1.Особливості психічного стану жінки під час вагітності протягом багатьох років, привертають увагу фахівців. При цьому відзначається як емоційно негативна роль вагітності, так і позитивна. Про сприятливий вплив вагітності на різні психічні розлади писав ще Гіппократ, указуючи на те, що: "Істеричним дівчатам я пропоную заміжжя, щоб вони вилікувалися вагітністю".
Всілякі особливості в психологічному стані жінки під час вагітності можна розглядати як прояв адаптації організму й особистості жінки до вагітності, що наступила, і оцінювати ці прояви з позиції різних рівнів адаптації.
В І триместрі вагітності можуть спостерігатись нестійкість емоційного стану з підвищеною капризністю, образливістю, бажанням отримувати більше уваги і догляду. Можливі тривожні розлади які виникають із-за ситуацій, які раніше здавалися не образливими. Дані розлади пов’язані з переживанням вагітної з приводу факторів, які можуть негативно вплинути на розвиток дитини, перебіг вагітності. Особливо характерні дані розлади для тривожних і емотивних особистостей. Для деяких жінок актуальні переживання з приводу втрати жіночої привабливості, втрати жіночості, що може вплинути на стосунки з чоловіком.
Крайнім ступенем розвитку афективних порушень є депресивні прояви, які частіше виникають внаслідок неблагоприємної сімейної ситуації або під впливом психотравмуючих обставин.
Крім цього для даного періоду характерні прояви токсикозу, про які ви зможете прочитати в підручнику.
Середина вагітності (ІІ триместр) вважається найбільш спокійною з точки зору психічних розладів.
В ІІІ триместрі психологічна напруга у вагітної як правило збільшується і частішають психічні розлади.
Психозів, пов’язаних безпосередньо з процесом пологів не спостерігається. Відомими є післяпологові психози, в клініці яких можна спостерігати ознаки екзогенно-органічних, афективних і шизофреноподібних розладів. Всі вони супроводжуються астенією. Звернути увагу на сучасний стан. Найбільш характерними психічними розладами в післяпологовому періоді є депресивні розлади. Вони частіше починаються на 10-14 день після пологів. Можуть бути ендогенні та реактивні психогенні депресії. В останньому випадку причинами є смерть дитини під час пологів, народження дитини з вадами або вродженими хворобами, складні сімейні та побутові ситуації та ін. В таких випадках хворі потребують активної психологічної допомоги для подолання ними кризової ситуації і створення нової життєвої домінанти з урахуванням своїх можливостей.
Можуть спостерігатись і маніакальні стани.
Програма психологічного супроводу вагітної повинна бути направлена на надання підтримки і допомоги жінці в мобілізації фізичних і психічних сил для благоприємного перебігу вагітності і народження здорової дитини.
Наступним принципом психотерапії хворих із сексуальними розладами є
виконання етапності, послідовності в її проведенні, щоб кожне лікувальне
заняття було логічним продовженням попередніх і передумовами для
наступного. Цим визначається не тільки найближча результативність, але й
стійкість лікувального ефекту психотерапії.
Побудова діючої психотерапії при сексуальних розладах передбачає
реалізацію трьох етапів:
Перший етап: формування здорових психологічних установок. Він
передбачає проведення циклу психотерапевтичних бесід, спрямованих на
усунення у хворих неправильних уявлень про норму і патологію статевої
функції, песимістичних оцінок власної хвороби і перспектив, а також
відповідних поведінкових тенденцій.
Другий етап психотерапії необхідно направляти на усунення
невротичних реакцій, що представляють собою особистісну реакцію хворих
на власну статеву неповноцінність.
Заключний етап психотерапії спрямований безпосередньо на
відновлення і активізацію статевої функції.
Прийоми і методи психотерапевтичної корекції не повинні бути
стандартними, їхні особливості залежать від варіантів сексуальної
дисгармонії.
Порушення психосексуальної орієнтації.
Поняття неправильної психосексуальної орієнтації включає в себе
порушення спрямованості статевого потягу й форм його реалізації, яке
називається також статевими збоченнями, сексуальними перверсія, парафілія.
Існують істинні перверсії, коли спотворений статевий потяг витісняє й
заміщує нормальне статеве життя, і перверсні тенденції — порушення лібідо,
яке проявляється лише в сексуальних фантазіях, але не реалізоване. Істинні
перверсії віддзеркалюють порушення другої фази формування статевого
потягу (научення й закріплення настанови), перверсні тенденції —
порушення першої фази (вироблення настанови).
