Лекція № 5
Основи трудового права. Особливості регулювання праці медичних працівників.
Праця людини визначає становище людини в суспільстві. Її результат цінується в суспільстві і чітко визначаються КУ (р. ІІ): право на працю ст. 23. Існує ряд інших статей КУ, які безпосередньо пов'язані з правом особи на працю, а саме: право на підприємницьку діяльність, відпочинок, соціальний захист, страйк і т.ін.
Порядок та умови реалізації права на працю визначаються Кодексом законів про працю (КЗпП), який складається із преамбули, 18 розділів, 265 ст.), який вступив у дію з 01 червня 1972 р., а також Законами України «Про підприємництво», «Про зайнятість населення», «Про колективні договори та угоди», «Про охорону праці», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та ряд інших НПА. В цілому їх понад 500 і видані вони центральними і місцевими державними органами та органами місцевого самоврядування. 50 із них це міжнародні НПА ратифіковані і чинні в Україні. Серед яких зазначена Загальна декларація прав людини, яка проголошує вільний вибір професії, працевлаштування, або ж ігнорування будь-якої трудової діяльності.
Всі НПА утворюють собою єдину систему і є джерелами на базі яких існує трудове право. Ця система складається із Загальної (визначення, предмет, методи, принципи і т.ін.) та Особливої частин (правові норми, які регулюють окремі елементи трудових відносин і тісно пов'язаних з ними таких як: зайнятість, працевлаштування, трудовий договір, робочий час і час відпочинку, нормування праці, оплата праці, охорона праці, трудова дисципліна, спори, матеріальна відповідальність, контроль за додержанням законодавства про працю).
Трудове право виступає як окрема галузь права України, що регулює суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації особою права на працю.
Предметом галузі є трудові відносини. Це такі суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною її здібностей при виконанні певної трудової діяльності.
Працю медичних працівників складно порівнювати з іншою працею. Медики мають надзвичайно велике емоційне навантаження, несуть відповідальність за життя і здоров'я інших людей, ця професія вимагає швидкого прийняття рішень, самодисципліни, уміння зберігати високу працездатність в екстремальних умовах. Часто лікувально-діагностичні, реанімаційні заходи, оперативні втручання проводяться в нічний час, що робить працю медичного персоналу надзвичайно важкою.
Стан охорони праці, рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності працівників системи охорони здоров'я є сьогодні серйозною соціально-економічною проблемою галузі, яка безпосередньо впливає на надання медичної допомоги.
На працівників закладів охорони здоров'я впливають ті ж фактори, що і в будь-якій іншій галузі. Однак на медичний персонал більше, ніж в інших галузях, впливають особливості професійної діяльності.
Науково-технічний прогрес поліпшив технічну оснащеність лікувальних установ, впровадження більш досконалого обладнання, інструментарію, застосування нових лікарських препаратів і освоєння нових методів діагностики та лікування, а це ставить перед медициною нові проблеми, які потребують якнайшвидшого вирішення.
Деякі групи медичних працівників в процесі професійної діяльності можуть зазнавати впливу багатьох факторів, небезпечних для здоров'я. Серед фізичних факторів, які можуть істотно вплинути на стан здоров'я медичного персоналу, одне з найважливіших місць посідає іонізуюче випромінювання. У нашій країні тисячі медичних працівників професійно пов'язані з впливом цього фактору.
Нині є законодавчі документи, в яких встановлені дози та рівні іонізуючих випромінювань, безпечні для здоров'я працівників. Однак останнім часом в діагностичних і лікувальних маніпуляціях під контролем рентгенівського випромінювання поряд з рентгенологами беруть участь хірурги, анестезіологи, травматологи, реаніматологи та середній медичний персонал. Рівні опромінення на робочих місцях цих фахівців, а також дози рентгенівського випромінювання отримані ними, в окремих випадках перевищують дози, одержувані рентгенологами.
Велике поширення в медицині одержали прилади та обладнання, які генерують неіонізуюче випромінювання та ультразвук. Вони широко застосовуються в фізіотерапевтичної практиці, хірургії та офтальмології при використанні лазерів, в процесі ультразвукової діагностики у пацієнтів хірургічних, гінекологічних та акушерських відділень.
Шум як професійно значимий фактор досить рідко зустрічається в роботі медичного персоналу. Виняток становить персонал стоматологічних установ.
Праця багатьох медичних працівників пов'язана з напруженням зору, тому дотримання вимог до освітлення робочих приміщень і робочих місць персоналу є важливим елементом раціональної організації праці. Співвідношення загального та місцевого освітлення відіграє велику роль у попередженні втоми і виключення розладів зору, пов'язаних з надміру яскравим світлом.
