Мережеві ринки
Поняття «мережевий ринок» є однією з найскладніших та найбільш дискусійних категорій в економічній науці. На сучасному етапі під впливом четвертої промислової революції відбувається формування нової парадигми розвитку економіки, невід’ємним складником якої є дослідження мережевих ринків.
Якщо раніше мережеві ринки досліджувалися науковцями тільки в таких галузях, як телекомунікації, мобільний зв’язок, ІТ, то сьогодні впровадження технологічних інновацій (штучного інтелекту, Інтернету речей, безпілотного транспорту, 3D-друку, квантових комп'ютерів тощо) забезпечує розвиток мережевих ринків у всіх сферах діяльності людини. Відбувається трансформація класичного ринку в мережевий.
У зв’язку зі швидким розвитком мережевих ринків перед науковцями та перед практиками постає низка питань щодо визначення ознак та характеристик мережевих ринків у сучасних умовах, умов ефективного функціонування фірм на мережевих ринках, необхідності та механізму їх регулювання з боку держави, розроблення заходів недопущення недобросовісної конкуренції та ін. Однак для подальших досліджень необхідно, насамперед, визначити, в чому полягає сутність мережевого ринку, оскільки в науковій літературі немає єдиного підходу до питання.
Сучасна економіка перетворюється в глобальний мережевий ринок, який зазнає значних змін унаслідок технологічних інновацій та інституційних перетворень. Високотехнологічний сектор економіки робить людей усе більш залежними від мереж, як у бізнесі, так і в повсякденному житті. В науковій літературі досить мало уваги присвячено еволюції наукових поглядів щодо дослідження основи мережевого ринку – мережі.
Передумовою виникнення теорії мереж є поява окремих публікацій, які досліджують мережеві зв’язки з позицій різних галузей науки. Дослідники, що працювали в рамках кожного з напрямів, використовували різні вихідні теоретичні передумови та емпіричні дані та на їх основі сформулювали власне визначення сутності мережі та мережевих зв’язків, тим самим зробивши істотний внесок у розвиток мережевих ринків.
Основні етапи дослідження сутності мережевих зв'язків:
І етап (1736–1890 рр.) Виникнення теорії графів. У науковій літературі граф є синонімом поняття «мережа». Ця теорія лягла в основу досліджень мережевих зв’язків. Дослідження стійкої мережевої взаємодії економічних агентів, що здійснюють спільну діяльність та отримують позитивні екстерналії.
ІІ етап (1930–1960-ті роки) Уведення поняття «соціальна мережа». Мережа визначається як структура зв’язків між елементами соціальної системи. Створення першої мережі ARPANET. Створення математичної теорії розвитку соціальних мереж.
ІІІ етап (1960–1970-ті роки) Вивчення мережевого ринку як об'єкта економічного аналізу починається із соціологічних робіт, присвячених розгляду поведінки людей у соціальній мережі. Відповідно до цього підходу, мережі формальних та неформальних відносин лежать в основі успішного ведення бізнесу.
ІV етап (1970-ті – 2000-ні роки) Формуються підходи до визначення мережевих ринків. Досліджуються мережеві ефекти, їх види та фірми з мережевими ефектами; розвиток конкурентних відносин на мережевих ринках тощо.
V етап (2014р. – дотепер) Під впливом четвертої промислової революції відбувається формування нової парадигми розвитку економіки, невід’ємним складником якої є дослідження мережевих ринків. Досліджуються нові принципи функціонування мережевого ринку у зв’язку з упровадженням інформаційних технологій у всі сфери життя людини. Відбувається розмивання граней між класичним ринком та мережевим. У науковій літературі з’являються публікації щодо дослідження ролі держави на мережевих ринках.
Нині мережеві зв’язки охоплюють усі галузі економіки. Сучасна економіка перетворюється в масштабний глобальний мережевий ринок, характеристики ефективного функціонування якого зазнають значних змін унаслідок як технологічних інновацій, так й інституційних перетворень.
Сьогодні немає єдиного підходу до трактування сутності мережевого ринку. Розглянемо основні напрями досліджень із даної проблематики.