Психосексуальна орієнтація формується у процесі постнатального
онтогенезу. Вона визначається тісною взаємодією соціально-психологічних
та біологічних чинників, проте слід враховувати, що останні можуть
деформуватися ще у пренатальний період.
Психосексуальна орієнтація може бути порушена за статтю, за об’єктом,
за віком і формами реалізації.
Гомосексуалізм
Неправильна орієнтація за статтю, тобто статевий потяг до представників
своєї статі, відома під назвою гомосексуалізм. Статева ідентичність
гомосексуала збігається з біологічною статтю, в нього правильна
самосвідомість, він сприймає себе як чоловіка, проте відчуває потяг до
представників своєї статі.
Існує тенденція чітко розрізняти гомосексуальність і гетеросексуальність.
У дійсності таке розмежування не є чітким. Відносно невелика кількість
людей вважають себе виключно гомосексуалами, переважна більшість
вважає себе гетеросексуалами. Проте між ними можливі різноманітні стани
переваг і сексуального досвіду, котрі також можуть змінюватись у часі.
По даним досліджень близько 2 % чоловіків і 1 % жінок є виключно
гомосексуалами, приблизно 75 % чоловіків і 85 % жінок — виключно
гетеросексуалами і 23 % чоловіків та 14 % жінок мають сексуальний досвід
обох типів.
Бісексуалізм являє собою доволі складний феномен. Вважається, що
термін «бісексуал» стосується людини, котра може вступати в сексуальний
контакт і зазнавати задоволення від нього із представниками обох статей або
визнає бажання такого контакту.
Ексгібіціонізм
Це потяг чоловіків до оголення статевих органів перед представниками
іншої чи своєї статі, нерідко перед дітьми.
За існуючими даними, більшість ексгібіціоністів — чоловіки 20—30 років
і понад половину з них одружені чи були одружені. Часто це боязкі,
невпевнені в собі люди, які відчувають себе неадекватно. Ексгібіціонізм
може виникати за будь-якої психічної патології й навіть у психічно здорових
людей, що підтверджує його клінічну самостійність. Однак частіше він
формується в осіб із скроневим, гіпоталамічним, шизофреничним дефектом,
а також із непроцесуальним аутизмом.
У дітей оголення й розглядання один в одного статевих органів
вважається нормальним явищем, воно відзначається у 5 % дітей молодше 7
років, в поодиноких випадках — у дітей 7—11 років, а серед підлітків — в
1 % хлопчиків і 1 % дівчаток. Значно частіше спроби оголення
спостерігаються у психічно хворих дітей. В нормі у дитячому віці
демонстрація статевих органів сексуальним збудженням не супроводжується.
Однак при зниженні порогів збуджуваності і порушенні термінів
психосексуального розвитку, найчастіше зумовлених психічними
захворюваннями, демонстрація статевих органів може викликати спочатку
статеве збудження, а потім підкріплятися оргазмом. У пубертатному віці
виникнення ексгібіціонізму може бути пов’язане з раптовою появою
дорослих під час мастурбації, коли страх, сором різко посилюють високе
статеве збудження й настає незвичайно яскравий оргазм. Пізніше це
закріплюється за умовно-рефлекторними механізмами.
Певні ексгібіціоністські тенденції можна вбачати й у поведінці, яка
вважається прийнятною в суспільстві, де еротичне оголення людського тіла
експлуатується різними способами (провокуюче вбрання, мінімальні
купальні костюми тощо). Проте від цих більш прийнятних форм
ексгібіціоністська поведінка відрізняється насамперед тим, що вона
передбачає мимовільне спостереження й викликаний несподіванкою страх
спостерігача. Крім того, ексгібіціонізм проявляється в демонстрації не просто
оголених статевих органів, а ерегованого статевого члена, і в мастурбації.
Статеве збудження ексгібіціоністів зростає при переляку жертви, тому вони
прагнуть з’явитись перед нею раптово.
