Лекція №12 темперамент план лекції: Поняття про темперамент І його види. Учення про темперамент

Ім'я файлу: Лекція №12 Темперемент Документ Microsoft Office Word (3).docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 05.12.2021
скачати

Лекція № 12

ТЕМПЕРАМЕНТ

План лекції:

1. Поняття про темперамент і його види.

2. Учення про темперамент.

3. Фізіологічні основи темпераменту.

4. Психологічні характеристики темпераменту та особливості діяльності особистості.
Міні-лексикон: темперамент, властивості вищої нервової діяльності( сила, врівноваженість, рухливість процесів збудження і гальмування) , типи темпераменту сангвінік (сильний, врівноважений, рухливий); холерик (сильний, неврівноважений); флегматик (сильний, врівноважений, інертний); меланхолік (слабкий, малорухливий, неврівноважений), Властивості темпераменту (сенситивність, пластичність, резистентність, реактивність, ригідність, екстравертованість, інтравертованість).

1. Поняття про темперамент і його види.

Темперамент – це одна з найбільш значущих властивостей особистості. Інтерес до цієї проблеми виник дуже давно (більше 2,5 тис. років тому).

Б.М.Теплов дав наступне визначення темпераменту: “Темпераментом називається характерна для даної людини сукупність психічних особливостей, пов’язаних з емоційною збудливістю, тобто швидкістю виникнення почуттів, з одного боку, і силою їх – з іншого”. Таким чином, темперамент має 2 компоненти – активність та емоційність. Активність поведінки характеризує ступінь енергійності, поривчастості, швидкості або, навпаки, уповільненості та інертності. В свою чергу, емоційність характеризує перебіг емоційних процесів, визначаючи знак (позитивний чи негативний) і модальність (радість, горе, страх, гнів та ін.).

Ще з давніх-давен було заведено розрізняти 4 основні типи темпераменту: холеричний, сангвінічний, меланхолічний, флегматичний. Ці основні типи темпераменту різняться між собою за динамікою виникнення та інтенсивністю емоційних станів.

2. Учення про темперамент.

Творцем учення про темперамент вважається давньогрецький лікар Гіппократ (біля 460-377 рр. до н.е.). Він стверджував, що люди різняться співвідношенням 4-ох основних “соків організму” – крові, флегми, жовтої жовчі і чорної жовчі. Спираючись на вчення Гіппократа інший відомий лікар античності Клавдій Гален (біля 130- біля 200 рр.) розробив типологію темпераментів. За цим вченням, тип темпераменту залежить від переважання в організмі одного з соків. Він виділив 13 типів темпераменту, які згодом були зведені до 4-х. Ці 4 назви темпераментів нам добре відомі: сангвінік (од лат. sanguis – кров), флегматик (од грец. phlegma – слиз), холерик ( від грец. chole – жовч), меланхолік (од грец. melas chole – чорна жовч).

Найбільше поширення отримала типологія, запропонована Е.Кречмером, який у 1921 році опублікував працю “Будова тіла і характер”. Провідна його ідея полягала в тому, що люди з певним типом будови тіла мають певні психічні особливості. Е.Кречмер провів величезну кількість вимірювань частин людського тіла і це дало йому можливість виділити 4 конституційних типи: лептосоматик, пікнік, атлетик, диспластик.

З названими типами будови тіла Кречмер співвідносить 3 виділених ним типи темпераменту: шизотимік (астенічна будова тіла, він замкнений, піддається змінам настрою, упертий, не схильний до змінювання установок і поглядів, погано адаптується до нових умов), іксотимік (атлетична будова тіла; це спокійна, невразлива людина із стриманими жестами та мімікою, з невисокою гнучкістю мислення, часто дріб'язковий), циклотимік (пікнічна будова тіла, емоцій коливаються між радістю і сумом. Він легко контактує з людьми і реалістичний у поглядах).

Шелдон виділив 3 типи: ендоморфний (слабка тілобудова з надлишком жирової тканини), мезоморфний (струнке й міцне тіло. Велика фізична сила), ектоморфний (тендітна будова тіла, плоска грудна клітина, довгі тонкі кінцівки зі слабкими м’язами). За Шелдоном, цим типам будови тіла відповідають певні типи темпераментів, які названі залежно від функцій певних органів тіла: вісцеротонія (од лат. viscera – нутрощі), соматонія (од грец. soma – тіло), церебротонія (од лат. cerebrum – мозок). Особи з переважанням певного типу будові тіла названі Шелдоном, відповідно, вісцеротоніками, соматотоніками, церебротоніками.

