Ім'я файлу: практична № 2.docx
Розширення: docx
Розмір: 752кб.
Дата: 21.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лекція № 2 Про затоплення.doc


Практична робота № 2
ТЕМА: ОЦІНКА МОРФОСТРУКТУРНОГО РЕЛЬЄФУ ДНА СВІТОВОГО ОКЕАНУ
МЕТА: шляхом територіального аналізу сформувати уявлення про неоднорідність геоморфологічної структури дня Світового океану, її пов’язаності з геологічною будовою та історією геологічного розвитку океанічного басейну; користуючись картами рельєфу океанічного дна, нане­сти на контурні карти морфологічні зони Світового океану та основні складові рельєфу океанічного дна в їх межах.

ОБЛАДНАННЯ: фізична та тектонічна карта світу, карта “Морфоструктури дна океанів і морів”, географічний атлас для вчителів, карта океанів. Атлас світу – К.: НВП “Картографія”, 1996-98. Атлас світу – К.: НВП “Картографія”, 1999. Фізико-географічна карта півкуль. – К.: ГУГКК, 1996.
ХІД РОБОТИ
Теоретична частина. Розчленованість рельєфу дна Світового океану не поступається розчленованості суші. На дні океанів є довгі гірські хреб­ти та окремі гори, великі рівнини і вузькі ущелини.

Дно Світового океану поділяється на такі морфологічні зони: матери­кова обмілина (шельф), материковий схил і ложе океану. Кожна з цих зон відрізняється від інших походженням, закономірностями розвитку та деякими іншими ознаками (величиною кута нахилу дна тощо).

Основною кількісною характеристикою океанічного рельєфу є глиби­на. Материкова обмілина в середньому поширюється до глибини 200 м, материковий схил лежить між ізобатами 200-3000 м, а ложе океану роз­ташоване на глибинах від 3000 до 6000 м. Глибини понад 6000 м харак­терні для океанічних западин.

Утворення материкової обмілини найчастіше пов'язане з наступом моря на сушу - трансгресією. Зустрічаються також акумулятивні материкові об­мілини, складені товщами винесених з материка піщано-глинистих відкладів. Акумулятивні обмілини формуються тільки перед гирлами великих річок.

Материковий схил - це частина поверхні дна океанів і морів між ма­териковою обмілиною та ложем океану. Материковий схил має досить великі похили (в середньому 4-7°), інколи вони досягають 20-40 ° (біля берегів вулканічних і коралових островів).

У межах морфологічних зон виділяють океанічні хребти, окремі гори, підняття, розломи, улоговини і глибоководні западини.

Будова земної кори під Світовим океаном і на материках має істотні відмінності (рис. 4). Зокрема, у межах Світового океану земна кора представлена океанічним і материковим типами, перехідним (геосинклінальним) і рифтогенальним.

Усі ці типи земної кори повністю відповідають тектоніці літосферних плит. Виділяють 12 відносно великих (близько 85 % земної поверхні) і десятки малих плит, у тому числі – мікроплити (уламки, затерті між потужніми плитами, знаходяться в межах головних плит) (рис.5). Основним положенням теорії тектоніки є те, що всі плити безперервно рухаються. Є 3 способи їх взаємодії: субдукція (конвергенція, зближення), спрединг (дивергенція, розходження) і трансформне ковзання. Взаємне переміщення плит часто призводить до деформації їх країв, утворення розломів, виникнення землетрусів.



Рис. 4 Типи земної кори
Отже, примежові області між плитами називаються поясами сейсмічності (95 % землетрусів планети). Наявність цих поясів – головна ознака визначення сучасних меж окремих плит. Однак іноді межі між плитами можуть бути й пасивними (табл. 5).

На дні океанів існує ніби гігантський конвеєр, який переносить молоді блоки літосферних плит від місця їх зародження до континентальних окраїн океанів. Утворюються плити в серединно-океанічних хребтах. З початком спредінгу краї сусідніх літосферних плит розходяться, в утворену між ними щілину (рифтову долину) з магматичної камери (малодосліджена гаряча комірка в астеносфері) підіймається базальтовий розплав з астеносфери. Згори сюди ж надходить вода. Магматичний розплав поступово твердне на рівні, що відповідає гідростатичній рівновазі (тобто блоки нових літосферних плит плавають на поверхні астеносфери, як шматки льоду на поверхні води). Одночасно із затвердінням іде хімічна реакція гідратації, внаслідок якої поступово утворюється нова кора океану. З наступними спалахами тектонічної активності новоутворені блоки піднімуться вище й почнуть сковзати по схилах серединно-океанічного хребта, штовхаючи перед собою раніше утворені.