Непристойні телефонні дзвінки
Непристойні телефонні дзвінки характерні для осіб із поведінкою,
схожою на поведінку ексгібіціоністів. Вони відчувають сексуальне
збудження, почувши реакцію жертви у вигляді жаху чи шоку, і мастурбують
під час або одразу після «успішного» дзвінка. Вважають, що ця перверсія
притаманна чоловікам, які відчувають неадекватність і небезпеку. Для таких
осіб непристойні телефонні дзвінки є єдиним способом сексуального
спілкування й задоволення. При цьому, на відміну від ексгібіціоністів, вони
часто виявляють до протилежної статі почуття тривоги й ворожнечі. Нерідко
вони погрожують своїм абонентам фізичною розправою, проте практично
ніколи не здійснюють своїх погроз.
Фротеризм
Фротеризм — досить розповсюджена парафілія, коли чоловік зазнає
сексуальне збудження від того, що притискається й треться об повністю
вдягнену жінку у громадському місці, наприклад, у ліфті, автобусі, метро.
Найзвичайнішою формою контакту є контакт між пенісом одягненого
чоловіка і сідницями чи ногами жінки. Часто контакт здається ненавмисним і
жінка може не звернути на нього увагу. Фротерист відчуває сексуальне
задоволення під час своїх дій або пізніше використовує образи під
Фротеристи близькі за своїми особистісними відмінностями до
ексгібіціоністів, їх часто мучить почуття соціальної чи сексуальної
неадекватності. Короткі, миттєві контакти з незнайомими в людних місцях
дозволяють їм зазнавати сексуального задоволення в безпечній, на їхню
думку, незагрозливій формі.
Нарцисизм
Нарцисизм (що називаються також аутоеротизмом, аутофілією та ін.) —
спрямованість статевого потягу на самого себе, потяг до милування власним
тілом, що супроводжується збудженням і мастурбацією. Зазвичай нарцисизм
є не самостійною формою статевого збочення, а епізодом у процесі
формування інших перверсій.
Найбільша роль у становленні нарцисизму належить ізоляції від
однолітків з раннього віку, коли об’єктом вивчення стає лише власне тіло,
однак можливо й формування його при психопатологічних змінах
особистості, зокрема при істероїдній психопатії.
Елементи нарцисизму можна спостерігати в дітей, дещо яскравіше вони
виражені в підлітків, у тих випадках, коли ці елементи закріплюються, у
дорослих вони набувають патологічного характеру. Нарцисизм проявляється
в милуванні власним тілом, своїми статевими органами, розгляданні себе у
дзеркалі, пестуванні свого тіла, іноді фотографуванні самого себе в
оголеному вигляді й розгляданні фотографій. Усі ці дії супроводжуються
статевим збудженням і мастурбацією.
Скопофілія (вуайєризм)
Скопофілія (інакше міксоскопія, візіонізм, вуайєризм) — потяг до
підглядання за статевим актом або оголеними представниками тієї чи іншої
статі. До скопофілії іноді відносять також надцінне захоплення
порнографічними зображеннями, порнофільмами, яке, з іншої точки зору, є
самостійним видом перверсії.
Скопофілія як перверсія визначається відданням переваги підглядання
нормальним сексуальним контактам або тим, що вона пов’язана з якимось
ризиком (або й тим, і іншим). Вуайєристи зазвичай відчувають найсильніше
сексуальне збудження при великому ризику бути поміченими, тому, зокрема,
їх не приваблюють нудистські пляжі, де спостереження цілком припустиме.
Для більшості вуайєристів характерні ті самі риси, що й для
ексгібіціоністів. У них сильні почуття неповноцінності й неадекватності,
особливо в стосунках із потенційними сексуальними партнерами. У
більшості випадків це молоді чоловіки, трохи старші за 20 років.
Підглядання часто спостерігається в дітей і підлітків, навіть за
нормального психосексуального розвитку. Це явище відзначено в 25 % дітей
дошкільного віку, у віці 7—11 років його частота зростає у хлопчиків до
33 % і знижується в дівчаток до 6,2 %, а серед підлітків різко скорочується —
відповідно до 5,5 і 0,3 %. Дитячий візіонізм, таким чином, нівелюється з
віком і на етапі формування психосексуальної орієнтації може зберігатися у
вигляді винятку, стаючи основою майбутньої скопофілії.
