ВСТУП
В даній роботі я обрала 5 авторефератів , теми яких на сьогоднішній день є актуальними та цікавими для вивчення.
Тема першого автореферату : СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ: ПОЛІТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПАРАДИГМИ.
Я обрала цю тему тому що мені цікавий розвиток насамперед сучасного українського націоналізму. А це в першу чергу національна свідомість та усвідомлення національної спільності групи людей.
Другою темою є ПОЛІТИЧНА МОБІЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК АКТИВІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ В УКРАЇНІ.
Дана тема є актуальною оскільки Україна стикнулась з політичною мобілізацією на межі 2013–2014 рр. засвідчила формування в значної частини населення України політичної культури активістського типу.
Наступна тема : КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ІНСТИТУЦІЙНИХ ПЕРЕДУМОВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Ця тема зумовлює виникнення низки суперечностей щодо її сутності, закономірностей, особливостей у світовому та національному вимірі, а також потребує узагальнення теоретичних і прикладних аспектів проблематики в умовах мінливого політичного середовища.
Четверта тема : РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
На мою думку , ця тема є найцікавішою та найподрібінішою для політики України, тому що підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, вступила у період масштабної модернізації, що охопила всі сторони життя суспільства та держави.
П`ята тема : МАНІПУЛЯТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ
Про цю тему потрібно говорити та вирішувати її , незважаючи на достатню кількість наукових праць щодо висвітлення тематики комунікаційної складової гібридної війни, існує проблема недостатності комплексних наукових розвідок щодо методів та засобів протистояння російській інформаційній агресії.
https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2020/11/Avtoreferet_Sych.pdf
СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ: ПОЛІТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТРАНСФ
ОРМАЦІЇ ПАРАДИГМИ
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, восьми розділів, 29-ти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що охоплює 357 позицій, та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 457 сторінок. Обсяг основного тексту – 384 сторінки.
У «Вступі» обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт і предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, зазначено особистий внесок автора і дані щодо апробації результатів дисертаційної роботи.
Перший розділ – «Теоретико-методологічні засади дослідження особливостей трансформації парадигми сучасного українського націоналізму» присвячено ступеню наукової розробки теми, дослідженню теоретичних аспектів сутності поняття націоналізму, його основних трактувань та парадигм, проблеми уніфікації термінологічної бази, аналізові революційного складника в доктрині й модерністській історії націоналізму, описано методологію дослідження.
У розділі здійснено аналіз рівня розвитку українського націоналізмо- знавства і зауважено, що, зважаючи на пострадянські антинаціоналістичні анахронізми та впливи західної науки, що базується на ліберальних позиціях, його сучасний стан досить нерозвинений.
У другому розділі «Відродження націоналізму в сучасній Західній Європі» проаналізовано відродження націоналізмів державних націй та етнічних націоналізмів у Західній Європі. Відзначено, що в останні десятиліття націоналістичні політичні сили стали вагомим чинником політичного життя не тільки країн Центрально- Східної Європи і постсовєтського простору, але і Західної Європи. Процеси активізації націоналізмів набирають характеру системного загальноєвропейського явища і потребують такого ж системного наукового аналізу.
У третьому розділі «Витоки та становлення сучасного українського націоналізму» розкрито історію зародження й еволюції українського націоналізму, зокрема в аспекті створення й генезису ОУН в атмосфері радикалізації міжвоєнного суспільно-політичного життя та розглянуто витоки, специфіку становлення і розвитку різних організаційних форм сучасного українського націоналізму.
У четвертому розділі «Революційний складник сучасного українського націоналізму» розкрито революційний потенціал сучасного українського націоналізму та його вплив на політичні процеси в Україні, проаналізовано трактування концепції перманентної національної революції в сучасному дискурсі українського націоналізму.
У п’ятому розділі «Держава в доктрині сучасного українського націоналізму» розглянуто місце держави в ідеологічних засадах сучасного українського націоналізму, систематизовано базові характеристики держави в його доктрині та поглиблено зміст моделі національного авторитаризму на етапі становлення демократії у посттоталітарному суспільстві.
У шостому розділі «Основні засади концепції раціонального націоналізму» арґументовано потребу «раціоналізації» сучасних східноєвропейських націоналізмів та розкрито фактори, які ускладнюють цей процес, подано розуміння сутності концепції раціонального націоналізму й ідентифіковано сучасний український націоналізм як соціальноконсервативний, на основі практичного досвіду проаналізовано проблемні питання взаємовідносин націоналістичних структур та інституцій держави.
У розділі запропоновано авторське бачення теоретичних засад раціонального націоналізму та визначено концептуальні основи і специфіку трансформації українського націоналізму від революційно-визвольного до конструктивістсько-державницького.
