Ім'я файлу: Лекція № 2 Про затоплення.doc
Розширення: doc
Розмір: 72кб.
Дата: 21.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
практична № 2.docx
Розширення: doc
Розмір: 72кб.
Дата: 21.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
практична № 2.docx
Лекція №2
Вода як небезпечна природна стихія
План
Поняття про затоплення
Основні чинники формування затоплень
Класифікації затоплень
Поширення основних небезпек гідрологічного характеру на території України
Література:
Авакян А.Б., Полюшкин А.А. Наводнения. – М.: Знание, 1989. – 48 с. (Новое в жизни, науке и технике. Сер. Науки о Земле. №7)
Гинко С.С. Катастрофы на берегах рек. Л.: Гидрометеоиздат, 1977. – 128 с.
Кирилюк М.І. Основи раціонального природокористування та охорона природи : підручник / М.І. Кирилюк. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2012. – 352 с.
Вода — є одним з найважливіших елементів зовнішнього середовища. Вона має велике значення для задоволення різноманітних потреб людини. Вода входить до складу тканин і органів людини, бере участь у всіх фізико-хімічних процесах в організмі тощо. Проте, вода має досить велику силу та негативну дію. Вона за мить може змінити чи навіть позбавити життя багатьох людей.
Щодо кількості людських жертв і масштабів завданих збитків найбільшими є катастрофи, які виникають у результаті затоплень, землетрусів і виверження вулканів. Ці катастрофи виникають у природі незалежно одне від одного, проявляються у взаємодії.
Незалежно від джерела зародження, стихійні явища володіють значною потужністю і різною тривалістю. Вони підпорядковані трьом закономірностям:
1) специфічна просторова пристосованість;
2) певна повторюваність (чим більша інтенсивність явища, тим рідше воно повторюється);
3) залежність руйнівного ефекту стихійних лих від розмаху, тривалості та інтенсивності геологічних і гідрометеорологічних процесів.
Підступність стихійних явищ відома людству дуже давно. Сліди давніх руйнувань, легенди, описання, картини тощо нагадують про ті катастрофи, які відбулися у світі в результаті стихійних лих. Проте найбільшої шкоди людині вони завдають у наш час, коли населення Землі досягло понад 7 млрд. людей.
Затоплення (наводнення)– це затоплення водою місцевості, яка прилягає до річки, озера або моря, що спричиняє матеріальну шкоду, завдає шкоди здоров’ю населення або призводить до загибелі людей. За останні десять років у всьому світі від наводнення більшою чи меншою мірою постраждало понад 200 млн. людей. Серед природних катастроф (землетрусів, вивержень вулканів, ураганів), наводнення за своїми руйнівними наслідками знаходяться в першому ряду. Згідно даних ЮНЕСКО, за ХХ століття у світі від наводнень загинуло 9 млн. людей, тоді як від землетрусів і ураганів – 2 млн. людей. Окрім численних людських жертв, наводненням завдані великі матеріальні збитки. У деяких країнах середньорічні збитки можуть досягти 15% валового продукту. В цілому по всьому світу ці збитки становлять мільярди доларів. Періодично затоплюються наводненнями від 2 до 10% загальної площі країн, на якій сконцентровані 1–5% населення. В Індії наводнення можуть відбуватися на 250 тис. км2 (7,6% території суходолу країни), у Бразилії – на 300000 км2 (3,5%), у США – 280000 км2 (3%), у Російській Федерації – на 500000 км2 (3%), у Франції – 10000 км2 (1,8%). Серйозна матеріальна шкода, яку спричиняють наводнення, призводить до погіршення економічного становища на великих територіях, від окремих регіонів до цілих держав. Стримуються темпи господарського розвитку, підвищується вартість життя, на країни навалюються голод і страшні епідемії.
У багатьох публікаціях, присвячених описуванню історичних наводнень, згадується про біблейський потоп, який, згідно з легендою, призвів до загибелі всього людства. Живим Бог залишив праведника Ноя, який врятувався зі своєю сім’єю на побудованому ним ковчезі. В легендах давніх шумерів, які населяли межиріччя Тигру і Євфрату (сучасний Ірак), є згадка про страшне наводнення, послане на Землю Богом Енне в покарання за гріхи, яке знищило Вавилонське царство. Давні єгиптяни залишили сказання про катастрофічні розливи Нілу, які сталися в 3000 і в 3500 роках до нашої ери. Розповіді про подібного роду лиха є і в епосі народів Латинської Америки. Імовірність таких наводнень, які охоплюють великі території, знаходить підтвердження у сучасних археологічних дослідженнях. Можна сумніватися або не сумніватися у правдивості всесвітнього потопу й подібних йому наводнень, проте залишені нашими предками свідчення переконують в реальності величезних лих, які завдавали наводнення людській цивілізації від самого початку її зародження.