Елементи скопофілії можуть включатися до нормальної сексуальності і
можуть сполучатися з елементами нарцисизму. У цих випадках статевий акт
набуває дещо вигадливого характеру: пацієнти можуть досягнути оргазму
тільки спостерігаючи за собою у дзеркало. Інколи вони підтримують статеве
збудження й ерекцію під час статевого акту, уявляючи себе спостерігачами
того, що відбувається.
Візіонізм відтворює незрілість статевого потягу практично при всіх
порушеннях психосексуального розвитку, ніби «зависання» між
сексуальними фантазіями й реалізацією лібідо.
Зазвичай візіонізм не пов’язаний з іншими видами антисоціальної
поведінки, більша частина вуайєристів задовольняється підгляданням,
зберігаючи дистанцію.
Варіантами розглядуваної перверсії є тріолізм і плюралізм — статеві акти
трьох і більше осіб на очах один в одного.
Фетишизм
Фетишизм (його синоніми — ідолізм, сексуальний символізм) — зведення
в культ певного предмета (фетиша), який символізує сексуального партнера, і
статевий потяг до нього, що супроводжується сексуальним збудженням і
мастурбацією. Фетишем можуть бути предмети туалету (носові хустки,
панчохи, нижня білизна, одяг, взуття та ін.) або частини тіла (ноги, волосся,
груди, статеві органи тощо). Фетишизм майже виключно спостерігається в
чоловіків.
Елементи фетишизму інколи спостерігаються в дітей дошкільного віку,
коли їх приваблюють носові хустки людей, яких вони люблять, гумові
іграшки тощо. У дорослих фетишизм відображає порушення комунікації з
уподобаними об’єктами потягу.
У проявах цієї перверсії чітко простежується її замісний характер.
Фетиш зазвичай символізує й заміщує або конкретний об’єкт кохання, або
збірний образ уподобаних об’єктів за принципом «частина замість цілого».
Сексуальне задоволення досягається шляхом нюху, дотику, прикладання
фетиша до статевих органів та інших дій у сполученні з мастурбацією.
Для деяких людей фетиш є замісником людського контакту, і за наявності
партнера необхідність у ньому відпадає. У рідкісних випадках фетишизм
розвивається у діяльність, яка може завдати комусь шкоди. Злодійство —
найпоширеніший вид такої діяльності. Інколи фетишист може здійснити
щось неординарне, наприклад, відрізати жмут волосся в того, хто цього
зовсім не хоче.
Різновидами фетишизму є ретифізм — фетишизм взуття, трансвестизм —
перевдягання в убрання протилежної статі, пігмаліонізм (монументофілія) —
потяг до статуй.
Трансветизм
Трансвестизм — отримання сексуального збудження від перевдягання в
одяг протилежної статі. Трансвестити вдягаються в жіноче вбрання для того,
щоб зазнати сексуального збудження, а не перевтілитися в жінок, як це
роблять іноді гомосексуалісти чи транссексуали, які вдягаються з метою
повніше фізично та емоційно відчути себе жінкою.
Деякі трансвестити повністю вбираються в жіночий одяг, частіше на
самоті, й у такому вигляді мастурбують або здійснюють статевий акт. У
інших збудження настає від одягання одного предмета жіночої білизни,
наприклад, бюстгальтера чи трусиків.
Деякі дослідники свідчать, що трансвестизм трапляється здебільшого в
одружених чоловіків із гомосексуальною орієнтацією. Дружини в більшості
випадків терплять, а іноді й підтримують перевдягання своїх чоловіків, але
інколи в них може з’явитися обурення йвідраза до цієї пристрасті.
Як і за інших видів перверсії, розвиток трансвестизму часто відбувається
за умовно-рефлекторними механізмами. Підкріплення у формі збудження чи
оргазму може супроводжувати перевдягання на ранній стадії розвитку
сексуальних інтересів. Деякі чоловіки-трансвестити у шкільні роки
перевдягалися в дівчаток з різних причин. Інколи батьки перевдягають
хлопчика в одяг дівчинки, тому що вважають це красивим, або тому, що вони
хотіли б мати дівчинку, а не хлопчика. У деяких випадках хлопчиків
примушують одягати дівоче вбрання як покарання, і спроба покарати через
приниження стає першим кроком до трансвестизму.
Зоофілія.
Зоофілія (синоніми — зооерастія, скотолозтво, содомія, бестіалізм,
бестіофілія) — статевий потяг до тварин і отримання сексуального
задоволення у контакті з ними.