1 – Африканська, 2 – Аравійська, 3 – Євразійська, 4 – Австралійська, 5 – Філіппінська, 6 – Тихоокеанська, 7 – Антарктична, 8 – Наска, 9 – Кокос, 10 – Карибська, 11 – Північноамериканська, 12 - Південноамериканська; → – напрямок відносних переміщень плит; · – епіцентри землетрусів.
Рис. 5 Найбільші літосферні плити Землі [3]
Саме тому вік порід дна збільшується з віддаленням від осі рифтової долини. Інтенсивність процесу утворення нової кори визначається швидкістю спредінгу (число сантиметрів, на які розходяться за один рік дві сусідні літосферні плити). Вона вважається низькою, якщо менша 6 см/рік, високою – якщо більша 6 см/рік.

Під час руху від місця утворення на плиті накопичуються різні осади. Якщо назустріч цій плиті рухається інша, то настає момент, коли вони зіштовхуються. Розвивається процес субдукції (підсунення і занурення однієї плити під іншу). З моменту утворення в рифтовій долині до кінця „подорожі”, як показали дослідження, середній вік плити буде 10-15 млн років. Плита опуститься у глибоководний жолоб і зануриться під континент, назад у астеносферу, звісно розплавившись у ході занурення. Зона тертя двох плит характеризується підвищеною нестійкістю земної кори та мантії (зона Беніоффа-Заварицького) і відзначається найбільшою сейсмічною активністю на Землі. Край континентальної плити, як правило, загинається, утворюючи окраїнне море й острівну дугу. Так замикається коло життя літосферної плити. Літосферний конвеєр працює дискретно, тобто переривисто, стрибками.
Таблиця 5

Класифікація меж плит, основана на типі відносного переміщення між сусідніми плитами і на активності чи пасивності меж [4]


Тип відносного переміщення

Опис

Сейсмічна

активність

Приклади

Переміщення відсутнє

Жодного відносного переміщення між плитами

Пасивна

Західний край Північної Атлантики, східне узбережжя Північної Америки

Розходження

Плити розсуваються, зазвичай в протилежних напрямках

Активна (дрібнофокусні землетруси)

Практично всі срединно-океанічні хребти

Зближення

Океанічна плита підсовується під континентальну (континентальна зона субдукції)

Активна (глибокофокусні землетруси)

Узбережжя Чилі: плита Наска та Південна Америка




Океанічна плита підсувається під іншу океанічну (зона субдукції острівних дуг)

Активна (глибокофокусні землетруси)

Дуга Скоша, Алеутська дуга, Маріанська дуга




Зіткнення двох континентальних плит

Активна

Індія – Азія (Гімалаї)

Трансформне ковзання

Океанічна плита ковзає відносно сусідньої океанічної

Активна (дрібнофокусні землетруси)

Уступ Мендосіно




Континентальна плита ковзає відносно іншої континентальної плити

Активна (дрібнофокусні землетруси)

Розлом Сан-Андреас (Каліфорнія)


З теорією тектоніки літосферних плит узгоджується і геоморфологічна будова дна Світового океану. Так, виділяють 4 мегаформи рельєфу дна: підводні окраїни материків (материкова й океанічна плити рухаються в одному напрямку), перехідні зони (зближення плит), серединно-океанічні хребти (розходження океанічних плит), ложе океану (плита у стадії осадконакопичення) (рис. 6). Кожна мегаформа рельєфу дна Світового океану має свої елементи. До складу підводної окраїни материків входять шельф, материковий схил, материкове підніжжя. Перехідні зони – котловина окраїнного моря, острівна дуга, глибоководний жолоб. Основними формами рельєфу серединно-океанічних хребтів є рифтові долини, розломи. Ложе океану – підняття, хребти, улоговини, підводні гори. Особлива форма рельєфу – острови, може зустрічатися в кожній з перелічених мегаформ рельєфу дна.


Рис. 6 Схема основних форм рельєфу дна Світового океану
1 – суша (материк);

2 – материкова обмілина;

3 – материковий схил;

4 – ложе океану;

5 – серединно-океанічний хребет;

6 – жолоб;

7 – острівна дуга;

8 – котловина окраїнного моря

Доволі цікавою є така форма рельєфу океану, як берег. На першому місці у формуванні берегів стоїть хвильовий фактор. За інтенсивністю його впливу виділяють такі групи і типи берегів. 1) береги сформовані субаеральними й тектонічними процесами та мало змінені морем: а) береги тектонічного розчленування (далматинський, збройовий, бухтів), б) береги ерозійного розчленування (ріасові, лиманні); в) береги льодовикового розчленування (фіордові); г) береги вулканічного розчленування; д) береги еолового розчленування; 2) береги, що формуються переважно під дією нехвильових факторів: а) дельтові; б)припливні; в) біогенні; г) термоабразійні; 3) береги, що формуються переважно хвильовими процесами (різні типи абразійних, акумулятивних і абразійно-акумулятивних берегів). Більш детально береги як форма рельєфу розглядаються в курсі загальної геоморфології.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ:

Завдання 1.