Мережевий ринок як організаційна структура. Мережевий ринок розглядається як сукупність гнучких горизонтальних управлінських структур, що функціонують за рахунок загальної ресурсної бази, в якій ключовим є інформаційний ресурс; вони найбільш удало поєднують формальні та неформальні процедури для координації та узгодження діяльності фірм – учасниць ринку. Основними представниками цього підходу є Л. Смоляр, Р. Патюрель, Майлз, Сноу та ін.
Відповідно до цього підходу, ринки класифікують за сферою застосування: ринки з високими капітальними витратами, ринки з низькими капітальними витратами.
Переваги цього підходу:
– зростання довіри знижує трансакційні витрати і невизначеність, збільшує передбачуваність у формі відомих очікувань;
– інтенсивний інформаційний потік збільшує виникнення нових можливостей у бізнесі: доступ до нових технологій, розширення ринків збуту;
– добровільне та довготривале співробітництво забезпечує фірмам гнучкість, посилює їх сприйнятливість до інновацій та орієнтованість на кінцевого споживача;
– взаємний вільний доступ до ресурсів, які перебувають у власності учасників мережі;
– скорочення витрат виробництва та реалізації продукції;
– стратегічні партнерства можуть замінити процеси злиття і поглинання, які є більш витратною і ризикованою моделлю розвитку.
Недоліками підходу є:
– зростання монополізму та зменшення конкуренції на ринку;
– зниження ефективності діяльності за відсутності чіткої консолідації цілей учасників мережі та уповільнення процедур прийняття рішень за її значного розширення;
– зростання залежності, обмеження дій окремих суб'єктів і надалі – втрата підприємством самостійності;
– зниження гнучкості управління;
– розмивання меж між організаціями за рахунок ускладнення зв'язків між учасниками мережі.
Мережевий ринок як ринок із мережевими ефектами. Мережевий ринок – це ринок, на якому виникає мережевий ефект (феномен зростання споживчої цінності в міру зростання числа вузлів), тобто досліджується збільшення важливості об'єкта споживання у міру збільшення кількості його користувачів та числа зв'язків між ними.
До основних прихильників цього підходу можна віднести таких науковців, як Кац, Шапиро, Чен, Фарелл, Клемперер, Аронсон, Розанова, Юшин та ін.
Відповідно до цього підходу, мережеві ринки класифікують:
– залежно від типу мережевого ефекту: ринки з прямим мережевим ефектом, ринки з опосередкованим мережевим ефектом;
– за структурою: односторонні та двосторонні.
Переваги: досліджуються нові ринки та особливості їх розвитку та функціонування; дослідження новітніх технологій (тісний зв’язок економіки та ІКТ).
Недоліки: досліджуються тільки ринки, де присутній мережевий ефект.
Мережевий ринок як система взаємопов’язаних елементів. Мережевий ринок у широкому сенсі – це будь-яка система, що складається з елементів (вершин, або вузлів), зі зв'язками між ними, які визначаються як ребра (дуги).
Мережевий ринок у вузькому сенсі – це ринок, де відсутній єдиний центр (лідер), відносини на ринку є результатом кооперативних взаємодій між елементами (вузлами), серед яких можуть бути декілька часткових лідерів з обмеженим впливом на систему.
Прихильники: Д. Подольні, К. Пейдж, М. Ньюмен, М. Леонард, Дж.А. Барнес та ін.
Відповідно до цього підходу мережеві ринки класифікують:
– за сферою застосування: клітинні, еквіпотенціальні, модульні, екосоціальні, нейронні, егалітарні;
– за структурою: плоскі та об’ємні.
Преваги: підхід широко використовується у різних науках (біології, соціології, фізиці, психології та ін.). Відбувається розвиток міждисциплінарних досліджень, що розширює допустимі грані у просторі наукових проблем.
На сучасному етапі розвитку економіки, проаналізовані підходи тільки частково характеризують сутність мережевого ринку, оскільки не досліджують вплив новітніх технологій на його структуру та сутність.
Отже, мережевий ринок – це ринок, який формується на основі зв'язків, що об'єднуються за допомогою мережі, де виникає мережевий ефект, що досягається шляхом використання бізнес платформ; характеризується швидким зростанням та мінімізацією витрат для кожного учасника ринку, а також виникненням нових бар'єрів, входження та розмиванням меж ринку за рахунок упровадження новітніх інформаційних технологій.