Важливе значення для стану здоров'я медичних працівників має координування положення тулуба, голови, рук, ніг щодо знарядь і предметів праці, тобто робоча поза. Хоча більшість працівників охорони здоров'я, в основному, на робочих місцях знаходяться в положенні стоячи і сидячи, окремі елементи діяльності вимагають вимушених поз у вигляді нахилів та згинання тулуба. Так у вимушеній позі здійснюють лікувально-діагностичний процес стоматологи і оториноларингологи, оперуючі хірурги, акушери-гінекологи, реаніматологи, лікарі палат інтенсивної терапії.
Контакт персоналу з потенційно небезпечними хімічними речовинами, які використовуються в установах охорони здоров'я, може також становити небезпеку для здоров'я. Серед цих речовин найбільш важливу роль відіграють інгаляційні анестетики, які можуть бути присутніми у повітрі не тільки операційних, але і реанімаційних палат, пологових залів та кабінетів хірургічної стоматології.
Також до шкідливих факторів медичної професії можна віднести і можливість нещасних випадків при нападі психічно хворих, пацієнтів наркологічних стаціонарів. Бувають нещасні випадки в результаті падіння в операційній і лікарняних палатах.
Очевидно, що контакт медичного персоналу з зазначеними професійними факторами відбивається на здоров'ї і впливає на стан основних фізіологічних функцій організму.
Однією з особливостей професійної діяльності медичних працівників багатьох спеціальностей є контакт з інфікованими пацієнтами. Так, туберкульоз як захворювання, характерне для медичних працівників протитуберкульозних закладів, діагностується досить часто.
Сьогодні гостро стоїть проблема інфікування короновірусом не тільки самих медичних працівників, а й членів їх сімей та близького оточення, що вимагає безпосередньої участі держави у правовому регулюванні даного питання яке є нагальним і потребує швидких і конструктивних рішень.
Важливою стороною охорони праці в охороні здоров'я залишаються умови праці жінок, які становлять близько 80% працівників галузі. Праця жінок у низці медичних професій може призвести до порушень менструального циклу, також, впливаючи на перебіг вагітності, викликають зміну репродуктивної функції та наступного порушення здоров'я народжених дітей. Працівники охорони здоров'я складають специфічну професійну групу, яка потребує постійного вдосконалення заходів з охорони праці – щодо зовнішнього середовища, робочих місць і профілактики порушень здоров'я персоналу.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний забезпечувати безпечні умови праці кожному зі своїх працівників. Але і працівники не повинні залишатися осторонь. Вони в процесі здійснення трудової діяльності, по-перше, зобов'язані піклуватися не тільки про особисту безпеку і здоров'я, а й про безпеку і здоров'я оточуючих, по-друге, знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з засобами виробництва та багато іншого.
Охорона праці та пов'язані з нею відносини регулюються численними національними законодавчо-правовими актами, головними з яких, безумовно, є Кодекс законів про працю України (КЗпП) і Закон «Про охорону праці», рекомендаціями та конвенціями МОП з безпеки та гігієни праці, учасницею яких є Україна.
Згідно зі ст. 1 Закону «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Нагадаємо, що дія Закону № 2694 поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - роботодавець), і на всіх працюючих.
В Україні існує ціла система нормативно-правових актів у сфері охорони праці. Зокрема, в Покажчику нормативно-правових актів з питань охорони праці (затвердженому наказом Державної служба гірничого нагляду та промислової безпеки України від 2 січня 2013 року N 2) приведені всі діючі станом на 28.12.2012 нормативно-правові акти з питань охорони праці.
Відповідно до ст. 153 КЗпП на всіх підприємствах, в установах і організаціях повинні бути створені безпечні та нешкідливі умови праці. Забезпечення таких умов покладається на роботодавця.
ЗАВДАННЯ
Використовуючи КЗпП вказати відповідні статті, які характеризують нижчезазначені поняття:
Трудовий договір
Контракт
Трудова книжка
Колективний договір
Робочий час. Його види
Час відпочинку. Його види
Підготувати на семінарське заняття (воно буде на наступній парі) у форми рефератів та доповідей:
План семінару
Оформлення трудових відносин з медичним персоналом
Тривалість робочого часу в закладах ОЗ
Матеріальна відповідальність у закладах ОЗ
Юридична відповідальність медичних працівників за порушення законодавства про охорону праці.
(по даних питанням підготувати доповіді)
Л-ра для підготовки
Д.Є. Погорілий Правознавство
Братанюк Л.Є. Основи права і законодавства в охороні здоров'я: підручник. – К.: Медицина, 2011. – 544 с.
Охорона праці у медицині та фармакології/ В.М. Мороз, І.В. Сергета, Н.М. Фещук, М.П. Олійник. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 544 с.
Медичне право України: підручник/ С.Г. Стеценко, В.Ю. Стеценко, І.Я. Сенюта; за заг. ред. Проф. С.Г. Стеценка. – К. :Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 507 с.
Трудове право України: навч. Посібник./В.М. Короленко, В.П. Пастухов, М.О. Міщук, Ю.М. Щотова; за ред. Проф. В.П. Пастухова. – К.: Школа, 2004. – 320 с.