Ім'я файлу: Итог1.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 906кб.
Дата: 30.12.2022
скачати

Лекція 1
Тема 1. Вступ до курсу
1. Поняття soft skills
Поняття soft skills, або гнучких навичок, виникло не так давно. Тим не менш, все більше людей, які прагнуть професійного зростання, мусять сьогодні займатися розвитком цих навичок.
Хоча поняття гнучких навичок відносно молоде, їх сутність давно є предметом багатьох досліджень в психології, менеджменті, педагогіці тощо. Що ж мають на увазі, коли використовують цей термін?
Гнучкі навички (англ. Soft skills) – це комплекс неспеціалізованих, важливих для кар’єри надпрофесійних навичок, які відповідають за успішну участь у робочому процесі, високу продуктивність.
Особливістю soft skills є їх неспеціалізований характер: це означає, що незалежно від професії людини гнучкі навички залишаються одними й тими ж. І програмісту, і викладачу, і продавцю потрібні приблизно однакові soft skills, якщо цих спеціалістів цікавить професійний успіх.
Гнучкі навички (soft skills) у цьому сенсі протиставляються професійним знанням та вмінням (hard skills), які є специфічними для кожної професії. Раніше вважалося, що цієї власне професійної кваліфікації достатньо, щоб бути гарним спеціалістом, рухатися кар’єрними сходами, розвиватися та досягати. Але ситуація змінилася.
Гнучкі навички зараз набувають все більшого значення у питаннях професійної компетентності. Відомо, що у дослідженні Гарвардського університету виявлено, що 80% досягнень у кар'єрі визначаються гнучкими навичками та лише 20% – професійними навичками. За свідченнями роботодавців ІТ компаній в нашій країні, на співбесідах при прийомі на роботу більшість рекрутерів звертають більше уваги на

особистісні риси та комунікаційні вміння претендентів, ніж на досконалість їх технічних знань. Все це примушує приділяти розвитку soft skills все більше уваги.
2. Структура soft skills
Що входить до комплексу гнучких навичок? На це питання немає однозначної відповіді. Як науковці, так і практики, які мають справу з аналізом soft skills, формують різні переліки навичок, якостей, вмінь, які впливають на професійну компетентність фахівця. Часто сюди включають
і особистісні риси (наприклад, посидючість, почуття гумору або товариськість), і моральні якості (такі, як чесність, порядність). Безумовно, ці риси та якості також дуже важливі, бо від наявності та розвиненості залежить, як працівник досягатиме професійних цілей. Але за формальною ознакою – вони не є навичками – ми не будемо включати їх до структури soft skills.
Найчастіше до переліку гнучких навичок включають комунікаційні навички, навички самокерування та навички ефективного мислення.
І. Комунікаційні навички.
Центральне місце в структурі soft skills все ж таки віддається саме комунікаційним навичкам та вмінням. До базових важливих для кар’єри навичок спілкування, які відповідають за успішну участь в робочому процесі, високу продуктивність, відносять:
- вміння слухати;
- вміння аргументувати та переконувати;
- ведення переговорів;
- проведення презентацій;
- вміння презентувати себе;
- публічні виступи;
- вміння продуктивно працювати в команді;

- робота з конфліктами;
- навички ефективного письмового спілкування тощо.
Так звана «комунікабельність», про яку найчастіше згадують в цьому контексті, насправді не обмежується умінням «домовлятися» і
«знаходити спільну мову». Сюди також включені: вміння спілкуватися залежно від статусів і ролями співрозмовника; використання і зчитування
«мови тіла», вміння зчитувати контекст, ситуацію і бути адекватним їй; вміння грамотно починати і завершувати спілкування, підводити підсумки розмови і резюмувати; вміти знаходити «точки дотику» з співрозмовником, встановлювати усні угоди і домовленості і багато
іншого.
Саме комунікаційні навички допомагають розвивати відносини з людьми, підтримувати розмову, ефективно та адаптивно поводитися в критичних ситуаціях в спілкуванні з оточуючими.
ІІ. Навички самокерування (self-менеджмент).
Самоменеджмент – це послідовне і цілеспрямоване використання ефективних методів роботи в повсякденній практиці, з оптимальним використанням своїх ресурсів для досягнення своїх цілей. Важливою частиною гнучких навичок, які впливають на професійну компетентність спеціаліста, є навички самокерування та саморегуляції. Навички цієї групи допомагають ефективно контролювати свій стан, час, процеси. Найчастіше до них включають:
- управління емоціями;
- управління стресом;
- управління власним розвитком;
- планування і цілепокладання;
- тайм-менеджмент;
- рефлексія, усвідомлення власних психічних процесів;
- використання зворотного зв’язку.

