МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут»
Центр заочного навчання
Контрольне завдання
по дисципліні: Інтелектуальна власність
Виконав студетнт групи МІТ-М422зг
Кучугурний А.А.
Харків 2022
ЗМІСТ
1 Об'єкти права інтелектуальної власності.
2 Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
3 Припустимо, що ви стали видатним поетом і пізніше ви виявляєте, що
Ваш вірш використовується без вашого дозволу політичною партією, якузазвичай ви не підтримуєте.
Опишіть Ваші дії щодо захисту Ваших прав згідно чинного
законодавства.
1 Об'єкти права інтелектуальної власності.
Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності
До об´єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:
літературні та художні твори; комп´ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Об´єктами права інтелектуальної власності є результати інтелектуальної, творчої діяльності, які відповідають вимогам закону. Зазначені результати можуть бути втілені в об´єкти наведеного переліку. Цей перелік не замкнутий, він може поповнюватися новими результатами творчої діяльності. Не всі об´єкти наведеного переліку є результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Він містить в собі низку об´єктів, прирівняних до зазначених результатів.
Умовно весь перелік об´єктів права інтелектуальної власності прийнято поділяти на чотири групи.
Першу групу — авторське право і суміжні права — складають літературні і художні твори, комп´ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі програми, організацій мовлення.
Другу групу складають об´єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції.
До третьої групи відносяться сорти рослин і породи тварин, які прирівняні до об´єктів промислової власності за своїм правовим режимом. Вони, безперечно, є творчими результатами
І при відповідності вимогам закону визнаються об´єктами інтелектуальної власності.
Четверту групу складають комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення. В точному значенні ці об´єкти не є результатами творчої діяльності, але в правовому режимі вони також прирівнюються до об´єктів промислової власності. В спеціальній літературі прийнято називати право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
Поза межами цього поділу залишився такий об´єкт як наукове відкриття. На наукове відкриття виключного права не виникає, воно визнається надбанням всього людства, тому його визнавати об´єктом права інтелектуальної власності можна лише умовно. Право авторства і право пріоритету визнається за авторами наукового відкриття.
2 Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
Стаття 485. Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
1. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:
1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;
3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.
Про особисте немайнове право авторства на сорт свідчать Реєстр сортів, Реєстр патентів, свідоцтво про авторство на сорт рослин, патент. Про майнове право власника сорту свідчать Реєстр патентів, патент. Про особисте немайнове право та майнове право автора на породу тварин свідчать свідоцтво і запис у Державному реєстрі селекційних досягнень у галузі тваринництва Міністерства АПК України.
До особистих немайнових прав належать: а) право авторства; б) право на ім'я; в) право на назву сорту чи породи. Автор має право вимагати визнання авторства на виведений ним сорт чи породу саме за ним. Це має значення для його громадської оцінки. Крім того, автор має право вимагати, щоб при використанні сорту чи породи у відповідній документації зазначалось його ім'я. Автор має також право на назву свого сорту чи породи. Уже при поданні заявки автор повинен зазначити назву сорту чи породи, яка має надавати можливість ідентифікувати сорт або породу, не повторювати назви або відрізнятися від назви уже існуючого сорту чи породи такого самого або близького виду. Назва сорту чи породи не може складатися з одних цифр, не повинна вводити в оману щодо властивостей, походження та значення сорту чи породи, або щодо особи автора сорту чи породи, суперечити принципам суспільної моралі.
Автор сорту чи породи має право перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство; вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту чи породи і не зазначати його у публікаціях; вимагати зазначення свого імені під час використання сорту чи породи, якщо це практично можливо. При поданні заявки на один і той самий сорт чи породу до патентних відомств різних держав назва сорту чи породи в усіх заявках має бути однаковою.
При використанні сорту чи породи будь-якою особою має зберігатися та його назва, під якою він внесений до Державного реєстру сортів рослин України чи Державного реєстру селекційних досягнень у галузі тваринництва України.
Особисті немайнові права автора сорту чи породи є невідчужуваними.
Майнові права суб'єкта права на селекційні досягнення. Особа, яка одержала патент на селекційне досягнення, стає власником патенту, який надає право виключного використання власного сорту чи породи і на дозвіл чи заборону використання сорту чи породи іншими особами.
