«ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ КРИЗИ У ЧОЛОВІКІВ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ»
Наумова Наталія Анатоліївна
Доцент
«Міжрегіональної Академії
управління персоналом»
МАУП м.Дніпро, Україна.
Кресс Денис Володимирович
Студент; Аспірант
«Міжрегіональної Академії
управління персоналом»
МАУП м.Дніпро, Україна.
Den777@ukr.net
Анотація: робота присвячена дослідженню питання психологічним факторам екзистенційної кризи у чоловіків середнього віку.
Для успішного досягнення поставленої мети, в теоретичному розділі розглянуто теоретичну літературу щодо аналізу вивчення даного напрямку, а саме: описані наукові підходи до розкриття поняття екзистенційної кризи.
Дана робота спрямована на вивчення, аналіз та розробку комплексного підходу до розуміння та подолання екзистенційної кризи у чоловіків, враховані як наукові підходи, так і практичні методи зменшення впливу психологічних чинників.
В практичному розділі здійснено практичне експериментальне дослідження психологічних чинників, що призводять до виникнення екзистенційної кризи у чоловіків, зібрані, оброблені та проаналізовані результати експерименту. Результатом експерименту стало розробка програми зменшенню проявів екзистенційної кризи у чоловіків, визначена ефективність розробленої програми.
Ключові слова: екзистенційна криза, фактори кризи, відчуття самотності, криза середнього віку, переживання, самотність , самореалізація, соціальна ізоляція, емоційний стан, стрес, асоціальна поведінка, тривожність
Вступ. Криза середнього віку так чи інакше торкається усіх нас – це час переосмислення досягнень і планів. Філософське осмислення людини доводить, що вона є неймовірно складним, неоднозначним та багатогранним феноменом. При цьому особливий інтерес часто зосереджується на питаннях, які вважаються кризовими для людини, тобто характеризують її «межовий» стан, який спонукає зосередитися на роздумах над її буттям, сенсом життя та призначенням у світі. Одним із таких переломних моментів у житті людина може стати екзистенційна криза, яка викликає стан тривоги та безпорадності, відчуття глибокого внутрішнього дискомфорту і сумнівів щодо значущості власного життя та фактично руйнує повноцінне життя особистості. Осмислення шляхів виходу із екзистенційної кризи неможливе без усвідомлення її логіки та першопричин, що продиктоване не тільки вимогою часу, але і актуальністю даної проблеми.
Екзистенційна криза, відома також як «криза існування», виникає коли у людини настає питання щодо фундаментальних аспектів її існування, внаслідок із цим актуалізуються проблеми таких питань як життя і смерті, самотності, соціальної відкритості, свободи і відповідальності. Основним фокусом екзистенціалізму є пошук смислу власного буття.
Актуальність стану невизначеності у кризі супроводжується станом невизначеності, спричиненим втратою чітких уявлень особистості про порядок у світі та своє місце в ньому, зміною суспільних ціннісних орієнтирів, ослабленням моральних установок, які у всі віки були для людини духовною опорою. Крім того, екзистенційна криза спричиняє специфічне негативне (песимістичне) світосприйняття, яке постійно підриває моральне налаштування.
Екзистенційна криза характеризується психологами як важливий перехідний етап, під час якого людина переживає значущі зміни в своєму особистісному розвитку. Цей момент є визначальним, оскільки відзначається трансформацією поглядів на цінності, цілі та засоби досягнення. Таким чином, екзистенційна криза впливає на життєву позицію особистості. Проте поки не вивчені деталі цього впливу, а також його сприяння чи перешкода для самоактуалізації та самореалізації особистості.
Мета роботи.
Дослідити психологічні фактори виникнення екзистенційної кризи у чоловіків та експериментальна перевірка їх дії на практиці.
З метою виявлення факторів які спричиняють виникнення екзистенційної кризи у чоловіків середнього віку було проведено:
докладний аналіз наукових праць психолого-педагогічного характеру, що стосуються питань появи екзистенційної кризи у чоловіків, вивчені особливості перебігу екзистенційної кризи та існуючі методи запобігання цьому явищу; визначені основні психологічні чинники, які сприяють прояв екзистенційної кризи, розглянуто вплив різних факторів, таких як соціокультурні, особистісні та соціальні, на розвиток екзистенційної кризи; обґрунтовано методичнй інструментарій для дослідження, розроблений план опитування, спостереження та інших методів збору даних для здійснення комплексного аналізу; здійснено практичне експериментальне дослідження психологічних чинників, що призводять до виникнення екзистенційної кризи чоловіків.
Матеріали та методи. Дослідження проводилося за участі 60 чоловіків у віці від 40 до 45 років, які займають різні посади та працюють у різних виробництвах даного підприємства.