ІІІ. Навички ефективного мислення.
Ця група навичок включає до себе ті вміння, що спрямовані на управління розумовими процесами, які допомагають зробити життя і роботу більш системними. Будь-якому спеціалісту потрібно бути готовим до змін та вміти приймати рішення у нестандартних умовах, мислити гнучко та креативно. Аналіз складних об'єктів, облік взаємовпливу різних факторів, використання знань про особливості складних систем – все це також важливе для на все більшої кількості посад.
Сюди включають:
- системне мислення;
- креативне мислення;
- структурне мислення;
- логічне мислення;
- пошук і аналіз інформації;
- вироблення і прийняття рішень.
До soft skills також можна додати й інші навички, наприклад, управлінські, які потрібні фахівцю, коли він стає керівником чи підприємцем, або навички володіння іноземними мовами.
3. Методи розвитку soft skills
Те, що ми описуємо ці важливі для кар’єри характеристики через категорію навичок, свідчить про дуже значну перевагу soft skills: на відміну від особистісних рис або здібностей, гнучкі навички можна опановувати та розвивати. Яким чином це можна зробити?
Для оволодіння гнучкими навичками можна користуватися наступними методами:

1. Самонавчання – самостійне вивчення інформації про моделі успішної поведінки. Сюди можна віднести і читання літератури, і самостійне вивчення різних матеріалів (статті, блоги тощо), прослуховування вебінарів.
Корисно читати літературу з обраної теми, виписуючи найважливіші
ідеї, особливо ті, які мають відношення до мети розвитку і специфіку роботи. Суттєво може допомогти письмовий аналіз власного життєвого і професійного досвіду, що релевантний до мети, виділення тенденцій і окремих корисних ходів. Застосування нових підходів, методів, ідей, про які ви дізналися, в неробочих ситуаціях для тренування є також гарним способом розвинути потрібні навички.
2. Пошук зворотного зв’язку – отримання зворотного зв’язку від колег, керівників і експертів про успішність своєї поведінки в аспекті конкретного досвіду.
Зворотним зв’язком в цьому контексті називається реакція людини на ваші дії. Важливо запитувати зворотний зв’язок у людей, які якісно виконують ту чи іншу роботу або дійсно мають навичку, яка потрібна.
3. Навчання на досвіді інших – виділення моделей успішної поведінки в роботі людини, що володіє високим рівнем розвитку даної компетенції та робота з наставником. Засвоєнню потрібної навички сприяє як можна частіша взаємодія і спільна робота з більш компетентними колегами і партнерами, що володіють тими якостями і навичками, які ви прагнете в собі розвинути. Важливо виявляти, фіксувати та пробувати на власному досвіді практичні тонкощі і прийоми їх роботи.
4. Спеціальні вправи та тренінги – заходи, які допомагають в засвоєнні базових знань та вмінь, що розвиватимуться і в подальшому, або у впорядкуванні вже наявних знань та вмінь.
Не треба розраховувати, що на тренінгу можна виробити навичку.
Тут можна дізнатися щось, упорядкувати або попрактикуватися в чомусь і

отримати вміння. Навик з’явиться тільки тоді, коли те, про що говорилося на тренінгу, буде застосовуватися на практиці. Також важливо займати активну позицію: завдання тренера – допомогти в ході освоєння навику, поправити те, що не відразу вдається, але не сформувати за вас навик.
5. Розвиток в процесі роботи – пошук і освоєння більш ефективних моделей поведінки при вирішенні завдань, що входять до професійних функцій.
При використанні цього методу важливо брати участь в проектах, які за визначенням складніше, ніж ті завдання, для вирішення яких вже достатньо компетентності. Також не треба боятися несподіваних, нетипових ситуацій: саме вони стають джерелом найціннішого розвиваючого досвіду. Але не потрібно застосовувати цей метод розвитку в проектах, які мають високу значимість, коли ціна помилки занадто висока.
Отже, працюючи над soft skills, треба пам’ятати, що оволодіння будь-якою навичкою потребує зусиль та часу. Як правило, дія стає автоматичною, коли вона повторюється певну кількість разів. Так і гнучкі навички не засвоються після прочитання книжки або прослуховування нашого курсу, вони формуються через цілеспрямовані дії, які повинні пройти певне відпрацювання. Але такі зусилля виправдані.