Річкові затоплення - це досить поширене стихійне лихо. Історія заселення багатьох річкових долин і гирлових ділянок рівнинних рік – це водночас і сумний літопис драматичної боротьби людини із водною стихією. Не випадково багато річок отримали назви: ріки стихії та горя, а деякі народи ведуть свої літочислення від катастрофічних затоплень в долинах чи дельтах рік, що затоплювалися.
Затоплення – це затоплення місцевості, міст, населених пунктів, промислових та сільськогосподарських об’єктів, що завдають збитків.
Затоплення – це тимчасові затоплення значної частини суходолу водою в результаті дії природних сил.
2. Основні причини затоплення зумовлені водопіллям, дощовими паводками, заторами і зажорами, завалами, морськими нагінними хвилями води, викликані сильними вітрами, і хвилями цунамі.
Таблиця 1.
Причини та наслідки затоплень
| Причини виникнення затоплень | Наслідки стихії |
| 1. Випадання великої кількості опадів чи раптове танення снігу, льодовиків | Спостерігається різкий підйом рівня рік, озер, утворюються затори. Прорив заторів і греблі, призводить до утворення хвилі прориву, яка характеризується спрямленим переміщенням величезних водних мас, що мають значну висоту. |
| 2. В прибережних районах, де розміщуються гирла річок, що впадають в море, нагонний вітер затримує переміщення води в море, що відразу зумовлює підняття рівня води в ріках | На міських вулицях спостерігались великих суден, що призводило до значних руйнувань будівель |
| 3. Викликані підземними землетрусами | Цунамі змиває все на своєму шляху |
3. За висотою підйому рівня води в річках, розмірами площі затоплення і величині завданих збитків річкові затоплення можна умовно поділити на 4 категорії:
низькі (незначні) – охоплюють малі території і характеризуються незначним підйомом рівня води. Ці затоплення завдають незначних матеріальних збитків і майже не порушують ритм життя та виробничої діяльності населення. На рівнинних ріках вони повторюються приблизно через 5-10 років.
високі – супроводжуються значними затопленнями, охоплюють порівняно великі ділянки річкових долин та іноді суттєво порушують господарську діяльність і спосіб життя населення. В густо заселених районах високі затоплення нерідко змушують до часткової евакуації людей, завдають відчутних матеріальних та моральних збитків. Спостерігається повторюваність 1 раз на 20-25 років.
видатні – охоплюють цілі річкові басейни, серйозно паралізують господарську діяльність і різко порушують спосіб життя населення, носять великі матеріальні та моральні збитки. Під час видатних затоплень зазвичай виникає необхідність масової евакуації населення та матеріальних цінностей із зон затоплень і оперативного захисту від затоплення найважливіших господарських об’єктів. Видатні затоплення повторюються приблизно 1 раз в 50 – 100 років.
катастрофічні – катастрофічні затоплення викликають затоплення величезних територій в межах однієї чи декількох крупних річкових систем. При цьому в зоні затоплення повністю паралізуються господарська та промислова діяльність, тимчасово змінюється спосіб життя населення. Такі затоплення призводять до величезних матеріальних збитків та до загибелі людей. В США, Індії, Китаї, Індокитаї та інших районах з мусонним кліматом катастрофічні річкові затоплення часто носять характер національних стихій. На боротьбу з ними зазвичай мобілізуються загальнодержавні ресурси. На щастя вони трапляються не частіше одного разу в 100-200 років чи ще рідше.
Річкові затоплення можуть бути короткочасними і тривалими.
Затоплення бувають:
повені та паводки;
зливи та зливові затоплення;
зимові затоплення;
нагонні затоплення;
завальні затоплення;
селеві затоплення.
Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні є: повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів мають місце небезпечні підйоми та спади рівня моря.
