ОНД лекція Павлова Н.С.
1
Наука як система знань. Сутність та методи наукових досліджень
Наука – сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.
Основні завдання науки: 1) відкриття законів руху природи, суспільства, мислення й пізнання; 2) збір, аналіз, узагальнення фактів; 3) систематизація отриманих знань; 4) пояснення сутності явищ і процесів; 5) прогнозування подій, явищ і процесів; 6) встановлення напрямків і форм практичного використання отриманих знань.
Не всяке знання можна розглядати як наукове. Не можна визнати науковими ті знання, які отримує людина лише на основі простого спостереження. Ці знання відіграють у житті людей важливу роль, але вони не розкривають сутності явищ, взаємозв'язку між ними, що дозволило б пояснити, чому дане явище відбувається так чи інакше, і спрогнозувати подальший його розвиток.
Основне завдання науки – виявлення об'єктивних законів дійсності. Серед критеріїв науковості: об'єктивність, системність, орієнтація на передбачення (метод визначення, опису об'єктів, явищ фізичної реальності, соціальних процесів, які не існують на момент дослідження, але можуть з'явитися і бути виявленими та вивченими в майбутньому), обґрунтованість і достовірність результатів
Наука – найважливіший чинник технічного і соціально-культурного прогресу, всебічного розвитку людських здібностей і можливостей. Передова наука сприяла виробленню прогресивного світогляду. Наука є способом встановлення і усвідомлення об'єктивної істини.
Наука – соціокультурна діяльність, своєрідне суспільне явище. Як соціальний інститут наука включає в себе вчених з їхніми знаннями, кваліфікацією і досвідом, наукові заклади, експериментальне, лабораторне устаткування, науково-дослідні програми творчої діяльності, систему підготовки й атестації кадрів, форми функціонування і використання всіх нагромаджених знань. Наступність досвіду і знань, єдність традицій
і новаторства – суттєва особливість розвитку науки. Однією з форм її втілення є наукові школи, функціонування яких передбачає боротьбу думок, творчі дискусії та критику.
Науку можна представити як діяльність наукову, науково-технічну, науково-педагогічну та науково- організаційну.
Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань.
Науково-технічна діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань в усіх галузях техніки і технологій. Основні форми: науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків.
Науково-педагогічна діяльність – педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III – IV рівнів акредитації, пов’язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю.
Науково-організаційна діяльність – діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності.
Основним законодавчим актом, що регулює наукову діяльність в Україні, є Закон України «Про наукову і
науково-технічну діяльність». Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства
і держави у технологічному розвитку.
Основною структурною одиницею наукового знання є теорія, що систематизує експериментальний матеріал, організовує науково-дослідний пошук у нових галузях, дає пояснення і передбачення фактів, орієнтує практичну діяльність. Основою науки є наукове дослідження, метою якого є отримання наукового знання.
Дослідники, науковці, вчені - люди, які виконують наукові дослідження. Розвиток науки пов’язаний з ускладненням методів і форм досліджень, використанням складної апаратури. В сучасних умовах масштабні дослідження проводяться великими колективами. Наукові дослідження прийнято поділяти на:
1.
фундаментальні (наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку),
2.
прикладні (наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей).
ОНД лекція Павлова Н.С.
2
Фундаментальні дослідження, як правило, випереджають прикладні і створюють для них теоретичний заділ.
Зміцнення взаємозв'язків між фундаментальними і прикладними дослідженнями, скорочення строків впровадження досягнень у практику та виробництво – одне з основних завдань сучасної організації науки.
Наука в ідеалі складає одне єдине ціле, оскільки її найвища мета вивчити світ у всій його повноті, однак вона також є практичною діяльністю людства, а тому розбивається на галузі (окремі науки) за предметом та методами досліджень. Класифікація наук – розкриття їх взаємозв’язку на основі певних принципів та вираження зв’язку наук у вигляді логічно обґрунтованого їх розташування. Загалом галузі науки класифікуються за головними напрямками:
1. природничі науки вивчають природні явища (фізика, хімія, біологія тощо),
2. суспільні науки — людську поведінку, мислення і суспільство (економічні, філологічні, історичні).
За межами цієї класифікації точні науки – логіка, математика, інформатика, що вивчають взаємозв'язки елементів уявних сконструйованих систем.
Вищою атестаційною комісією (ВАК) України визначено галузі науки, що покладені в основу сучасної класифікації наук. Саме в цих галузях науки проводяться наукові дослідження, науковці захищають кандидатські й докторські дисертації, після захисту їм присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук (табл. 1.1).
Кожна наука передбачає створення єдиної логічно чіткої системи знань про ту чи іншу сторону навколишнього світу.
Жодну науку не можна подавати як суму готових висновків.
Таблиця 1.1
Сучасна класифікація наук
Шифр
Основні галузі науки
Шифр
Основні галузі науки
01
Фізико-математичні науки
14
Медичні науки
05
Технічні науки
10
Філологічні науки
13
Педагогічні науки
19
Психологічні науки
09
Філософські науки
22
Соціологічні науки
В українській системі освіти і науки існують:
наукові ступені - доктор наук, кандидат наук; вчені звання - професор, доцент, старший науковий співробітник.
Наукові ступені присуджуються (після захисту дисертацій), а вчені звання присвоюються спеціалістам з вищою освітою, визначають їх кваліфікацію, досягнення в розвитку науки, техніки і культури. Питання присудження наукових ступенів доктора наук і кандидата наук, а також присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника належить до компетенції ВАК України.
Наукове дослідження – процес цілеспрямованого вивчення певного об’єкта, використовуючи наукові методи з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення у практичній діяльності людей.
Методика дослідження – це система правил використання методів, прийомів та способів для проведення будь якого дослідження. У методології наукових досліджень виділяють два рівня пізнання:
теоретичний – висунення і розвиток наукових гіпотез і теорій, формулювання законів та виведення з них логічних наслідків, зіставлення різних гіпотез і теорій;
емпіричний – спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також групування, класифікація та опис результатів дослідження
Вирізняють методи:
загальні (формулюють загально методологічні принципи, визначають сутність і логіку дослідження),
загальнонаукові, які застосовують у дослідницькому процесі різних наук (теоретичні методи, емпірико-
теоретичні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія та ін), емпіричні (спостереження, експеримент, вимірювання, порівняння))
часткові (сукупність специфічних методів кожної конкретної науки, які є базою для вирішення дослідницької проблеми. До часткових методів вивчення програмування відносять наприклад, за логікою сприйняття та засвоєння (індуктивно-дедуктивні, дослідницькі, репродуктивні), методи активного навчання (мозковий штурм тощо)