Дніпровський національний університет
імені ОЛЕСЯ Гончара
Факультет економіки
Кафедра міжнародної економіки і світових фінансів
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Міжнародна економіка»
на тему: «ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ДРАЙВЕР ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН»
Студента (ки) 3 курсу групи ВЕ-18-1
спеціальності 292 «Міжнародні економічні відносини»
освітня програма «Міжнародна економіка»
Прізвище та ініціали студента Афанасенко М.В.
Керівник к.е.н., доцент Дзяд О.В.
Кількість балів____________
Національна шкала ________
Члени комісії:
___________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
___________ _____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ _____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
м. Дніпро, 2020 р.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Факультет економіки
Кафедра міжнародної економіки і світових фінансів
ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ
Афанасенко Марiя Вiталiївна
Тема курсової роботи :
«Людський капітал як драйвер глобальної конкурентоспроможності країн»
Строк подання курсової роботи на рецензування 08.12.2020 р.
Вихідні дані по роботі - наукові статті провідних вітчизняних та зарубіжних авторів, звіти всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність, інформація Програми розвитку ООН про Індекс людського розвитку
Графік виконання курсової роботи
| № з/п | Найменування розділі курсової роботи | Строк закінчення |
| 1 | Теоретико-методологічні засади дослідження людського капіталу в контексті глобальної конкурентоспроможності країн | 01.10.2020 |
| 2 | Дослідження ролі людського капіталу як фактору глобальної конкурентоспроможності країн | 8.11.2020 |
| 3 | Пріоритети та перспективи розвитку людського капіталу | 4.12.2020 |
Керівник курсової роботи ________________ Дзяд О. В.
Завдання прийняв до виконання _______________ Афанасенко М. В.
РЕЦЕНЗІЯ
на курсову роботу з дисципліни «Міжнародна економіка»
на тему
«Людський капітал як драйвер глобальної конкурентоспроможності країн»
студента (ки) групи ВЕ-18-1
спеціальності 292 «Міжнародні економічні відносини»
освітня програма « Міжнародна економіка
Афанасенко Марії Віталіївни
| Параметри оцінювання | Оцінка, балів | |
| Оцінка якості пояснювальної записки (0-60) | | |
| Оцінка наявності та розкриття обов’язкових елементів вступу, змістовності висновків | | |
| Ступінь розкриття теоретичних аспектів проблеми, обраної для дослідження та коректність використання понятійного апарату | | |
| Ступінь використання фактологічного матеріалу, висвітлення стану об’єкту дослідження | | |
| Ступінь обґрунтованості перспектив, рекомендацій, прогнозів розвитку об’єкту дослідження | | |
| Обсяг та адекватність використаних при написанні роботи першоджерел та дотримання етики посилань | | |
| Відповідність оформлення курсової роботи встановленим вимогам | | |
| Ступінь оригінальності тексту | | |
| Оцінювання захисту курсової роботи (0-40) | | |
| Вміння чітко та стисло викладати основні результати дослідження | | |
| Використання та якість демонстраційного матеріалу | | |
| Повнота, глибина, обґрунтованість відповідей на питання | | |
| Всього | | |
| Загальний висновок ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________ Загальна рейтингова оцінка курсової роботи (не більше 100 балів) _____ Дата оформлення рецензії «____» _________________ 20 … р. Член комісії __________________ Прізвище та ініціали __________________ Прізвище та ініціали __________________ Прізвище та ініціали | ||
ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………………5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН …………………………………….8
1.1 Сутність та сучасна інтерпретація концепції людського капіталу…8
1.2 Значущість людського капіталу для соціально-економічного розвитку країн……………………………………………………………………13
1.3 Людський капітал як чинник глобальної конкурентоспроможності країн з позиції Всесвітнього економічного форуму…………………………...17
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ЯК ФАКТОРУ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН…………………..24
2.1 Показники людського капіталу у глобальних рейтингах міжнародної конкурентоспроможності країн………………………………………………………………………………24
2.2 Порівняльний аналіз розвитку людського капіталу у різних регіонах та окремих країнах світу………………………………………………………...26
2.3 Особливості політики розвитку людського капіталу в країнах-лідерах за рейтингом міжнародної конкурентоспроможності ………………32
РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ЯК ДРАЙВЕРА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН ………….….37
ВИСНОВКИ…………………………………………….…….….………………44
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………..…………………..47
ВСТУП
Актуальність. Основою формування ефективної економіки сучасності є людина, з її якісним рівнем освіти, розвиненими здібностями та навичками. В умовах глобалізації все більшого значення набуває відкрита конкуренція в глобальному масштабі – необхідно дослідити фактор людського капіталу в формуванні рівня конкурентоздатності національної економіки.