Визначити швидкість розростання дна Атлантичного й Тихого океанів, якщо відомо, що вік порід дна в районі Великих Антильських островів близько 200 млн років, а в районі Маріанського жолобу близько 136 млн років. Проаналізувати отримані результати, з’ясувати роль для природи планети.

Завдання 2.

Проаналізуйте типові профілі дна Атлантичного і Тихого океанів (рис. 7). Поясніть основні риси схожості і відмінності.

Завдання 3.

На контурну карту світу нанести геоморфологічні зони дна Світового океану з основними елементами будови використовуючи дані таблиці 6. Скласти легенду до карти. На карті повинні бути зображені (приклад виконання роботи зображено на рис. 8):

  • зона підводних (затоплених морем) окраїн материків з шельфом, материковим схилом і материковим підніжжям;

  • перехідні зони з котловинами окраїнних морів, острівними дугами і глибоководними жолобами;

  • ложе океану з океанічними котловинами, океанічними горами і височинами;

  • серединно-океанічні хребти з рифтовими долинами;

Завдання 4.

Методом якісного аналіза виявити, дно якого з океанів є найбільш і найменш складним за геоморфологічною морфоструктурною організацією. Встановлені закономірності пов’язати з тектонікою дна Світового океану (пригадати теорію літосферних плит і їх поширення на Землі).
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Згідно зі списком геоморфологічної номенклатури на складеній контурній карті позначити назви океанічних котловин і серединно-океанічних хребтів. Для виконання завдання використовується атлас світу та фізичні карти світу.
ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

  1. Класифікація форм рельєфу за розмірами.

  2. Геоморфологічна будова підводних окраїн материків.

  3. Геоморфологія перехідних зон.

  4. Структура рельєфу ложа океану.

  5. Генезис і будова рельєфу серединно-океанічних хребтів.

  6. Характеристика земної кори під океанами (океанічна, субокеанічна, субконтинентальна).

  7. Особливості будови рельєфу дна Світового океану в порівнянні з материками.

  8. Характеристика основних елементів рельєфу підводних окраїн материків (шельф, материковий схил, материкове підніжжя)

  9. Характеристика основних елементів рельєфу перехідних зон (котловини окраїнних морів, острівна дуга, глибоководні жолоби).

  10. Характеристика рельєфу ложа океану.

  11. Характеристика рельєфу серединно-океанічних хребтів.

  12. Основні методи дослідження дна Світового океану.



Рис. 7 Типові профілі дна океанічних басейнів: А – А через Атлантичний океан, В – В через Тихий океан [3]
Таблиця 6. Основні складові рельєфу дна Світового океану

Океани

Назва одиниць рельєфу

УЛОГОВИНИ

Тихий

Північно-Східна

Центральна

Філіппінська

Південна

Перуанська

Чилійська

Тасманова

Меланезійська

Атлантичний



Південноантильська

Гвіанська

Північноамериканська

Лабрадорська

Західноєвропейська

Бразильська

Ангольська

Капська

Африкано-Антарктична


Індійський

Крозе

Мадагаскарська

Сомалійська

Аравійська

Північноавстралійська

Західноавстралійська

Південноавстралійська

Австрало-Антарктична

Мозамбікська

Північний

Льодовитий

Нансена

Амундсена

Канадська

Норвезька

ОКЕАНІЧНІ ХРЕБТИ І ПІДНЯТТЯ

Тихий

Наска

Південнотихоокеанське

Східнотихоокеанське

Атлантичний

Південноантильський

Південноатлантичний

Північноатлантичний

Африкано-Антарктичний

Сьєрра-Леоне

Ріу-Гранді

Кергелен

Індійський

Західноіндійський

Мозамбікський

Центральноіндійський

Аравійсько-індійський

Східноіндійський

Західноавстралійський

Австрало-Антарктичне

Північний

Льодовитий

Геккеля

Ломоносова

Менделєєва

Чукотське

ОКЕАНІЧНІ РОЗЛОМИ

Тихий

Галапагос

Пасхи

Атлантичний

Кейн

Святої Єлени

Індійський

Амстердам

Оуен


ПРИКЛАД ВИКОНАННЯ РОБОТИ.



Рис. 8. Морфоструктурні зони дна Світового океану.


Умовні позначення до карти “ Морфоструктурні зони дна Світового океану”:





скачати

© Усі права захищені
написати до нас