У сьомому розділі «Етнополітичні відносини в теорії та практиці сучасного українського націоналізму» проаналізовано й розкрито змістовне наповнення етнополітичних відносин у націоналістичній історії і теорії та практиці сучасного українського націоналізму.
У восьмому розділі «Зовнішньополітична доктрина українського націоналізму» на основі історичного аналізу систематизовано зовнішньополітичну доктрину сучасного українського націоналізму та запропоновано авторське бачення можливостей її використання в сучасних умовах.
https://lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/02/aref_Yamelnytskuj.pdf
ПОЛІТИЧНА МОБІЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК АКТИВІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ В УКРАЇНІ.
Структура роботи обумовлена метою й завданнями дослідження, його об’єктом і предметом та обраною методологією. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 240 сторінок, з них основного тексту – 179 сторінок. Список використаних джерел налічує 398 позицій.
У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, розкрито ступінь наукової новизни проблеми, сформульовано об’єкт і предмет дослідження, його наукову мету й завдання, подано методологічну основу дисертації, охарактеризовано її структуру та практичне значення, наведено дані про апробацію результатів роботи.
Розділі 1. «Джерельна база та стан наукової розробки проблеми мобілізації до політичної участі» розглянуто джерельну базу та стан дослідження проблематики політичної участі, її історичних та сучасних інтерпретацій, підходів до розуміння та визначення форм її здійснення, головно, технологій та напрямків активізації політичної участі, зокрема й мобілізаційного характеру.
Розділі 2. «Теоретико-методологічні засади дослідження мобілізаційних чинників активізації політичної участі» розглянуто теоретичні проблеми активізації політичної участі громадян у її різних формах та методологічні підходи щодо аналізу мобілізаційних чинників такої активізації.
Мобілізація громадян у сфері політичних відносин здійснюється такими важливими інститутами, як політичні партії (особливо під час виборів), організаціями громадянського суспільства, масовими рухами, засобами масової комунікації та інтернет-мережами тощо. У підрозділі політична мобілізація розглядається крізь призму формування активістського типу політичної культури громадян.
Розділі 3. «Сутнісні характеристики поняття «політична мобілізація» досліджено сутність, основні прояви та види політичної мобілізації, з’ясовано політико-культурні чинники, що її зумовлюють.
Розділі 4. «Інституційні форми та технології політичної мобілізації громадян України» досліджено сукупність інституційних та позаінституційних чинників мобілізації, що визначають рівень політичної активності громадян України.
Виокремлено комплекс чинників, які визначають мобілізаційний потенціал громадянського суспільства як у внутрішньо–організаційному вимірі, так і щодо мобілізації широкого загалу громадян.
З’ясовано, що за сучасних умов політмоб перетворюється в простіший, оперативніший і безпечніший спосіб безпосереднього вираження думки окремих груп суспільства чи привернення ними уваги до певних суспільних, зокрема політичних, проблем. Така новітня форма політичного активізму часто є реакцією на курси внутрішньої та зовнішньої політики правлячих політичних еліт, їх окремі дії, спрямовані на обмеження демократичних свобод, зокрема впровадження політичної цензури тощо.
https://npu.edu.ua/images/file/vidil_aspirant/avtoref/D_26.053.12/Gaponenko1.pdf
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ІНСТИТУЦІЙНИХ ПЕРЕДУМОВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Структура дисертації. Дисертація є завершеним дослідженням, що складається з анотації, вступу, п’яти розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 441 сторінку, основний зміст – 328 сторінок, список використаних джерел включає 637 найменувань.
У «Вступі» обґрунтовано вибір теми дослідження, зв’язок роботи з
науковими планами і темами, визначено мету й завдання, обґрунтовано
методологію дослідження, наукову новизну, особистий внесок здобувача,
теоретичне й практичне значення отриманих результатів, представлено дані про апробацію дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади аналізу
демократизації політичної системи» – проаналізовано історію та сучасний
стан дослідження передумов демократизації політичної системи, визначено
невирішені аспекти проблематики, концептуалізовано основні поняття.
У другому розділі – «Інституційні передумови становлення демократичної політичної системи» – розкрито сутність, основні різновиди, параметри, а також вітчизняну специфіку інституційних чинників демократизації на етапі їхнього становлення.
Третій розділ – «Чинники стабілізації демократії» – присвячений особливостям і критеріям демократичної інституційної динаміки, системно- синергетичним закономірностям підтримання рівноваги в умовах змін.