На нашу думку, необхідно акцентувати увагу на тому, що в глобальній економіці головним чинником економічного зростання та забезпечення конкурентних переваг стає людина. Тому виникає необхідність обґрунтувати теоретико-методологічні засади та наукові підходи до формування та розвитку людського капіталу. Проаналізувати особливості людського капіталу як специфічної форми капіталу, а також його елементний склад.
Досліджуючи основні тенденції та закономірності розвитку людського капіталу в умовах глобалізації, ми можемо довести, що в умовах створення «економіки знань» особливого значення набувають освіта й навчання, професіоналізм, високий рівень управління людськими ресурсами, нарощування, відтворення та розвиток людського капіталу та визначити комплекс заходів щодо покращення ефективності формування та розвитку людського капіталу як ключового фактору побудови конкурентоспроможної економіки країн.
В умовах світової економічної кризи 2020 року особливої актуальності набувають проблеми виведення національної економіки з тривалої рецесії, подолання її згубних наслідків та підвищення конкурентоспроможності країни. Фактор людського капіталу у системі конкурентоспроможності відіграє одну з провідних ролей, а збереження його потенціалу виступає пріоритетним завданням для держави.
Актуальність означеної проблеми підсилюється тим, що ХХІ століття назване століттям людини, що підтверджує зростання значення людського капіталу порівняно із капіталом матеріальним в контексті підвищення конкурентоздатності національної економіки.
Мета курсової роботи: на основі встановлення основних тенденцій розвитку людського капіталу в умовах глобалізації визначити комплекс заходів щодо покращення ефективності формування та розвитку людського капіталу як ключового фактору побудови міжнародної конкурентоспроможної економіки країн.
Питання конкурентоспроможності досліджували науковці багатьох поколінь: А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршал, Е. Чемберлін, М. Портер та багато інших. Вагомого внеску в розвиток питання конкурентоспроможності зробили вітчизняні вчені-сучасники Л. Семів, Л. Шевчук, Л. Лісогор, Л. Шаульська, А. Герасименко, М. Садурська та ін. [16]
Проблематиці формування людського капіталу та його ефективного розвитку присвятили свої праці такі вітчизняні науковці, як, зокрема, В.П. Антонюк, О.А. Грішнова, Т.В. Давидюк, Г.В. Дугінець, О.В. Захарова, М.О. Змієнко, М.Ю. Коденська, Н.В. Кравченко, О.С. Крамарева, Д.П. Мельничук, М.Л. Осецький, О.П. Подра, О.І. Сахненко, А.М. Стельмащук, С.В. Федоренко, М.І. Хромов, Р.В. Яковенко. Водночас недостатньо дослідженими залишаються питання визначення закономірностей розвитку людського капіталу в умовах посилення глобальної конкуренції [16].
Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- визначити сутність та сучасну інтерпретацію концепції людського капіталу;
- проаналізувати значущість людського капіталу для соціально-економічного розвитку країн;
- дослідити людський капітал як чинник глобальної конкурентоспроможності країн з позиції Всесвітнього економічного форуму;
- дослідити показники людського капіталу у глобальних рейтингах міжнародної конкурентоспроможності країн;
- провести порівняльний аналіз розвитку людського капіталу у різних регіонах та окремих країнах світу;
- визначити особливості політики розвитку людського капіталу в країнах-лідерах за рейтингом міжнародної конкурентоспроможності;
- визначити пріоритети та перспективи розвитку людського капіталу.
Об’єктом дослідження курсової роботи виступає людський капітал.
Предметом дослідження процес перетворення людського капіталу на драйвер глобальної конкурентоспроможності країн.
У процесі роботи використовувалися такі загальнонаукові методи і прийоми як наукова абстракція, моделювання, аналіз і синтез, методи групування, порівняння, економіко-статистичні, графічні, системний підхід та економіко-статистичні методи (графічний, порівняння, середні величини).
