КЗ «Балтський Педагогічний Фаховий Коледж»
РЕФЕРАТ
на тему:
КРОВОТЕЧІ. ВИДИ КРОВОТЕЧ. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧАХ.
Підготувала:
Студентка 12 групи
Волошин Анастасії
2022
Кров – рідка сполучна тканина, яка циркулює в судинній системі.
Вона складається з плазми і форменних елементів.
Кровотечею називається вилив крові з кровоносного русла в тканини і порожнини організму (черевну, грудну, черепа, в суглоби тощо) або в зовнішнє середовище. Кровотеча виникає при будь-якому ушкодженні.
Крововтрата є однією з головних причин смерті осіб з травматичними ушкодженнями. Незважаючи на те що кровотеча, її наслідки, методи першої допомоги та лікування вивчаються з моменту зародження медицини, ряд питань цієї проблеми до цих пір повністю не вирішено.
Виключно велику увагу проблемі кровотечі приділяють хірурги, так як воно до цих пір нерідко обмежує можливості хірургічного методу і може служити причиною смерті хворого від гострого недокрів'я при великих і важких оперативних втручань. Уміння зменшити втрату крові під час операції і зупинити кровотечу - одне з основних показників кваліфікації хірурга.
Плазма: 90% води, в якій розчинені органічні речовини (білки, жири, вуглеводи) та неорганічні речовини (іони солей Na, K, Ca, ОН-). Концентрація солей в плазмі постійна – 0,9%.
Форменні елементи крові це:
еритроцити: червоні клітини крові; без’ядерні; виконують функцію переносу О2 і частково СО2 за рахунок наявності гемоглобіну;
лейкоцити: білі клітини крові; мають ядро; виконують функцію захисту організму від мікроорганізмів;
тромбоцити: кров’яні пластинки; безбарвні; без’ядерні; легко руйнуються; приймають участь в захисті організму від крововтрати, так як при їх руйнуванні виділяється тромбопластин, що запускає механізм зсідання крові.
Зсідання крові – захисна функція, захищає організм від крововтрати при пошкодженні судин.
При ушкодженні судин на поверхні рани утворюється кров’яний згусток – тромб, який зупиняє кровотечу. Суть зсідання крові полягає у перетворенні розчинного в плазмі білка фібриногену у нерозчинний ниткоподібний білок – фібрин.
Кровотеча – це вихід крові із судин. В залежності від того, яка судина пошкоджена, розрізняють кровотечі: капілярні, венозні, артеріальні. В залежності від того, куди виливається кров, їх поділяють на зовнішні і внутрішні. ПМД полягає в знезараженні рани, зупинці кровотечі, накладанні пов’язки. В залежності від виду кровотечі, порядок цих дій різний.
Причиною кровотечі є порушення цілості судинної стінки, викликане тим чи іншим агентом: травмою, аррозія судин при різних захворюваннях і гнійних процесах, підвищенням артеріального тиску в посудині, різким зниженням атмосферного тиску та ін Проникність стінки посудини для крові може бути пов'язана не тільки з пошкодженням судини, а й зі зміною хімізму крові, дією токсинів, порушенням вітамінного балансу в організмі та ін
При капілярній кровотечі кров витікає повільно, тому треба спочатку провести дезинфекцію (перекис водню, розчин йоду), а потім накласти тугу пов’язку.
При венозній і артеріальній кровотечі, коли кров витікає швидко, спочатку треба її зупини. Це можна зробити шляхом надавлювання пальцем на судину, накладанням резинового джгута та закрутки. Їх накладають вище поранення, підкшавши тканину. Під них підкладають супровідну записку, в якій вказують час накладання. Після зупинки кровотечі, рану дезінфікують і накладають пов’язку.
При венозній кровотечі це роблять нижче місця поранення. Як правило, буває достатньо і тугої пов’язки.
При артеріальній кровотечі перш за все вище місця поранення в тих точках, де прощупується пульс, треба притиснути пальцем ушкоджену судину, а потім накласти джгут або закрутку. Щоб не пошкодити шкіру і нерви, їх накладають на одяг або тканину. Під них підкладають супровідну записку, в якій вказується час накладання. Це пов’язано з тим, що тканини без кровопостачання можуть бути 1,5-2 год. (в теплу пору року) або 1 год. (в холодну), інакше настане їх омертвіння.