Виключне право власника сорту чи породи на дозвіл чи заборону використання сорту чи породи полягає в тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати по відношенню до матеріалу сорту чи породи такі дії: виробництво або відтворення; доведення до кондиції з метою розмноження; пропонування до продажу; продаж або інший комерційний обіг; вивезення за межі митної території України;
ввезення на митну територію України зберігання для будь-яких вищевикладених цілей.
Використання цих прав має здійснюватися в межах, передбачених законом. Будь-яка особа не може використовувати запатентований сорт чи породу без згоди власника патенту.
Відносини, що виникають у зв'язку з виведенням, використанням, захистом, відчуженням нових сортів рослин, регулюються Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р., який набув чинності 1 листопада 1993 р., в редакції 17 січня 2002 р. (далі — Закон про рослини). У Законі дано визначення таких понять як «сорт», «використання сорту», «запатентований сорт» та інших, пов'язаних з правовою охороною сортів рослин. Законодавство про рослини розрізняє два види сортів: сорти, що допущені до господарського використання, і сорти, які захищені патентом, тобто запатентовані сорти.
Об'єктом правової охорони вищезгаданий Закон про рослини визнає особисті немайнові права автора сорту, власника патенту або ліцензії. Перелік родів і видів рослин, на сорти
яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, далеко не всі виведені нові сорти рослин підпадають під правову охорону, а лише ті, які можуть бути визнані патентоспроможними.
Об'єктом права на сорт є селекційне досягнення у рослинництві, одержане штучним шляхом або шляхом відбору, і таке, що має одну або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.
Відповідно до Закону про рослини сорт — це окрема група рослин в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони, може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Категорії сорту — клон, лінія, гібрид, популяція.
Сорт визнається патентоспроможним і на нього видається патент, якщо він є новим та відповідає умовам новизни, виокремлюваності, однорідності і стабільності.
Відповідно до закону сорт вважається новим, якщо на дату надходження заявки на видачу патенту на сорт до Установи України матеріал цього сорту не був відомий цивільному обороту:
а) на території України більше одного року;
б) на території будь-якої іншої країни для винограду, декоративних деревних рослин, плодових культур та лісових порід більше шести років та більше чотирьох років для інших культур. Але слід мати на увазі, що зазначена норма стосовно іноземних громадян і юридичних осіб діє за принципом взаємності. Тобто вона не застосовується до громадян і юридичних осіб зарубіжних країн, де таку норму не передбачено для громадян України.
Дещо інші правила щодо сортів тих родів і видів, які були занесені до Реєстру сортів рослин України, тобто вони були допущені до господарського використання, але на території України не охоронялись. Новизна зазначених сортів не втрачається, якщо навіть їх використовували понад зазначені строки. Пріоритет на такі сорти встановлюється від дати надходження такого сорту на сортовипробування. Проте строк чинності скорочується на період від дати надходження сорту на сортовипробування до дати надходження заявки до патентного відомства України.
Сорт відповідає умові виокремлюваності, якщо він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату надходження заявки до Установи України. Загальновідомість сорту встановлюється за усіма джерелами інформації, зокрема, фактом його використання, наявністю в офіційних каталогах, довідковому фонді, точним описом у літературі або іншій заявці. Ознаки, що дають змогу визначити відмінні особливості сорту, мають бути здатними до відтворення і точного опису.
Однорідним вважається сорт, рослини якого, з урахуванням особливостей розмноження, за своїми ознаками залишаються досить схожими за своїми основним ознаками, відзначеними в описі сорту.
Стабільним вважається сорт, якщо його основні ознаки залишаються незмінними після кожного розмноження. У разі особливого циклу розмноження — в кінці кожного циклу розмноження.
Сорт вважається патентоспроможним, коли всі наведені умови будуть наявні у своїй сукупності.
Пріоритет сорту. За датою надходження заявки до Установи визначається пріоритет сорту. Проте заявник може претендувати на визнання за ним конвенційного пріоритету, тобто визнання пріоритету за датою надходження заявки до Установи України держави — учасниці Міжнародної конвенції з охорони селекційних досягнень. Але право на конвенційний пріоритет у заявника виникає лише за умови, що його заявка надійшла до Установи не пізніше 12 місяців після подання першої заявки в державі — учасниці Конвенції. Але за наявності поважних причин Установа може подовжити строк на подання заявки на визнання конвенційного пріоритету, проте не більше як на два місяці.