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН
1.1 Сутність та сучасна інтерпретація концепції людського капіталу
Теорія людського капіталу бере початок ще з праць стародавніх мислителів, які влучно відокремлювали значну роль соціальних параметрів людини, а саме: досвід, знання та інтелект. В своїй праці «Держава» Платон охарактеризував роль людських здібностей наступним чином: «люди мають різну природу, а також здібності до тої чи іншої справи» і «кожне діло можна робити не лише в більшій кількості, але й краще та докладаючи менше зусиль, коли виконувати його за своїми природними здібностями».
Перші дослідження ролі людини як провідного фактору виробництва у створенні національного багатства були здійснені ще представниками класичної школи політичної економії, зокрема В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо. [13,с.153]. У своїй теорії К. Маркс акцентував увагу на здатності людини до праці та необхідності інвестицій в неї. Фундатори неокласичної школи (А. Маршалл та інші науковці) визначали, що головним чинником економічного зростання є отримані знання людини в результаті освіти.
Основоположниками сучасної теорії «людського капіталу» є американські економісти Г. Беккер і Т. Шульц. Розвиток теорії людського капіталу закладений Г. Беккером, який для формування людського капіталу запропонував застосовувати витрати на освіту, професійну підготовку, інновації, охорону здоров’я, фізичний та духовний розвиток, комп’ютерну підготовку.
Слід зауважити, що досі немає єдиної позиції серед науковців щодо трактування категорії «людський капітал». Але, узагальнюючи наукові підходи зарубіжних та вітчизняних науковців до цієї категорії, можемо визначити, що людський капітал – це капітал знань, умінь, професійних навичок, досвіду, отриманих в результаті інвестицій в освіту, охорону здоров’я, розвиток людини. Науковий інтерес до формування, ефективного використання, відтворення та розвитку людського капіталу передбачає використання певних методологічних підходів, які обумовлені насамперед багатогранністю та складністю цієї категорії [13].
Незважаючи на те, що теорія людського капіталу сягає праць стародавніх мислителів, її прийнято вважати досить «молодою» в порівнянні з іншими теоретичними основами сучасної економіки. До середини ХХ століття цілісної концепції, як такої, не існувало, оскільки ще не існувало всіх необхідних передумов, які визначалися об’єктивними процесами розвитку продуктивних сил, коли в умовах глобального науково-технічного прогресу в економіці постійно зростає роль і значення людини, рівня її освіти, наукових знань, кваліфікації і досвіду.
Адам Сміт у своїй теорії людського капіталу провів аналіз, в якому описав закономірність залежності доходів працівника від навичок та його природних здібностей. Пізніше ця теорія лягла в основу праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» визначив, що головним фактором для збагачення є саме навички та здібності індивідуума. Роботи А. Сміта, в деякій мірі передували зародженню теорії людського капіталу, однак були дещо віддалені від реалій капіталізму.
Карл Маркс у своїх працях дав повне розуміння ролі людини в капіталістичному виробництві. Він писав, що здатність людини до праці є «головною продуктивною силою суспільства», «справжнім багатством», а все речове багатство – лише «швидкоплинним моментом суспільного відтворення».
В першій половині ХХ ст. Ірвінг Фішер, автор теорії «всеосяжного капіталу» видав свою альтернативну концепцію людського капіталу. Він твердо стверджував, що капіталом слід вважати все, те що приносить протягом певного часу доходи. Також він наголошував, що людину, як і інші корисні матеріальні об’єкти, слід відносити до складу капіталу. Пізніше, у кінці 30-х років минулого ст. Джей Уолш активно просував теорію професійної освіти. Його дослідження базувалось на здобутках Фрвінга Фішера. Саме завдяки теорії «всеосяжного капіталу» Джей Уолш він вперше в економічній науці зробив конкретні розрахунки впливу професійної освіти на рівень національного доходу в США [2].
Основоположником сучасної концепції людського капіталу слід вважати американського економіста Теодора Шульца. Він є автором комплексних робіт з людського капіталу «Формування капіталу освіти» [5]. Концепція роботи полягала в тому, що саме освітній рівень слід вважати головною характеристикою кваліфіційного рівня населення, що безпосередньо несе вплив на здатність застосовування інформації і технології для подальшого розвитку та структурної перебудови суспільства. У своїй праці «Інвестиції в людський капітал» він наголошував на важливість інвестування в людський капітал та сільське господарство, ніж капіталовкладення в машини та заводи.
