Міністерство освіти і науки України
Національний університет Львівська політехніка
Кафедра:
Ситема органів державної влади в Україні
Вик. ст. гр. АР-34 Гавриляк Д.І.
Перев. доц.. Поліковський М.Ф.
Львів, 2017р.
Зміст
Вступ
1.Принципи поділу державності влади в Україні.
2.Верховна Рада України:
А) Склад, правовий статус та структура Верховної Ради України.
Б) Повноваження ВРУ.
В) порядок роботи ВРУ (Регламент).
Г) Підстави і порядок дострокового припинення повноважень ВРУ
Висновок
1.Принципи поділу державної влади в Україні.
Поділ влади - основоположний принцип, відповідно до якого в демократичній правовій державі мають співіснувати самостійні галузі ("гілки") державної влади - законодавча, виконавча, судова, кожна з яких здійснюється незалежними один від одного органами, що перебувають у стані стримування і взаємного контролю.Розподіл влади. Один з ключових принципів лібералізму, який передбачає поділ влади на три гілки — законодавчу, виконавчу та судову. Цей принцип вперше сформулював Локк, а найповніше — Монтеск'є. Найбільш довершеної форми на практиці досягнув у США.
Найбільш поширеним є поділ державної влади на три гілки:
Законодавча влада— це делегована народом своїм представникам у парламенті державна влада, яка має виключне право приймати закони. Вона здійснює і фінансову (право щорічного затвердження бюджету країни), і установчу (участь парламенту у формуванні вищих виконавчих і судових органів), і контрольну функції.
Виконавча влада— це влада, яка володіє правом безпосереднього управління в державі. Носієм цієї влади у масштабі країни є уряд, який забезпечує виконання законів та інших актівзаконодавчої влади, відповідальний, підзвітний та підконтрольний їй. Виконавча влада покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність.
Судова влада — це незалежна влада, яка охороняє право, виступає арбітром у спорах про право, здійснює правосуддя. Судова влада обмежена нормами та принципами права, здійснюється у формі судової процедури й не може залежати від суб'єктивного впливу інших гілок влади. Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі.
Відокремленість судової гілки в системі поділу державної влади проявляється передусім у принципах незалежності судів і суддів та підпорядкування їх лише конституції і законам, безстроковості (довічності) обрання або призначення суддів та їх недоторканності. Формування суддівського корпусу відбувається з участю вищих органів законодавчої і виконавчої влади.
Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно пов'язується з ім'ям французького вченого Ш.Л. Монтеск'є (1689-1755). Щодо широко використовуваної категорії "гілка влади", то вона є наслідком невдалого подвійного перекладу вживаного Ш. Монтеск'є словосполучення "separation des pouvoirs". Більш адекватним оригіналу тексту праці Монтеск'є "Про дух законів" варто вважати переклад цього терміна як "галузь влади".
Політичне обґрунтування поділу влади на три галузі ("гілки") полягає в тому, щоб поділити і збалансувати державно-владні повноваження за принципом компетентності між різними державними органами, встановити взаємний контроль, унеможливити узурпацію влади - зосередження всіх повноважень або більшої їх частини у єдиному органі державної влади або в посадової особи і тим самим запобігти сваволі. Влада в демократичній державі у вигляді її трьох галузей (законодавчої, виконавчої, судової) є політичною формою вираження влади народу. Кожний орган влади наділений можливістю протипоставити свою думку рішенню іншого органу, контролюючи при цьому його дії.
Будучи "поділеною", влада в державі має залишатися цілісною, єдиною. Юридичне вираження єдності і гармонійності влади полягає в тому:
1) органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідну для здійснення функцій і виконання завдань держави;
2) різні органи держави не можуть диктувати одним і тим же суб'єктам за тих же обставин взаємовиключні правила поведінки.
Цей принцип включає певну систему вимог:
- розподіл функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці;
- закріплення певної самостійності кожного органу влади під час здійснення своїх повноважень, неприпустимість втручання у прерогативи один одного та їх злиття;
- наділення кожного органу можливістю протиставити свою думку рішенню іншого органу держави та виключення зосередження всієї влади в одній гілці;
- наявність в органів влади взаємного контролю та неможливість зміни компетенції органів держави неконституційним шляхом.
Принцип поділу влади був уперше закріплений у Конституції США 1787 p., Декларації прав людини і громадянина 1789 р. у Франції, потім у Конституції Франції 1791 р.
У вітчизняній історії ще задовго до Ш.Л. Монтеск'є були спроби ("Пакти і конституції" Пилипа Орлика, 1710 р.) створити конституційний проект незалежної України з урахуванням принципу поділу влади на три галузі: законодавчу владу - Генеральна Рада, що обирається; виконавчу владу - гетьман, генеральна старшина й обрані представники від кожного полку; судову владу; передбачалася їх єдність і взаємодія. "Пакти і конституції" П. Орлика, написані під впливом західноєвропейського парламентаризму, заклали основні принципи республіканської форми державного правління.
Система "стримувань і противаг" як умова реалізації принципу поділу влади
Принцип поділу влади доповнюється системою "стримувань і противаг", що слугують умовою реалізації принципу поділу влади. Система "стримувань і противаг" - особливі методи і форми, за допомогою яких нейтралізується або стримується дія якоїсь із них, підтримується їх відносна рівновага. "Стримування" і "противаги", з одного боку, заохочують співпрацю і взаємне пристосування органів влади, а з другого - створюють потенціал для конкуренції і конфліктів, що здебільшого вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів.
Суб'єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України 1996 р. є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний суд. Ця система виражається насамперед через повноваження цих органів, що передбачають суворо визначені взаємні обмеження.
У Конституції України 1996 р. передбачені такі інститути системи "стримувань і противаг":
1) право "вето" Президента щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховною Радою України. "Вето" Президента - обмежене, а не абсолютне, оскільки парламент України може перебороти його кваліфікованою більшістю;
1 2 3 4 5 6 7