Які ж основні механізми зупинення кровотечі при пошкодженні судин людини?
зсідання крові – утворення тромбу (виникнення нитчастої сітки з фібрину, яка затримує клітини крові);
скорочення стінок пошкоджених судин, в результаті чого освіт судин закривається.
При значних крововтратах і деяких захворюваннях виникає необхідність переливання крові. Для цього кров беруть у дорослих людей – донорів. У дорослої людини без шкоди для її здоров’я можна взяти 200 мл. крові. Взяту у донорів кров консервують. Для цього до неї додають спеціальні хімічні речовини, що запобігають її зсіданню. Така кров може зберігатися тривалий час. У минулому переливання крові іноді призводило до смерті хворого, поки не стало відомо, що кров однієї людини не завжди сумісна з кров’ю іншої. Вперше вдале переливання крові було зроблено 1819 року. ДО 1873 р. було зроблено всього 247 переливань, з них 176 закінчились смертю. Так тривало доти, доки 1900 р. австрійський вчений К.Ландштейнер не відкрив групи крові.
Групи крові визначається наявністю в еритроцитах людини речовини, яка склеюється – алгютиногенів (А і В), та речовин, які знаходяться у плазмі крові (L і B) і здатні склеювати еритроцити донора, які мають відповідні аглютиногени.
Склеювання еритроцитів відбудеться в тому випадку, якщо аглютиноген А зустрічається з аглютиніном L (альфа), а аглютиноген И – з аглютиніном В (бета). Тому в крові людини ніколи одночасно не зустрічаються аглютиноген А з аглютиніном А (альфа) та аглютиноген В з аглютиніном В (бета). Якщо людині з ІV групою крові переливають крові 1 групи, то. оскільки кількість крові донора незначна порівняно з об’ємом крові реципієнта, плазма крові донора розваляється плазмою крові реципієнта. Тому аглютиніни у плазмі крові донора не можуть склеювати еритроцити реципієнта. Навпаки, якщо реципієнтом є людина з 1 групою крові, а донором з ІV, то концентрація аглютинінів в плазмі крові реципієнта достатня для склеювання еритроцитів донора, оскільки аглютиногени в еритроцитах не можуть розбавлятися плазмою крові.
Тобто, звідси можна зробити висновок, що кров 1 групи можна переливати особам з будь-якою групою крові. Люди з 1 групою крові є універсальними донорами. Особам, які мають ІV групи, можна переливати крові усіх 4-х груп. Такі люди є універсальними реципієнтами.
Групи крові є спадковими і не змінюються протягом життя.
Травма є найчастішою причиною порушення цілості судинної стінки. Результатом механічної травми можуть бути рани, забиті місця, переломи, хімічні та термічні пошкодження викликають опіки і руйнування судин, гнійне розплавлення стінки судини - аррозіонное кровотеча. Підвищення артеріального або венозного тиску звичайно у зв'язку з такими захворюваннями, як гіпертонічна хвороба, артеріосклероз і ін, може призвести до розриву стінки судини і кровотечі (інсульт, гемороїдальна кровотеча та ін.) Широке застосування в медицині масивних переливань крові сприяло виникненню важких геморагічних ускладнень, відомих під назвою «синдром масивних трансфузій».
Прикладами захворювань, що призводять до кровотечі в зв'язку зі зміною хімізму крові, можуть служити гемофілія, скарлатина, сепсис, цинга та ін Захворювання можуть супроводжуватися кровотечами внаслідок порушення проникності судинної стінки, викликаного токсинами або авітаміноз.
Наявність крові в тій чи іншій порожнини носить спеціальну назву. Так, скупчення крові в черевній порожнині називається гемоперитонеум, в плевральній порожнині - гемотораксом, в суглобі - гемартрозів, у перикард - гемоперикард і т. д.
Дифузне просочування кров'ю будь-якої тканини (підшкірна клітковина, мозкова тканина та ін) називається крововиливом, скупчення крові, обмежене тканинами, - гематомою.