Протягом майже 20 років стабільні акумулятивні форми Саксько-Євпаторійської системи внаслідок дії техногенних факторів руйнуються зі швидкістю 3,5 км щороку. Щорічно безповоротно втрачається більше 100 га прибережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність моря.
Під постійною загрозою руйнування знаходяться розташовані в береговій зоні матеріальні цінності (житлові будинки, курортні комплекси інженерні комунікації, сільгоспугіддя). Матеріальні збитки від впливу на узбережжя Чорного та Азовського морів сильних штормів (1969, 1971, 1983, 1992 рр.) складають 520-600 млн. гривень.
Основними причинами посилення темпів руйнування морських берегів є як природні фактори, пов'язані з тектонічними зануреннями північного Приазов'я, так і антропогенні, до яких відноситься зарегудьованість твердого стоку рік, забрудненні водних басейнів і пов'язане з цим зниження їх продуктивності, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, будівництво берегозахисних споруд, які не відповідають характеру гідродинамічних процесів, використання малоефективних або навіть шкідливих берегозакріплювальних заходів і конструкцій при "самобудах", відступи від проектних рішень, безконтрольні вивезення піску із кіс, порушення протизсувного режиму при забудові терас та інші шкідливі наслідки господарської діяльності на узбережжі.
В гірських частинах Карпат і Криму розвиваються селеві процеси. Близько 30 міст, селищ та сільських населених пунктів в Криму, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях знаходяться під впливом селевих потоків. Всього в Карпатах виявлено 219 селевих водозаборів.
Найбільшою активністю характеризуються басейни рік Черемоша, Дністра, Тиси, Прута. В лютому-березні та в період відлиг райони хребтів Горгани, Полонинський, Чорногори є лавинонебезпечними з обсягом снігових лавин до 300 тисяч м3. Шість населених пунктів в Закарпатті підлягають впливу снігових лавин.
Повені. Значна кількість грошових та матеріальних затрат щороку витрачається на ліквідацію наслідків повеней на річках України. Повені виникають під час тривалих злив та внаслідок танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та зажерах. Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на території України є:
у північних регіонах - басейни річок Прип'ять, Десна та їх притоків. Площа повені лише в басейні р. Прип'ять може досягти 600-800 тис. га;
у західних регіонах - басейни верхнього Дністра (площа може досягти 100-130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень 20-25 тис. га) та їх приток;
у східних регіонах - басейни р. Сіверський Донець з притоками, річок Псьол, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;
у південному і південно-західному регіонах - басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її приток.
На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6-7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, зумовлюють масові руйнування та загибель людей.
Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, що ставить високі вимоги щодо оперативності прогнозування та оповіщення. За останні сорок років катастрофічні повені Карпат та Криму спостерігались 12 разів.
Яскравим прикладом таких повеней можуть бути снігові та дощові повені на річках Закарпаття в листопаді 1992 р. та грудні 1993 р., восени 1998 р, коли постраждало багато населених пунктів, промислових об'єктів, споруд, були людські жертви. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5-10 років.
Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10-70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногенно небезпечних об'єктів.
Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай та Сіверський Донець. Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутних матеріальних збитків.
Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають повільніше, але й небезпека негативних наслідків зберігається довше. У зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечні об'єкти. У 1998 році у результаті сильних дощів і підвищення рівня ґрунтових вод сталися сильні паводкові підтоплення у Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Рівненській та Львівській областях. У зоні катастрофічного затоплення опинилося понад 200 населених пунктів у 35 районах.
Як зазначила, перша заступник голови ВЕЛ Тетяна Тимочко, підтоплення, за динамікою розвитку та територіальним поширенням, є найбільш переважаючим серед екзогенних геологічних процесів для України. Це комплексний процес, що характерний переважно для господарсько освоєних територій. Внаслідок порушення водного режиму і балансу територій відбувається підвищення рівня підземних вод. Підтоплення спричинює несприятливі зміни геологічного середовища та активізацію небезпечних геологічних процесів. Зокрема, через підтоплення погіршується якість ґрунтів, відбувається заболочування територій, забруднення поверхневих і підземних вод.
Підтоплення зазнають більше 2 тисяч міст, селищ і сільських населених пунктів з населенням до 16 млн. жителів. Особливо загрозливого характеру процеси підтоплення набули у Миколаївській (52 % загальної площі області), Одеській (40 %), Херсонській (36 %), Найбільший ризик підтоплення урбанізованих територій властивий Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській та Одеській областям.