Прихильність до тварин властива дітям, але навіть коли ця прихильність
заміщує недостатність контактів з однолітками або уваги й пестощів
дорослих, вона, як правило, не стає висхідним пунктом розвитку зоофілії.
Однак деякі форми дитячих ігор з тваринами можуть стати ґрунтом для
формування патологічного потягу. Зоофілія трапляється переважно у
тваринницьких районах, особливо в середовищі, де суворо караються
дошлюбні зв’язки. У цих умовах вона має досить велику розповсюдженість:
в сільських місцевостях зоофілічні контакти мали 40—50 % юнаків і в деяких
випадках вони могли набувати характеру істинної перверсії.
Для чоловіків об’єктом сексуального потягу й задоволення бувають кози,
вівці, ослиці, кобилиці, корови, зрідка трапляються випадки статевих актів із
свійською птицею й дрібними тваринами (кроликами тощо), що зазвичай
супроводжуються проявами садизму. Серед жінок ця перверсія
спостерігається значно рідше й зазвичай реалізується у формі кунілінгусу з
собаками й кішками.
Садизм, мазохізм.
Садизм та мазохізм можна розглядати як спільний феномен
садомазохістської поведінки, оскільки й у тому, й у іншому випадку
сексуальне збудження і задоволення асоціюються з болем. Більш того,
динаміка цих двох видів поведінки схожа і багато в чому перекривається.
Садомазохізм, таким чином, — це отримання сексуального задоволення
через завдання чи відчуття болю.
Особистості з садомазохізмом збуджуються від побиття, від того, що їх
зв’язують або шльопають, або від того, що самі завдають подібного болю.
Ступінь больових відчуттів, які викликають сексуальне збудження, може
коливатися від символічних, м’яких і до жорстокого побиття аж до
знівечення. Більшість садомазохістів віддають перевагу тій чи іншій ролі,
проте деякі відчувають себе однаково комфортно в обох ролях. Крайнім
проявом садизму є випадки, коли досягнення оргазму можливе тільки за
умови вбивства жертви.
Відомо, що садомазохісти в ранньому віці найчастіше здобули деякий
досвід, що пов’язує секс із болем. Так, покарання за мастурбацію може
призвести до виникнення в дитини чи підлітка асоціації сексуального
збудження з болем. Дитина може відчувати сексуальне збудження й під час
покарання, наприклад, коли з неї скидають труси й шльопають, виникає
ерекція. У літературі описано один незвичайний випадок, коли в чоловіка
розвився садомазохізм після того, як він відчув сильний біль під час операції
на руці без анестезії, коли його заспокоювала приваблива молода медсестра.
Вона погладжувала його і тримала його голову в себе на грудях, що
викликало асоціацію між сексуальним збудженням і болем, який закріпився
потім за механізмами умовного рефлексу.
Некрофілія.
Некрофілія — надзвичайно рідкісна перверсія, що полягає у статевому
потягу до трупів і скоєнні з ними сексуальних дій.
В основі механізму формування некрофілії лежить сполучення статевого
збудження й оргазму з афектом страху й тривоги. Переживши такий стан,
діти інколи самі намагаються досягти його, читаючи страшні оповідання чи
викликаючи в уяві відповідні зображення. Таку ж саму роль можуть
відігравати залякування дітей цвинтарями, трупами та небіжчиками, а також
наявна в більшості дітей потреба в переживанні відчуття страху. При різкому
зниженні порогів збуджуваності нервових структур, відповідальних за
еякуляцію і оргазм, у окремих дітей під час залякування або читання
страшного оповідання може настати оргазм.
У пошуках об’єкта для здійснення статевого акту некрофіли полюють за
трупами, намагаються проникнути в дім, де є небіжчик, нерідко
влаштовуються працювати до моргів. У виняткових випадках вони йдуть на
вбивство й здійснюють статевий акт із трупом жертви. Вбивство при цьому
не пов’язане із садистичними тенденціями, а є засобом отримання трупу для
досягнення сексуального задоволення.
Педофілія.