М.Теплов його праці, присвячені вивченню властивостей темпераменту, визначили не лише сучасний погляд на проблему темпераменту, але й стали підставою для розробки подальших експериментальних досліджень темпераменту. Теплов зараховував до властивостей темпераменту стійкі психічні властивості, які характеризують динаміку психічної діяльності. Індивідуальні особливості темпераменту він пояснював рівнем розвитку тих або інших властивостей темпераменту.
3. Фізіологічні основи темпераменту.

Павлов розрізняв силу збудження і силу гальмування, вважаючи їх двома незалежними властивостями нервової системи. Мовлячи про урівноваженість нервових процесів, Павлов мав на увазі рівновагу процесів збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів – проявляється у стрімкості переходу одного нервового процесу в інший.

Виділені Павловим властивості нервових процесів можуть утворювати певні комбінації, які визначають так званий тип нервової системи, або тип вищої нервової діяльності. Цей тип складається з характерної для індивіда сукупності основних властивостей нервової системи – сили, врівноваженості та рухливості, співвідношення процесів збудження та гальмування. На думку Павлова існують 4 основних типи нервової системи, які є близькими до типів темпераменту, виділених Гіппократом. Через розбіжності у проявах сили нервових процесів розрізняються сильні та слабкі типи, які, в свою чергу, можуть поділятися на врівноважені та неврівноважені. При цьому неврівноважений тип темпераменту характеризується переважанням збудження над гальмуванням. І, зрештою сильні врівноважені типи поділяються на рухливі та інертні.

Наукова основа побудови теорії темпераменту була розроблена І.П. Павловим (1849-1936) у його вченні про типологічні властивості нервової системи тварин і людей.

Основні властивості нервової системи за Павловим: сила, врівноваженість, рухливість.

Виділені Павловим типи нервової системи не лише за кількістю, але й за основними характеристиками відповідають чотирьом класичним типам темпераменту: сильний, врівноважений, рухливий тип – сангвінік; сильний, врівноважений, інертний тип – флегматик; сильний, неврівноважений тип з переважанням збудження – холерик; слабкий тип – меланхолік.

Таким чином, під типом нервової системи Павлов розумів уроджені і до певної міри слабко піддані змінам під впливом оточення та виховання властивості нервової системи. Ці властивості нервової системи утворюють фізіологічну основу темпераменту, який є психічним проявом загального типу нервової системи.

У 50-ті роки ХХ ст. були розпочаті лабораторні дослідження поведінки дорослих людей. В результаті цих досліджень (які виконувались під керівництвом Б.М.Теплова, а згодом – В.Д.Небиліцина) типологія Павлова була доповнена новими елементами, були розроблені численні прийоми дослідження властивостей нервової системи людини, експериментально виділені та описані дві властивості нервових процесів: лабільність і динамічність.
Класифікація типів темпераменту (за Є. Кречмером)

Тип конституції тіла	Тип темпераменту
1. Астенічний: вузька грудна клітка, довгі кінцівки, видовжене обличчя, слабкі м’язи.	1. Шизотимічний, якому притаманні замкненість, вихід у внутрішній світ, невідповідність реакцій зовнішнім стимулам, контрасти між конвульсивною рвучкістю та скутістю дій.
2. Пікнічний: широка грудина, кремезна фігура, кругла голова, випнутий живіт.	2. Циклоідний, який характеризується постійно підвищеним, веселим настроєм у маніакальних суб’єктів і постійним зниженим, сумним похмурим станом у депресивних індивідів, а також відкритість, уміння з’єднатися з навколишнім середовищем, природність, м’якість рухів.
3. Атлетичний: широкі плечі, добре розвинені м’яза.	3. Іксотемічний, якому притаманні спокій, слабка вразливість, невиразні жести і міміка, слабке пристосування до змін середовища.

Класифікація типів темпераменту (за Шелдоном)

Тип конституції тіла	Тип темпераменту
1. Ендоморфний: м’якість та округлість зовнішнього вигляду, слабкий розвиток кісткової та м’язової систем.	1. Висцеротонічний: схильність до комфорту, дружелюбність, жажда похвали, легкість в проявах почуттів і повільність реакцій.
2. Мезоморфний: розвинена кістково-м’язова система, атлетичність, сила.	2. Соматотонічний: любов до пригод, схильність до ризику, жадання м’язових дій, активність, сміливість, агресивність.
3. Ектоморфний: витонченість і тендітність тіла, відсутність виразної мускулатури.	3. Церебротонічний: слабко виражена товариськість, схильність до усамітнення, підвищена реактивність.

Тип ВНД і темперамент

Сила нервової системи – це здатність її витримувати вплив підразників зовнішнього середовища.