Формування та розвиток людського капіталу Т. Шульц вбачав у розвитку здібностей та знань, які надаються шкільною освітою, навчанням на робочому місці, зміцненням здоров'я і зростаючим запасом економічної інформації.
Розвиток людського капіталу у зарубіжному досвіді можемо поділити на два етапи:
1 етап: система формальної освіти підготовки людського капіталу; подальша фахова спеціалізація і перепідготовка кадрів через наукові та навчальні центри;
2 етап: спеціальні курси, які фінансуються державою або організовуються у фірмах. [1]
Людський капітал як специфічна складова процесу економічного та соціального розвитку має такі особливості:
– невіддільний від його носія – людської особистості;
– характеризує сукупність знань, навичок, здібностей, запас здоров’я і мотивацій (самовідтворювальна і репродуктивна категорія);
– утворюється завдяки інвестиціям;
– виступає базовим інноваційним джерелом і ресурсом модернізації економіки;
– використання завжди контролюється самим індивідом, а саме світоглядом, матеріальною зацікавленістю, відповідальністю, загальним рівнем культури;
– формування потребує відтворення засобів від поточного споживання для отримання доходів у майбутньому подібно накопиченню фізичного капіталу;
– тільки за умови самозростання професійних знань людини разом із можливістю творчої праці перетворюється на капітал. [9]
Аналізуючи наукові джерела, визначимо такі структурні елементи людського капіталу:
– професійні знання, вміння, інтелект;
– досвід, що напрацьовується в процесі трудової діяльності;
– можливість особи виконувати покладені на неї функції та обов’язки, розвиватись, розширювати свої здібності та опановувати нові сфери діяльності;
– вроджені здібності, тобто індивідуальні властивості людини, які значною мірою визначаються генетикою;
– особисті риси та психологічні особливості, а саме фізична сила, працездатність, імунітет, темперамент, період активної трудової діяльності;
– здоров’я особистості, що визначається її способом життя, якістю харчування, заняттями спортом;
– мобільність, тобто здатність особи збирати, опрацьовувати, відбирати необхідну інформацію та ефективно її використовувати, також на її рівень впливає матеріальний стан людини;
– мотивація, тобто пошук місця роботи з вищим рівнем доходу, кращим психологічним кліматом, що стимулює індивіда до накопичення та досвіду, спонукання до дії, визначає її організованість, активність. [4]
Найважливіша ідея теорії людського капіталу несе в собі думку, що в у умовах інформаційного суспільства саме людський капітал слід вважати головним чинником відтворення національного багатства. Якщо узагальнити думку авторів теорії людського капіталу, то ми прийдемо до висновку про рівноправне партнерство двох видів капіталу – людського й нелюдського. Тобто людські ресурси подібні приробним, бо не є виробничими та штучними. Але, з іншої сторони, подібні речовинному капіталу, бо людський капітал можно вважати певним «фондом», який існує для виробництва трудових послуг.
Відштовхуючись від теорії людського капіталу, можемо зробити висновок, що доходи людей є закономірним підсумком раніше прийнятих рішень. Таким чином, всі прийнятті рішення впливають на розмір майбутніх доходів. Тобто людина може впливати на свої доходи, якщо буде вкладати кошти у свою освіту, культуру, рівень професійної підготовки, збільшуючи тим самим свій власний (приватний) людський капітал.
Ураїнські економічні науковці почали приділяти увагу концепції людського капіталу зовсім недавно (з кінця 90-х років). О. Грішнову прийнято вважати однією з перших українських науковців, хто звернув увагу на вивчення комплексного дослідження формування та використання людського капіталу. [1]
Пізніше, В. Антонюк у своїй праці «Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку» охарактеризувала результати комплексного дослідження соціально-економічних основ формування людського капіталу в Україні та результатів його функціонування. Науковець дала характеристику обсягу людського капіталу в Україні, описала його вплив на розвиток економічної ситуації в країні макро- та регіональному рівнях, а також визначили основні напрями посилення зацікавленості держави, підприємств і населення щодо збільшення інвестицій у людський капітал.
1 2 3 4