Мелащенко О. 7310
1.Для яких гельмінтозів закономірним ускладненням є виникнення анемії (перерахуйте не менше 3-х)
Відповідь:
Шистосомоз
Стронгілоїдоз
Дифілоботріоз
Аскаридоз
Анкілостомоз
Трихоцефальоз.
2.Специфічна діагностика стронгілоїдозу (сучасні методи підтвердження діагнозу)
Відповідь: Полягає у виявленні личинок в дуоденальному вмісті і калі (за методом Шульмана, Бермана тощо), зрідка й у сечі виявляють личинки паразитів. У міграційній фазі іноді вдається виявити личинки в мокроті. Використовують ІФА крові, зменшення кількісного титру антитіл в процесі лікування є показником адекватності терапії. При стронгілоїдозній міграції іноді посів мокроти на бактеріальні збудники демонструє рост бактерій у вигляді «смужкових» колоній, де смужки росту бактерій, що відходять від округлої основної колонії, відбуваються через розповзання личинок гельмінта і проявлення сліду цього саме виявляють у вигляді смужок колоній.
3.Клінічні симптоми пізньої (хронічної) стадії опісторхозу
Відповідь: Провідними симптомами хронічної стадії опісторхозу є біль у надчеревній ділянці та правому підребер’ї, іноді з іррадіацією в спину і ліве підребер’я, диспептичні розлади (зниження апетиту, нудота, нестійкі випорожнення). Часто виникають запаморочення, головний бііь, безсоння, підвищена дратівливість. Температура тіла субфебрильна або нормальна. Печінка збільшена й ущільнена; зазвичай спостерігають ЇЇ рівномірне збільшення, в окремих хворих збільшується переважно права або ліва частка. Жовчний міхур часто значно збільшений і на пружений, у більшості хворих виявляють гіпокінетичний тип дискінезії жовчного міхура і жовчних шляхів із тупим болем розпирального характеру в правому підребер’ї, вираженими диспептичними розладами, закрепами (синдром міхуро- вої недостатності). У хворих із гіпертонічним і гіперкінстичним типами дискінезії частіше трапляється синдром жовчної кольки, жовчний міхур не збільшений. У них розвиваються холангіт, дискшезія жовчних шляхів, хронічний панкреатит, рідко — ангіохолспистит і хронічний гепатит. Спонтанного видужання від гельмінтозу не відбувається.
4.Для яких гельмінтів типовим є механізм аутоінвазії (перерахуйте не менше 3-х)
Відповідь:
Ентеробіоз
Стронгілоїдоз
Теніоз
5.Механізм інвазії та клінічні ознаки цистицеркозу
Відповідь: Джерело інфекції – людина, яка є основним господарем. Від нього посередньо відбувається зараження проміжного господаря - рогатої худоби. Механізм зараження – пероральний, шлях передачі – харчовий. зараження людини відбувається при вживанні інвазованої фінами сирої яловичини або м'ясних продуктів, приготовлених із порушеннями технології кулінарної обробки. Проковтнуті яйця під дією шлункового соку звільняються від оболонки; уже у дванадцятипалій кишці онкоефери проникають у лімфатичні й мезентеріальні судини, по яких розносяться в різні органи, уражуючи ЦНС, скелетні м’язи, серце, очі, ротову порожнину’ і підшкірні тканини. Протягом 2—3 міс. онкоефери перетворюються на цистицерки
Клінічні симптоми розвиваються через 60 днів — 30 років (у середньому — через 5 років) після зараження. Відомо, що мозок уражується в 60 % випадків. Будь-яка ділянка нервової системи може бути залучена в патологічний процес, симптоми виникають у 50 % хворих. Звичайними проявами є епілептиформні напади, підвищений внутрішньочерепний тиск, параліч. У дітей початком клінічних проявів може бути гострий енцефаліт. Особливо швидко прогресує гак звана рацемозна менінгоба- затьна локалізація — при цьому групи цист обвивають подібно виноградним лозам базальні цистерни, призводячи до розвитку гідроцефалії та деменції. Ураження очей пов’язані з розвитком цистицерків у передній камері ока або в камері склистого тіла. У разі прикріплення їх до тканин під сітківкою виникають набряк диска зорового нерва, геморагії і васкуліт. Локалізація личинок гельмінта в камері склистого тіла може супроводжуватися помутнінням, хороретинітом, відшаруванням сітківки. Сльозові залози і повіки також можуть бути уражені.