«Кри́хітка Ца́хес на прі́звисько Цино́бер» — фантастична казка-повість видатного сатирика, представника пізнього німецького романтизму Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776—1822). Написана у 1819 році.
Народився Ернст Теодор Амадей Гофман 24 січня 1776 року в столиці Східної Пруссії — Кенігсберзі. Шлюб батьків був дивним. Батько — Крістоф Людвіґ Гофман (1736–1797) — служив адвокатом при прусському верховному суді в Кенігсберзі. Біографи зазначають, що він був людиною настрою, не цурався муз, але був схильний до пиятики. Матір — Ловіза Альбертина Дерфер (1747–1796) — була жінкою надзвичайно побожною, відлюдькуватою, зі схильністю до пієтизму. Подружнє життя цих цілковито різних людей супроводжувалося частими сімейними скандалами, які призвели врешті-решт до того, що через декілька років після народження сина вони розірвали шлюб.
У 1778 батько разом зі старшим сином Йоганом Людвіґом переїхав до Інстербурґа, а Ернст-Теодор-Амадей разом з матір'ю оселились у будинку Дерферів, де й проминули його дитячі та юнацькі роки. Матеріалів, які б свідчили про те, як жилося хлопчикові у бабусиному будинку, збереглося обмаль. Відомо, що ані мати, ані дядько — Отто Вільгельм Дерфер — не дуже піклувалися про виховання хлопця. Єдиною людиною, від якої хлопчик отримував хоч трохи любові і піклування, була тітка — Йоганна Софі Дерфер.
Обстановка дерферівського дому позначилася на характері Гофмана. Він виростав досить замкнутою дитиною, важко сходився з людьми. Часто полишений на самого себе, він багато часу приділяв заняттям із музики. Гофман рано продемонстрував здібності до музики і малювання. Але, не без впливу дядька, Гофман обрав собі шлях юриспруденції, з якої все своє подальше життя намагався вирватися і заробляти мистецтвом. У 12 років Гофман вільно імпровізував на клавірі, органі, грав на скрипці і гамбі, вивчав теорію музики. Домашні заняття були доповненням до основної освіти, яку Гофман здобув, відвідуючи лютеранську школу, куди вступив у 1781 році (за іншими джерелами — у 1782-му).
У Кенігсберзі Гофман зустрів і перше кохання. Об'єктом його поклоніння стала Дора Гатт, старша від нього на 9 років і вже мала 5 дітей. Гофман давав їй уроки музики і боготворив свою кохану. Саме образ Дори Гатт вгадується у героїні-баронесі із новели «Майорат», написаної значно пізніше. Перше кохання принесло Гофману більше страждань, аніж радості. Скандал, що вибухнув у кенігсберзькому суспільстві, змусив Гофмана прийняти пропозицію з Ґлоґау. У 1796 році він покинув Кеніґсберг і до 1798-го працював у суді міста Ґлоґау. Заняття юриспруденцією не приносили Гофману задоволення, а перебування в товаристві дядька Йоганна Людвіга не відповідали його духовним запитам. Єдиним порятунком залишалися заняття мистецтвом.
Події відбуваються в невеликій державі князя Деметрія, яка нагадує карликові князівства, що існували у Німеччині часів Гофмана. Поки правив Деметрій, усі мешканці князівства мали свободу, тому сюди й злетілися волелюбні феї і маги, що уособлюють духовність. Після смерті Деметрія його місце посів Пафнутій, який «реорганізував» своє князівство, розігнавши всіх фей і магів, крім Рожі-Гожої (Рожабельверде), патронеси притулку для шляхетних дівчат.
Паралельно з історією цілого князівства розповідається про долю потворного карлика Цахеса, що народився у селянки Лізи. Часто жінку можна було зустріти з кошиком для хмизу, в якому був її син Цахес.
