід у вагіну. Вона вкрита багатошаровим плоским епітелієм. В основі дівочої пліви містяться м’язові елементи, еластичні волокна, кровоносні судини і нерви. У ній є отвір. Залежно від його форми і розташування, дівоча пліва може мати вигляд кільця, півмісяця, зубця тощо. Іноді дівоча пліва має два або декілька отворів, зрідка буває суцільною (без отворів). Під час першого статевого акту дівоча пліва розривається, що супроводжується кровотечею. Після її розриву залишаються гіменальні сосочки. У деяких випадках дівоча пліва добре розтягується і не розривається під час статевого акту.
1 2 3 4