Для визнання права на конвенційний пріоритет заявник зобов'язаний вказати про це при поданні заявки або протягом двох місяців від дати надходження заявки до патентного відомства України і додати копію першої заявки, завіреної в патентному органі держави-учасниці Міжнародної конвенції з охорони селекційних досягнень, до якого було подано першу заявку.
3. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через тридцять років, а щодо дерев та винограду — через тридцять п'ять років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.
4. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у порядку, встановлених законом.
5. Право на поширення сорту рослин, породи тварин є чинним з дати, наступної за датою його державної реєстрації, та діє безстрокове за умови підтримання чинності цього права відповідно до закону.
6. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та порядку, встановлених законом.
Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через тридцять років, а щодо дерев та винограду — через тридцять п'ять років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав. Право на поширення сорту рослин, породи тварин є чинним з дати, наступної за датою його державної реєстрації, та діє безстрокове за умови підтримання чинності цього права відповідно до закону.
Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у порядку, встановлених законом.
Обов'язок власника патенту. З метою збереження характерних ознак та властивостей сорту, які зазначені в його описі на дату встановлення пріоритету, власник патенту повинен підтримувати сорт протягом строку чинності патенту відповідним чином.
Припинення дії патенту. Чинність патенту може бути припинена одним із двох способів: припиненням його чинності достроково або визнанням патенту недійсним. Чинність патенту може бути припинена за заявою його власника, поданою до Установи, а також у разі несплати у встановлений строк збору за підтримання його чинності. Про дострокове припинення чинності патенту Установа публікує інформацію в офіційному бюлетені. Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у таких випадках:
а) заявлений сорт не відповідає умовам патентоспроможності;
б) невірного визначення в патенті автора (співавторів) сорту або власника патенту.
Скарга проти видачі патенту за зазначеними підставами, що наведені, може бути розглянута Апеляційною палатою Установи в присутності скаржника. Визнання патенту на сорт недійсним проводиться в судовому порядку.
Патентування сорту в іноземних державах. Відповідно до Закону про рослини кожна фізична чи юридична особа, яка має право на сорт, може цей сорт патентувати в будь-якій зарубіжній державі. Заявка на патентування сорту в іноземній державі подається до відповідної служби цієї держави. Але зарубіжне патентування сорту можливе лише за умови подання заявки на цей самий сорт до Установи. Тобто в Україні діє принцип довільного зарубіжного патентування сорту — спочатку цей же сорт має бути запатентований в Україні, а лише потім можливе його зарубіжне патентування.
Якщо цей порядок буде порушено і заявник чи його правонаступник спробує запатентувати свій сорт в іноземній державі поза Установою України, то це спричинить для заявника чи його правонаступника досить неприємні наслідки — він втрачає право на одержання патенту в Україні. Якщо ж він уже одержав патент в Україні, то може бути позбавлений самого патенту.
За подання заявки, видачу патенту, підтримання чинності та продовження строку дії патенту справляється певний збір. Розмір і порядок його справляння встановлюються законодавством. У ньому можуть бути передбачені підстави звільнення від сплати зазначених зборів, зменшення їх розмірів або повернення в разі надмірного справляння збору.
Установа України надає й інші послуги заявникам у поданні, оформленні заявок тощо. Перелік зазначених послуг та розмір сплати за них визначає Кабінет Міністрів України.
Може статися так, що до Установи України водночас надійдуть дві заявки на один і той самий сорт, виведений різними авторами. У такому разі пріоритет визначається за заявкою, в якій доведено більш ранню дату її відправлення до Установи України. Якщо зазначені дати знову збігатимуться — за заявкою, що має більш ранній реєстровий номер Установи України.
3 Припустимо, що ви стали видатним поетом і пізніше ви виявляєте, що
Ваш вірш використовується без вашого дозволу політичною партією, яку зазвичай ви не підтримуєте.
Опишіть Ваші дії щодо захисту Ваших прав згідно чинного
законодавства.
На мою думку спочатку потрібно довести що дійсно ви є автором данного твору(нижче буде описано способи як це можна зробити).На підставі отриманого документа що затверджує вас як автора,та доказів які засвідчують що ваш витвір використали без вашого дозволу, іти спочатку до юриста щоб він грамотно підгутував всі папері ,а вже з ним іти розбиратися в судовому порядку з партією чи окромими особами які використовували ваш твір.
способи довести своє авторство
Авторські права на твори науки, літератури і мистецтва виникають з моменту їх створення і підлягають охороні без дотримання автором будь-яких формальностей. Це правило випливає з Бернської конвенції 1886 р., до якої приєдналися 179 держав.