Тема 2. Психологічні особливості професійного спілкування
І. Ділове спілкування: форми, різновиди, особливості
1. Поняття та види ділового спілкування
Уся система ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. Поняття «спілкування» є одним із центральних у системі психологічного знання. У спілкуванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Результат спілкування – налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє потребу в психологічному контакті.
Ділове спілкування – це процес взаємозв'язку та взаємодії, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, що передбачає досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми чи реалізацію певної мети. Простіше, можна визначити ділове спілкування як спілкування, пов'язане з виконанням професійних обов'язків, вирішенням трудових, службових завдань. Таке спілкування включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв'язання конкретних проблем як усередині організації, так і за її межами, а також укладання контрактів, договорів, встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.
Існує декілька
видів і форм ділового спілкування:
1. Ділове листування. Це непрямий спосіб спілкування, який здійснюється за допомогою листів. Сюди належать накази, запити, постанови тощо.

2. Ділова бесіда. До цього виду спілкування відносяться обговорення різних робочих процесів з метою винести важливе рішення або обговорити деталі.
3. Ділова нарада. У ході наради збирається весь колектив або його керівна частина, з метою вирішення найважливіших проблем і постановки завдань.
4. Публічний виступ. Майже кожна робота вимагає певних навичок, необхідних для виступів на публіці. Хоча далеко не всім в роботі доводиться регулярно проводити тривалі презентації, але майже всім доводиться виступати на нарадах, представляти інформацію своїм колегам або спілкуватися з командою.
5. Ділові переговори. У даному випадку обов’язковим результатом спілкування є знаходження та прийняття рішення. У ході таких переговорів кожна сторона має свою точку зору і спрямованість, а результатом обіцяє стати угода чи укладений контракт.
6. Суперечка (конфлікт). Не всі питання в діловому спілкуванні можна вирішити без спору, однак спір найчастіше тільки ускладнює ситуацію у зв'язку з тим, що люди ведуть себе не зовсім професійно і зайво захоплено відстоюють точку зору.
Ці способи спілкування охоплюють майже всі робочі ситуації і дозволяють впорядкувати весь процес спілкування в рамках ділового середовища. Детальніше розглянемо деякі важливі з точки зору гнучких навичок види ділової комунікації.
2. Професійне листування. Електронний лист
Ділове листування є важливою частиною професійної комунікації.
Якісне ділове листування здатне підвищити ефективність роботи, поліпшити взаємозв’язки різних служб, встановити міцні зв’язки з партнерами.

До
особливостей ділового листування відносяться:
1) Діловий стиль.
Основними вимогами, які пред’являються до ділового стилю, є:
•
нейтральний тон викладу інформації;
•
точність і визначеність формулювань, однозначність і одноманітність формулювань;
•
лаконічність, стислість викладу тексту;
•
використання мовних формул та термінів;
•
застосування лексичних і графічних скорочень;
•
переважання простих поширених пропозицій.
2) Другою особливістю ділового листування є широке вживання
мовних формул та термінів – стійких (шаблонних) оборотів, використовуваних в незмінному вигляді. При використанні терміну необхідно стежити за тим, щоб він був зрозумілий адресатові.
3) Застосування скорочень. У листах повинні вживатися тільки офіційно прийняті скорочення, позначення і терміни.
Специфікою сучасної професійної комунікації є широке користування електронним варіантом ділового листування. Більша частина листування здійснюється зараз саме через електронні сервіси, тому навички правильного створення електронного ділового листа є одним з цінніших комунікативних навичок.
Правила написання ділового електронного листа
Головні умови успішного ділового листування за допомогою e-mail
– предметність, відсутність креативності, лаконічність та дотримування правил етики, ввічливість та тактовність.
1.
Ділове листування треба здійснювати з
e-mail- адреси з
простою та формальною назвою. Не допускається листування з адреси на кшталт «sashko_1999» чи «kotik». Найкращий варіант