Педофілія — статевий потяг до дітей. (до 10-12 років – до початку
пубертата) В основі її формування лежать ретардація психосексуального
розвитку, порушення комунікації з представниками протилежної статі й
нерідко — сексуальні розлади, що ускладнюють або роблять неможливим
нормальне статеве життя. Педофілія частіше спостерігається в підлітків, 30-
річних і літніх чоловіків. У підлітків вона пов’язана з ретардацією
психосексуального й емоційного розвитку, яка перешкоджаає нормальним
контактам з однолітками. 30-річні педофіли — це зазвичай одружені, проте
сексуально й соціально не адаптовані, фрустровані чоловіки, які не
ризикують піти на близькість із дорослими жінками. Серед літніх людей
педофілами стають найчастіше самотні і особи, що страждають на статеві
розлади.
При педофілії статеві акти здійснюються дуже рідко, так само як і
зґвалтування. Залякування й погрози використовують лише підлітки.
Зазвичай педофільні контакти, розбещувальні дії полягають у розповідях про
інтимні стосунки, демонстрації порнографічних зображень, огляді й показі
статевих органів, поверховому й глибокому петингу, іноді в орально-
генітальному акті, значно рідше здійснюється вестибулярний коїтус.
Ефебофілія.
Ефебофілія — статевий потяг до осіб підліткового та юнацького віку. (11-
17 років) В його формуванні, так само як і в педофілії, чільну роль відіграють
труднощі комунікації з однолітками, хоча й значно менше виражені.
Ефебофілія може розвиватися в осіб із статевими розладами, котрих
приваблює недосвідченість юнаків, незнання ними техніки статевого акту і
отже, менша вірогідність засудження своїх сексуальних дій, а також юнацька
гіперсексуальність і висока статева активність, що сприяє певній
індиферентності до засобів реалізації статевого потягу.
Сексуальна поведінка ефебофілів мало чим відрізняється від звичайної,
однак вона має свої особливості. Перш за все це розбещення, схоже на
аналогічне при педофілії, проте відвертіше — бесіди під виглядом
сексуальної просвіти, демонстрація порнографічних зображень, фільмів,
читання порнографічної літератури й т. ін. Ефебофіли прагнуть знайти
роботу в колективах підлітків.
Геронтофілія.
Геронтофілія — статевий потяг до осіб літнього й старечого віку. В
основі патогенезу цієї перверсії лежить ставлення дитини до дорослої
людини як до ідеалу, зразка для наслідування. За браком уваги й піклування з
боку батьків діти нерідко намагаються компенсувати їх самостійно,
звертаючи свою любов на вихователів, учителів і т. д. У генезі геронтофілії,
особливо в інфантильних особистостей, може відігравати роль прагнення
знайти старшого друга, не стільки сексуального партнера, стільки людину,
яка б оточила піклуванням.
Геронтофілія може сформуватися внаслідок зведення дитини чи підлітка
літніми людьми. Перші сексуальні переживання, з тих чи інших причин
пов’язані з дорослими людьми, можуть фіксуватися і надалі визначити
спрямованість статевого потягу.
Як сексуального партнера геронтофіли обирають літніх жінок або
принаймні осіб, старших за них. У контактах із однолітками вони зазвичай не
відчувають сексуального задоволення. У чоловіків спроби вступити у
близькість із жінками свого віку зазвичай унаслідок відсутності статевого
потягу і недостатності ерекції закінчуються невдачею.
Порографоманія.
Порнографоманія та порноманія — патологічне, надцінне захоплення
порнографією в першому випадку — при описуванні чи графічному
зображенні, у другому — під час читання чи розглядування зображень або
описів сексуальних сцен.
Більш-менш виражений інтерес до порнографії зазвичай не перешкоджає
нормальному статевому життю, проте в тих випадках, коли розглядання
порнографічних зображень або читання порнографічної літератури, що
супроводжується мастурбацією, є єдиним засобом досягнення сексуального
збудження й задоволення, слід говорити про істинну перверсію.
Порноманія близька до фетишизму та вуайєризму, проте чіткіше її можна
схарактеризувати в конкретної людини, проаналізувавши об’єкт, із яким вона
себе ідентифікує (глядачем, учасником сексуальних сцен). Важливою
ознакою порнографоманії є створення порнографічної продукції, яка
диктується не матеріальною зацікавленістю, а прагненням особистості до
вираження своїх сексуальних фантазій, до втілення їх в уявному світі. У
цьому випадку порнографоманію можна вважати літературною чи зображальною формою ексгібіціонізму.