Однак на практиці часто виникають питання, пов'язані з підтвердженням авторства на той чи інший об'єкт. Ми розглянемо кілька ефективних способів, які допоможуть довести авторство при наявності спору.
Депонування
Депонування являє собою передачу примірника твору на зберігання з видачею документа (зазвичай сертифіката або свідоцтва), що підтверджує, що твір в певну дату було прийнято від людини, який заявив своє авторство. Виданий при депонуванні документ допоможе встановити часовий пріоритет і послужить вагомим доказом авторства, а примірник твору, переданий на зберігання, може бути наданий в якості речового доказу.
Щоб здійснити депонування твору, автору необхідно дотримуватися наступного алгоритму:
зареєструватися на офіційному сайті однієї з названих вище платформ (вказати паспортні дані і прикріпити скан-копію документа, що посвідчує особу);
завантажити в систему файл з твором, який автор бажає депонувати;
вибрати термін депонування і максимально повно передати інформацію про завантажуваний твір (саме ці дані будуть вказані в свідоцтві про депонування);
оплатити послуги сервісу (після оплати внесення змін до комірки і опис об'єкта стає неможливим);
отримати свідоцтво про депонування (в паперовому або електронному вигляді).
Стандартна процедура депонування займає до 14 календарних днів – в залежності від того, послугами якої платформи вирішив скористатися автор.
При цьому важливо розуміти: депонування твору не створює презумпцію авторства. Факт депонування свідчить лише про існування об'єкта авторського права в певний момент часу.
Лист собі
Автор може записати твір на матеріальний носій і відправити його собі цінним листом з описом вкладення.
Навести приклад. Автор роздруковує книгу, прописує в ній своє ім'я, дату створення і запечатує її в конверт. На конверті вказує себе в якості відправника і одержувача, свою адресу і відправляє конверт Поштою Росії. Отримавши конверт, його не розкриває. При відправці на конверті буде проставлений поштовий штемпель, який і допоможе в разі виникнення спору довести володіння матеріалом в певну дату. Якщо опонент буде посилатися на більш пізню дату, то в суді шансів на виграш у автора буде істотно більше.
Однак у цього способу також є недоліки: відправлення може бути втрачено або пошкоджено. Крім того, можливо, автору доведеться доводити, що лист або поштовий штамп не підробка, конверт не був розкритий, а після акуратно заклеєний.
Чи можна відправити лист з твором по електронній пошті?
Відправка твору по електронній пошті дозволить зафіксувати дату його створення і автора, якщо документ буде відповідним чином підписаний. Про це свідчить судова практика. Однак варто розуміти, що доступ до електронної поштової скриньки може бути загублений в результаті неправомірних дій третіх осіб.
Чи є відправка листа самому собі альтернативою депонуванню?
Депонування - не єдиний ефективний спосіб підтвердження авторства. Кожен з розглянутих в цій статті механізмів має як свої плюси, так і мінуси. Тому вибір механізму залежить виключно від уподобань і фінансових можливостей автора.
Посвідчення у нотаріуса часу пред'явлення документа
За вчиненням цієї нотаріальної дії можна звернутися в будь-яку нотаріальну контору. Автор представляє нотаріусу першоджерело твору, права на яке хоче захистити. Документ повинен бути переданий у двох примірниках. При посвідченні часу пред'явлення документа нотаріус досліджує його і перевіряє на предмет виправлень і підчисток. Якщо такі є, то їх потрібно обов'язково обумовити.
Потім нотаріус здійснює посвідчувальний напис на двох примірниках поданого йому документа. У ній обов'язково відбивається наступна інформація: п.і. б. нотаріуса, адреса нотаріальної контори, дата і час пред'явлення документа, п. і. б. пред'явника документа і місце його проживання.
Один примірник залишається у автора, другий буде зберігатися у нотаріуса. Якщо хтось незаконно скористається інтелектуальною працею, автор зможе представити свою копію твору із зазначенням його імені та часу пред'явлення документа нотаріусу.
Слід в Інтернеті
Автор може викласти свій твір в соціальних мережах, на сайті або на будь-який інший інтернет-майданчику, вказавши своє ім'я і дату створення твору. Це допоможе при відстоюванні своїх прав і законних інтересів, якщо така необхідність виникне.
Яка відповідальність передбачена за порушення авторських прав?
Порушення авторських прав тягне за собою цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.