Визначення загального рівня екзистенційної кризи у досліджуваних чоловіків, на основі середнього значення за двома методиками - "Духовна криза" Л. Шутової та А. Ляшука і шкалою оцінки тривожності Спілбергера, показав, що високий рівень екзистенційної кризи було виявлено в середньому у 29 чоловіків, помірний - у 22 чоловіків, і низький - у 9 чоловік.
В рамках цього дослідження було поставлено за мету визначити чинники, що впливають на виникнення екзистенційної кризи у чоловіків та порівняння цих результатів з тими, у яких чоловіків прояви кризи не такі чіткі за проявленням.
Отже, для подальших досліджень ми розподілили всіх чоловіків на дві групи.
Перша група включає чоловіків із високим рівнем прояву екзистенційної кризи, «група В» - 29 чоловіків, в яких за рейтингом по усім методикам зафіксовані найвищі бали.
Друга група включає чоловіків із середнім та низьким рівнем прояву екзистенційної кризи, 31 чоловік.
Для дослідження впливу фактору самотності на ступінь прояву екзистенційної кризи у чоловіків використано методику оцінки виду самотності за методикою С. Корчагіної.
Отримані дані підтверджують, що у чоловіків з високим рівнем екзистенційної кризи також переважає високий рівень самотності. Цей фактор виявився присутнім у 24 чоловіків з високим рівнем кризи а саме 82,8%, тоді як серед чоловіків із середнім і низьким рівнем екзистенційної кризи він виявився присутнім лише у 9,7% випадків. Це свідчить про вагомий вплив чинника самотності на виникнення екзистенційної кризи у чоловіків.
У 4 чоловіків із високим рівнем екзистенційної кризи було виявлено середній рівень самотності це 13,8%, а у 7 чоловіків з середнім і низьким рівнем екзистенційної кризи також був діагностований середній рівень самотності це 22,6%. Отже, у цих групах дані приблизно однакові.
Низький рівень самотності був виявлений лише у одного чоловіка з високим рівнем екзистенційної кризи.
Узагальнені результати діагностики окремих видів самотності свідчать, що найлегша форма самотності переважає тільки у 5 чоловіків з високим рівнем кризи це 17,2%. Проте вона є більш поширеною у чоловіків із середнім та низьким рівнем кризи це 16 чоловіків, або 51,6%.
Та найбільш складним видом самотності є дисоційований – його прояв бачимо більше, ніж у половини чоловіків з високим рівнем кризи, а у чоловіків з середнім і низьким рівнем кризи він виявляється лише у 9,7% опитаних.
Отже, дослідження впливу чинника "самотність" на рівень екзистенційної кризи у чоловіків показало, що цей чинник дійсно виявляється більш виразним та в глибших формах у осіб, які мають високий рівень кризи.
Для аналізу впливу чинника самореалізації на рівень екзистенційної кризи у чоловіків ми скористалися методикою діагностики реалізації потреб у саморозвитку, розробленою В. Мараловою.
Отримані дані також демонструють, що чоловіки з високим рівнем екзистенційної кризи не виявлена потреба в активному саморозвитку (0 осіб). У той час як серед чоловіків з середнім і низьким рівнем кризи ця категорія становить 16 чоловіків або 51,6%, що складає половину досліджених. Важливо відзначити, що у чоловіків, які перебувають на етапі кризи, переважає зупинений саморозвиток у кількості це 17 осіб, або 58,6%.
Отже, дослідження підтверджує вплив чинника саморозвитку особистості на екзистенційну кризу у чоловіків.
Результати дослідження також вказують на важливий вплив чинника емоційного стану на рівень екзистенційної кризи у чоловіків, який був визначений за допомогою методики діагностики "перешкод" у встановленні емоційних контактів В. Бойка.
Так, результати дослідження вказують на те, що чоловіки з високим рівнем екзистенційної кризи частіше зазнають труднощі у встановленні емоційних контактів під час спілкування. У 13 чоловіків цієї групи, а це є 44,9%, емоції стають перешкодою для нормального спілкування, в порівнянні з лише 12,8% у чоловіків із середнім та низьким рівнем кризи.
Результати та обговорення. Узагальнений аналіз психологічної літератури виявляє те, що на сьогодні існують дві основні інтерпретації терміну "криза":
1) Криза розглядається як етап життя, який проявляється в тому, що будь-яка переломна подія в житті порушує звичний ритм існування людини та потребує переосмислення багатьох поведінкових стереотипів.
2) Криза розглядається як етап розвитку, який виявляється у виникненні специфічних, відносно коротких за часом періодів онтогенезу, супроводжуючись різкими психологічними змінами.