Врівноваженість нервових процесів указує на особливості співвідношення процесів збудження і гальмування у людини.

Рухливість нервових процесів – це здатність збудження і гальмування швидко змінюватися одне на друге.
Класифікація типів ВНД і темпераментів ( за І.П. Павловим)

Типи вищої нервової діяльності	Типи темпераменту
1. Сильний, врівноважений, рухливий. 2. Сильний, неврівноважений, рухливий. 3. Сильний, врівноважений, інертний. 4. Слабкий.	1. Сангвінічний. 2. Холеричний. 3. Флегматичний. 4. Меланхолічний.

Психологічні показники				Темперамент
				Холерик		Сангвінік		Флегматик		Меланхолік
Сенситивність		підвищена								х
		знижена		х		х		х
Реактивність		підвищена		х
		знижена						х		х
Активність		підвищена		х		х		х
		знижена								х
Співвідношення реактивності / активності		реактивність		х		х
		активність		х		х		х
Темп реакцій		швидкмй		х		х
		повільний						х		х
пластичність				х		х
ригідність				х				х		х
екстравертність				х		х
інтравертність								х		х
Зосередженість уваги	швидка				х
	повільна		х				х		х
	легке відвернення уваги								х
	нестійка								х

Психологічна характеристика типів темпераменту
Сенситивність – реакція на найменшу силу зовнішнього впливу.

Реактивність – сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники однакової сили.

Активність – ступінь активності при впливові на оточення.

Темп реакції – темп мовлення, швидкість рухів, спритність та ін.

Пластичність / ригідність – швидкість адаптації до мінливих умов.

Екстравертованість / інтравертованість – екстраверти більше реагують на зовнішні подразники, а інтроверти – на власні образи та уявлення.

Враховуючи основні властивості темпераменту Я.Стреляу дає наступні психологічні характеристики основних класичних типів темпераменту.

Сангвінік – людина з підвищеною реактивністю, та при цьому активність і реактивність у нього зрівноважені. Він жваво, збуджено відгукується на усе, що привертає його увагу, має живу міміку та виразні рухи. З незначного приводу він голосно сміється, а несуттєвий факт може сильно його розсердити. За виразом обличчя легко можна розпізнати його настрій, ставлення до предмета та людини. У нього високий поріг чутливості, тому він не помічає дуже слабких звуків та світлових подразників. Маючи підвищену активність і будучи дуже енергійним і працездатним, він активно береться за нову справу і може довго працювати, не втомлюючись. Здатен швидко зосередитися, дисциплінований, при бажанні може стримувати прояв своїх почуттів і мимовільні реакції. Йому притаманні швидкі рухи, гнучкість розуму, кмітливість, швидкий темп мовлення, швидке включення до нової роботи. Висока пластичність проявляється у мінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень. Сангвінік легко находить спільну мову з новими людьми, швидко звикає до нових вимог та обстановки, без будь-яких зусиль не лише переключається з однієї роботи на іншу але й переучується, опановуючи новими навичками. Як правило, він більшою мірою відгукується на зовнішні враження, ніж на суб’єктивні образи та уявлення минулого та майбутнього, тобто є екстравертом.

Холерик. Як і сангвінік, відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю та активністю. Та у холерика реактивність явно переважає над активністю, тому він нестриманий, нетерплячий, запальний. Він менш пластичний та більш інертний, ніж сангвінік. Звідси – значна стійкість прагнень та інтересів, велика наполегливість, можливі труднощі у переключенні уваги. Він скоріше за все екстраверт.

Флегматик має високу активність, яка значно переважає малу реактивність, малу чутливість та емоційність. Його важко розсмішити або змусити сумувати. Коли навколо голосно сміються, він може залишатися незворушним; при значних неприємностях він залишається спокійним. Зазвичай він має бідну міміку, рухи невиразні та уповільнені, мовлення також. Він не кмітливий, йому складно переключати увагу і пристосовуватися до нових обставин. Він повільно перебудовує навички і звички. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило, йому складно знаходити спільну мову з новими людьми, він слабко відгукується на зовнішні враження. За своєю психологічною сутністю він інтроверт.

Меланхолік. Людина з високою чутливістю і малою реактивністю. Підвищена чутливість при значній інертності призводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно уразливий хворобливо чутливий. Міміка і рухи його невиразні, голос тихий рухи збіднені. Зазвичай він не впевнений у собі, боязкий, найменші труднощі змушують його опускати руки. Меланхолік неенергійний, ненаполегливий, легко втомлюється і має малу працездатність. Йому притаманна нестійка увага, уповільнений темп усіх психічних процесів. Більшість меланхоліків – інтроверти
скачати

© Усі права захищені
написати до нас