Ім'я файлу: Указ 124,2021_Корнух В.К..docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 06.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Малярія. Бруцельоз. Сепсис..docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 06.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Малярія. Бруцельоз. Сепсис..docx
Корнух Вікторії, група 9/2
Правовий аналіз указу Президента України № 124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України»
Президент України Володимир Зеленський скасував указ Віктора Януковича про призначення Олександра Тупицького суддею Конституційного суду України (КСУ). Крім того, цим же указом скасував призначення Олександра Касмініна суддею КСУ. У документі зазначається, що дане рішення ухвалено "з метою гарантування додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення державної незалежності і національної безпеки, керуючись національними інтересами України".
В указі, зокрема, наголошується, "що узурпація влади у 2010-2014 роках Віктором Януковичем призвела до підриву основ національної безпеки і оборони України, порушення прав і свобод людини, зважаючи на те, що окремі судді Конституційного суду України, призначені Віктором Януковичем, продовжуючи виконувати свої повноваження, створюють загрозу державній незалежності та національній безпеці України, що порушує Конституцію України, права і свободи людини і громадянина".
Питання про відповідність даного указу Конституції України є відкритим, адже: до повноважень президента не входить можливість звільняти, а тим паче, усувати з посади суддів Конституційного суду. Конституційний суд самостійно, відповідно до чинного тексту Конституції та Закону України «Про Конституційний суд», вирішує питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, звільнення судді у разі скоєння ним суттєвого дисциплінарного проступку або грубого порушення правил етики. Тобто будь-які питання щодо роботи чинного судді КСУ регулює сам КСУ. Для подібних рішень необхідна згода двох третин від складу суддів. Президент, парламент, З’їзд суддів взагалі не мають до цього відношення.
Крім того, укази Президента України про призначення особи на посаду є актом індивідуальної дії (ненормативним актом). Виходячи із загальної теорії права, індивідуальні правозастосовчі акти, які вже були виконані, не можуть бути скасовані. Пов’язано це з тим, що вони застосовуються одноразово і після їх застосування вичерпують свою дію. Важливими в контексті аналізу такого Указу є рішення КСУ від 23.06.1997 року № 2-зп, де суд дійшов висновку, що ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
До подібного висновку дійшов КСУ й у своєму рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 року, зазначивши, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, виходячи з рішень КСУ, із загальної теорії права, ні у кого не виникають сумніви щодо того, що Указ про призначення є актом індивідуальної дії та вичерпує свою дію після його безпосереднього застосування.
Тож, такий Указ Президента України є незаконним та направлений на узурпацію влади. Єдиними можливими способами припинення повноважень судді КСУ є ті, що вказані у ст. 20, ст. 21 Закону України «Про Конституційний Суд України». Будь-які ж інші публічно-владні рішення призводять до порушення суддівських гарантій, і точно не сприяють розбудові демократичної, правової держави. Крім того, подібний Указ Президента може створити небезпечний прецедент, відповідно до якого будь-яких осіб, в тому числі й інших суддів КСУ, призначених попередніми Президентами України, можна в такий спосіб «звільнити», фактично поза межами правових підстав для цього.
Даним указом Президент України порушив низку міжнародно-правових актів, зокрема: Монреальську універсальну декларацію про незалежність правосуддя 1983 року; Основні принципи незалежності судових органів 1985 року; Пекінські тези щодо принципів незалежності суддів юридичної асоціації країн азійського та тихоокеанського регіону 2001 року; Висновок №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів; Бангалорські принципи діяльності судді 2006 року; Рекомендацію CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки тощо.
Необхідно зазначити, що указом порушуються принципи, які вироблені міжнародною спільнотою, зокрема і принцип незалежності суддів, що є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об’єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.
Самостійність і незалежність органів судової влади та конституційного контролю означає, що вони виконують свої функції без жодного втручання у свою діяльність, не залежать від органів законодавчої та виконавчої влади, тому будь-який їхній вплив на судову владу повинен припинятися на етапі призначення суддів.
На мою думку, дана ситуація має дещо схожі мотиви з справою ЄСПЛ «Волков проти України». Нагадую, що в даному рішенні ЄСПЛ констатував, що Україна має системні проблеми функціонування судової системи. Такими проблемами є:
відсутність реального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, що спричиняє політичну та іншу залежність судів і суддів;
політизованість механізму формування суддівського корпусу, яка виявляється в істотному політичному впливі на нього та «ручному» керуванні ним;
домінування суб'єктивних критеріїв у процедурі притягнення суддів до відповідальності за порушення присяги;
правова невизначеність у питанні звільнення суддів з посади за порушення присяги. Непередбачуваність і вибірковість застосування заходів відповідальності суддів;
абсолютна беззахисність суддів перед безпідставним дисциплінарним переслідуванням, зокрема перед обвинуваченням у порушенні присяги. У поєднанні з іншими вище зазначеними обставинами, це створює в суддівському середовищі атмосферу страху і призводить до тотальної залежності суддів.
Це важко констатувати, але сьогодні Україна повернулася в той час, коли система стримувань і противаг не працює і Президент дозволяє собі так зване «конституційне свавілля», адже, приймаючи даний Указ, він порушив і міжнародно-правові норми, і норми Конституції України.
Отже, указ Президента України № 124/2021 суперечить нормам Конституції України, зокрема статтям 148, 149, 149-1; Закону України «Про Конституційний суд України», зокрема статтям 20, 21 та міжнародно-правовим актам, що присвячені принципам незалежності суддів.