У четвертому розділі – «Особливості функціональних детермінант сучасної політичної системи» – визначаються основні умови імплементації демократичних правил у політичну практику, що залежить від наявності інституціоналізованого лідерства, конвенційної політичної участі, конструктивних неформальних механізмів політичної діяльності.
У п’ятому розділі – «Системно-стратегічна модель передумов демократизації політичної системи України» – розкрито зміст авторської концепції щодо загальної структури чинників демократизації політичної системи.
Cтратегія активізації передумов демократизації спрямована на забезпечення імплементації правил у повсякденну політичну практику й поведінку, що передбачає пошук інструментів і технологій впровадження демократичних принципів у реальні відносини та підвищення ефективності організацій. Серед ефективних засобів оптимізації функціонування правил та організацій: елітарний, егалітарний та неформальний вектор.
http://mdu.in.ua/Nauch/spetsrada/diser/politologia/aref_grinko_2019.pdf
РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 193 сторінках. Робота містить 7 додатків на 8 сторінках. Список використаних джерел охоплює 373 найменувань на 34 сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету та основні задачі дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікацію.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження» розглянуто основні поняття і категорії дослідження, визначено стан наукової розробки теми, дана характеристика джерельної бази роботи, обґрунтовано використання необхідної методології.
У другому розділі «Становлення та еволюція регіональної політики ЄС» розглядається процес формування регіональної політики ЄС, фактори, що на нього впливають, досліджується сучасна концепція Політики згуртування.
У третьому розділі «Реалізація Політики згуртування в 2014 – 2019 рр.» присвячений аналізу діяльності керівних структур ЄС, спрямована на реалізацію семирічного плану Стратегії розвитку Політики згуртування на 2014 – 2020 рр., а також аналіз можливостей використання досвіду ЄС з реалізації регіональної політики для України.
Європейський Союз сьогодні – це унікальна міжнародна організація, членами якої є 28 країн з населенням більше 400 млн. на яку припадає 25 % світового ВВП.
Сьогодні експерти вважають, що країни-члени ЄС мають одну з кращих у світі моделей регіональної політики, що ефективно реагує на виклики сьогодення. У рамках ЄС регіональна політика стала найважливішим інструментом поглиблення та розширення як інтеграційних процесів, так і європейського регіоналізму, формування нових просторово-територіальних структур, що принципово змінювали геополітичний простір Європи.
https://pdpu.edu.ua/doc/vr/2019/komarchuk/aref.pdf
МАНІПУЛЯТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ
Структура та обсяг дисертації визначені її змістом, метою та поставленими завданнями. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, які поділяються на відповідні підрозділи, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження – 226 сторінок. Кількість використаних джерел – 320 найменувань.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами; сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет, визначено методологічні засади; обґрунтовано наукову новизну; наведено дані про особистий внесок здобувача, теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості про характер апробації результатів дослідження, публікації та структуру роботи.
У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти дослідження маніпулятивних комунікаційних технологій в контексті гібридної війни» визначено, що політико-технологічна парадигма аналізу досліджуваної 5 проблематики передбачає пізнання феномену маніпуляції та її інструментарію – комунікаційних технологій у контексті гібридної війни.
У другому розділі «Гібридна війна: сутність та структура феномену» здійснено характеристику гібридної війни як суспільно-політичного явища, враховуючи, що у збройних конфліктах сьогодення водночас із військовим фронтом активно використовується інформаційна складова, тому доцільним було акцентування уваги на аналізі технологій маніпуляції свідомістю суспільства.
У третьому розділі «Інформаційно-комунікаційна складова гібридної війни» розглядається процес інформаційно-комунікаційної складової гібридної війни як структурований та системний феномен, вихідною характеристикою якого є його технологізація та визначені комунікативні стратегії маніпулятивних технологій засобів масової комунікації.
У четвертому розділі «Форми та механізми застосування маніпулятивних технологій засобів масової комунікації в умовах гібридної війни», проаналізувавши основні форми застосування, механізми, стилі та інструментарій комунікаційних маніпулятивних технологій російських ЗМІ в рамках сучасної гібридної війни, автор дійшов висновку, що в сучасному гібридному світоустрої значне місце займають конструюючі та деструктивні форми інформаційних впливів.
Сучасні реалії українсько-російського протистояння показали, що захищеність від руйнівних інформаційних впливів є не менш важливим чинником збереження державності, ніж захист державного кордону та наявність сучасного озброєння. Визначено, що поняття «маніпулятивні комунікаційні технології» виявляються в специфічному формуванні інформаційних процесів та їх впливу на масову свідомість з урахуванням ідеологічних методів та засобів. Автор констатує, що маніпулятивні технології засобів масової комунікації залишаються найбільш впливовим інструментом гібридної війни.
ВИСНОВКИ