адреси складається з імені та прізвища або корпоративної назви.
Аккаунт, якій надається студентам ХНУРЕ, може бути гарним прикладом такої адреси.
2.
Завжди треба заповнювати поле «
тема листа». Тему необхідно формулювати коротко та влучно, відображаючи мету та предмет листа. Недоречно використовувати одне слово в формулюванні теми.
3.
Якщо
лист є відповіддю, треба використовувати опцію
«Відповісти» («Re:»), це допомагає зберегти історію обговорення предмету.
4.
Офіційний лист
складається з трьох основних
елементів: 1) вступна частина повинна містити вітання, представлення себе, пояснення причини та мети листа; 2) основна частина, де відображається сутність листа; 3) заключна частина, де потрібно помістити висновки, прохання, пропозиції тощо, а також блок контактної інформації.
5.
Стиль ділового листа –
формальний, не допускається використання сленгу, анекдотів чи жартів, жаргону. Небажано прикрашання листа смайликами, кольоровими шрифтами чи візуальними ефектами. З обережністю треба використовувати афоризми, метафори чи прислів’я. Прояви креативності краще залишити для особистого листування.
6.
За прояви
тактовності та ввічливості вважається звертання до адресату на «Ви», невикористання написання за допомогою функції CapsLock та відсутність зловживання знаком оклику.
7.
Будь-який лист повинен починатися з
привітання. В сучасній практиці листування допускається звертатися за іменем та по батькові або лише за іменем. Не можна використовувати сленгове

формулювання «Доброго времени суток», не треба додавати знак оклику.
8.
Якщо Ви пишете адресату вперше, у
вступній частині назвіть себе – ім’я, прізвище, вкажіть відповідний до сутності листа соціальний статус (професію, посаду тощо). В першому письмі потрібно вказати, звідки Ви дізналися про адресата та його контакти.
Якщо даний лист є відповіддю, на його початку треба подякувати за попереднє звернення («Дякую за Ваш лист»).
9.
В
основній частині потрібно коротко викласти сутність.
Вважається, що діловий електронний лист повинен бути в два рази коротший за традиційний паперовий. Треба намагатися вмістити зміст в 2-4 коротких абзаци, кожен з яких складався б в 3-4 рядки.
10. Один лист повинен відповідати
одному предмету та
одній меті. Якщо потрібно обговорити декілька непов’язаних один з одним питань, краще кожному з них присвятити окремий лист.
11. Кожен
документ, який додається у вкладеннях, потрібно описати в основній частині листа. Не можна надсилати файли без супроводжувального листа.
12. В
заключній частині бажано вказати, якої дії Ви очікуєте від адресата, дотримуючись при цьому максимально ввічливого тону.
13. Наприкінці листа потрібно помістити
блок контактної
інформації: ім’я, прізвище, посада чи професія, організація, номер контактного телефону та електронну адресу.
14.
Терміни відповіді на діловий електронний лист не повинні перевищувати
48 годин. Якщо за цей час Ви не змогли вирішити питання, з яким до Вас зверталися, необхідно попередити про факт отримання листа та повідомити, коли зможете відповісти по суті.

15. Необхідно намагатися відсилати електронного листа
у
робочий час; вважається небажаним відсилати лист вночі, у вихідні чи святкові дні.
16. Завжди
перевіряйте свій лист на наявність
граматичних чи орфографічних помилок. Завжди треба пам’ятати, що навіть випадкова граматична помилка здатна звести нанівець всі зусилля, створюючи імідж необізнаної, незібраної та некомпетентної людини.
17. Треба уникати надмірно впевненої, наказової, загрозливої чи благальної тональності листування.
Контроль
власних емоційних станів є необхідною умовою успішного ділового електронного листування.

ПРОФЕСІЙНА КОМУНІКАЦІЯ
Тема: АКТИВНЕ СЛУХАННЯ
1. Поняття та функції активного слухання
Одним з найважливішим комунікаційних вмінь є навичка активного слухання. Багато дослідників вважають вміння активно слухати базовим комунікаційним вмінням, без оволодіння яким неможливо бути успішними комунікатором.
Слухання взагалі є недооціненим етапом міжособистісного спілкування, адже більшість об’єму своєї професійної комунікації люди, за статистикою, присвячують саме процесу слухання. М. Берклі-Ален наводить такі дані: 40% обсягу професійної комунікації займає слухання,
35% – мовлення, читанню ми віддаємо приблизно 16%, а 9%, що залишились, – письмовому спілкуванню. Звісно, ці цифри носять узагальнений характер, але вони вказують на тенденцію, за якою люди більшою мірою слухають, ніж говорять чи читають. При цьому, багато хто вважає, слухання процесом майже автоматичним, який не потребує від особистості ні особливих зусиль, ні якихсь знань та вмінь. Але це не так.
В психології існує розділення на слухання пасивне та активне.
Перше більшою мірою орієнтоване на очікування потрібної для слухача
інформації, часто супроводжується намаганням перервати партнера, щоб сказати щось самому, зазвичай, якщо тема нецікава, слухач лише робить вигляд, що слухає, відволікається на власні думки.
На противагу цьому,