Екзистенційна криза вважається однією із найпоширеніших видів криз.
Екзистенційна криза представляє собою переломний момент у життєвому шляху особистості, який сприяє формуванню нової системи взаємин людини з різними аспектами її життя. Цей процес ґрунтується на свідомому виборі власної "причинності" у житті, взятті відповідальності за те, що відбувається в просторі життя, а також на творчому ставленні до себе і власного життя.
Результати нашого дослідження підтверджують, що не всі події у житті особистості можуть викликати кризову ситуацію. За визначеннями вчених, найбільш розповсюдженими факторами, які призводять до кризових явищ, є: чинник ймовірного прогнозування, вітальний, когнітивний, поведінковий та екзистенційний чинники.
Основними характеристиками кризи як психологічного феномену вважаються:
порушення психологічної рівноваги, що може виявлятися у формах дезадаптації, таких як девіантна та асоціальна поведінка, нервово-психічні та психосоматичні розлади, суїцидальна поведінка;
зв'язки із протиріччям між можливостями людини та формами її взаємодії з іншими;
відсутність психологічних ресурсів для подолання кризи.
Взагалі, науковці вважають, що криза настає у той момент, коли стандартні механізми управління стресом у людини не можуть впораються з проблемою. У цей період ситуація може призвести до підвищеної уразливості психічного здоров’я або, навпаки, створити нові можливості для особистісного росту.
Дослідження факторів виникнення екзистенційної кризи наявно продемонструвало, що, незважаючи на їхню різноманітність, найбільш поширеними вважаються самотність, емоційний стан та відсутність самореалізації.
Для оцінки впливу на рівень екзистенційної кризи у чоловіків були розглянуті три основні чинники: самотність, самореалізація та емоційний стан.
Висновки. Ці фактори екзистенційної кризи свідчать про те, що вони безпосередньо впливають на якість життя, наступним чином:
викликає порушення психологічної рівноваги, що може виявлятися у формах дезадаптації, таких як девіантна та асоціальна поведінка, нервово-психічні та психосоматичні розлади, суїцидальна поведінка;
виникає у зв'язку із протиріччям між можливостями людини та формами її взаємодії з іншими;
характеризується відсутністю психологічних ресурсів для подолання кризи.
Розуміння цих процесів допоможе створити більш ефективні рекомендації щодо поліпшення психологічного стану, психологічної підтримки, підходи забезпечення виходу з екзистенційної кризи. Отримані результати дослідження можуть мати практичне значення для психологів, соціологів та іншими спеціалістами, що займаються проблемами та дослідженням екзистенційної кризи.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
Виготський Л. С. Збірник творів: в 6 т. М. : Педагогіка, 1984.
Горностай П. П., Васьковська С. В Теорія та практика психологічного консультування: Проблемний підхід. Київ: Наукова думка. 1995. 128 с.
Грекова В. Методологічні підходи до дослідження екзистенційної кризи.
Гілея: науковий вісник. 2013. № 78. С. 148-151.
Довбій Т. Ю. Проблема самотності в західній психологічній науці.
Проблеми екстремальної та кризової психології. 2011. Вип. 9. С. 80-89.
Доценко В. В. Теоретичні підходи щодо визначення кризових станів особистості. Вісник Харківського національного унів-тету. Психологія 2011.№ 937.С.73-76.
Зеер З. Ф. Психологія професій: навчальний посібник М.:
Академічний проєкт. Фонд «Мир», 2006. 336 с.
Кандибей В. К., Утюж І. Г. Використання філософської методології у сучасній психотерапії (на прикладі метода логотерапії Віктора Еміля Франкла). Актуальні питання сучасної медицини і фармації : зб. тез доп. наук.-практ. конф. з міжнар. участю молодих вчених та студентів, (13–17 травня 2019 р., Запоріжжя). Запоріжжя: ЗДМУ, 2019. С. 183-184.
Лановенко Ю. І. Психологічні особливості переживання суб’єктом юнацької кризи: автореф. канд. психол. наук. 19.00.07 – Педагогічна та вікова психологія. Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова.Київ, 2005. 25с.
Саннікова О. П. Переживання кризи: диференціально-психологічний аналіз. Наука і освіта. 2015. № 10. С. 16-22.
Титаренко Т. М. Випробовування кризою. М.: Когіто-Центр, 2010. 304 с
Методика «Духовна криза» (Л. Шутова и А. Лящук). URL: https:// psyl а b . і nfo / і ndex . php ? tіtle=%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BА%D0% B0_%C2%АB%D0%94%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%8 B%D0%B9_%D0%BА%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%C2%BB &mobіleаctіon=toggle_vіew_desktop