Фея Рожа-Гожа пожаліла потвору і наділила Цахеса чарівним даром: три золоті волосинки на його голові робили його на вигляд кращим, ніж він був насправді та приписували йому неналежні чесноти і успіхи інших людей. Розчісуючи чарівним гребінцем заплутане волосся Цахеса, Рожабельверде змінила безрадісне життя нерозумного каліки-бідняка, давши шанс не лише здаватися, а й стати кращим. Коли зморена сном мати Цахеса прокинулася, то побачила, що її дитина вперше зіп'ялася на ноги і промовила перші слова. Чарівним було й те, що місцевий пастор, зустрівши Лізу, запропонував узяти дитину на виховання. Селянка розуміє, що її дитина — великий тягар для будь-кого, тому не розуміє, чому її потворний син видався пасторові чудовим.
Казкова повість Гофмана завершує собою розвиток німецької романтичної літературної казки. У ній знаходять відображення багато проблем, пов'язаних не тільки з естетикою і світоглядом романтизму, а й з сучасною авторові дійсністю. Казкова повість опановує пласти сучасного життя, використовуючи при цьому «казкові» художні засоби. У «Крихітці Цахесі» присутні традиційні казкові елементи і мотиви. Це чудеса, зіткнення добра і зла, чарівні предмети й амулети; Гофман використовує традиційний казковий мотив зачарованої й викраденої нареченої та випробування героїв золотом. Але автор скомбінував казку і реальність, тим самим порушивши чистоту казкового жанру.
Гофман визначив жанр «Крихітки Цахеса на прізвисько Цинобер» як казку, але при цьому відмовився від принципу казкової гармонії. У цьому творі компроміс «чистоти» казкового жанру і серйозності світогляду: і те, й інше половинчасте, відносне. Автор вважав казку провідним жанром романтичної літератури. Але якщо у Новаліса казка перетворюється на суцільну алегорію або на сновидіння, в якому зникало все реальне, земне, то в казках Гофмана основою фантастичного є реальна дійсність.
У новелі головний герой — студент Бальтазар. Він бере участь у реальній боротьбі проти політичного деспота і тирана. Бальтазар — поет, складає вірші про солов'я і троянду, вкладаючи в поетичні образи палку пристрасть до красуні Кандіди. Не має значення, наскільки талановиті твори Бальтазара, а важливо, що йому притаманне поетичне світосприйняття, що наодинці з природою він відчуває стан блаженного схвилювання. Автор наділив свого героя даром прозорливості. Він — поет, але бачить оточуючих людей такими, якими вони є насправді, ніяке чаклунство не примусило Балтазара визнати потворного мерзотника і кар'єриста гідною слави особою. У постаті Бальтазара нема нічого фантастичного, його життя є реальним, таким є і він сам. Бальтазар, за законами казки, одружується з коханою та отримує подарунок від Альпануса — помешкання та засоби до життя.
Антипод Бальтазара карлик Цахес — син бідної селянки, цілком потворний, схожий на роздвоєну редиску, і не має ніяких чеснот нормальної людини. Його пошкодувала фея Рожа-Гожа і подарувала йому три чарівні золоті волосини. З цього моменту Цахес набуває магічної здатності: все потворне, що виходить від нього, оточуючі приписують комусь іншому і, навпаки, все приємне або чудове, що здійснює будь-який інший, приписують йому. Він починає справляти враження чарівної дитини, потім обдарованого рідкісними здібностями юнака, талановитого поета і скрипаля. Юного принца, що відрізняється вишуканістю зовнішності і манер, він затьмарює настільки, що оточуючі саме в ньому припускають княже походження. Цахес-Цинобер не витрачає часу дарма, і, користуючись чужими успіхами, швидко робить кар'єру при дворі місцевого князя Пафнутія і збирається одружитися з Кандідою, нареченою Бальтазара. Добро, вчинене феєю, перетворюється на джерело зла. Поет-студент Бальтазар, який звернувся за допомогою до мага Альпануса, дізнається від нього таємницю могутності Цинобера. Він вириває з голови карлика три вогненні волосини, від яких ішла вся його магічна сила. Люди бачать, який їхній міністр насправді. Цахесу нічого не залишається, як сховатися у своєму прекрасному палаці, але він тоне там у нічному горщику з нечистотами.